Феодосій (Ковернинський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Феодосій (Коверницький))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Феодосій (Ковернинський)
Єпископ Архангельський і Холмогорський
16 листопада 1953 — 17 лютого 1956
Церква: Російська православна церква
Попередник: Гавриїл (Огородников)
Наступник: Никандр (Вікторов)
2-й Єпископ Кіровоградський і Миколаївський
12 грудня 1947 — 21 жовтня 1949
Церква: Український екзархат РПЦ
Попередник: Михаїл (Рубинський)
Наступник: Євстратій (Подільський)
Єпископ Чернівецький і Буковинський
25 лютого 1945 — 12 грудня 1947
Церква: Український екзархат РПЦ
Попередник: Дамаскін (Малюта)
Наступник: Андрій (Сухенко)
 
Альма-матер: Кивська духовна семінарія
Діяльність: священник
Національність: Українець
Ім'я при народженні: Євфимій Павлович Ковернинський
Народження: 20 січня 1895
с. Кожанка
Смерть: 27 травня 1980
м. Київ
Похований: Святошинське кладовище, Київ
Священство: 1916?
Чернецтво: 22 лютого 1945
Єп. хіротонія: 25 лютого 1945

Феодо́сій (Кове́рнинський, єпи́скоп Арха́нгельський і Холмого́рський (Коверницький[1]; 20 січня 1895, с. Кожанка — 27 травня 1980, м. Київ) — архієрей Російської православної церкви та її Українського екзархату. Хіротонізований у єпископа 1945 року. Очолював Чернівецьку та Кіровоградську єпархії Українського екзархату, а також Архангельську єпархію Російської православної церкви.

Біографія[ред. | ред. код]

Юність[ред. | ред. код]

Євфимій (Євтимій) Павлович Ковернинський народився 20 січня 1895 року в с. Кожанка, нині Фастівського району, Київської області у багатодітній родині священика.

Початок служіння[ред. | ред. код]

У 1916 році закінчив Київську духовну семінарію. Був висвячений на диякона та священика. Потім був протоієреєм. Служив на парафіях Київської та Вінницької єпархій.

У 1923 році у сані протоієрея примкнув до обновленців.

У 1937 році був засуджений за статтею 58-10 УК РСФСР. Вирок 10 років ІТЛ. Після перегляду справи строк було скорочено до 5 років. Відбував покарання з 1937 до 1942.

У 1943 році був настоятелем Куликівського храму в Ульяновську, потім храму в Ревда Свердловської області. З червня 1944 року був настоятелем кафедрального собору в Чернівцях.

У 1945 році приніс покаяння і був призначений єпархіальним благочинним православних парафій Чернівецької області.

22 лютого 1945 пострижений у чернецтво і зведений в сан архімандрита.

Архієрейське служіння[ред. | ред. код]

25 лютого 1945 хіротонізований у єпископа Чернівецького і Буковинського. Хіротонію здійснювали: митрополит Київський і Галицький Іоанн (Соколов), єпископ Волинський і Рівненський Миколай (Чуфаровський), єпископ Житомирський і Овруцький Антоній (Кротевич), і єпископ Донецький і Ворошиловградський Никон (Петін) (за іншими даними Миколай).

З 12 грудня 1947 року став єпископом Кіровоградським і Миколаївським. 21 жовтня 1949 звільнений на спочинок.

З 16 листопада 1953 призначений єпископом Архангельським і Холмогорським. 17 лютого 1956 звільнений на спочинок через хворобу.

З 15 жовтня 1964 місцем проживання визначений Псково-Печерський монастир із правом служіння після узгодження з настоятелем. Згодом він переїхав в Україну і жив у Києві.

Помер у Києві 27 травня 1980 року на 86 році життя. Похований на Святошинському кладовищі в Києві. Відспівування здійснив архієпископ Уманський Макарій (Свистун) 29 травня у співслужінні кліриків і духовенства Володимирського кафедрального собору. У надгробному слові архієпископ Макарій відзначив доброту, християнське терпіння, скромність і працьовитість покійного ієрарха.

Цікаві вчинки[ред. | ред. код]

Необхідно відзначити деяку особливість у діях владики Феодосія. Перебуваючи на спочинку в Києві, він вирішив випробувати, як ставляться до нього інші архієреї. До свята Різдва Христового у 1976 році він надіслав кожному архієреєві поздоровлення і гроші сумою 50 рублів із проханням молитися за нього за життя і після його смерті, і став чекати результату: хто і як поставиться до його прохання. Тим архієреїв, які не відповіли на його листа, він його повторив, бажаючи дізнатися, чи згодні вони молитися безкоштовно або за гроші.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Іноді його прізвище зазначається так, імовірно, це помилка.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Журнал Засед. Св. Синода: № 23 от 12 декабря 1947 г., № 11 от 16 октября (ноября?) 1953 г., № 3 от 17 февраля 1956 г.
  • (рос.) Летопись церковной жизни: архипастырские труды [епископ Архангельский и Холмогорский Феодосий (Ковернинский)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1954. №10.
  • (рос.) Летопись церковной жизни: архипастырские труды [епископ Архангельский и Холмогорский Феодосий (Ковернинский)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1955. №10. 11-12.
  • (рос.) Назначения на архиерейские кафедры и перемещения архиереев [на кафедру епископа Кировоградского и Николаевского переместить епископа Черновицкого и Буковинского Феодосия (Ковернинского)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1948. №4. 10.
  • (рос.) Назначения на архиерейские кафедры в 1945 г. [наречение и хиротония иеромонаха Феодосия (Ковернинского) во епископа Черновицкого и Буковинского] // Журнал Московской Патриархии. М., 1945. №8. 5.
  • (рос.) Назначения на архиерейские кафедры и перемещения архиереев [на кафедру епископа Кировоградского и Николаевского переместить епископа Черновицкого и Буковинского Феодосия (Ковернинского)] // Журнал Московской Патриархии. М., 1948. №4.
  • (рос.) Назначения и перемещения архиереев [епископом Архангельским и Холмогорским назначить епископа Феодосия] // Журнал Московской Патриархии. М., 1953. №12. 3.
  • Єпископський вісник. Львів, 1947, № 7, с. 205-207.
  • (рос.) Определения Священного Синода [1956.02.17: епископ Архангельский Феодосий уволен на покой] // Журнал Московской Патриархии. М., 1956. №3 (ЖМП). 5.
  • (рос.) Шайдуров Тимофей, протоиерей. Преосвященный епископ Феодосий, бывший Архангельский и Холмогорский [некролог] // Журнал Московской Патриархии. М., 1980. №9 (ЖМП). 41.
  • (нім.) Vest. russ. chr. dv. 40(1956); 44(1957) 32.
  • (нім.) A.E. Levitin-Krasnov, Die Glut deiner Hande 113.
  • (нім.) N. Struve 155 schildert seine Visitationreise im Hohen Norden.

Посилання[ред. | ред. код]