Шарій Анатолій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:05, 28 липня 2019, створена Ahatanhel (обговорення | внесок) (наприклад так)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.
Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (липень 2019)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шарій.
Шарій Анатолій Анатолійович
Ім'я при народженні Анатолій Анатолійович Шарій
Народився 20 серпня 1978(1978-08-20) (45 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Литва Литва[1]
Місце проживання Іспанія
Рода-де-Бара[2]
ЄС
Діяльність журналіст, відеоблогер
Знання мов російська, українська, англійська і іспанська
Роки активності 2013 — тепер. час
Партія безпартійний
У шлюбі з Шарій Ольга Олексіївна[3]
Діти Donnyd
IMDb ID 13055721
Сайт sharij.net

Анато́лій Анато́лійович Шарі́й (нар. 20 серпня 1978, Київ) — відеоблогер, колишній український журналіст. З 2012 року живе за кордоном, має статус політичного біженця в ЄС[⇨]. За інформацією українських ЗМІ, політиків та СБУ, веде проросійську пропаганду з дискредитацією України[⇨]. Багатьма оглядачами звинувачується в українофобії на підставі його ксенофоних висловлювань про мешканців Західної України[⇨]. Гомофоб[⇨]. Лідер політичної партії «Партія Шарія»[⇨].

2014 року створив відеоблог на YouTube, де в глузливій манері критикує українську владу, символіку (прапор, гімн), мову, українські ЗМІ, персоналії та події, пов'язані з Україною, а також російську несистемну опозицію[4][5][6][7]. Найбільшу популярність сайт Шарія має серед росіян[8].

Життєпис

Народився 20 серпня 1978 року[9] в Києві[10]. За його словами, нібито здобув військову освіту в інституті розвідки при Київському танковому інженерно-технічному училищі[11][12] котре у 1992 році було реорганізоване в Київський інститут Сухопутних військ[13]. Між тим, у ранньому інтерв'ю з Шарієм та його першою дружиною повідомляється, що він отримав паспорт лише у 25 років та щоб не служити в армії, вкрав свою особову справу із військкомату. Був ігроманом і заробляв гроші аферами, намагався покінчити життя самогубством[14].

З 2005 року працював у сегменті розважальної преси — у жіночій жовтій пресі: «Наталі», «Единственная», «Поліна».

Працював також в газеті Сегодня (підконтрольна олігарху Рінату Ахметову, відомого своїм фінансуванням проросійської партії Опозиційний блок[15], кандидата в президенти від якої протягом передвиборчої кампанії 2019 року відкрито підтримував Шарій[16]). Співпрацював із російським провладним таблоїдом «Московський Комсомолець».

З 2008 року — постійний автор видань у «From-UA» та «Обозреватель». З 2009 року працює тільки з інтернет-виданнями.

2011 року опублікував низку критичних матеріалів про правоохоронні органи. Зокрема, про наркоторгівлю, справу Алоянів.[17]

Після Євромайдану Шарій сам почав позиціонувати себе медіаекспертом та «борцем з українською пропагандою».[18]

Стрілянина у Макдональдсі

1 травня 2011 Шарій двічі вистрілив у відвідувача закусочної МакДональдс у Києві. За словами Шарія: він обідав з дружиною, до нього підійшов невідомий і нібито почав їх ображати. Коли колишній журналіст попросив його заспокоїтися, невідомий запропонував вийти та «розібратися». На вулиці Шарій двічі вистрілив у нього з травматичного пістолета, влучивши в ногу і живіт гумовими кулями. Шарій, який сам викликав міліцію, був затриманий, пістолет вилучено.[19][20]

За іншою версією (зокрема активістів громадської організації Дорожній контроль[21], ініціатором зіткнення був сам Шарій, котрий стріляв у спину відвідувача Макдональдсу. При цьому наголошується на невідповідності опису подій Шарієм[22] і відео з камери спостереження.

20 червня Шарій дав прес-конференцію в «Обозревателі» і заявив, що «справа про стрілянину в Макдональдсі» — це нібито «тиск з боку МВС і УБНОН»; також розповідав, що проживає відкрито.[23]

21 червня проти Шарія порушили кримінальну справу за фактом хуліганства і завдання легких тілесних ушкоджень.[23]

У квітні 2019 року Шевченківський районний суд Києва постановив повернути справу про інцидент у фастфуді «Макдональдс» на дорозслідування в прокуратуру Києва, а розшук і заочний арешт Шарія — скасувати[24].

Погляди

Анатолій Шарій — затятий гомофоб, має проросійські та українофобські погляди.[25][26][27][28][29][30][31][32][33][34][35][36].

