Шарій Анатолій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:51, 12 липня 2019, створена VoidWanderer (обговорення | внесок) (потрібна істотна переробка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шарій.
Шарій Анатолій Анатолійович
Ім'я при народженні Анатолій Анатолійович Шарій
Народився 20 серпня 1978(1978-08-20) (45 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Литва Литва[1]
Місце проживання Іспанія
Рода-де-Бара[2]
ЄС
Діяльність колишній журналіст, ютубер
Знання мов російська, українська, англійська і іспанська
Роки активності 2013 — тепер. час
Партія Партія Шарія
У шлюбі з Шарій Ольга Олексіївна[3]
Діти Donnyd
IMDb ID 13055721
Сайт sharij.net

Анато́лій Анато́лійович Шарі́й (нар. 20 серпня 1978, Київ) — ютубер, колишній український журналіст антиукраїнських поглядів, затятий гомофоб та українофоб[4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14]. За інформацією українських ЗМІ, політиків, СБУ та Комітету визволення політв'язнів, веде проросійську пропаганду з дискредитацією України та її символів (герб, прапор, гімн, мова)[15][16][7][10][17][18][9][19][20][21][22]. Голова політичної партії «Партія Шарія» з 5 червня 2019 року.

2014 року створив відеоблог на YouTube, де в глузливій манері критикує українську владу, символіку (прапор, гімн), мову, українські ЗМІ, персоналії та події, пов'язані з Україною, а також російську несистемну опозицію[23][24][25][26]. Найбільшу популярність сайт sharij.net має серед росіян[27].

Погляди

Ставлення до українців

До всіх українців

Пообещать — и не сделать. Сказать тысячи слов — и палец о палец не ударить. Начать — и бросить на полдела. Приступить — и не закончить. Найти долгожданную работу — и на радостях напиться, как последняя свинья, или просто «забить», забросив ноги на стол. Мне кажется, такие вот работяги-строители — эталонные образцы рядового украинца.
— Анатолій Шарій, стаття «Кнут для украинского быка», Обозреватель

Своє ставлення до українців Анатолій Шарій висловлював у своїх статтях «Украинец стал раком?» та «Кнут для украинского быка». Колишній журналіст звинувачував українців в тому, що вони нібито не протестували не під час Голодомору, не в сучасності. Зокрема, він писав: «Как не было мощных и радикальных протестов и выступлений украинского народа при Союзе, так нет их и сейчас <…> Матери ели детей, мужья варили похлебку из жен. Употребляли в пищу червей, кору, траву, крыс. Но не бросались на пулеметы. Бунтов не было! В 20-е годы были, а в 30-е не было.»[28], хоча це не є правдою. Так, тільки за даними ГПУ, від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Українській СРР відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися як «широкі збройні повстання проти радянської влади». Вони об'єднували до двох тисяч людей і відбувалися під гаслами: «Верніть нам Петлюру!», «Дайте другу державу!», «Хай живе самостійна Україна!», «Геть СРСР!», «Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!». У ті часи люди організовувалися як могли, озброювались вилами, лопатами, сокирами, були навіть кінні загони. Натовпи селян зі співом «Ще не вмерла Україна» ліквідовували місцеві органи влади. Партійці й комсомольці втікали. Прикладом таких ситуацій, а також методів боротьби Радянської влади із селянами, слугують документально зафіксовані події у селах Устивиця та Федунка на Полтавщині. Йосип Сталін у свому листі до Кагановича від 11 серпня 1932 року писав:

Якщо не візьмемось нині за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити… Поставити собі за мету перетворити Україну у найкоротший термін на справжню фортецю СРСР; на справжню зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати

А в статті «Кнут для украинского быка» колишній журналіст заявляв: «Если есть чем думать, конечно, ибо часто создается впечатление, что мыслительные процессы в деле принятия решений у украинцев отходят на второй план, вытесняемые процессами чисто физиологическими. В стиле „если я хочу выпить, то весь мир подождет“. А что там завтра будет, когда с бодуна глаза протру — время покажет. Не хочется о завтрашнем думать.», а також: «Система скотства и тупости, глубокой, дремучей, непроходимой тупости значительной части моего народа, который лучше пряника понимает кнут. Как известно, при помощи кнута можно быстрее всего найти общий язык с быками. Ты их закармливай отборным сеном — работать не будут. А кнутом один раз приголубь — побредут уныло. Башку пригнут, и потащат. Только совокупляться без кнута согласны. И жрать. <…> Нет, господа. Не люди. Быки. Быки, которым нужен крепкий кнут, и категорически противопоказаны пряники»[29].

До жителів Західної України

У лютому 2018-го на відео заявив, що жителі Західної України є «людьми другого сорта», тому вони «не можуть говорити іншим, як потрібно любити Україну, співати державний гімн і ходити з прапором». Сказав, що «жителі Західної України носили супи батракам поляків» та «повинні ставити пам'ятники Сталіну». Відео було опубліковано на youtube-каналі Шарія, однак після скандалу блогер його приховав[30][31][32].

Ставлення до українських символів

Працюючи на «Обозреватель», Шарій написав статтю «Хай живе нацизм», де висловив свою думку про українські символи. Зокрема, він писав[33]:

Все, начиная с гимна, заменившего «живи Україно, прекрасна і сильна!» на «ще не вмерла України ні слава ні воля» пропитано бездумным желанием растоптать, уничтожить, не создавая взамен ничего толкового. <...> Все, что мы имеем на сегодняшний день – это и есть самая натуральная фигня. Каждый может ныне лицезреть, во что превратилась наша республика, бывшая когда-то колосящейся житницей. Символ Украины сегодня - не серп и молот, а початок кукурузы по пять гривен за штуку, вставленный в пару египетских картофелин. Такой себе фаллический, многозначительный символ.

