Сеїд Мухаммед Риза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сеїд Мухаммед Риза (помер у вересні 1756) — турецький літератор, історик і вчений (улема), представник стамбульської аристократії, був головою нащадків Пророка (накибуль-ешраф) в Стамбулі.

Творчість

Написав історичний твір «Ас-саб ас-сійар фі Ахбар-й Мулук-і татар» (Сім планет в звістках про татарських царів), що містить коротку історію правління семи кримських ханів з 1445 до 1737 — з часу хана Менґлі I Ґерая до періоду правління Менґлі II Ґерая (з 871/1466 по 1150/1737 р). Робота була закінчена в 1737 році.

Турецький бібліограф Ахмед Ханіф-заде (який помер після 1766) у своєму творі «Асарі-неу» називає два його трактати повчального характеру: Гірські вітрогради віруючого та Лучевилив благодаті. Він же пише, що в 1737 році мевляна Ассейід-Мухаммед-Різа-ефенді Ель-Киримі склав «Історію будинку Чингіз». В іншій замітці йдеться, що моллу Шериф Мухаммед-Різа склав збірник Ассеб'у-с-сейяр, в якому розповідається про татар Криму.

Турецький історик Васиф-ефенді присвятив йому некролог, відзначивши його знатне походження і високі чесноти. Він пише, що Риза переклав «Тарихи Газан» (Історію газу), в якій зобразив долі кримських ханів. Під «Тарихи Газан» зазвичай розуміли першу частину відомої праці Джамі-ат-Таваре Рашид ад-Діна. Неясно, чому про самостійну працю тут говориться, як про переведення.

Біографія Ризи невідома. Професор А. К. Казембек, публікуючи його праці, вважав його турком, через знання турецької мови. Однак В. Д. Смирнов на підставі глибокого знання деталей кримського життя вважає, що він виходець з Криму, який завдяки походженню і освіченості досяг високого становища в Стамбулі.

Літературний стиль книги рясніє довгими періодами, пишними епітетами і витіюватими метафорами, що відповідало вимогам тієї епохи, але сильно ускладнює розуміння тексту. Сучасники і фахівці з турецької мови високо цінували літературні достоїнства твору. Автор був широко освіченою людиною, його заслання показують, що він використовував у своїй роботі турецьких авторів побутописців — Yішанджія-паші і На'іма-Челебі, перських авторів Мірхонда, Вассафа, Севендера, арабський географічний трактат Абу-ль-Фіда. З кримських істориків Риза посилається на Хейр-заде, автора «Табелі», Абду-ль-Велі-ефеді, на автора «Збірника пригод» Мас'уда-ефенді, який був радником царевича Шегбаз-Герая, убитого черкесами в 1700 році. Він також повідомляє деякі відомості про Кайсуні-заде Неда Ефенді, астролога і близьку до Сахіб Герая людину, відомого під прізвиськом Реммал-ходжа.

У 1832 році в Казані твір Ризи було видано видним російським сходознавцем професором О. К. Казембеком. (Саид-Мухаммед Риза, Ассеб ос-сейяр, или Семь планет, содержащий историю крымских ханов, Казань, Изд. М. Казембек, 1832). Професор високо цінував літературні достоїнства трактату, але критикував його за те, що автор мало приділив уваги військовим походам кримських ханів і захоплювався внутрішньою історією Криму, проте з часом оцінки змінилися і вже В. Д. Смирнов на противагу цінував саме цей бік трактату. Крім опублікованого, в Росії зберігалися (1887) ще два рукописи трактату: один в Азіатському музеї Академії Наук, інший в навчальному відділі Міністерства Закордонних справ.

Ісмаїл Гаспринський мав рукопис (ймовірно, кінця XVIII століття) з викладенням трактату Ризи доступною мовою і доповненнями з інших джерел.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сеїд_Мухаммед_Риза&oldid=16431698