Ставлення до українців

Шарій є українофобом. Він відомий розповсюдженням антиукраїнських фейків та просуванням проросійських ідеологем.[37] Зокрема, 28 квітня 2014 року на своєму Youtube-каналі заявив:[37][38]

Я украинец, а вы не украинцы. Вы второй сорт... ну я не говорю второй сорт, нет, вы просто полукровки. Третекровки, четверокровки. Вы наполовину блядь поляки, наполовину вы венгры, наполовину вы хз что на самом деле. Не рассказывайте киевлянам как им себя вести, как им надо любить страну, любить свой флаг. Потому, что это не ваш флаг. У вас флага нет. Вы не украинцы.
— Анатолій Шарій, 28 квітня 2014

Ростислав Шапошников, журналіст і керівник Roadcontrol, пов'язує таку реакцію із тим, що Шарій як людина із проросійськими поглядами, зреагував на популярність національної символіки одразу після подій Майдану і втечі Януковича.[38][39][36] Після скандалу Шарій приховав відео. 2018 року, під час онлайн-спілкування з Євгеном Карасем, керівником С14, Шарій заявив, що він не публікував цього відео на своєму каналі:[38]

Где же ты взял это видео? Наверное Шарий его на канале положил? Нет его на канале. Я его нигде не распространял. Я его не выкладывал в общественный доступ. Нигде. Удаленное видео которого никогда не было на канале Шария.
— Анатолій Шарій, лютий 2018

Ростислав Шапошников виявив, що відео станом на 8 лютого 2018 року все ще було завантажене на каналі у Шарія і доступне за прямим посиланням. Пошук онлайн-архівів вказував, що на 16 травня 2014 року, відео було в публічному доступі, і на той момент мало 46630 переглядів.[38]

Ставлення до російської опозиції

Анатолій Шарій відмітився критикою російської несистемої опозиції. Зокрема, критикував Навального, якого не допустили до виборів президента Росії 2018, і називав всю російську опозицію «лайном». Сам Навальний назвав Шарія «не те антиукраїнським, не те прокремлівським блогером».

Про фільм «Він вам не Дімон» (рос. «Он вам не Димон»), який розкриває масштаби корупції у вищих ешелонах російської влади, Шарій казав, що його нібито зробили не в ФБК, а «хлопці, які погано говорять по-російськи, але професіонали [американці]».

В день мирних масових протестів проти корупції в Росії (26 березня 2017) він випустив відеоролік, в якому виправдовував затримання людей на них тим, що правоохоронні органи «не повинні чекати, коли будуть перші „коктейлі Молотова“»[40].

Ставлення до ЛГБТ

Шарій відомий негативним ставленням до ЛГБТ, є членом оргкомітету руху «Любов проти гомосексуалізму» (ЛПГ). В інтерв'ю дослідникам з кафедри соціології НаУКМА від імені організації висловився проти «пропаганди одностатевих відносин» та за їхню криміналізацію. Там же, зокрема, заявив:[41]

Пусть [гомосексуальные люди] сидят и радуются, что их еще не убивают.
— Анатолій Шарій для НаУКМА, 2008

Кінцеву мету ЛПГ він визначив так:[41]

Чтобы гомосексуалисты жили в квартирах и не вылезали на улицу, не вылезали в СМИ и не пропагандировали свой образ жизни (...) Мы одновременно требуем установление уголовной ответственности за пропаганду гомосексуализма.
— Анатолій Шарій для НаУКМА, 2008

Рух ЛПГ використовував риторику, де зображав мусульман як абсолютно «інших» для української нації та української землі, підкреслював релігійну відмінність як найбільшу загрозу національним і етнічним кордонам. Водночас, Шарій високо відзначає релігійний екстремізм за збереження жорстких гендерних норм:[41]

В Иране после исламской революции 1979 года осудили на смерть более 4000 лесбиянок и гомосексуалистов. Также клерикальный режим казнил немало женщин за внебрачный секс. (...) Я полагаю, в Иране с проституцией, педофилией и изнасилованиями ситуация в сотни раз лучше, чем в нашей чрезвычайно культурной и цивилизованной стране.

Розслідування

Стаття-розслідування про педофілів

У жовтні 2009 року Шарій оприлюднив статтю «Публічний дитячий будинок», де розповідав про дитячий будинок «Перлинка» в Одесі, де жили 20—25 дітей. Шарій стверджував, що там знаходився елітний бордель для педофілів.[42][неякісне джерело] Влітку 2010 року Оксана Дроган, виконавча директорка благодійного фонду «К», яка будувала дитячий будинок і володіє ним, подала в суд на Шарія і видання From-ua, звинувачуючи їх в наклепі.[42]

15 вересня на телефон Шарія надійшов дзвінок з одеського стаціонарного телефону, і невідомий чоловік порадив йому заплатити за позовом, інакше йому «відріжуть голову і її втратять». У той же вечір колишній журналіст звернувся із заявою до СБУ, яка, однак, ніяким чином не відреагувала на сигнал.[42][неякісне джерело]

19 листопада 2010 року Шарій був визнаний винним у наклепі та був зобов'язаний відшкодувати Фонду «К» моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 7 червня 2011 року відбувалися слухання апеляційного суду, він залишив рішення суду від 19 листопада 2010 року в силі.[43][неякісне джерело]

УБНОН і наркоторгівля

У публікації 2011 року стверджував, що Київський УБНОН (департамент МВС) покриває наркоторгівлю.[17]

Незаконний гральний бізнес

12 липня 2011 Шарій і знімальна група 1+1 проводили чергове розслідування про нелегальне казино в Києві, на Позняках. Співробітники грального центру закрили журналістів та Шарія в залі, які понад годину чекали приїзду міліції.[44]

Справи Алоянів

З липня 2011 року Шарій опублікував кілька розслідувань щодо тісних зв'язків Джамала Алояна з керівництвом СУ ГУ МВС України в Києві. 13 липня автомобіль Шарія був обстріляний невідомими. Згодом він назвав можливих замовників цього замаху, в тому числі Джамала Алояна.[45]

