Печенга (смт)
місто Печенга | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Печенга | |||||
| |||||
Карта розташування міського поселення Печенга | |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Мурманська область | ||||
Муніципальний район | Печензький район | ||||
Код ЗКАТУ: | 47 215 562 | ||||
Код ЗКТМО: | 47615162051 | ||||
Основні дані | |||||
Статус міста | 1945 | ||||
Населення | 2910 осіб (2010) | ||||
Площа | 150,55 км² | ||||
Поштові індекси | 184410 | ||||
Телефонний код | +7 81554 | ||||
Географічні координати: | 69°33′14″ пн. ш. 31°13′36″ сх. д. / 69.5538888889167879° пн. ш. 31.22666666669477920° сх. д.Координати: 69°33′14″ пн. ш. 31°13′36″ сх. д. / 69.5538888889167879° пн. ш. 31.22666666669477920° сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+4 | ||||
Висота над рівнем моря | 5 м | ||||
Водойма | річка Печенга | ||||
Схема міста | |||||
Влада | |||||
Міський голова | Тимохін Дмитро Іванович | ||||
|
Печенга (у 1920–1944 Петсамо, фін. Petsamo) — селище міського типу в Печензькому районі Мурманської області. Входить в однойменне міське поселення. Розташоване на річці Печенга, за 100 км на північний захід від Мурманська, неподалік від Печензької губи Баренцевого моря.
Населення селища — 2910 осіб (2010 рік). На відміну від району, офіційних символів у селища немає.
Історія[ред. | ред. код]
Рання історія[ред. | ред. код]
У районі Печенга жили саами.
У Росії Печенга стала відома після того, як в 1532 — 1533 роках, з благословення Новгородського архієпископа Макарія, преподобний Трифон Печензький побудував православний храм і заснував на річці Печензі монастир в ім'я Святої Трійці, для навернення місцевих жителів у православну віру. Через півстоліття, у 1589 році шведи зруйнували монастир. Потім, за указом царя Федора Іоанновича, монастир перенесли за річку Колу «проти острогу на острові». А на місці зруйнованого монастиря побудували церкву імені преподобного Трифона, страны северныя просветителя, Печенгского чудотворца, а над могилою святого — храм Стрітення Господнього. 1764 у монастир був закритий, в 1885 у відновлений «для протидії пропаганді католиків, лютеран та розкольників і для поширення православ'я серед лопарів».
Селище входило спершу до складу Архангелогородської губернії, а пізніше — Архангельського краю (губернії).
Під час першої світової війни порт Ліїнахамарі неподалік мав велике значення для економіки Фінляндського князівства та Росії через німецьку загрозу на Балтійському морі.
У складі Фінляндії[ред. | ред. код]
За підписаним в 1920 році Тартуським мирним договором, по завершенні першої радянсько-фінської війни (1918—1920) район навколо Печенги відходив до Фінляндії. В 1921 році у районі були знайдені родовища нікелю, у 1934 оцінені в п'ять мільйонів тонн. У 1935 році почався видобуток нікелю французькими і канадськими компаніями. Це мало важливе значення для економіки Фінляндії.
У 1931 закінчено будівництво дороги між Печенгою і містом Соданкюля, розпочате в 1916. Це привернуло в район Печенги туристів, так як тут знаходився єдиний на той час фінський порт на Баренцевому морі, до якого можна було добратися на автомобілі.
Радянсько-фінська війна 1939—1940[ред. | ред. код]
Під час радянсько-фінської війни 1939—1940 СРСР зайняв район Печенги, проте після закінчення війни повернув його Фінляндії, за винятком західної частини півострова Рибачого. Згідно з деякими точкам зору, це було зроблено через можливі ускладнення з урядами країн, які вели видобувну діяльність в районі (концесію на рудник мав англо-канадський нікелевий трест); за іншою версією, у результаті війни СРСР придбав лише невеликі території, в основному необхідні для захисту від вторгнення.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Починаючи з 1941, Печенга використовувалася німецькими військами та їх фінськими союзниками для атак на Мурманськ. В результаті Петсамо-Кіркенеської операції 1944, Печенга була зайнята Червоною Армією, а потім, на підставі угоди про перемир'я, 19 вересня 1944 увійшла до складу Мурманської області РРФСР.
Повоєнна та сучасна Печенга[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 27 листопада 1945 Печенга була віднесена до категорії робочих селищ.
Після війни видобуток корисних копалин в районі було розширено, що негативно позначилося на навколишньому середовищі. Безпосередньо селище Печенга за радянських часів розвивалося навколо військових частин, і, в основному, управлялося військовими.
У 1990-2000-ні роки Печенга і прилеглі селища, де знаходяться військові частини, прийшли в занепад. У них існують проблеми з забезпеченням комунальними послугами.
Влада в селищі була нещодавно передана цивільним структурам, проте велика частина житла і побутових об'єктів досі належить військовим.
Уродженці[ред. | ред. код]
- Майла Нурмі (1921—2008) — культова кіноактриса фільмів жахів
- Ваколюк Володимир Павлович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
Населення[ред. | ред. код]
Чисельність населення[ред. | ред. код]
Рік | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2002 | 2010 |
---|---|---|---|---|---|---|
Чисельність | 3458 | 2576 | 2084 | 2671 | 2959 | 2910 |
Транспорт і промисловість[ред. | ред. код]
- Працює ТОВ нафтова компанія «Севнефть».
Інші установи[ред. | ред. код]
- МОУ «Середня загальноосвітня школа № 5»
- Будинок офіцерів Печензького гарнізону
- Військові частини номер 28833, 28984, 55491, 08275, 01480, 32205
- Федеральне державне медичне установа Міноборони РФ «Військовий шпиталь — військова частина 28546»
- Дочірнє унітарне підприємство «360 Відділ торгівлі» Федерального державного підприємства Управління торгівлі Північного Флоту Міноборони РФ
- Трифонов-Печензький чоловічий монастир Мурманської і Мончегорської Єпархії РПЦ
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Сторінка МО Печенга на сайті адміністрації Мурманської області(рос.)
- Печенга: досвід краєзнавчої енциклопедії [Архівовано 12 листопада 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- Новини Печенга(рос.)
|
|