Одного разу в Україні. Революція (фільм, 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Одного разу в Україні)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одного разу в Україні
Однажды в Украине. Революция
Жанр драма
Режисер Ігор Парфьонов
У головних
ролях		 Олена Слюсарчик
Олександр Яхно
Артур Сілко
Сергій Отводенко
Оператор Олександр Буров
Дмитро Шиповський
Юрій Перетяченко
Володимир Аксьонов
Кінокомпанія кіностудія «Ступєні»
Тривалість 99 хв.
Мова російська
Країна Україна Україна
Рік 2014
Дата виходу 28 листопада 2014
IMDb ID 5921286

«Одного разу в Україні. Революція» (рос. Однажды в Украине. Революция, англ. Once Upon a Time in Ukraine: The Revolution) — художній фільм 2014 року, знятий на кіностудії «Ступєні» режисером Ігорем Парфьоновим. Події фільму розгордаються під час Євромайдану 2013-2014 років. У 2015 році вийшло продовження стрічки під назвою Одного разу в Україні. Війна про події Україно-російської війни 2014 року на Донбасі.

Світова прем'єра фільму відбулася 6 листопада 2014 у позаконкурсній програмі Specials Міжнародного кінофестивалю Cottbus у Німеччині.[1][2] Українська прем'єра фільму відбулася 28 листопада 2014 року в київському кінотеатрі «Київ».[3][4]

Синопсис[ред. | ред. код]

В описі картини зазначається наступне: «З кримського села на березі моря вирушає автобус до Києва. Приєднатися до революції для Ніни — останній шанс знайти правду і врятуватися від місцевих перевертнів у міліцейських погонах. Вона зґвалтована, її подруга убита. Євромайдан дає героїні підтримку нових друзів, у кожного з них своя історія, своя правда, свій біль. Серед них афганець, тренер Беркута із самбо, який перейшов в табір опозиції після подій 30 листопада 2013 року. Але Ніна залишається небезпечним свідком і менти-вбивці-провокатори приїжджають по неї на Майдан для того, щоб не тільки знищити Ніну, але й кров'ю дискредитувати мирних демонстрантів, поставивши собі за мету розігнати Євромайдан».[3]

Виробництво[ред. | ред. код]

Перший міжнародний промо-постер до фільму (2014)

Ідея фільму з'явилася ще в серпні 2013 року, після зґвалтування у Врадіївці двох дівчат. Режисер відклав розробку сценарію, розпочавши зйомки в Києві 7 грудня 2013, після побиття на Майдані студентів. Головною думкою режисера було «показати, що можна знімати малобюджетне кіно. Знімальна група може вміститись в мікроавтобусі разом із всією технікою. Україна витрачає невиправдані кошти на зйомки картин, котрі потім ніхто не дивитиметься». Фільм розпочинається із сцени насилля над двома дівчатами, що була відзнята в Ялті ще до анексії Криму. Олена Слюсарчик, харківська акторка і майстер художньої гімнастики, виконавиця головної ролі Ніни, після зґвалтування двома міліціонерами вирушає на Майдан шукати правду. Присутність сцен насилля у фільмі не завадили їй зіграти головну героїню. «Адже потрібно показати правду, хоч це і важко, щоб привернути увагу до проблеми»,- зазначила Олена. Гімнастка і режисер познайомились підчас акції на захист тварин, влаштованої правозахисним фондом «Сходи», очолюваного Парфеновим. Олена зауважила: «Підчас Майдану я зрозуміла, що можу бути корисною, як творча людина, а не просто тримати плакат. Революція показала світові, що ми не є раби». Отже, гімнастка знімалася в кіно на волонтерських засадах.

За словами творців проекту, ігрові сцени знімалися безпосередньо під час реальних подій на Майдані та вул. Грушевського. «Фільм не мав бюджету, бо знімався на громадській основі та за волонтерської допомоги», — зазначають творці[5].

За задумом режисера, кіно матиме продовження і міститиме ще дві частини. Зараз знімається його друга частина про війну на Донбасі, а згодом запланована й третя- «Мартін Іден», про долю творчої інтелігенції в Україні, бо «в сучасному суспільстві багато підробок під мистецтво, а справжнє мистецтво має розродитись, як вагітна жінка, аби щось показати»- сказав Парфенов. Жоден з акторів не є професіоналом. «Хоча в мене знімалося багато видатних артистів, зокрема, Армен Джигарханян, але ж я дійшов висновку, що для авторського фільму це непотрібно. Адже є ризик того, що глядач дивитиметься на відомих особистостей, а не картину». Ігор Парфенов вважає врадіївські події прелюдією Майдану, бо після них була влаштована хода із Врадіївки до Києва з подальшою вимогою селян змінити міністра внутрішніх справ і міліцейську владу.

Не дивлячись на першопочаткову пересторогу майданівців, робота знімальної групи на Хрещатику згодом дістала їх схвальне ставлення і допомогу. Ідеєю режисера було зняти не документальну, а саме художню стрічку. «Вже знято тисячі документальних фільмів про цей період історії, тому нецікаво монтувати чужі кадри», -зазначив Парфенов. Фільм був продемонстрований на кінофестивалі в Котбусі, Німеччина. Не дивлячись на трагічний сценарій, проект, на думку митця, є оптимістичним, бо показує «очищення через біль»[6].

Знімальна група[ред. | ред. код]

  • Режисери: Ігор Парфьонов
  • Оператори: Олександр Буров, Дмитро Шиповський, Юрій Перетяченко, Володимир Аксьонов
  • Актори: Олена Слюсарчик, Олександр Яхно, Артур Сілко,Сергій Отводенко

Прем'єра[ред. | ред. код]

Прем'єра стрічки відбулася 28 листопада 2014 року в Києві у кінотеатрі «Київ». 6 лютого 2015 року фільм був одним з 7 кінострічок представлених від України на кіноринку Berlinale.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Десять фільмів про Майдан - BBC Україана, 19 листопада 2014
  2. ↑ Odnazhdy v Ukraine / Once upon a time in Ukraine - FilmFestival Cottbus, 2014
  3. ↑ а б 28 листопада – українська прем’єра художнього фільму «Одного разу в Україні» та прес-конференція його творців - ДМ, 26 Листопада 2014
  4. ↑ 28 листопада в Києві покажуть перший художній фільм про Євромайдан «Одного разу в Україні» - ДМ, 28 Листопада 2014
  5. ↑ У Мережі з'явився трейлер до фільму про Євромайдан Одного разу в Україні
  6. ↑ «Майдан. Одного разу в Україні» — тепер в Парижі
  7. ↑ Ukrainian Film Corner на BERLINALE 65. Dovzhenko centre, 05.02.2015

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Офіційний трейлер фільму на YouTube
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одного_разу_в_Україні._Революція_(фільм,_2014)&oldid=40918461