21 вересня 2011 Шарій опублікував статтю про вбивство власника супермаркету «4room». На оперативному відео син власника супермаркета із родини Алоянів замовив вбивство конкурента. Шарій звинувачує керівництво МВС (міністра Могильова і його заступників) в отриманні хабара на суму $1,5 млн, внаслідок якого замовник опинився на свободі. Громадянин Росії, якого звинувачують у вбивстві, очікував на довічне.[46][неякісне джерело]

Замах

12 липня о 3:30, через кілька годин після інциденту в підпільному казино, коли Шарій і знімальна група каналу 1+1 виявилися замкнені в приміщенні працівниками, які втекли, на вулиці Радченка по автомобілю Шарія було здійснено постріл. У результаті було прострілене лобове і заднє скло автомобіля,[47] дробом пошкоджена внутрішня обшивка салону, сам Шарій не постраждав. На місце події прибули співробітники Солом'янського РУГУ МВС України в Києві, журналісти каналу 1+1, представники прокуратури та ГУ МВС і оперативно-слідча група з кінологом. Протягом кількох годин шукали сліди злочинців і зброю. На місці знаходилися журналісти каналу 1+1, які знімали пошуки зброї на камеру. Як тільки журналісти і Шарій поїхали до райвідділку, міліція знайшла обріз рушниці.

14 липня справу про замах було взято під особистий контроль Президента України Януковича, заступника Генерального прокурора Кузьміна і міністра внутрішніх справ Могильова[48].

Незабаром з'ясувалося, що Шарій сам обстріляв свою машину[49][50].

Версія МВС про інсценування

5 жовтня 2011 Департамент зі зв'язків з громадськістю ГУМВС України в місті Києві розіслав у ЗМІ прес-реліз під назвою «Замах на вбивство виявився інсценуванням». У релізі стверджувалося, що Шарій інсценував замах. На 6 жовтня Шарій мав бути присутнім на «круглому столі» з питань свободи слова за участю президента Януковича.

МВС стверджувало, що на патроні, що залишився в стволі рушниці, з якої був здійснений постріл по автомобілю Шарія, виявлений його відбиток пальця. При цьому надати даний доказ не можна, оскільки після перенесення відбитку на стрічку для відправки в НДЕКЦ МВС України відбиток на патроні був знищений[джерело не вказане 3399 днів]. 27 жовтня Шарій опублікував відкритий лист[51] Міністру внутрішніх справ Могильову, в якому прямо звинуватив останнього в пресингу.[52]

Кримінальні справи

В Україні проти Анатолія Шарія порушено дві кримінальні справи:

  • 29 червня 2011 Шарію вручили постанову про порушення проти нього кримінальної справи за статтею 296 (хуліганство) Кримінального кодексу України — зі стрільби 1 травня в фастфуді «Макдональдс», коли Анатолій Шарій двічі вистрілив гумовими кулями в невідомого, який напав на його дружину.[53][54].
  • У жовтні 2011 року за частиною 2 статті 383 Кримінального кодексу України (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину зі штучним створенням доказів обвинувачення) через обстріл автомобіля Шарія 13 липня (колишнього журналіста звинуватили в інсценуванні замаху на самого себе).

Станом на кінець 2013 року обидві справи перебували на стадії судового розгляду[55]. У щорічному звіті правозахисної організації Human Rights Watch за 2011 рік напад на Шарія було згадано, як одне з підтверджень погіршення ситуації для журналістів в Україні[56].

У квітні 2015 був звинувачений Антоном Геращенком у фінансуванні тероризму на Донбасі[57] але кримінальної справи порушено не було.

13 липня 2017 року в ефірі передачі «Своя правда» на російській радіостанції «Говорить Москва» російський адвокат Марк Фейгін заявив, що проти Шарія у Нідерландах у вересні 2013 року було порушено кримінальну справу (за статтею «педофілія»). Фейгін оприлюднів скани документів цієї справи у вересні 2017 року[58], а фотокопії документів раніше — у липні 2017 року[59]. Шарій відкинув звинувачення[60] і повідомив, що його адвокат Сталіна Гуревич 18 липня 2017 направила заяву до Слідчого комітету Росії, а до Хамовницького суду Москви подано позов про захист честі і гідності[61].

25 жовтня 2017-го Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія та зобов'язав Фейгіна протягом 10 днів спростувати надані ним дані[62].

Втеча за кордон і притулок

7 лютого 2012 Шарій був оголошений у всеукраїнський розшук. 19 березня 2012 він дав інтерв'ю, в яких заявив, що перебуває в Євросоюзі і попросив притулку в Литві[63].

2012 року Анатолій заявляв, що режим Януковича переслідує його за «розслідування щодо участі держустанов у наркобізнесі».[64] Після цього, 8 червня 2012 він отримав політичний притулок в Литві, ставши першою людиною, котра раніше працювала журналістом в Україні, яка отримала статус біженця в ЄС[65][66][67].. Перед цим Шарій перебував під двома підписками про невиїзд і нелегально покинув Україну в січні 2012 року, за чужим паспортом виїхавши до Москви, а звідти — до Нідерландів.

Затримання і спроба екстрадиції до України

16 липня 2013 Шарія було арештовано в Нідерландах за запитом української влади. 18 липня МЗС України зробило заяву про можливу екстрадицію Шарія[68]. Проте, 18 липня суд Нідерландів відмовив в екстрадиції[69].