— Анатолій Шарій, Да здравствует нацизм!, Обозреватель

Ставлення до України

Анатолій Шарій також написав статтю «Голуба ржавчина» для сайту «Обозреватель», де, крім іншого, висловив свою думку про Україну і її майбутнє[34]:

А будущее у территории, именуемой «Украиной», обещает быть просто чудным. Сказочным. И ко всем прелестям этого фантастического будущего, ко всем мини-чернобылям, голоду, болезням и деградации будет добавлен еще один размашистый штрих – гомодиктатура.

— Анатолій Шарій, Голубая ржавчина, Обозреватель

Ставлення до російської опозиції

Анатолій Шарій відмітився критикою російської несистемої опозиції. Зокрема, їдко критикував Навального, якого не допустили до виборів президента Росії 2018, і називав всю російську опозицію «лайном». Сам Навальний назвав Шарія «не те антиукраїнським, не те прокремлівським блогером».

Про фільм «Він вам не Дімон» (рос. «Он вам не Димон»), який розкриває масштаби корупції у вищих ешелонах російської влади, Шарій казав, що його нібито зробили не в ФБК, а «хлопці, які погано говорять по-російськи, але професіонали [американці]».

В день мирних масових протестів проти корупції в Росії (26 березня 2017) він випустив відеоролік, в якому виправдовував затримання людей на них тим, що правоохоронні органи «не повинні чекати, коли будуть перші „коктейлі Молотова“»[35].

Ставлення до ЛГБТ

Колишній журналіст Анатолій Шарій також відомий негативним ставленням до ЛГБТ. Член оргкомітету руху «Любов проти гомосексуалізму». В інтерв'ю дослідникам з кафедри соціології, НаУКМА від імені організації висловився проти попаганди одностатевих відносин та за їхню криміналізацію. Там же, зокрема, заявив: «Пусть [гомосексуальные люди] сидят и радуются, что их еще не убивают».[36] У ток-шоу на телеканалі Інтер висміював геїв, закликав лікувати їх та застерігав від «гомодиктатури».[37] Автор низки статей на цю тематику на сайтах Обозреватель, From-uaта інших. Серед них «Анальные протекции в украинском шоу-бизнесе»[38], «Голубая ржавчина»[39] «Национализм = гомосексуализм»[40], де висловлював ставлення до ЛГБТ виразами на зразок «я не отличаю их от собачьего дерьма на обочине дороги», «ничтожный 1 % любителей анала заметен, как кусок блевотины на белоснежном костюме», «Я не дам ходить парадам голубых по улицам моего города. У них есть квартиры — там пускай кушают экскременты и водой из унитаза запивают.» («Украина: голубой заговор», 2006, from-ua.com)[41].

Життєпис

Народився 20 серпня 1978 року в Києві. За власними словами, має військову освіту.[42] З ранніх інтерв'ю його та колишньої дружини відомо, що до цього був ігроманом та заробляв гроші аферами, намагався покінчити життя самогубством[43].

З 2005 року працював у сегменті розважальної преси — у жіночій жовтій пресі:

  • «Наталі» (Жіночий журнал. Здоров'я, мода, краса, знаменитості. конкурси та акції, їжа і зірки, колонки. Видавничий Дім «Едіпресс Україна»);
  • «Единственная» (тематика журналу: Мода та краса, психологія, здоров'я, кухня, затишна квартира, розваги, астрологія, жінка України. Видавничий Дім «Едіпресс Україна»);
  • «Поліна» (жіночий емоційний журнал: мода і краса, психологія і відносини, зірки, робота і будинок, подорожі, кулінарія і тд. Видавничий Дім «Едіпресс Україна»);
  • в українській газеті «Сегодня» (підконтрольна Рінату Ахметову).

У Росії співпрацював із провладним[44] таблоїдом[45][46] «Московський Комсомолець».

З 2008 року — постійний автор видань у:

З 2009 року працює тільки з інтернет-виданнями.

Після Євромайдану Шарій сам почав позиціонувати себе медіаекспертом та «борцем з українською пропагандою».[47]

Стаття про педофілів

У жовтні 2009 року оприлюднив статтю «Публічний дитячий будинок», де розповідав про дитячий будинок «Перлинка» (Одеса), де жили 23 дитини. Шарій стверджував, що там знаходився елітний бордель для педофілів[48]. Влітку 2010 року Оксана Дроган, виконавча директорка благодійного фонду «К», яка будувала дитячий будинок і володіє ним, подала в суд на Шарія, звинувачуючи його в наклепі[49].

4 серпня 2010 року Шарій опублікував ще одну статтю «За статтю про педофілію — під суд»[50], в якій розібрав обвинувальний процес. 15 вересня на телефон Шарія надійшов дзвінок з одеського стаціонарного телефону, і невідомий чоловік порадив йому заплатити за позовом, інакше йому «відріжуть голову і її втратять». У той же вечір журналіст звернувся із заявою до СБУ, яка, однак, ніяким чином не відреагувала на сигнал.[51]

19 вересня Шарій був визнаний винним у наклепі та був зобов'язаний відшкодувати Фонду «К» моральну шкоду в розмірі 1000 грн[52].

Стрілянина у Макдональдсі

1 травня 2011 Шарій двічі вистрілив у відвідувача закусочної МакДональдс у Києві. За словами Шарія: він обідав з дружиною, до нього підійшов невідомий і нібито почав їх ображати. Коли колишній журналіст попросив його заспокоїтися, невідомий запропонував вийти та «розібратися». На вулиці Шарій двічі вистрілив у нього з травматичного пістолета, влучивши в ногу і живіт гумовими кулями. Шарій, який сам викликав міліцію, був затриманий, пістолет вилучено.[53][54]

За іншою версією (зокрема активістів громадської організації Дорожній контроль[55], ініціатором зіткнення був сам Шарій, котрий стріляв у спину відвідувача Макдональдсу. При цьому наголошується на невідповідності опису подій Шарієм[56] і відео з камери спостереження.

