Міжнародна небесна опорна система координат: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
- виставлення шаблонів на переопрацювання (вкрай низька змістовна частина викладу статті, також оформлення)
Мітка: Скасовано
Рядок 1: Рядок 1:
{{проблеми|достовірність=травень 2024|сумнівні твердження=травень 2024|переписати=травень 2024|повна відсутність вітчизняних джерел=травень 2024}}
'''Міжнаро́дна небе́сна опо́рна систе́ма координа́т''' ({{lang-en|ICRF — International Celestial Reference Frame}}) — фізична реалізація [[Міжнародна небесна система координат|Міжнародної небесної системи відліку]] (ICRS)<ref group="Note" name="опорна_система_координат"/> у діапазоні радіохвиль. Визначена у вигляді каталогу точних положень [[Позагалактична астрономія|позагалактичних джерел]] (здебільшого [[квазар]]ів). Їх положення визначено методом [[Радіоінтерферометрія з наддовгою базою|радіоінтерферометрії з наддовгою базою]] (РНДБ) із неперевершеною для інших методів точністю. Відповідна система відліку дуже близька до інерційної, оскільки зазначені позагалактичні джерела розташовані так далеко, що не мають хоч якогось помітного [[Власний рух|власного руху]].
'''Міжнаро́дна небе́сна опо́рна систе́ма координа́т''' ({{lang-en|ICRF — International Celestial Reference Frame}}) — фізична реалізація [[Міжнародна небесна система координат|Міжнародної небесної системи відліку]] (ICRS)<ref group="Note" name="опорна_система_координат"/> у діапазоні радіохвиль. Визначена у вигляді каталогу точних положень [[Позагалактична астрономія|позагалактичних джерел]] (здебільшого [[квазар]]ів). Їх положення визначено методом [[Радіоінтерферометрія з наддовгою базою|радіоінтерферометрії з наддовгою базою]] (РНДБ) із неперевершеною для інших методів точністю. Відповідна система відліку дуже близька до інерційної, оскільки зазначені позагалактичні джерела розташовані так далеко, що не мають хоч якогось помітного [[Власний рух|власного руху]].
Система підтримується [[Міжнародна служба обертання Землі|Міжнародною службою обертання Землі]]<ref name="IERS_ICRF"/>.
Система підтримується [[Міжнародна служба обертання Землі|Міжнародною службою обертання Землі]]<ref name="IERS_ICRF"/>.

Версія за 23:13, 14 травня 2024

Міжнаро́дна небе́сна опо́рна систе́ма координа́т (англ. ICRF — International Celestial Reference Frame) — фізична реалізація Міжнародної небесної системи відліку (ICRS)[Note 1] у діапазоні радіохвиль. Визначена у вигляді каталогу точних положень позагалактичних джерел (здебільшого квазарів). Їх положення визначено методом радіоінтерферометрії з наддовгою базою (РНДБ) із неперевершеною для інших методів точністю. Відповідна система відліку дуже близька до інерційної, оскільки зазначені позагалактичні джерела розташовані так далеко, що не мають хоч якогось помітного власного руху. Система підтримується Міжнародною службою обертання Землі[1].

Історія

Первинну опорну систему відліку Міжнародний астрономічний союз ухвалив 1997 року. Вона була визначена положеннями 212 джерел радіовипромінювання. Рівень шумів цієї системи становив близько 250 кутових мікросекунд, а стабільність осей — близько 20 кутових мікросекунд. Це було на порядок краще п'ятого фундаментального каталогу (FK5), який тоді вважався попередньою реалізацією Міжнародної небесної системи координат в оптичному діапазоні. Орієнтація ICRF була узгоджена з орієнтацією п'ятого фундаментального каталогу (у межах точності останнього)[2].

Відповідний каталог містив також положення 396 додаткових позагалактичних радіоджерел, координати яких було визначено з дещо меншою точністю (загалом — 608 джерел)[3].

1999 року було видано розширений каталог, що містив уточнені координати раніше визначених джерел, також до нього було додано 59 нових джерел, координати яких визначено новими спостереженнями (1994—1999 років). Загальна кількість джерел зросла до 667[4].

2004 року було видано другий розширений каталог, до якого додано спостереження 1999—2002 років. Загальна кількість джерел склала 717[5].

2009 року було створено оновлену опорну систему ICRF2 (первинна система відтоді отримала позначення ICRF1). ICRF2 визначена положеннями 295 компактних джерел радіовипромінювання (97 із яких було визначено в ICRF1). Рівень шумів становив приблизно 40 кутових мікросекунд, а стабільність її осей — близько 10 кутових мікросекунд. Загалом каталог містив 3414 радіоджерел, положення яких виміряно методом радіоінтерферометрії з наддовгою базою. Передбачалося, що підтримка ICRF2 здійснюватиметься для набору 295 джерел, які мають найкращу стабільність положень та однозначну просторову структуру[2].

Третя реалізація ICRF (ICRF3) була схвалена на 30-й Генеральній асамблеї Міжнародного астрономічного союзу у серпні 2018 року. Вона замінювала попередню реалізацію (ICRF2) з 1 січня 2019 року[6].

Примітки

  1. В астрометрії, опорна система координат — це фізична реалізація системи відліку. 

Джерела

  1. The International Celestial Reference Frame (ICRF). IERS. Federal Agency for Cartography and Geodesy. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 22 грудня 2017. (англ.)
  2. а б IERS Technical Note No. 35: The Second Realization of the International Celestial Reference Frame by Very Long Baseline Interferometry (PDF). International Earth Rotation and Reference Systems Service (IERS). Архів оригіналу (PDF) за 25 July 2015. Процитовано 5 квітня 2014.
  3. Опорні системи координат. Науково-дослідний інститут Миколаївської астрономічної обсерваторії. 2010-11-02 16:45:01. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 21 грудня 2017.
  4. ICRF-Ext.1: First Maintenance and Extension of the ICRF. IERS. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017. (англ.)
  5. ICRF-Ext.2: Second Maintenance and Extension of the ICRF. IERS. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017. (англ.)
  6. Charlot, P., Jacobs, C.S., Gordon, D., Lambert, S., de Witt, J., Böhm, J., Fey, A.L., Heinkelmann, R., Skurikhina, E., Titov, O., Arias, E.F., Bolotin, S., Bourda, G., Ma, C., Malkin, Z., Nothnagel, A., Mayer, D., MacMillan, D.S., Nilsson, T., & Gaume, R. The third realization of the International Celestial Reference Frame by very long baseline interferometry // A&A. — 2020. — Т. 644 (December). — С. A159. — arXiv:2010.13625. — Bibcode:2020A&A...644A.159C. — DOI:10.1051/0004-6361/202038368.

Посилання