Паталаха Володимир Іванович
| Володимир Паталаха | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Владимир Иванович Паталаха | ||||
|
| ||||
| При народженні | рос. Владимир Иванович Паталаха | |||
| Народження |
25 липня 1918 року Феодосія, Крим | |||
| Смерть | 14 жовтня 2005 року | |||
| Керч | ||||
| Країна |
 СРСР →  Україна | |||
| Жанр | художник, майстер пейзажу | |||
| Навчання | Сімферопольське художнє училище | |||
| Діяльність | художник | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Володимир Іванович Паталаха (25 липня 1918 року — 14 жовтня 2005 року) — живописець, майстер пленерного романтичного пейзажу.
Біографія
Володимир Іванович Паталаха народився 1918 року у Феодосії. У 1954 році закінчив Сімферопольське художнє училище. У 1958 році художник подорожує по Криму, створює свої перші роботи: «Море у Судака», «Утро в Голубой бухте», «Лаванда цветёт», «Вид у села Лучистое». У 1959 і 1960 роках Володимир Іванович здійснює поїздки на Волгу. Пише пейзажі: «Волжский берег», «Баржи на Волге», «Весна на Суре» і багато інших. У волзьких пейзажах художник зобразив весняну повінь, російські села, сільські храми. Працював у техніці «а-ля пріма», що вимагає від художника великої майстерності. Всі пейзажі Володимир Паталаха писав на пленері. У 1962 році проводилася оцінка якості його живопису. В експертизі брали участь Народний художник СРСР, дійсний член Академії мистецтв Порфирій Крилов, Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, професор Борис Яковлєв, і заслужений діяч мистецтв РРФСР Микола Осенев. Було видано лист-висновок, в якому говорилося: «... познайомившись з роботами Володимира Івановича, ми переконалися, що багато з них свідчать про його безсумнівний талант і професійну якість. Його невеликі пейзажі пройняті глибоким почуттям, серйозним і вдумливим ставленням до зображення рідної природи. Художник добре відчуває колір і володіє розвиненим смаком». Частину робіт відразу придбала Центральна закупівельна комісія при Худфонді СРСР. Що було далі з ними - невідомо. Висока оцінка академіками його творчості нічого не змінила в його долі. У 1962 році майстер був змушений покинути батьківщину, не знайшовши підтримки і розуміння побратимів по пензлю з союзу художників Криму. Разом з сім'єю він переїжджає до Киргизії, в місто Ош. Тут він створює цикл робіт, присвячених киргизьким озерам, передгір'ям Тянь-Шаню. До кінця днів він залишався вільним художником. У спілку художників не вступав, вважаючи, що подібні союзи згубно впливають на долю творця. Художник часто жалів, що пізно народився. «Народився б я 100 років тому, примкнув би до себе передвижників, - говорив він, - не в свій час я живу». Дар живописця Володимир Іванович отримав по творчій генетичній лінії батька, Паталаха Івана Леонідовича, який художником не став. Але двоюрідний брат батька, Іван Кавалерідзе, відомий як талановитий скульптор і видатний кінорежисер. Бачився з ним художник тільки в ранньому дитинстві.
Роботи художника знаходяться
- 1. У приватних колекціях Росії, України, Киргизії, Німеччини, США;
- 2. У Національній картинній галереї імені І. К. Айвазовського у Феодосії;
- 3. У Сімферопольському художньому музеї;
- 4. У Алупкінському державному палацово-парковому музеї-заповіднику;
- 5. У Державному культурному центрі-музеї В. С. Висоцького; м. Москва;
- 6. У Керченській картинній галереї;
- 7. У Київському національному музеї російського мистецтва;
- 8. У Харківському художньому музеї;
- 9. У Музеї І. П. Кавалерідзе; м. Київ.
Виставки
- 1. Керч, 1997 рік. «Цветы Крыма».
- 2. Сімферополь, 1998 рік. Художній музей, персональна виставка до 80-річчя художника.
- 3. Керч, 2008 рік. «Мемориальная выставка к 90-летию со дня рождения живописца».
- 4. Феодосія, 2010 рік. Меморіальна ознайомча виставка в галереї ім. І. К. Айвазовського (на батьківщині художника).