На День журналіста України (6 червня 2011) Шарій був нагороджений заступником міністра МВС Василем Фаринником «за професіоналізм і об'єктивність при висвітленні роботи МВС»[57].

20 червня Шарій дав прес-конференцію в «Обозревателі» і заявив, що «справа про стрілянину в Макдональдсі» — це нібито «тиск з боку МВС і УБНОН»; також розповідав, що проживає відкрито.[58]

21 червня проти Шарія порушили кримінальну справу за фактом хуліганства і завдання легких тілесних ушкоджень.[58]

У квітні 2019 року Шевченківський районний суд Києва постановив повернути справу про інцидент у фастфуді «Макдональдс» на дорозслідування в прокуратуру Києва, а розшук і заочний арешт Шарія — скасувати[59].

Розслідування

Продаж наркотиків

2011 року спільно з журналістами каналу 1+1 провів серію розслідувань, присвячених захистові правоохоронцями наркоторгівлі в Україні (УБНОН МВС, Управлінням по боротьбі з незаконним обігом наркотиків).[60]

Незаконний гральний бізнес

З журналістами телеканалу 1+1 видав кілька розслідувань, які доводять причетність МВС до покривання нелегальних казино в Києві.[61] 12 липня 2011 Анатолія Шарія і знімальну групу каналу 1+1 більш ніж на годину закрили в залі нелегального казино, звідки змогли вийти лише після приїзду міліції.[62]

Справи Алоянів

29 червня 2011 Шарій публікує першу частину розслідування справи про вбивство власника супермаркету «4room», в якому звинувачує керівництво МВС — міністра і його заступника Василя Фаринника в отриманні хабара на суму $1,5 млн.

29 червня 2011 Шарій оприлюднив відеозапис МВС[63], на якій Артур Алоян, представник відомого в Україні клану Алоянів, замовив вбивство київського бізнесмена. Також у матеріалі Шарій стверджував, що притягнутий до відповідальності за вбивство 2009 року бізнесмена Шабаба Алояна громадянин РФ Мераб Суслов не винен. Шарій звинуватив керівництво МВС (міністра внутрішніх справ Могильова та його заступника Фаринника) в тому, що Артура Алояна [уточнити] за хабар МВС в розмірі 1,5 млн доларів.

21 вересня 2011 Шарій опублікував матеріал, в якому знову звинуватив верхівку МВС у тому, що обвинувачений у вбивстві власника «4room» Мераб Суслов перебував під вартою незаконно.[64]

23 грудня виходить стаття «Особиста справа генерала Крикуна».

Замах

12 липня о 3:30, через кілька годин після інциденту в підпільному казино, коли Шарій і знімальна група каналу 1+1 виявилися замкнені в приміщенні працівниками, які втекли, на вулиці Радченка по автомобілю Шарія було здійснено постріл. У результаті було прострілене лобове і заднє скло автомобіля,[65] дробом пошкоджена внутрішня обшивка салону, журналіст не постраждав. На місце події прибули співробітники Солом'янського РУГУ МВС України в Києві, журналісти каналу 1+1, представники прокуратури та ГУ МВС і оперативно-слідча група з кінологом. Протягом кількох годин шукали сліди злочинців і зброю. На місці знаходилися журналісти каналу 1+1, які знімали пошуки зброї на камеру. Як тільки журналісти і Шарій поїхали до райвідділку, міліція знайшла обріз рушниці.

14 липня справу про замах було взято під особистий контроль Президента України Януковича, заступника Генерального прокурора Кузьміна і міністра внутрішніх справ Могильова[66].

Версія МВС про інсценування

5 жовтня 2011 Департамент зі зв'язків з громадськістю ГУМВС України в місті Києві розіслав у ЗМІ прес-реліз під назвою «Замах на вбивство виявився інсценуванням». У релізі стверджувалося, що Шарій інсценував замах. На 6 жовтня Шарій мав бути присутнім на «круглому столі» з питань свободи слова за участю президента Януковича. Проте запрошення Шарія було анульовано.

МВС стверджувало, що на патроні, що залишився в стволі рушниці, з якої був здійснений постріл по автомобілю Шарія, виявлений його відбиток пальця. При цьому надати даний доказ не можна, оскільки після перенесення відбитку на стрічку для відправки в НДЕКЦ МВС України відбиток на патроні був знищений[джерело не вказане 3399 днів]. 27 жовтня Шарій опублікував відкритий лист[67] Міністру внутрішніх справ Могильову, в якому прямо звинуватив останнього в пресингу.[68]

Кримінальні справи

В Україні проти Анатолія Шарія порушено дві кримінальні справи:

  • 29 червня 2011 Шарію вручили постанову про порушення проти нього кримінальної справи за статтею 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України — зі стрільби 1 травня в фастфуді «Макдональдс», коли Анатолій Шарій двічі вистрілив гумовими кулями в невідомого, який напав на його дружину.[69][70].
  • У жовтні 2011 року за частиною 2 статті 383 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину зі штучним створенням доказів обвинувачення) через обстріл автомобіля Шарія 13 липня (журналіста звинуватили в інсценуванні замаху на самого себе).

Станом на кінець 2013 року обидві справи перебували на стадії судового розгляду[71]. У щорічному звіті правозахисної організації Human Rights Watch за 2011 рік напад на Шарія було згадано, як одне з підтверджень погіршення ситуації для журналістів в Україні[72].

У квітні 2015 був звинувачений Антоном Геращенком у фінансуванні тероризму на Донбасі[73] але кримінальної справи порушено не було.

