Башта Пасквале Джудиче
Башта Пасквале Джудиче | |
---|---|
44°50′35″ пн. ш. 34°57′30″ сх. д. / 44.84306° пн. ш. 34.95833° сх. д.Координати: 44°50′35″ пн. ш. 34°57′30″ сх. д. / 44.84306° пн. ш. 34.95833° сх. д. | |
Країна | Україна |
Місто | Судак, Крим |
Тип | вежа |
Дата заснування | 1392 рік |
Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
| |
Медіафайли у Вікісховищі |
Башта Пасквале (Паскуале)[1] Джудиче — пам'ятка архітектури національного значення № 279/5, входить до комплексу Судацької фортеці, розташована на Фортечній горі у місті Судак[2].
Опис
Північно-східна захисна лінія Судацької фортеці налічує сім веж: п'ять, які певною мірою збереглися та дві, від яких залишилися лише фундаменти.
Пасквале Джудиче — бойова вежа, яка добре збереглася; розташована між Безіменною та Круглою (Напівкруглою).
У бік головних воріт, на відстані 11,5 м і 6,5 м від зруйнованої вежі у кріпосній стіні знаходиться сім вузьких прорізів бійниць, що розширюються із внутрішньої сторони у ніши для стрільців з лука і арбалетів. Прорізи бійниць у вежі і в стіні завширшки 15 см, ширина ніш — від 1 до 2 і більше метрів, висота від 1,3 до 2,1 м.
Башта трьохстінна, чотириярусна; довжина північної стіни вежі Джудиче по внутрішньому обміру дорівнює 4,6 м, східною та західною — по 4,5 м. Вхід не із землі, а із стіни — на рівні другого ярусу.
Нижній ярус — склад зброї, взимку служив караульним приміщенням, з каміном для обігріву. Другий ярус був бойовим: його вузькі вертикальні амбразури призначені для стрільби з луків і арбалетів. Вікна, у стінах третього поверху, широкі та прямокутні — для стрільби з баліст (велетенські арбалети для метання колод та кам'яних ядер). Верхній (четвертий) ярус захищений мерлонами[3].
Генуезці у кожну оборонну споруду вмуровували заставні плити, на яких містилася інформація про час будівництва та приналежність будови. На башті Пасквале Джудиче збереглася геральдична плита з ім'ям консула Паскуале Джудиче та датою 1392 рік, у верхній частині якої декілька рядків латинського тексту:
Цю будівлю велів побудувати благородний чоловік і високоповажний консул Солдайі Паскуале Джудиче у перший день серпня 1392 року[4]. |
У нижній частині плити знаходиться поле, де зображено три щита з гербами. На центральному щиті — герб Генуї, зліва від нього — герб генуезького дожа (вищого адміністративного голови генуезької республіки), праворуч герб роду, з якого походив консул, що побудував вежу, — роду Джудиче.
Поле, в якому знаходяться герби, заповнене своєрідним орнаментом, який отримав у мистецтвознавців найменування «сельджукського стилю», поширений у Малій Азії в період турків-сельджуків, характерний для мистецтва країн Візантії і Закавказзя XII–XV столітть[5].
Такий орнамент на плитах західноєвропейського походження свідчить про те, що плити виготовлялися місцевими майстрами з грецьких або вірменських ремісничих артілей, а також з місцевих жителів складалися артілі, що виконували будівельні роботи; італійці були лише замовниками споруд.
У 1930 році Пасквале Джудиче описана А. А. Фоміним, а у 1984 році археологічно досліджувалася І. А. Барановим[6].
Галерея
Джерела
- Лезина, И. Н. От Белогорска до Судака. — Симферополь, 1978. (рос.)
- Полканов, А. И. и др. Судак: Путеводитель.- Симферополь, 2007. (рос.)
- Судак. Новый Свет: Краткий путеводитель.- Севастополь, 2007. (рос.)
- Тимиргазин, А. Д. Судак. Путешествия по историческим местам.- Симферополь, 2000. (рос.)
Див. також
Примітки
- ↑ Генуэзская Крепость Судак. vhodv.com. Процитовано 4 серпня 2015 року.(рос.)
- ↑ Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР Рада Міністрів УРСР; Постанова від 24.08.1963 № 970. zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 5 серпня 2015 року.
- ↑ Судакская крепость. on-line.crimea.ua. Процитовано 5 серпня 2015 року.(рос.)
- ↑ Башня Паскуале Джудиче. kimmeria.com. Процитовано 5 серпня 2015 року.(рос.)
- ↑ Башня Паскуале Джудиче. sudak.pro. Процитовано 5 серпня 2015 року.(рос.)
- ↑ Башня Паскуале Джудиче. sudakfortress.ru. Процитовано 5 серпня 2015 року.(рос.)