У лютому 2015 року МВС Литви почало перевірку (з метою можливого позбавлення притулку Анатолія) через його постійну антиукраїнську діяльність[70].

Медіадіяльність

Після Євромайдану Шарій почав позиціонувати себе як «медіаексперт» та «борець з українською пропагандою». Створив канал на YouTube, на якому він заявляє, що викриває «фальсифікації» («фейки») ЗМІ — переважно українських. Є лише кілька відео про викриття офіційних російських ЗМІ, практично в усіх інших відео займається лише критикою українських ЗМІ (рідше зачіпає європейські та російські опозиційні (наприклад, Дождь). Проте викриття Шарієм «фейків» є неправдивими[71][72][73][74].

Починаючи з 2017 року (коли Навальний заявив, що збирається балотуватися в президенти Росії) багато роликів присвячено критиці Навального[75]. Окрім цього, в своїх блогах часто критикує також інших російських політиків, опозиційних Путіну. Називає всю російську опозицію «лайном».[76][77]

Шарій негативно відноситься до подій Революції гідності 2013—2014 років та прагнення України вступити до Євросоюзу. У своєму інтерв'ю газеті «Аргументи та факти» 2015 року він заявив, що Євромайдан не приніс нічого корисного в плані демократії, свободи слова і економіки та спровокував Російську збройну агресію проти України. Зокрема, він зазначив що за часів президентсва Віктора Януковича було більше свободи слова, ніж після Євромайдану. Також в інтерв'ю Шарій висловив своє негативне відношення щодо українських добровольчих батальйонів та права України на самооборону від російської збройної агресії, зазначивши що українські військові даремно гинуть, захищаючи свою Вітчизну.[78]

Незважаючи на те, що Шарій приховує своє місце перебування від українських правоохоронних органів,[79][80][81] він давав інтерв'ю російському каналу Росія-24[82] та ряду інших російських та проросійських ЗМІ.[83][84]

Низка українських ресурсів вважають діяльність Шарія за українофобську[85] та пропагандистську з причин упередженого висвітлювання діяльності лише українських ЗМІ, розповідей про перевищення службових повноважень лише українських військових та про корумпованість лише українських політиків, але деякі українські політики, такі як Надія Савченко[86] та Геннадій Балашов[87] не згодні з такою точкою зору.

16 листопада 2017 за сукупною кількістю підписників в українському сегменті Facebook і Твіттер посів 12 місце, маючи 511 тисяч читачів[88].

Судові позови

Позов проти Олени Манченко

У листопаді 2015 року проросійський пропагандист Шарій звернувся до Оболонського районного суду Києва з позовом проти своєї сестри Олени Манченко (в дівоцтві Шарій). У позові зажадав, щоб Манченко спростувала інформацію про те, що він педофіл та злодій, а його співмешканка Ольга Бондаренко займається проституцією, але програв суд[89].

Позов проти «Детектор Медіа»

Анатолій Шарій подав до суду на сайт «Детектор медіа». Приводом для позову послужила стаття журналіста Богдана Логвиненка «Друга найчисленніша біомаса. Про „Дощ“ і не тільки». Колонка Логвиненка не була присвячена Шарію, але в статті він згадувався. Анатолій зажадав через суд спростувати опубліковану інформацію котру, на його думку, ганьбить його честь, гідність і ділову репутацію. Серед іншого, Шарій наполягав на тому, щоб «Детектор» і Логвиненко спростували слова про те, що він — «рупор русского мира», як його назвав Логвиненко. У червні Шевченківський районний суд Києва відхилив позов.[90] У липні справа була направлена до апеляційного суду[91], відхиливши позов 7 вересня.[92] У суді представники сторони відповідачів заявили, що визначення «русский мир» саме по собі не несе негативної конотації і тому Шарій не повинен обурюватися на вираз «рупор „русского мира“».

Звинувачення у педофілії. Позов проти Марка Фейгіна

18 липня 2017 року адвокати Шарія звернулися в Хамовницький суд міста Москви і до Слідчого комітету Росії у зв'язку із заявою адвоката Марка Фейгіна, який в ефірі радіо «Говорить Москва», звинуватив його в скоєнні злочину сексуального характеру.[93] Сам відеоблогер вимагав спростувати поширені адвокатом відомості[94], інтереси Шарія представляла московський адвокат Сталіна Гуревич.[95] Фейгін оприлюднив інформацію, що на Шарія в Нідерландах заведено справу за педофілію. Перед цим Фейгін поїхав до Нідерландів. Написав в соцмережах, що побував в поліції міста Алкмар, отримав там номер кримінальної справи, яка заведена на Шарія, дізнався ім'я інспектора, який її веде, і запросив Шарія пройти поліграф в поліцейській дільниці, на що блогер не погодився.[96]

25 жовтня 2017 року Хамовницький суд Москви задовольнив позов Шарія, зобов'язавши Фейгіна спростувати поширені ним відомості і стягнувши з нього 66 тисяч рублів на покриття судових витрат.[97] Фейгін повідомив, що позов Шарія проти нього просувало Міністерство юстиції Росії.[98]

У грудні 2017 року стало відомо, що Гуревич подала скаргу на Марка Фейгіна в кваліфікаційну комісію Московської міської колегії адвокатів і Міністерство юстиції Російської Федерації (пізніше підтримала скаргу) звинувачуючи колегу в образах її і Шарія в соціальних мережах до і після процесу. Фейгін називав позов спробою вивести його з процесу по справі українського журналіста Романа Сущенка. Початок розгляду скарги було назначено на 24 січня 2018 року.[99][100][ангажоване джерело]

Політична діяльність

Шарій ніколи не декларував свою належність до якоїсь політичної партії. У 2011—2012 роках, коли він просив про надання політичного притулку в Литві, то говорив, що йому в Україні допомагають і представники влади, і опозиції. Сайт «Обозреватель», на якому Шарій працював в 2008—2012 роках, належить Михайлу Бродському.