13 липня 2017 року в ефірі передачі «Своя правда» на російській радіостанції «Говорить Москва» російський адвокат Марк Фейгін заявив, що проти Шарія у Нідерландах у вересні 2013 року було порушено кримінальну справу (за статтею «педофілія»). Фейгін оприлюднів скани документів цієї справи у вересні 2017 року[74], а фотокопії документів раніше — у липні 2017 року[75]. Шарій відкинув звинувачення[76] і повідомив, що його адвокат Сталіна Гуревич 18 липня 2017 направила заяву до Слідчого комітету Росії, а до Хамовницького суду Москви подано позов про захист честі і гідності[77].

25 жовтня 2017-го Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія та зобов'язав Фейгіна протягом 10 днів спростувати надані ним дані[78].

Втеча за кордон і притулок

7 лютого 2012 Шарій був оголошений у всеукраїнський розшук. 19 березня 2012 він дав інтерв'ю, в яких заявив, що перебуває в Євросоюзі і попросив притулку в Литві[79].

2012 року Анатолій заявляв, що режим Януковича переслідує його за «розслідування щодо участі держустанов у наркобізнесі».[80] Після цього, 8 червня 2012 він отримав політичний притулок в Литві[81]. Перед цим Шарій перебував під двома підписками про невиїзд і нелегально покинув Україну в січні 2012 року, за чужим паспортом виїхавши до Москви, а звідти — до Нідерландів.

Затримання і спроба екстрадиції до України

16 липня 2013 Шарія було арештовано в Нідерландах Інтерполом за запитом української влади. 18 липня МЗС України зробило заяву про можливу екстрадицію Шарія[82]. Проте, 18 липня суд Нідерландів відмовив в екстрадиції[83].

У лютому 2015 року МВС Литви почало перевірку (з метою можливого позбавлення притулку Анатолія) через його постійну антиукраїнську діяльність[84].

Медіадіяльність

Після Євромайдану Шарій почав позиціонувати себе як «медіаексперт» та «борець з українською пропагандою». Створив канал на YouTube, на якому він заявляє, що викриває «фальсифікації» («фейки») ЗМІ — переважно українських. Є лише кілька відео про викриття офіційних російських ЗМІ, практично в усіх інших відео займається лише критикою українських ЗМІ (рідше зачіпає європейські та російські опозиційні (наприклад, Дождь). На думку низки українських ресурсів, викриття Шарієм «фейків» є неправдивими[85][86][87]. Починаючи з 2017 року багато роликів присвячено критиці Навального[88]. Окрім цього, в своїх блогах часто критикує також інших російських політиків, опозиційних Путіну. Називає всю російську опозицію «лайном».[89][90]

Шарій негативно відноситься до подій Революції гідності 2013—2014 років та прагнення України вступити до Євросоюзу. У своєму інтерв'ю газеті «Аргументи та факти» 2015 року він заявив, що Євромайдан не приніс нічого корисного в плані демократії, свободи слова і економіки та спровокував Російську збройну агресію проти України. Зокрема, він зазначив що за часів президентсва Віктора Януковича було більше свободи слова, ніж після Євромайдану. Також в інтерв'ю Шарій висловив своє негативне відношення щодо українських добровольчих батальйонів та права України на самооборону від російської збройної агресії, зазначивши що українські військові даремно гинуть, захищаючи свою Вітчизну.[91]

Незважаючи на те, що Шарій приховує своє місце перебування від українських правоохоронних органів,[92][93][94] він давав інтерв'ю російському каналу Росія-24[95] та ряду інших російських та проросійських ЗМІ.[96][97]

Низка українських ресурсів вважають діяльність Шарія за українофобську[98] та пропагандистську з причин упередженого висвітлювання діяльності лише українських ЗМІ, розповідей про перевищення службових повноважень лише українських військових та про корумпованість лише українських політиків, але деякі українські політики, такі як Надія Савченко[99] та Геннадій Балашов[100] не згодні з такою точкою зору.

16 листопада 2017 за сукупною кількістю підписників в українському сегменті Facebook і Твіттер посів 12 місце, маючи 511 тисяч читачів[101].

Судові позови

Позов проти Олени Манченко

У листопаді 2015 року Шарій звернувся до Оболонського районного суду Києва з позовом проти своєї сестри Олени Манченко (Шарій). У позові зажадав, щоб Манченко спростувала інформацію про те, що він педофіл та злодій, а його співмешканка Ольга Бондаренко займається проституцією[102]. 16 січня 2016 року суд виніс рішення про відмову в задоволенні позову Шарія[103].

Позов проти «Детектор Медіа»

Анатолій Шарій подав до суду на сайт «Детектор медіа». Приводом для позову послужила стаття журналіста Богдана Логвиненка «Друга найчисленніша біомаса. Про „Дощ“ і не тільки». Колонка Логвиненка не була присвячена Шарію, але в статті він згадувався. Анатолій зажадав через суд спростувати опубліковану інформацію котру, на його думку, ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію. Серед іншого, Шарій наполягав на тому, щоб «Детектор» і Логвиненко спростували слова про те, що він — «рупор русского мира», як його назвав Логвиненко. У червні Шевченківський районний суд Києва відхилив позов.[104] У липні справа була направлена до апеляційного суду[105], відхиливши позов 7 вересня.[106] У суді представники сторони відповідачів заявили, що визначення «русский мир» саме по собі не несе негативної конотації і тому Шарій не повинен обурюватися на вираз «рупор „русского мира“».

