Тихон (Покровський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Тихон
Александр Павлович Покровський
Архієпископ Тихон
Архієпископ Волинський та Житомирський
6 березня 1882 — 15 квітня 1885
Попередник: Димитрій (Муретов)
Наступник: Палладій (Ганкевич)
Єпископ Саратовський та Царицинський
13 червня 1873 — 6 березня 1882
Попередник: Іоаннікій (Руднєв)
Наступник: Павло (Вільчинський)
Єпископ Ладозький,
вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
16 серпня 1871 — 13 червня 1873
Попередник: Павло (Лебедєв)
Наступник: Палладій (Ганкевич)
Єпископ Виборгський,
вікарій Санкт-Петербурзької єпархії
29 серпня 1869 — 16 серпня 1871
Попередник: Павло (Лебедєв)
Наступник: Палладій (Ганкевич)
 
Народження: 21 лютого 1821(1821-02-21)
Тульська губернія, Російська імперія
Смерть: 16 квітня 1885(1885-04-16) (64 роки)
Житомир
Прийняття монашества: 5 серпня 1869
Єпископська хіротонія: 14 вересня 1869

Архієпископ Тихон (в житті Олександр Павлович Покровський; *21 лютого 1821, Ушаково — †16 квітня 1885, Житомир) — церковний діяч Російської імперії. Єпископ Російської православної церкви, архієпископ Волинський та Житомирський.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 лютого 1821 в селі Ушаково Каширського повіту Тульської губернії в сім'ї священика.

Закінчив Тульську духовну семінарію. У 1843 році поступив в Санкт-Петербурзьку духовну академію.

19 квітня 1848, після закінчення академічного курсу зі ступенем кандидата і з правом магістра після дворічної вислуги, призначений учителем Олександро-Невського духовного училища.

12 листопада 1850 висвячений на священика Преображенської церкви.

17 квітня 1865 возведений у сан протоієрея.

3 липня 1869 призначений наглядачем Олександро-Невського духовного училища.

5 серпня 1869 після смерті дружини і двох дітей прийняв чернецтво. 6 серпня возведений у сан архімандрита.

14 вересня 1869 хіротонізований на єпископа Виборзького, другого вікарія Санкт-Петербурзької митрополії.

З 16 серпня 1871 — єпископ Ладозький, перший вікарій Санкт-Петербурзької митрополії.

13 липня 1873 призначений єпископом Саратовським і Царицинським.

Існуюче в Саратові Братство Святого Хреста преосвященний розширив відкриттям при цьому Братстві безкоштовної їдальні для бідних і установою духовно-просвітницької спілки. Відкриття відбулося 5 листопада 1877 і мало на меті сприяти поширенню релігійно-моральної освіти серед населення губернії шляхом влаштування публічних читань, співбесід, будівництва бібліотек, церковних шкіл і т. д.

У цьому ж році він заснував товариство взаємної допомоги від пожеж.

6 березня 1882 возведений у сан архієпископа Волинського і Житомирського з призначенням священноархимандритом Почаївської Успенської лаври.

У записках А. М. Мінха за 1882 запис: "Преосвященний Тихон виїхав з Саратова по ж. д. на місце нового призначення в Житомир. Проводи його були небувалі: величезна кількість народу, все вище чиновництво і духовенство, і військові провели його до вокзалу; по шляху був розставлений Іммертінскій полк, на вокзалі грала військова музика, дві версти народ біг за поїздом, прощаючись з владикою. "

Архієпископ Тихон був видатним церковним оратором, користувався славою захоплюючого проповідника, яку набув ще будучи священиком. Проповіді його були загальнодоступні, ясні і вимовлялися без жодної підготовки.

Він — постійний і старанний співробітник журналу «Духовна бесіда». Статті й ​​промови його були прості по стилю, без зайвої книжності, і доступні слухачу.

Був почесним членом Церковно-археологічного товариства.

Помер 16 квітня 1885 в Житомирі. Похований у Житомирському Преображенському соборі.

Твори

[ред. | ред. код]

Поміщені в «Духовній Бесіді»: за 1862 рік:

Посилання

[ред. | ред. код]