Ісаак бен Шеломо Ель Дур
| Ісаак бен Шоломо מרדכי סולטנסקי | ||
| ||
|---|---|---|
| ||
| Діяльність: | астроном | |
| Національність: | караїм | |
| Народження: | 1751 Чуфут-Кале | |
| Смерть: | 1826 Чуфут-Кале, Російська Імперія | |
| Похований: | Балта-Тіймєз | |
Ісаак бен Шоломо Ель Дур (1751, Чуфут-Кале — 1826, Чуфут-Кале) — гахам і вчитель в Чуфут-Кале. Видатний караїмський проповідник, богослов, вчений-історик, поет і педагог.
Біографія
Народився відомий караїмський вчений 1751 році в Кале. Фортеця Чуфут-Кале була для Ісаака і місцем роботи і домом. Він добре володів арабською мовою, і тому часто розтлумачував кримським татарам-мусульманам Коран і мусульманський календар. Жителі Кале його дуже поважали, і не тільки через знання мов, в 1780-1784 роках над їхнім містечком запанувала чума, тоді Ісаак бен Шеломо чудово проявив себе в ролі лікаря. Завдячуючи йому і його здібностям, було врятовано багато жертв, які потерпали від епідемії.
Коли Крим приєднали до Російської імперії, у 1783 році, кримські караїми відправили гахама Ісаака бен Шеломо у Санкт-Петербург, разом із Соломоном Бабовичем. Тож, на аудієнції у імператриці Катерини ІІ, спільними зусиллями вони відстоїли караїмську націю як відмінну від євреїв, на яких в Росії тоді були накладені понадмірні обмеження. Також караїми були звільнені від подвійного податку і інших, які накладались на усіх євреїв. Отже 8 червня 1795 року Катериною ІІ був виданий указ (щодо здійснення пільг караїмській громаді) на ім'я Катеринославського, Вознесенського і Таврійського генерал-губернатора графа Платона Олександровича Зубова:
|
Граф Платон Олександрович! У наслідок представлення Вашого, вчиненого по проханню спільноти таврійських євреїв, іменованих караїми, і в повазі обставин, детально Вами зображених, Всемилостивіше наказуємо не брати з них подвійних податей, які покладені на всіх взагалі євреїв, а стягувати з них по колишньому нарівні з іншими купцями і міщанами, що в області Таврійської живуть, представляю у Вашому розпорядженні про надання їм, по можливості, і інших вигод та полегшень, із застереженням тільки, щоб у спільноті сих караїмів не входили з тих євреїв, вряди відомі під назвою раббинів, і про які видані від Нас узаконення, що повиннівиконані бути по всій точності. Що ж стосується до права володіння їх нерухомих маєтків, в тому поступати за указом Нашим на доповідь Сенату минулого 1794 Жовтня в 19 день (9 листопада) без затримок. Перебуваємо в іншому Вам прихильні[1] |
|
Впливовість Ісаака бен Шеломо характеризує те, що коли імператор Олександр І двічі відвідував Крим, він неодмінно зустрічався в з караїмським мудрецем-наставником: у 1818 році він приймав вельможу в Чуфут-Кале, і в 1824 році, вже будучи важко хворим, він знову мав зустріч з імператором. В народі зберігся невеличкий спомин-переказ про ті відвідини:
|
|
Караїмський поет Ісаак бен Шеломо Ель-Дур стверджував, що якось раз російський імператор Олександр I зайшов в будинок до одного з караїмів, побачив караїмську красуню, остовпів і вигукнув: «Проси в мене, чого хочеш!» Вона відповіла: «Крім здоров'я і багатоліття Вашій Величності, нічого собі не бажаю». За таку скромність цар, за легендою, подарував їй перстень з власної руки[2] |
|
.
Творчі набутки
Поміж різних чеснот Ісаака бен Шеломо, найціннішою, в очах караїмів, стала поетично-духовна. Як філософ і богослов він складав проповіді та настанови, а поетичні тексти (до літургій, або ж ліричні) передавалися з уст в уста. Нажаль, в ті часи не були актуальними письмові записи, тому до сучасників дійшло лише кілька речей із творчого надбання Ісаака бен Шеломо:
- «Or hallevana» («Світло Місяця») — рукописний трактат про новолуння (молодик) і календарні літочислення, написаний в 1802 році. Для караїмів це була новаторська праця, оскільки частину своїх астрономічних обрахунків автор проводить за системою Коперника (тоді як всі караїми дотримувалися ще системи Птолемея);
- «Pinnatte Ikratte» («Дорогоцінна Основа») — рукописний трактат про десять догм для караїмської віри (наче катехизис для караїмів).
Значну частину ліричних творів, оди та літургійні піснеспіви, Ісаак декламував в Чуфут-Кале, людям вони подобалися, тому в 1805 році він долучив кілька таких текстів і видрукував в місцевій друкарні Чуфут-Кале. Кілька таких віршів дійшли до сучасних днів:
|
|
Сарфе меромим, бе-эхъад бе-шаббат. |
|
Наступником Ісаака став гахам Бабакан Бабович, який і прийняв рішення про публікації відомого свого земляка. Тож спершу було видруковано дві книжки («Or hallevana» та «Pinnatte Ikratte») у Житомирі. Через багато років книжку «Pinnatte Ikratte» було вдруге видруковано, тепер уже на узбережжі Середземного моря, в ізраїльському містечку Ашдод.
Див. також
Примітки
- ↑ З. А. Фиркович. Сборник старинных грамот и узаконений Российской империи касательно прав и состояния русско-подданных караимов. СПб, 1890 г.
{{cite web}}:|access-date=вимагає|url=(довідка); Пропущений або порожній|url=(довідка)(рос.) - ↑ Авраам Фіркович переказував історію з минулого про теплі стосунки імператора та Ісаака бен Шеломо. family.booknik.ru. Процитовано 20.08.2015.(рос.)
- ↑ Ліричка від Ісаака бен Шеломо Ель Дур. vk.com. Процитовано 19.08.2015.(рос.)
Джерела
- Е. І. Лебедєва., «Очерки по истории крымских караимов-тюрков» — Сімферополь. — 2000. — 116 с. (рос.);
- Е. І. Лебедєва., «Пример для потомства». Сімферополь, 2002. —С. 78 ISBN 966-7348-07-5;
- Б. С. Ельяшевич. «Караимский биографический словарь (с конца VIII в. до 1960 г.)». // Караїми. 2-e видання. — Москва: РАН, 1993,(рос.);
- М. М. Казас, Р. А. Айваз. «Караимская народная энциклопедия». Том 5. Культура кримських караїмів (тюрків). С.-Петербург, 2006 р. -С. 70, (рос.);
- І. І. Синани. «История возникновения и развития караимизм», ч. I Сімферополь, 1888 р. —С. 71-73, (рос.);
- І. І. Синани. «История возникновения и развития караимизма», ч. II. Коротка історія літературної діяльності караїмських письменників. СПб, 1889 р. —С. 268—275 (рос.).
