Соловей Олег Євгенович
| Соловей Олег Євгенович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Олег Соловей на фестивалі Махнофест-2007 | ||||
| Народився |
21 лютого 1970 (54 роки) Шахтарськ | |||
| Діяльність |
літературознавець письменник | |||
| Alma mater | Донецький університет | |||
| Мова творів | українська | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Олéг Євге́нович Соловéй (нар. 21 лютого 1970, Шахтарськ, Донецька область) — український письменник, критик, літературознавець. Засновник і незмінний головний редактор літературно-художнього альманаху «Кальміюс» (1998 — 2006). Співзасновник Проєкту актуальних дискурсів «Простір Літератури» (2016). Засновник і співредактор наукового альманаху «Стусознавчі зошити» (2016). Засновник і головний редактор літературно-мистецького альманаху «ХОРС» (2024). Кандидат філологічних наук (2000), доцент (2003).
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив філологічний факультет Донецького університету (1996). У 2000 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості стилю новелістики Миколи Хвильового» [1].
Жив і працював у Донецьку. Викладач, доцент Донецького національного університету імені Василя Стуса. Наразі мешкає у Вінниці — переїхав з університетом, залишивши окуповану територію наприкінці липня 2014 року.
Автор поетичних збірок «Місто» (1998), «Марґіналії» (1999), «Фієста інфікованих» (2000), «Осінній хадж» (2001), «Камінний шепіт» (2002), «Аль Катик» (2004), «Конуси і дирижаблі» (2006), «Живі і Мертві» (2007), «Час убивць» (2013), поетичної містифікації «Варвара Чорна. НЕП: Збірка віршів» (2020); прозових книг «Танок, який виконують всі дівчатка» (2005), «Ельза» (2010); книг літературної критики «Атоми і Порожнеча» (2012), «Оборонні бої» (2013), «Орґазм і Відчай» (2017), «Василь Стус: Відлуння і наближення» (2017, у співавторстві), «Утрачений погляд» (2018), «Речник Апокаліпси» (2022), «Людина без адреси» (2024), «Сезон у Вінниці» (2024); збірки літературознавчих статей та есеїв «Розширення простору літератури» (2024); поліжанрового видання «Збірник до 50-річчя»(2024); численних рецензій і наукових статей з історії української літератури XX століття та з проблематики сучасного літпроцесу.
Учасник літературного угрупування «OST» (1999), член АУП (2000) та НСПУ (2018).
Лауреат 2-ї премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (1999, в номінації «Поезія»), премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (2009) та літературної премії імені Бориса Нечерди (2013, за збірку «Час убивць»).
Активно розробляє проблеми теорії та історії експресіонізму.[джерело?]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Електронний каталог наукової літератури. Архів оригіналу за 12 серпня 2007. Процитовано 11 серпня 2007.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Соловей Олег Євгенович |