Позов проти Марка Фейгіна

18 липня 2017 року адвокати Шарія звернулися в Хамовнічеський суд міста Москви і до Слідчого комітету Росії у зв'язку із заявою адвоката Марка Фейгіна, який в ефірі радіо «Говорить Москва», звинуватив його в скоєнні злочину сексуального характеру.[107] Сам журналіст вимагав спростувати поширені адвокатом відомості[108], інтереси Шарія представляла московський адвокат Сталіна Гуревич.[109] Сам журналіст також негативно оцінював професійні якості Марка Фейгіна, вважаючи саме їх відповідальними за програні справи його клієнтів-українців.[110]

25 жовтня 2017 року Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія, зобов'язавши Фейгіна спростувати поширені ним відомості і стягнувши з нього 66 тисяч рублів на покриття судових витрат.[111] Фейгін повідомив, що позов Шарія проти нього просувало Міністерство юстиції Росії.[112]

У грудні 2017 року стало відомо, що Гуревич подала скаргу на Марка Фейгіна в кваліфікаційну комісію Московської міської колегії адвокатів і Міністерство юстиції Російської Федерації (пізніше підтримала скаргу) звинувачуючи колегу в образах її і Шарія в соціальних мережах до і після процесу. Фейгін називав позов спробою вивести його з процесу по справі українського журналіста Романа Сущенка. Початок розгляду скарги було назначено на 24 січня 2018 року.[113][114]

24 квітня 2018 року адвокатська палата Москви позбавила статусу адвоката Марка Фейгіна за негативні висловлювання в соціальних мережах на адресу колег-адвокатів і їх клієнтів.

Політична діяльність

Шарій ніколи не декларував свою належність до якоїсь політичної партії. У 2011—2012 роках, коли він просив про надання політичного притулку в Литві, то говорив, що йому в Україні допомагають і представники влади, і опозиції. Сайт «Обозреватель», на якому Шарій працював в 2008—2012 роках, належить Михайлу Бродському.

Вибори 2019 року

Акція на Майдані, що засуджувала порушення закону при реєстрації Шарія.
2 липня 2019.

У 2019 році було оголошено про створення Партії Шарія, яка заявила про намір взяти участь у парламентських виборах 2019 року.

24 червня 2019 року Центральна виборча комісія відмовила Шарію в реєстрації кандидатом на парламентських виборах через те, що він не жив в Україні протягом останніх 5 років перед виборами.[115][116] Верховний суд після розгляду скарги зобов'язав ЦВК продовжити розгляд документів Шарія, але не зобов'язував реєструвати.[117]

2 липня 2019 року ЦВК зареєструвала Шарія кандидатом у депутати.[118] Того ж дня на Майдані незалежності в Києві зібралася чисельна акція протесту. Люди протестували проти реєстрації кандидатами в нардепи Шарія й Андрія Клюєва. Зокрема звучали вигуки: «Ми втомились від лайна!» Присутні тримали плакати з написами «Терпіти більше не можна!», «Портнов, твій суд вже скоро!», «Реваншуйте нахуй!».[119][120]

3 липня Шарію повторно відмовили в реєстрації кандидатом на вибори на підставі відповіді від тимчасового в.о. глави СБУ Івана Баканова, де зазначено, що Шарій покинув межі України 24 січня 2012-го.[121]

Родина

Колишня дружина (розлучені 2012 року) Шарія в березні 2012 року працювала в Києві заступником головного редактора у жіночому виданні. Мають дочку.

19 листопада 2013 на сайті «Медіаняня», що публікує подробиці особистого життя українських журналістів, пройшло повідомлення, що Шарій живе в Нідерландах, хоча ніяких підтверджень чи спростувань досі нема, і «зібрався одружуватися» — заручився з дівчиною, яку звуть Ольга Бондаренко[122][123].

Сестра Олена Манченко (Шарій) — живе в Нідерландах.[124][125]

У листопаді 2015 року Шарій звернувся до Оболонського суду Києва з позовом проти своєї сестри Олени Манченко (Шарій). У позові зажадав, щоб Манченко спростувала інформацію про те, що він педофіл та злодій, а його співмешканка Ольга Бондаренко займається проституцією[102]. 16 січня 2016 року суд виніс рішення про відмову в задоволенні позову Шарія.[103]

