Сорочинський ярмарок (фільм, 1939)
Сорочинський ярмарок | |
---|---|
Болгарська афіша фільму | |
Жанр |
комедія музична комедія |
Режисер | Микола Екк |
Сценарист | Микола Екк |
На основі | Сорочинський ярмарок (повість) |
У головних ролях |
Івашова Валентина Семенівна і Дунайський Антон Васильович |
Оператор |
Микола Кульчицький Григорій Семенович Александров |
Композитор | Яків Столляр |
Кінокомпанія | Кіностудія імені Олександра Довженка |
Тривалість | 94 хв. |
Мова | українська |
Країна | СРСР |
Рік | [[у кіно|]] |
IMDb | ID 0195292 |
«Сорóчинський я́рмарок» — українська радянська звукова кольорова музична комедія режисера Миколи Екка, зафільмована за мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя у 1938 році на Київській кіностудії (нині — імені Олександра Довженка).
Є одним із перших кольорових фільмів у СРСР і першим в українському кінематографі.
Прем'єра відбулася 19 червня 1939 року.
Сюжет[ред. | ред. код]
На Сорочинський ярмарок прибуває низка возів. Біля мосту виникає невеликий затор, і цієї паузи молодому хлопцю на ім'я Грицько вистачає аби познайомитися з дівчиною Парасею і посваритися з її мачухою Хиврею. Розлючена Хивря облаює парубка.
У перший же день ярмарку Грицько пропонує Парасі руку і серце. Батько дівчини — Солопій Черевик — не заперечує. Однак мачуха, дізнавшись про це, розлючується і замикає пасербицю в хаті. Засмучений Грицько йде на берег річки, де стоїть циганський табір. Один з циганів, дізнавшись, через що сумує хлопець, просить привести двадцять волів, обіцяючи, що дівчина стане його дружиною. Відбувається короткий торг, і циган погоджується зробити закоханих щасливими за п'ятнадцять волів.
Далі починається низка організованих циганом ярмаркових пригод, зокрема поява «чорта в червоній свитці». Завершується фільм галасливим весіллям, на якому гуляє все село. Мачуху Хиврю народ зі свята проганяє.
Створення[ред. | ред. код]
Основну увагу було приділено не стільки відмінно відтвореному староукраїнському народному побутові, скільки колірному вирішенню картини. І тут всі відзначали багатобарвну симфонію пейзажів і натюрмортів, які іноді навіть відтісняли на другий план сюжетну канву повісті. — Володимир Семерчук[1]
|
Творці фільму першими на Київській кіностудії застосували т. зв. «біпачний метод», коли фільмування велося одночасно на дві плівки, складені емульсіями одна до одної[2][3]. Фільмували на плівку «Свема»[4]. Оскільки двоколірна технологія вважалася експериментальною, до кіногрупи для контролю та консультацій був відряджений інженер «Свеми» Давид Золотницький — в титрах зазначений як керівник кольорової лабораторії[5].
Радянська кінокритика схвально відгукнулася про фільм. Так, рецензент М. Коваленко відзначив не тільки «напрямну гоголівську думку», яка проходить через усю стрічку, але й роботу композитора Якова Столляра, а також гру акторів, зокрема учасників циганського ансамблю[1].
За фільм «Сорочинський ярмарок» Микола Екк отримав орден Трудового Червоного Прапора, про що режисер, майже на два десятиліття відлучений від кінематографа, в 1951 році окремо згадав у листі до секретаря ЦК КПРС Михайла Суслова[6].
Акторський склад[ред. | ред. код]
Актор | Роль |
---|---|
Валентина Івашова | Парася |
Костянтин Короткевич (в титрах А. Короткевич) | Грицько |
Варвара Чайка | Хивря |
Антон Дунайський | Солопій Черевик |
Франц Гловацький | Цибуля |
Тетяна Баришева | Кума |
А. Бізев | циган |
Дмитро Капка | зазивала, чорт, бурсак, дідок |
Віталій Пережогін | Афанасій Іванович |
Надія Михайлова | циганка (спів) |
Олександра Кононова | циганка (танець) |
Андрій Настенко | Цибулько |
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Микола Екк — автор сценарію і режисер-постановник
- Микола Кульчицький, Григорій Александров — оператори-постановники
- Яків Столляр — композитор
- Василь Кричевський — художник-постановник
- Ю. Рогочий — художник
- Олексій Швачко, Суламіф Цибульник — асистенти режисера
- Костянтин Куляєв, Віктор Радченко — асистенти операторів
- Петро Штро — звукооператор
- Давид Золотницький — керівник кольорової лабораторії
- Н. Медведський — директор знімальної групи
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Отечественная киногоголиана в зеркале критики
- ↑ Друга життя «Карнавалу квітів»
- ↑ Киноаппараты для цветных плёнок [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.] Журнал «Техника и технологии кино», 2007
- ↑ «Свема». Страницы истории. Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 7 серпня 2014.
- ↑ Цієї «Ярмарку» барви [Архівовано 16 серпня 2017 у Wayback Machine.] "Вечірній Єкатеринбург, 17.09.2011
- ↑ Лист режисера Н. Ст. Екка М. А. Суслову з проханням надати роботу і житло в Москві [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія вітчизняного кіно. Микола Екк
Посилання[ред. | ред. код]
- Сорочинський ярмарок українською мовою на youtube.
|