Побужжя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Південний Буг на півночі Миколаївської області

Побужжя (Побожжя,[1] Прибужжя) — українська етнічна територія, розташована вздовж річки Бог (Південний Буг), на території сучасних Вінницької, Кіровоградської, Одеської та Миколаївської областей. Чітких меж території немає. Південно-східні райони Вінницької області розташовані по річці Бог (Південний Буг) мають історичну назву «Брацлавщина» (від міста Брацлав), яка є частиною більшої історичної землі — «Поділля». Нижче Брацлавщини в басейні Богу — Побужжя.

Історія

[ред. | ред. код]

Побужжя колись перебувало в центральній частині ареалу Трипільської археологічної культури, пізніше тривалий час було контактною зоною слов'яномовних та іраномовних спільнот, а також інших. У 8-9 ст. там жило слов'янське плем'я тіверців, що змушене було переселятися через тиск кочового тюркомовного світу на захід. Після 11 ст. там панували кочові племена печенігів, потім половців і пізніше татар. У часи Великого князівства Литовського й Руського, а потім і Речі Посполитої до Побожжя поверталася українська людність. Ця територія була районом формування українського козацтва. На Побужжі було утворено Буго-Ґардівську паланку Запорожжя.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В. Кубійович. Зернове господарство// Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 805-808. Доступ

Джерела

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]