Деякі статті Шарія

Примітки

  1. ↑ [http://www.dsnews.ua/society/shariy-pomimo-ukrainskogo-imeet-grazhdanstvo-evrosoyuza--06072019233700 ШАРИЙ, ПОМИМО УКРАИНСКОГО, ИМЕЕТ ГРАЖДАНСТВО ЕВРОСОЮЗА: ОПУБЛИКОВАН ДОКУМЕНТ] — «Деловая столица»
  2. ↑ https://hromadske.ua/ru/posts/sharij-vladeet-villoj-v-ispanii-kotoraya-mozhet-stoit-okolo-1-mln-evro-sledstvieinfo
  3. ↑ Шарій Ольга Олексіївна
  4. ↑ Клюєв і Шарій ідуть в Раду: чим відомі ці скандальні мисливці за мандатом. ТСН. 2 липня 2019. «У Верховну Раду йдуть скандальний проросійський блогер Анатолій Шарій та колишній глава адміністрації Януковича Андрій Клюєв <…> Шарія називають українофобом, він відомий розповсюдженням антиукраїнських фейків та просуванням проросійських ідеологем. Ось, наприклад, його думка про мешканців Західної України. „Я украинец, а вы не украинцы. Вы второй сорт. Нет, вы просто полукровки. Вы наполовину … поляки, наполовину венгры…“, — казав якось він.»
  5. ↑ Хто такий Анатолій Шарій і чому йде в Раду. Факти (ICTV). 3 липня 2019.
  6. ↑ А будущее у территории, именуемой «Украиной», обещает быть просто чудным. Сказочным. И ко всем прелестям этого фантастического будущего, ко всем мини-чернобылям, голоду, болезням и деградации будет добавлен еще один размашистый штрих — гомодиктатура. — Анатолій Шарій // Обозреватель, 22 марта 2010.
  7. ↑ а б «Похищенная» в Киеве журналистка оказалась помощницей пророссийского блогера Шария // Факти (ICTV), 5 сентября 2017.
  8. ↑ Порошенко відзначився дивною поведінкою // Gazeta.ua, 28 лютого 2019.
  9. ↑ а б СЕСТРА ПРОПАГАНДИСТА-УКРАИНОФОБА ШАРИЯ ОБВИНИЛА ЕГО В ПЕДОФИЛИИ // Деловая столица, 26 Марта 2018.
  10. ↑ а б СБУ провела воспитательную беседу с помощницей Шария (обновлено) // Лівий берег, 5 сентября 2017.
  11. ↑ Українофоб Шарій розкрутив скандал з антисемітизмом «закарпатського» консула в Гамбурзі (ФОТО, ВІДЕО) // Закарпаття онлайн, 14 травня 2018.
  12. ↑ Оказывается, в 1978 году 22 января на этом месте облился бензином и сам себя сжег мужчина 66 лет. Таким образом он выразил протест против «российской оккупации». — Анатолій Шарій, лапки авторські
  13. ↑ Диванный антипатриот: как Анатолий Шарий превратился в медиа-изгоя. Політека (укр.). 3 серпня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  14. ↑ СБУ підтвердила, що Шарій та Клюєв не перебували в Україні останні 5 років. 24 (телеканал). Процитовано 3 липня 2019.
  15. ↑ В СБУ жорстко поговорили з помічницею блогера Шарія // Українська правда, 5 вересня 2017.
  16. ↑ СБУ затримала і відпустила помічницю проросійського блогера Шарія // Zaxid.net, 5 вересня 2017.
  17. ↑ Шарій Анатолій Анатолійович // Центр «Миротворець»
  18. ↑ Геращенко рекомендував журналісту Шарію «готуватися до переїзду на ПМП в Росію» // УНІАН, 22 квітня 2015.
  19. ↑ Пугающий гимн, или разгадка слёз крымчанина-«патриота» Украины (ВИДЕО А. Шария)
  20. ↑ Украинский флаг — символ победы
  21. ↑ Они не встали под звуки гимна
  22. ↑ ПРО СИМВОЛІКУ ТУТ: Архівні копії [1], [2], [3], тому цю інформацію можна більше не видаляти і нікуди не переміщати
  23. ↑ "Периодически высказывается и на российские темы — в частности, едко критикует Навального по различным поводам и называет российскую оппозицию «дерьмом»
  24. ↑ Комітет визволення політв'язнів просить Литву не надавати притулку Анатолію Шарію. Заява
  25. ↑ Крымчане не умирают за Незалежную: Шарий разоблачил фейк об украинском патриоте из Севастополя
  26. ↑ Официальный язык из-за 6 % населения
  27. ↑ sharij.net Traffic Statistics. Alexa. Процитовано 7 липня 2019.
  28. ↑ Обозреватель
  29. ↑ «Кнут для украинского быка» - Оборзреватель, Архівні копії [4], [5]
  30. ↑ Про-российский блогер назвал жителей Западной Украины людьми второго сорта (ВИДЕО)
  31. ↑ Анатолій Шарій: скандальний блазень і невдаха на службі Кремля
  32. ↑ Толя, ты обычный балабол. Шария уличили в распространении антиукраинского ролика. Деловая столица. 3 липня 2019.
  33. ↑ Додаткові архівні копії [6], [7], [8]
  34. ↑ Додаткові архіви [9], [10]
  35. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Пять звезд русскоязычного YouTube, которые говорят про политику | DW | 11.06.2017. DW.COM (ru-RU) . Процитовано 6 липня 2019.
  36. ↑ Пагуліч Л. «На захист дітей України»: наступ на сексуальні права у дискурсі релігійних правих та законодавчих ініціативах // Гендер, релігія і націоналізм в Україні / ред. Галина Ярманова. — Київ: ТОВ «ВТС ПРИНТ», 2012. — C. 62.
  37. ↑ Фрагмент ток-шоу на телеканалі «Інтер»
  38. ↑ Анатолий Шарий. «Анальные протекции в украинском шоу-бизнесе»
  39. ↑ Анатолий Шарий. Голубая ржавчина
  40. ↑ Анатолий Шарий. Национализм = гомосексуализм"
  41. ↑ Анатолий Шарий. Украина: голубой заговор. Архівні копії: [11][12]
  42. ↑ Анатолій Шарій. 2013
  43. ↑ Игромана с девятилетним стажем спасла студентка : [арх. 05.05.2016] // Сегодня. — 2007. — 17 серпня.
  44. ↑ Андрій Кондратьєв, Служба моніторингу ВВС. Якою буде «ера Трампа»? — огляд британської преси 12 листопада 2016 www.bbc.com
  45. ↑ Московський комсомолець — таблоїд. Див.:
    1. Заборонені посади для жінок у Росії 19 Квітень 2016 www.radiosvoboda.org