Вибори 2019 року

Акція на Майдані, що засуджувала порушення закону при реєстрації Шарія.
2 липня 2019.

У 2019 році було оголошено про створення Партії Шарія, яка заявила про намір взяти участь у парламентських виборах 2019 року.

24 червня 2019 року Центральна виборча комісія відмовила Шарію в реєстрації кандидатом на парламентських виборах через те, що він не жив в Україні протягом останніх 5 років перед виборами.[101][102] Верховний суд після розгляду скарги зобов'язав ЦВК продовжити розгляд документів Шарія, але не зобов'язував реєструвати.[103]

2 липня 2019 року ЦВК зареєструвала Шарія кандидатом у депутати[25][104]. Того ж дня на Майдані незалежності в Києві зібралася чисельна акція протесту. Люди протестували проти реєстрації кандидатами в нардепи Шарія й Андрія Клюєва. Зокрема звучали вигуки: «Ми втомились від лайна!» Присутні тримали плакати з написами «Терпіти більше не можна!», «Портнов, твій суд вже скоро!», «Реваншуйте нахуй!».[105][106]

3 липня Шарію повторно відмовили в реєстрації кандидатом на вибори на підставі відповіді від тимчасового в.о. глави СБУ Івана Баканова, де зазначено, що Шарій покинув межі України 24 січня 2012[107].

Сім'я

Колишня дружина (розлучені 2012 року) Шарія в березні 2012 року працювала в Києві заступником головного редактора у жіночому виданні. Мають дочку.

19 листопада 2013 на сайті «Медіаняня», що публікує подробиці особистого життя українських журналістів, пройшло повідомлення, що Шарій живе в Нідерландах, хоча ніяких підтверджень чи спростувань досі нема, і «зібрався одружуватися» — заручився з дівчиною, яку звуть Ольга Бондаренко[108]

Сестра Олена Манченко (Шарій) — живе в Нідерландах.[109][110]

У листопаді 2015 року Шарій звернувся до Оболонського суду Києва з позовом проти своєї сестри Олени Манченко (Шарій). У позові зажадав, щоб Манченко спростувала інформацію про те, що він педофіл та злодій, а його співмешканка Ольга Бондаренко займається проституцією[89]. 16 січня 2016 року суд виніс рішення про відмову в задоволенні позову Шарія.[111]

Нагороди

Оцінки діяльності

За інформацією українських ЗМІ, політиків, СБУ та Комітету визволення політв'язнів, веде проросійську пропаганду з дискредитацією України та її символів[113][114][115][28][31][116][117][30][118].

