30-та окрема механізована бригада (Україна)
30-та окрема механізована бригада (30 липня 2004 — дотепер) 30-та окрема танкова бригада 30-та танкова дивізія (6 грудня 1991 — 30 жовтня 2003) | |
---|---|
Нарукавний знак | |
На службі | 6 грудня 1991 — дотепер |
Країна | Україна |
Вид | Сухопутні війська |
Тип | Механізовані війська |
У складі | ОК «Північ» |
Пункт базування |
Житомирська область, м.Новоград-Волинський |
Гасло | Dei gratia |
Війни/битви | |
Звання |
«Новоград-Волинська» «Рівненська» |
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
30-та окрема Новоград-Волинська Рівненська механізована бригада (30 ОМБр, в/ч А0409) — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. За організаційно-штатною структурою входить до складу ОК «Північ».
Під час війни на сході України бригада у 2014 році вела важкі бойові дії в Секторі «Д».
Історія
6 грудня 1991 року 30-та гвардійська танкова дивізія увійшла до складу Збройних Сил України. В лютому 1992 року особовий склад дивізії склав присягу на вірність народу України. Згідно Директиви НГШ № 115/1/0627 від 25 серпня 1993 року увійшла до бойового складу 8-го армійського корпусу.
Згідно плану підготовки ЗС України в період з 10 по 18 листопада 1994 року в частинах 30 танкової дивізії проводилася інспекція Міністерства оборони України на чолі із заступником Міністра оборони України-командувачем Сухопутних військ ЗС України генерал-полковником Собковим В. Т. За результатами інспекції стан справ в частинах дивізії було оцінено на «задовільно».
Указом Президента України від 20 жовтня 1999 року за бойові заслуги особового складу в період Великої Вітчизняної війни, високий професіоналізм у виконанні поставлених завдань у мирний час та з метою виховання військової молоді на бойових традиціях старшого покоління дивізії було присвоєно почесне найменування Новоград-Волинська зі збереженням усіх почесних найменувань та нагород. В цей же час Президентом України Л.Кучмою дивізії вручено бойовий прапор.
У жовтні 2000 року на базі дивізії вперше в історії незалежної України та її Збройних Сил були проведені командно-штабні мобілізаційні навчання з реальним призовом військовозобов'язаних. Присутні на навчаннях Президент України Леонід Кучма, Міністр оборони України Генерал армії України Олександр Кузьмук, командувач Сухопутних військ ЗС України генерал-полковник Петро Шуляк високо оцінили бойовий вишкіл воїнів-танкістів та стан справ у з'єднанні загалом.
До 30 жовтня 2003 року дивізія, згідно Директиви Міністра оборони України, була переформована в 30 окрему гвардійську танкову бригаду зі збереженням усіх почесних найменувань та нагород.
30 липня 2004 року танкова бригада, згідно Директиви Міністра оборони України, переформована в 30-ту окрему гвардійську механізовану бригаду.
З'єднання входило до Об'єднаних Сил швидкого реагування.
У червня 2005 році на базі з'єднання розпочато експеримент щодо укомплектування військовослужбовцями за контрактом. Високий рівень фахової майстерності та польового вишколу показали військовослужбовці за контрактом 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону під час проведення широкомасштабних навчань «Реакція-2005», що проводилися восени 2005 року на Житомирському навчальному центрі. За підсумками бойової підготовки в 2005 році колектив бригади займає 1 місце серед з'єднань та частин 8 армійського корпусу.
Восени 2007 року в ході проведення батальйонних тактичних навчань з бойовою стрільбою «Артерія — 2007» на 240 Житомирському навчальному центрі з 1 механізованим батальйоном, цей підрозділ підтвердив свій високий рівень. Закономірно 1 механізований батальйон за підсумками 2007 року займає 1 місце серед підрозділів 8 армійського корпусу. На 12 жовтня 2007 року 2-й механізований батальйон бригади було розгорнуто у Косово, як частину ПОЛУКРБАТ.[1]
Серед особового складу з'єднання майже 300 військовослужбовців приймали участь у виконанні завдань в складі миротворчих контингентів у Сьєра-Леоне, Лівані, Іраку, Косово.
Станом на 2012 рік командувачем бригади був колишній командувач 5-ї окремої механізованої бригади у Іраку.[2]
Участь у Російсько-Українській війні
Навесні 2014 року, після інтервенції Росії до Криму, 30-та механізована бригада була однією з п'яти бригад Збройних сил України, що комплектувалася на той час контрактниками і була боєздатна, маючи змогу виставити порядка 1000 бійців.[3] Підрозділи бригади були висунуті на південь, очікуючи з Криму ймовірного удару.[4][5][6] Згодом підрозділи були переміщені до Арабатської стрілки, а потім — до Скадовська і Бердянська.[5]
Після звільнення Слов'янська українськими військами 5 липня, підрозділи бригади отримали наказ зайняти Савур-Могилу і завдати удару вздовж кордону для звільнення оточених там українських сил.[6]
28 липня колона техніки 1-ї батальйонно-тактичної групи прямувала до стратегічно важливої висоти Савур-могили.[5]
Починаючи з 11 серпня позиції 3-го батальйону під Степанівкою Шахтарського району зазнавали нищівних артилерійських ударів з Росії. Військові ховались у випадкових укриттях — більша частина техніки була знищена. Почалося масове дезертирство мобілізованих солдатів. У ніч із 12 на 13 вересня з'явилося повідомлення про 50 танків, які наступають на Маринівку та Степанівку із російського боку.[7]
Офіцери отримали наказ самотужки виходити від кордону на захід. 13 серпня група майора Миколи Лісовського і майора Сергія Гордієнка виходила зі Степанівки однією з останніх. Офіцери і ще четверо українських бійців загинули разом в полі неподалік понівеченої САУ.[7]
23 березня 2015 року звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» присвоєно командиру механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади підполковнику Сергію Собку[8] та командиру механізованої роти механізованого батальйону старшому лейтенанту Володимиру Гринюку[9].