    2. Андрій Кондратьєв, Служба моніторингу ВВС. Якою буде «ера Трампа»? — огляд британської преси 12 листопада 2016 www.bbc.com
    3. Чарльз Мэйнс «Трампомания» в России подходит к концу 27 Февраля, 2017 www.golos-ameriki.ru
    4. Анна Захарова Росія та Україна схрестили зброю на музичному фронті — ІноЗМІ 16:24, 16 Травень 2016 р.
    5. Настольная газета Путина «нашла улику» для украинского следа в деле Немцова Среда, 08 апреля 2015 apostrophe.ua
    6. Как победа Украины на Евровидении вызвала волну негодования в России, — DIE WELT 16.05.16 daily.com.ua
    7. «Он убьет нас или сделает сильнее» — как европейские и российские СМИ писали о Brexit «Европейская правда» Пятница, 29 июля 2016
    8. Оливер Буллоу Самый близкий союзник Путина — и его главная проблема Thursday 24 September 2015 14.53 BST www.theguardian.com
    9. Павел Каныгин. Военный спецкор «Новой газеты» Павел Каныгин подвел итоги войны в Донбассе 22:55 05 ноября 2015 www.novayagazeta.ru 10. Юрий Богомолов Журналистика под фанеру: В убожестве нынешних СМИ виновата не только власть 24.11.2005 Ежедневный аналитический журнал GlobalRus.ru
    11. Моготекс поддержал защиту своих прав в системе государственного заказа России 1 ноября 2012. ОАО «Моготекс», Республика Беларусь
  46. ↑ Журналистское расследование: История метода и современная практика / Под общ. ред. А. Д. Константинова. — СПб.: «Издательский Дом „Нева“»; М.: «ОЛМА-ПРЕСС», 2003. — 480с. ISBN 5-7654-2433-3 ISBN 5-224-03951-7 (стор.: 137)
  47. ↑ Разоблачаем разоблачителя.(рос.)
  48. ↑ Анатолий Шарий. Публичный детский дом
  49. ↑ Як в Україні дбають про сиріт і розправляються з неугодними журналістами : [рос.] : [арх. 07.05.2014] / Анатолій Шарій // Politiko.
  50. ↑ Анатолий Шарий. За статью о педофилии — под суд
  51. ↑ Александр Чаленко: Журналист в From-UA написал об одесских педофилах, теперь ему пообещали снять голову. Українська правда - Блоги. Процитовано 26 жовтня 2017.
  52. ↑ Журналіст А. Шарій визнаний винним рішенням суду за позовом Дитячого будинку «Перлинка»[недоступне посилання] : [рос.] : [арх. 07.05.2014].
  53. ↑ Журналіст Анатолій Шарій затриманий за застосування зброї. У його дружини — нервовий зрив. Фраза.ua (2 травня 2011) [Архівовано 8 травень 2014 у Wayback Machine.]
  54. ↑ Юрій Колесніков. «… Журналіст влаштував стрілянину в центрі Києва». ОРД (4 травня 2011).
  55. ↑ «Шестерка» Департамента ГАИ подстрелила человека и наврала милиции (ВИДЕО) : [рос.] : [арх. 22.12.2012] // Дорожній контроль. — 2011. — 18 июня.
  56. ↑ Шарий: Я стрелял! : [рос.] : [арх. 10.09.2017] / Анатолій Шарій // Обозреватель. — 2011. — 2 мая.
  57. ↑ Шарій: ми не боїмося міліцію і будемо працювати далі : [рос.] : [арх. 10.09.2017] / Анатолій Шарій // Обозреватель. — 2011. — 20 июня.
  58. ↑ а б Анатолій Шарій став першим українським журналістом, якому надали політичний притулок у Євросоюзі : [рос.] : [арх. 19.04.2013] / Ірина Копровская // Факти і коментарі. — 2012. — 17 июля.
  59. ↑ Суд прийняв скандальне рішення по Шарію, який втік з України. Апостроф (укр.). Процитовано 7 липня 2019.
  60. ↑ Киевский ОБНОН плюет в лицо министру? Ч. 1
  61. ↑ Підпільні казино//Обозреватель
  62. ↑ Журналістів «Обозревателя» та 1+1 взяли в «заручники». Оглядач (13 липня 2011). Перевірено 5 червня 2014.
  63. ↑ Приватне МВС? : [рос.] : [арх. 02.11.2011] / Анатолій Шарій // Обозреватель. — 2011. — 29 июня.
  64. ↑ МВС України і єзіди. Мільйони на крові. Частина перша : [рос.] : [арх. 25.01.2012] / Анатолій Шарій // Обозреватель. — 2011. — 21 сентября.
  65. ↑ Журналістів замкнули в залі ігрових автоматів, а потім обстріляли. Фокус (13 липня 2011).
  66. ↑ Янукович поручил расследовать покушение на убийство журналиста Шария
  67. ↑ Відкритий лист Шарія
  68. ↑  Олександр Чаленко. Відкритий лист Анатолія Шарія міністру Могильову. Українська правда. Блоги (27 жовтня 2011).
  69. ↑ Срочно. Украинский журналист Анатолий Шарий выстрелил в киевского беспредельщика, оскорбившего его жену. Фраза (рос.). Процитовано 7 липня 2019.
  70. ↑ Анатолий Шарий из ’’Обозревателя’’ дал достойный отпор напавшему на него бычаре: всадил в него 2 резиновые пули. Українська правда - Блоги. Процитовано 7 липня 2019.
  71. ↑ МЗС Литви з'ясовує обставини затримання українця Шарія в Нідерландах. Литовський кур'єр (18 липня 2013)
  72. ↑ Іноземні правозахисники заявляють про погіршення ситуації в Україні і про побиття нелегалів на Волині : [рос.] : [арх. 19.04.2013] // NEWSru.ua. — 2012. — 2 февраля.
  73. ↑ Геращенко обвинил российского пропагандиста Шария в финансировании терроризма
  74. ↑ Фейгін Марк Захарович пропонує Анатолію Шарію довести свою невинність Youtube (7 вересня 2017)
  75. ↑ Вначале «прославился» своими антиукраинскими взглядами, а теперь и вовсе подозревается в педофилии: в Нидерландах завели уголовное дело в отношении пророссийского блогера Шария — фотофакт УКРАИНСКАЯ СЛУЖБА 1492NEWS (31 липня 2017).
  76. ↑ Блогер Шарий подал в суд на адвоката Фейгина из-за обвинений в педофилии. govoritmoskva.ru. Процитовано 26 жовтня 2017.