Примітки

  1. ↑ Шарій окрім українського, має громадянство ЄС — «Деловая столица»
  2. ↑ https://hromadske.ua/ru/posts/sharij-vladeet-villoj-v-ispanii-kotoraya-mozhet-stoit-okolo-1-mln-evro-sledstvieinfo
  3. ↑ Шарій Ольга Олексіївна
  4. ↑ "Периодически высказывается и на российские темы — в частности, едко критикует Навального по различным поводам и называет российскую оппозицию «дерьмом»
  5. ↑ Комітет визволення політв'язнів просить Литву не надавати притулку Анатолію Шарію. Заява
  6. ↑ Крымчане не умирают за Незалежную: Шарий разоблачил фейк об украинском патриоте из Севастополя
  7. ↑ Официальный язык из-за 6 % населения
  8. ↑ sharij.net Traffic Statistics. Alexa. Процитовано 7 липня 2019.
  9. ↑ Відомості про кандидата в народні депутати України // ЦВК, 2019.
  10. ↑ Хто такий Анатолій Шарій: біографія скандального відеоблогера // 24 (телеканал), 3 липня 2019.
  11. ↑ «Был период, когда я колотил гробы» Анатолій Шарій, оглядач інтернет-видання «Обозреватель», розвідник: Я заканчивал институт разведки при Киевском танковом инженерно-техническом училище. Я разведчик. :) // Детектор медіа, 6 Червня 2011.
  12. ↑ Анатолий Шарий: «Библия – моя настольная книга». Обозреватель. 4 серпня 2011. «Разведчик по образованию, он осторожно выбирает друзей и коллег для сотрудничества. <…> Вы же разведчик — почему не ушли оттуда сразу же, как только это стало очевидным? <…> Вы окончили Институт разведки при Киевском танковом инженерно-техническом училище. Чем эти навыки помогают в работе? — Ничем.»
  13. ↑ Енциклопедія сучасної України // КИ́ЇВСЬКЕ ВИ́ЩЕ ТА́НКОВЕ ІНЖЕНЕ́РНЕ УЧИ́ЛИЩЕ ім. І. Якубовського
  14. ↑ Игромана с девятилетним стажем спасла студентка : [арх. 05.05.2016] // Сегодня. — 2007. — 17 серпня.
  15. ↑ Оппоблок Ахметова пойдет на выборы с Кернесом и Трухановым. news.liga.net (рос.). 7 червня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
  16. ↑ Шарий поддержал Вилкула в качестве кандидата в президенты. rossaprimavera.ru (рос.). ИА Красная Весна. Процитовано 24 липня 2019.
  17. ↑ а б Я маю міліцейське відео «замовлення вбивства» – журналіст Шарій. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 15 липня 2019.
  18. ↑ Разоблачаем разоблачителя.(рос.)
  19. ↑ Журналіст Анатолій Шарій затриманий за застосування зброї. У його дружини — нервовий зрив. Фраза.ua (2 травня 2011) [Архівовано 8 травень 2014 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Юрій Колесніков. «… Журналіст влаштував стрілянину в центрі Києва». ОРД (4 травня 2011).
  21. ↑ «Шестерка» Департамента ГАИ подстрелила человека и наврала милиции (ВИДЕО) : [рос.] : [арх. 22.12.2012] // Дорожній контроль. — 2011. — 18 июня.
  22. ↑ Шарий: Я стрелял! : [рос.] : [арх. 10.09.2017] / Анатолій Шарій // Обозреватель. — 2011. — 2 мая.
  23. ↑ а б Анатолій Шарій став першим українським журналістом, якому надали політичний притулок у Євросоюзі : [рос.] : [арх. 19.04.2013] / Ірина Копровская // Факти і коментарі. — 2012. — 17 июля.
  24. ↑ Суд прийняв скандальне рішення по Шарію, який втік з України. Апостроф (укр.). Процитовано 7 липня 2019.
  25. ↑ а б ЦВК зареєструвала кандидатами в депутати одіозних Клюєва та Шарія. 24 (телеканал). 2 липня 2019. «Анатолій Шарій — відомий в інтернеті відеоблогер-українофоб. І хоча родом він з Києва, однак є російським пропагандистом. З 2014 року виробив низку відеороликів з ядучою критикою української влади, перекручуючи факти. Його сюжети сповнені упередженості, прикрас, сарказму та проросійської риторики.»
  26. ↑ Хто такий Анатолій Шарій і чому йде в Раду. Факти (ICTV). 3 липня 2019.
  27. ↑ А будущее у территории, именуемой «Украиной», обещает быть просто чудным. Сказочным. И ко всем прелестям этого фантастического будущего, ко всем мини-чернобылям, голоду, болезням и деградации будет добавлен еще один размашистый штрих — гомодиктатура. — Анатолій Шарій // Обозреватель, 22 марта 2010.
  28. ↑ а б «Похищенная» в Киеве журналистка оказалась помощницей пророссийского блогера Шария // Факти (ICTV), 5 сентября 2017.
  29. ↑ Порошенко відзначився дивною поведінкою // Gazeta.ua, 28 лютого 2019.
  30. ↑ а б СЕСТРА ПРОПАГАНДИСТА-УКРАИНОФОБА ШАРИЯ ОБВИНИЛА ЕГО В ПЕДОФИЛИИ // Деловая столица, 26 Марта 2018.
  31. ↑ а б СБУ провела воспитательную беседу с помощницей Шария (обновлено) // Лівий берег, 5 сентября 2017.
  32. ↑ Українофоб Шарій розкрутив скандал з антисемітизмом «закарпатського» консула в Гамбурзі (ФОТО, ВІДЕО) // Закарпаття онлайн, 14 травня 2018.
  33. ↑ Оказывается, в 1978 году 22 января на этом месте облился бензином и сам себя сжег мужчина 66 лет. Таким образом он выразил протест против «российской оккупации». — Анатолій Шарій, лапки авторські