В червні 2018 року з'явилася інформація, що бригаді пропонуєтья надання почесної назви імені князя Костянтина Острозького
Структура
Дивізія: 2003
- 276-й танковий полк
- 325-й танковий полк
- 282-й гвардійський танковий полк
- 319-й механізований полк
- 855-й гвардійський артилерійський полк
- 937-й зенітний ракетний полк
- 214-й окремий батальйон зв'язку
- 54-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон
- 151-й окремий гвардійський інженерно-саперний батальйон
- 108-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
- 1043-й окремий батальйон тилового забезпечення
- 112-й окремий медичний батальйон
- 404-й окремий батальйон РХБ захисту
2014
Восени 2014 року бригаді було підпорядковано 10-й окремий мотопіхотний батальйон (нині в складі 59 ОМПБр), а пізніше 2-й окремий мотопіхотний батальйон «Горинь».
- управління (штаб)
- механізований батальйон
- механізований батальйон
- механізований батальйон
- танковий батальйон
- зенітний ракетно-артилерійський дивізіон
- бригадна артилерійська група:
- батарея управління та артилерійської розвідки
- самохідний артилерійський дивізіон 2С3М «Акація»
- самохідний артилерійський дивізіон 2С1 «Гвоздика»
- реактивний артилерійський дивізіон БМ-21 «Град»
- протитанковий артилерійський дивізіон МТ-12 «Рапіра»
- рота снайперів
- розвідувальна рота
- вузол зв'язку
- рота радіоелектронної боротьби
- радіолокаційна рота
- група інженерного забезпечення
- рота РХБ захисту
- батальйон матеріально-технічного забезпечення
- ремонтно-відновлювальний батальйон
- медична рота
- комендантський взвод
Командування
- (18 вересня 1991 — 5 вересня 1992) полковник Ристєв М. О.
- (5 вересня 1992 — 23 серпня 1995) генерал-майор Богульський В. І.
- (23 серпня 1995 — 17 листопада 1997) полковник Колісніченко М. І.
- (17 листопада 1997 — 23 грудня 1999) полковник/генерал-майор Коваль Михайло Володимирович[10]
- (23 грудня 1999 — 18 липня 2002) генерал-майор Мишаковський В. Ю.
- (18 липня 2002 — 21 лютого 2005) полковник Литвин П. М.
- (21 лютого 2005 — 18 липня 2006) полковник Юрій Михайлович Миколенко[2]
- (18 липня 2006—2011) полковник Довгань Ігор Андрійович
- (2011—2012) полковник Олександр Нестеренко[11]
- (2012 — лютий 2015) генерал-майор Сергій Безлущенко
- (лютий 2015) підполковник Іван Гараз[12]
Втрати
Примітки
- ↑ Новини Управління Прес-служби МО. Mil.gov.ua. 5 квітня 2006. Процитовано 9 березня 2012.
- ↑ а б Новини Управління Прес-служби МО. Mil.gov.ua. Процитовано 9 березня 2012.
- ↑ Серпень 2014-го. Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу. tyzhden.ua. Процитовано 26 серпня 2017.
- ↑ Танковий таран старшого лейтенанта Абрамовича. tyzhden.ua. Процитовано 15 серпня 2017.
- ↑ а б в Оверчук Дмитро Русланович (07.06.1992 – 28.07.2014) - Революція гідності. Війна. Рівненщина. Революція гідності. Війна. Рівненщина (укр.). 15 березня 2015. Процитовано 26 серпня 2017.
- ↑ а б Цензор.НЕТ. ПУЛЕМЕТЧИК 30-Й БРИГАДЫ СЕРГЕЙ ГОРДИЙЧУК: "ПОСЛЕ РАНЕНИЯ В ЛЕВУЮ РУКУ Я ПОПЫТАЛСЯ НАЛОЖИТЬ ЖГУТ, НО ОН БЫЛ МОИМ РОВЕСНИКОМ, ПОЭТОМУ ТРЕСКАЛСЯ И РВАЛСЯ". Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 2 вересня 2017.
- ↑ а б Маринівка: стратегічна помилка з фатальними наслідками. tyzhden.ua. Процитовано 14 вересня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 164/2015 «Про присвоєння С.Собку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 166/2015 «Про присвоєння В.Гринюку звання Герой України»
- ↑ http://osp-ua.info/analitics/33339-.html Виконуючий обов'язки міністра оборони Михайло Коваль: досьє, біографія
- ↑ 70 років гвардійської слави [70 Guards Fame]. Narodnaya Armia (Ukrainian) . 30 August 2011. Архів оригіналу за 19 April 2013. Процитовано 30 August 2011.
- ↑ "Моїх людей просто так не нагороджують", - командир 30-ї механізованої бригади - Останні новини Полтави. Найголовніші події міста Полтави і області. poltava.depo.ua. Процитовано 10 липня 2017.
Посилання
- Втрати 30-ї ОМБр // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Боевая работа 30-й механизинрованной бригады в зоне АТО. ФОТОрепортаж (рос.)
- Військові частини Сухопутних військ за родами військ
- 30-а окрема гвардійська механізована бригада. Частини 8 АК.
- 30 окрема механізована бригада повернулася додому Міністерство оборони України, 30 червня 2017
|