  77. ↑ Шарий требует возбудить дело о клевете против Фейгина. РИА Новости (рос.). 20170718T1421+0300Z. Процитовано 26 жовтня 2017.
  78. ↑ Суд зобов'язав Фейгіна спростувати заяву із звинуваченням Шарія в педофілії – адвокат. Процитовано 26 жовтня 2017.
  79. ↑ Український журналіст попросив притулок у Литві. Українська правда (19 березня 2012).
  80. ↑ Литва може позбавити притулку українця Шарія через його випади проти України. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 січня 2019.
  81. ↑ Київський журналіст, який писав про корупцію в МВС України, отримав притулок в Євросоюзі. Він готується видати книгу в Росії : [рос.] : [арх. 30.10.2014] // Новий регіон. — 2012. — 8 июня.
  82. ↑ МЗС України підтверджує затримання журналіста в Амстердамі. РИА Новости (18 липня 2013).
  83. ↑ Заарештованого в Амстердамі українського журналіста відпустили. Корреспондент.net (18 липня 2013).
  84. ↑ Литва може позбавити притулку українця Шарія через його випади проти України
  85. ↑ Безталанна брехня Шарія «дістала» навіть СБУшників
  86. ↑ Откровения Шария о псковских десантниках оказались заказным фейком
  87. ↑ Разоблачаем разоблачителя
  88. ↑ Александр Чаусов: За что Шарий взялся за Навального?. vz.ru (рос.). Процитовано 9 грудня 2017.
  89. ↑ [13] «едко критикует Навального по различным поводам и называет российскую оппозицию „дерьмом“»
  90. ↑ https://vz.ru/opinions/2017/5/31/872579.html
  91. ↑ ШАРИЙ О МАЙДАНЕ И ЕГО ПОСЛЕДСТВИЯХ (ИНТЕРВЬЮ)
  92. ↑ Прокуратура Литвы зарегистрировала заявление против рашиста Анатолия Шария. Документ
  93. ↑ Анатолий Шарий попал в жуткое ДТП (видео)
  94. ↑ Анатолий Шарий просит украинский суд опровергнуть, что он педофил (Документ)
  95. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=8pKctyIP-H8
  96. ↑ 60 минут и блогер. Анатолий Шарий о независимости Каталонии. Полная версия интервью
  97. ↑ Интервью Анатолия Шарий телеканалу «Звезда»
  98. ↑ Про-российский блогер назвал жителей Западной Украины людьми второго сорта (ВИДЕО) // ГО Дорожній Контроль, 16.02.2018. (На YouTube)
  99. ↑ Савченко прокоментувала гучне інтерв'ю з Шарієм
  100. ↑ Балашов: Як стати багатим і прийти до влади?
  101. ↑ Рейтинг українських лідерів думок у соцмережах: Вакарчук обігнав Порошенко. Процитовано 7 грудня 2017.
  102. ↑ а б Проросійський пропагандист Анатолій Шарій програв суд про захист честі (Документ) : [рос.] : [арх. 22.01.2016]. — Дорожній контроль, 2016. — 21 января.
  103. ↑ а б Рішення Оболонський районний суд Києва
  104. ↑ Суд відмовив блогеру Шарію у задоволенні позову до «Детектора медіа». detector.media (укр.). Процитовано 22 серпня 2018.
  105. ↑ Стан розгляду справ (укр.). Процитовано 22 серпня 2018.
  106. ↑ Апеляційний суд відмовив блогеру Шарію у задоволенні позову до «Детектора медіа». detector.media (укр.). Процитовано 22 серпня 2018.
  107. ↑ Блогер Шарий подал в суд на адвоката Фейгина из-за обвинений в педофилии. govoritmoskva.ru. Процитовано 22 серпня 2018.
  108. ↑ Журналист Шарий подал иск к адвокату Фейгину. Эхо Москвы (рос.). Процитовано 22 серпня 2018.
  109. ↑ Известному адвокату предъявили оскорбление коллеги. Газета "Коммерсантъ". 12 червня 2017. с. 4. Процитовано 22 серпня 2018.
  110. ↑ Хисамов, Искандер (1 листопада 2017). Анатолий Шарий: любовь и ненависть к Украине. Часть 2. Украина.ру (рос.). Процитовано 22 серпня 2018.
  111. ↑ Суд в Москве обязал адвоката Фейгина опровергнуть сведения о журналисте Шарии. ТАСС (рос.). Процитовано 22 серпня 2018.
  112. ↑ Фейгін: скаргу від Шарія «просуває» Мін'юст РФ
  113. ↑ Известному адвокату предъявили оскорбление коллеги. Газета "Коммерсантъ". 12 червня 2017. с. 4. Процитовано 22 серпня 2018.
  114. ↑ Фейгин: жалобу от Шария "продвигает" Минюст РФ (рос.). Процитовано 22 серпня 2018.
  115. ↑ ЦВК відмовила в реєстрації Шарію. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 липня 2019.
  116. ↑ ЦВК відмовила в реєстрації скандальному блогеру Шарію і екс-спікеру Литвину: що відомо. 24 Канал. Процитовано 3 липня 2019.
  117. ↑ Верховний Суд не зобов'язував ЦВК реєструвати Клюєва і Шарія кандидатами в нардепи — Смокович | Новини | Українське радіо. nrcu.gov.ua. Процитовано 3 липня 2019.
  118. ↑ ЦВК України зареєструвала блогера Шарія кандидатом у депутати Ради
  119. ↑ Протест проти рестрації кандидатами в Раду Клюєва і Шарія: учасники звернулись до Зеленського. 24 Канал. Процитовано 2 липня 2019.
  120. ↑ Сьогодні ввечері на Майдані в Києві відбудеться акція протесту проти реєстрації Клюєва та Шарія кандидатами в нардепи. gordonua.com. Процитовано 2 липня 2019.
  121. ↑ ЦИК отменила регистрацию Клюева и Шария на выборы. www.segodnya.ua (рос.). Процитовано 3 липня 2019.
  122. ↑ Анатолій Шарій зібрався одружуватися. Медіаняня (19 листопада 2013).
  123. ↑ Профіль Ольги Бондаренко на VK
  124. ↑ Елена Шарий 'Мой брат Анатолий Шарий — аферист, вор и педофил'(рос.)
  125. ↑ Я знайшов сестру через 32 роки (рос.). Архів оригіналу за 14.12.2016. Процитовано 14.12.2016.

Посилання

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарій_Анатолій_Анатолійович&oldid=25666604