  34. ↑ Диванный антипатриот: как Анатолий Шарий превратился в медиа-изгоя. Політека (укр.). 3 серпня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  35. ↑ СБУ підтвердила, що Шарій та Клюєв не перебували в Україні останні 5 років. 24 (телеканал). Процитовано 3 липня 2019.
  36. ↑ а б Толя, ты обычный балабол. Шария уличили в распространении антиукраинского ролика. Деловая столица. 3 липня 2019.
  37. ↑ а б Клюєв і Шарій ідуть в Раду: чим відомі ці скандальні мисливці за мандатом. ТСН. 2 липня 2019.
  38. ↑ а б в г Про-российский блогер назвал жителей Западной Украины людьми второго сорта (ВИДЕО)
  39. ↑ Анатолій Шарій: скандальний блазень і невдаха на службі Кремля
  40. ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Пять звезд русскоязычного YouTube, которые говорят про политику | DW | 11.06.2017. DW.COM (ru-RU) . Процитовано 6 липня 2019.
  41. ↑ а б в Пагуліч Л. «На захист дітей України»: наступ на сексуальні права у дискурсі релігійних правих та законодавчих ініціативах // Гендер, релігія і націоналізм в Україні / ред. Галина Ярманова. — Київ: ТОВ «ВТС ПРИНТ», 2012. — C. 62.
  42. ↑ а б в Александр Чаленко: Журналист в From-UA написал об одесских педофилах, теперь ему пообещали снять голову. Українська правда - Блоги. Процитовано 26 жовтня 2017.
  43. ↑ Журналіст А. Шарій визнаний винним рішенням суду за позовом Дитячого будинку «Перлинка»[недоступне посилання] : [рос.] : [арх. 07.05.2014].
  44. ↑ Журналістів «Обозревателя» та 1+1 взяли в «заручники». Оглядач (13 липня 2011). Перевірено 5 червня 2014.
  45. ↑ Брат загиблого власника 4Room в залі суду погрожував журналісту Обозревателя. Розслідування (укр.). Процитовано 15 липня 2019.
  46. ↑ Журналисты 1+1 и 5 канала под диктовку следователя написали донос на коллегу. ХВИЛЯ (ru-RU) . 23 листопада 2011. Процитовано 15 липня 2019.
  47. ↑ Журналістів замкнули в залі ігрових автоматів, а потім обстріляли. Фокус (13 липня 2011).
  48. ↑ Янукович поручил расследовать покушение на убийство журналиста Шария
  49. ↑ Шарий инсценировал покушение, и к уголовной ответственности привлекли его самого — Факти
  50. ↑ Анатолий Шарий — инструмент гибридной медиа войны — Beware of Them
  51. ↑ Відкритий лист Шарія
  52. ↑  Олександр Чаленко. Відкритий лист Анатолія Шарія міністру Могильову. Українська правда. Блоги (27 жовтня 2011).
  53. ↑ Срочно. Украинский журналист Анатолий Шарий выстрелил в киевского беспредельщика, оскорбившего его жену. Фраза (рос.). Процитовано 7 липня 2019.
  54. ↑ Анатолий Шарий из ’’Обозревателя’’ дал достойный отпор напавшему на него бычаре: всадил в него 2 резиновые пули. Українська правда - Блоги. Процитовано 7 липня 2019.
  55. ↑ МЗС Литви з'ясовує обставини затримання українця Шарія в Нідерландах. Литовський кур'єр (18 липня 2013)
  56. ↑ Іноземні правозахисники заявляють про погіршення ситуації в Україні і про побиття нелегалів на Волині : [рос.] : [арх. 19.04.2013] // NEWSru.ua. — 2012. — 2 февраля.
  57. ↑ Геращенко обвинил российского пропагандиста Шария в финансировании терроризма
  58. ↑ Фейгін Марк Захарович пропонує Анатолію Шарію довести свою невинність Youtube (7 вересня 2017)
  59. ↑ Вначале «прославился» своими антиукраинскими взглядами, а теперь и вовсе подозревается в педофилии: в Нидерландах завели уголовное дело в отношении пророссийского блогера Шария — фотофакт УКРАИНСКАЯ СЛУЖБА 1492NEWS (31 липня 2017).
  60. ↑ Блогер Шарий подал в суд на адвоката Фейгина из-за обвинений в педофилии. govoritmoskva.ru. Процитовано 26 жовтня 2017.
  61. ↑ Шарий требует возбудить дело о клевете против Фейгина. РИА Новости (рос.). 20170718T1421+0300Z. Процитовано 26 жовтня 2017.
  62. ↑ Суд зобов'язав Фейгіна спростувати заяву із звинуваченням Шарія в педофілії – адвокат. Процитовано 26 жовтня 2017.
  63. ↑ Український журналіст попросив притулок у Литві. Українська правда (19 березня 2012).
  64. ↑ Литва може позбавити притулку українця Шарія через його випади проти України. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 січня 2019.
  65. ↑ Київський журналіст, який писав про корупцію в МВС України, отримав притулок в Євросоюзі. Він готується видати книгу в Росії : [рос.] : [арх. 30.10.2014] // Новий регіон. — 2012. — 8 июня.
  66. ↑ Анатолий Шарий стал первым украинским журналистом, которому предоставили политическое убежище в Евросоюзe
  67. ↑ Український журналіст отримав статус біженця у ЄС
  68. ↑ МЗС України підтверджує затримання журналіста в Амстердамі. РИА Новости (18 липня 2013).
  69. ↑ Заарештованого в Амстердамі українського журналіста відпустили. Корреспондент.net (18 липня 2013).
  70. ↑ Литва може позбавити притулку українця Шарія через його випади проти України
  71. ↑ Безталанна брехня Шарія «дістала» навіть СБУшників
  72. ↑ Откровения Шария о псковских десантниках оказались заказным фейком
  73. ↑ Разоблачаем разоблачителя
  74. ↑ Как Шарий выполнял заказы спецслужб РФ по дискредитации Украины. Расследование // Цензор.нет, 21.07.2019.
  75. ↑ Александр Чаусов: За что Шарий взялся за Навального?. vz.ru (рос.). Процитовано 9 грудня 2017.
  76. ↑ [1] «едко критикует Навального по различным поводам и называет российскую оппозицию „дерьмом“»
  77. ↑ https://vz.ru/opinions/2017/5/31/872579.html
  78. ↑ ШАРИЙ О МАЙДАНЕ И ЕГО ПОСЛЕДСТВИЯХ (ИНТЕРВЬЮ)
  79. ↑ Прокуратура Литвы зарегистрировала заявление против рашиста Анатолия Шария. Документ
  80. ↑ Анатолий Шарий попал в жуткое ДТП (видео)
  81. ↑ Анатолий Шарий просит украинский суд опровергнуть, что он педофил (Документ)
  82. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=8pKctyIP-H8
  83. ↑ 60 минут и блогер. Анатолий Шарий о независимости Каталонии. Полная версия интервью
  84. ↑ Интервью Анатолия Шарий телеканалу «Звезда»
  85. ↑ Про-российский блогер назвал жителей Западной Украины людьми второго сорта (ВИДЕО) // ГО Дорожній Контроль, 16.02.2018. (На YouTube)
  86. ↑ Савченко прокоментувала гучне інтерв'ю з Шарієм
  87. ↑ Балашов: Як стати багатим і прийти до влади?
  88. ↑ Рейтинг українських лідерів думок у соцмережах: Вакарчук обігнав Порошенко. Процитовано 7 грудня 2017.
  89. ↑ а б Проросійський пропагандист Анатолій Шарій програв суд про захист честі (Документ) : [рос.] : [арх. 22.01.2016]. — Дорожній контроль, 2016. — 21 января.
  90. ↑ Суд відмовив блогеру Шарію у задоволенні позову до «Детектора медіа». detector.media (укр.). Процитовано 22 серпня 2018.
  91. ↑ Стан розгляду справ (укр.). Процитовано 22 серпня 2018.
  92. ↑ Апеляційний суд відмовив блогеру Шарію у задоволенні позову до «Детектора медіа». detector.media (укр.). Процитовано 22 серпня 2018.
  93. ↑ Блогер Шарий подал в суд на адвоката Фейгина из-за обвинений в педофилии. govoritmoskva.ru. Процитовано 22 серпня 2018.
  94. ↑ Журналист Шарий подал иск к адвокату Фейгину. Эхо Москвы (рос.). Процитовано 22 серпня 2018.
  95. ↑ Известному адвокату предъявили оскорбление коллеги. Газета "Коммерсантъ". 12 червня 2017. с. 4. Процитовано 22 серпня 2018.
  96. ↑ Фейгин, Шарий и голландская полиция: Кто же все-таки лжет?
  97. ↑ Суд в Москве обязал адвоката Фейгина опровергнуть сведения о журналисте Шарии. ТАСС (рос.). Процитовано 22 серпня 2018.
  98. ↑ Фейгін: скаргу від Шарія «просуває» Мін'юст РФ
  99. ↑ Известному адвокату предъявили оскорбление коллеги. Газета "Коммерсантъ". 12 червня 2017. с. 4. Процитовано 22 серпня 2018.
  100. ↑ Фейгин: жалобу от Шария "продвигает" Минюст РФ (рос.). Процитовано 22 серпня 2018.
  101. ↑ ЦВК відмовила в реєстрації Шарію. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 липня 2019.
  102. ↑ ЦВК відмовила в реєстрації скандальному блогеру Шарію і екс-спікеру Литвину: що відомо. 24 Канал. Процитовано 3 липня 2019.
  103. ↑ Верховний Суд не зобов'язував ЦВК реєструвати Клюєва і Шарія кандидатами в нардепи — Смокович | Новини | Українське радіо. nrcu.gov.ua. Процитовано 3 липня 2019.
  104. ↑ ЦВК України зареєструвала блогера Шарія кандидатом у депутати Ради
  105. ↑ Протест проти рестрації кандидатами в Раду Клюєва і Шарія: учасники звернулись до Зеленського. 24 Канал. Процитовано 2 липня 2019.
  106. ↑ Сьогодні ввечері на Майдані в Києві відбудеться акція протесту проти реєстрації Клюєва та Шарія кандидатами в нардепи. gordonua.com. Процитовано 2 липня 2019.
  107. ↑ ЦИК отменила регистрацию Клюева и Шария на выборы. www.segodnya.ua (рос.). Процитовано 3 липня 2019.
  108. ↑ Анатолій Шарій зібрався одружуватися. Медіаняня (19 листопада 2013).
  109. ↑ Елена Шарий 'Мой брат Анатолий Шарий — аферист, вор и педофил'(рос.)
  110. ↑ Я знайшов сестру через 32 роки (рос.). Архів оригіналу за 14.12.2016. Процитовано 14.12.2016.
  111. ↑ Рішення Оболонський районний суд Києва
  112. ↑ Шарій: ми не боїмося міліцію і будемо працювати далі : [рос.] : [арх. 10.09.2017] / Анатолій Шарій // Обозреватель. — 2011. — 20 июня.
  113. ↑ ТОП-5 українських журналістів, які зганьбили честь професії
  114. ↑ В СБУ жорстко поговорили з помічницею блогера Шарія // Українська правда, 5 вересня 2017.
  115. ↑ СБУ затримала і відпустила помічницю проросійського блогера Шарія // Zaxid.net, 5 вересня 2017.
  116. ↑ Шарій Анатолій Анатолійович // Центр «Миротворець»
  117. ↑ Геращенко рекомендував журналісту Шарію «готуватися до переїзду на ПМП в Росію» // УНІАН, 22 квітня 2015.
  118. ↑ Центральная избирательная комиссия зарегистрировала кандидатом в народные депутаты на досрочных выборах в Верховную Раду блогера Анатолия Шария (рос.). Новое время. 2 липня 2019. «Блогер Анатолий Шарий известен своими антиукраинскими пропагандистскими материалами, а также поддержкой кремлевского режима и пророссийских террористов.»

Джерела

Посилання

Відео
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарій_Анатолій_Анатолійович&oldid=25798737