Хроміт
| Хроміт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Chr[2] |
| Хімічна формула | Fe²⁺Cr₂O₄ |
| Клас мінералу | оксиди |
| Nickel-Strunz 10 | 4.BB.05[3] |
| Dana 8 | 7.2.3.3 |
| Генезис | магматичний |
| Ідентифікація | |
| Колір | чорний, коричнево-чорний |
| Сингонія | кубічна сингонія[4] |
| Просторова група | кристалографічна група 227d[4] |
| Спайність | відсутня |
| Злам | раковистий |
| Твердість | 5,5 |
| Блиск | напівметалевий |
| Прозорість | напівпрозорий до непрозорого |
| Колір риси | коричневий |
| Густина | 4,5 - 4,8 |
| Інші характеристики | |
| Магнетизм | слабомагнітний |
| Названо на честь | хром[5] |
 Хроміт у Вікісховищі | |
Хромі́т, хромистий залізняк — мінерал, що складається з заліза, хрому і кисню; єдина руда для одержання хрому. Група шпінелі.
Історія назви[ред. | ред. код]
Хроміт вперше описаний у 1797 році Луї Вокленом, який назвав мінерал за основним його компонентом — хімічним елементом хромом[6][7]. У 1845 році австрійський геолог, мінералог і геофізик Вільгельм Гайдінгер дав мінералу назву "хроміт", яка діє й сьогодні.
Родовище Carrade de Cavalaire у французькому муніципалітеті Кавалер-сюр-Мер (Прованс-Альпи-Лазурний берег) вважається типовим місцем розташування (першим місцем розташування).[8]
Загальний опис[ред. | ред. код]
Мінерал класу оксидів і гідрооксидів координаційної будови, групи шпінелі.
- 1. За К. Фреєм — будь-який мінерал групи шпінелі із загальним складом: (Mg, Fe2+)(Cr, Al, Fe3+)2O4.
- 2. За Є. К. Лазаренком та «Fleischer's Glossary» (2022) — крайній член ряду хромітів — ферохроміт FeCr2O4.
Містить: FeO — 32,09 %; Cr2O3 — 67,91 %. Домішки: Mg, Mn, Zn, Al.
Сингонія кубічна. Гексоктаедричний вид. Форми виділення: як правило масивні тонкозернисті аґреґати, суцільні зернисті маси, ксеноморфні зерна, іноді октаедричні кристали. Спайність відсутня або недосконала. Густина 4,5-5,1. Твердість 5,5-7,5. Колір чорний. Блиск металічний. Риса коричнева. Злом нерівний. Крихкий. В тонких уламках напівпрозорий. Іноді слабкомагнітний. Ізотропний. Важливий мінерал хрому. Зустрічається як магматичний мінерал в основних та ультраосновних породах, у сланцях, доломітах. Відомий також у розсипах та метеоритах. Хромова руда. Супутні мінерали: олівін, бронзит, уваровіт, енстатит, плагіоклаз, серпентин, магнетит, ільменіт, піротин, пентландит, ульвошпінель.
Поліморфізм і ряди: утворює ряди з магнезіохромітом і герцинітом.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- хроміт алюмініїстий (алюмохроміт, різновид хроміту, який містить алюміній, що заміщає хром);
- хроміт залізистий (магнезіохроміт);
- хроміт магніїстий (різновид хроміту, в якому залізо заміщується магнієм у відношенні 3:1),
- хроміт магніїсто-алюмініїстий (магнезіохроміт алюмініїстий);
- хроміт магніїсто-залізистий (різновид хроміту з Уралу, який містить магнію більше, ніж двовалентного заліза).
Поширення[ред. | ред. код]
Зустрічається в ультраосновних частинах шаруватих мафічних вивержених порід; як акцесорний мінерал у перидотитах альпійського типу. Зустрічається у всіх метеоритах, крім вуглистих хондритів, і в місячних базальтах.
Основні запаси хроміту зосереджені в ПАР, Зімбабве. Інші знахідки: Штирія (Австрія), Грохова (Польща), Гебелер, Фетхіє, Гулеман (Туреччина), на острові Лусон (Філіппіни), Моа (Куба), Урал (РФ). Монтана, США. Муніципалітет Гассен, департамент Вар, Франція.
В Україні зустрічається на Поділлі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ (нім.) Steine und Minerale — Chromit. [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Louis-Nicolas Vauquelin, Tassaert: Additions à la note sur le chromate de fer. In: Bulletin des sciences. Band 55, Nr. 2, 1800, S. 57–58.
- ↑ Chromite from Carrade de Cavalaire, Cavalaire-sur-Mer, Draguignan, Var, Provence-Alpes-Côte d'Azur, France
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Хроміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Хроміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Хроміт // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- M. E. Back. Fleischer's Glossary of Mineral Species. 13 Ed. Tucson : Mineralogical Association of Canada, 2022. V. 1. 431 р.
- Frye K. The Encyclopedia of Mineralogy. New York : Springer, 1983. 794 p.
- Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — ISBN 966-02-2139-8.
- Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Minerals.net [Архівовано 17 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- USGS info. [Архівовано 9 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- Хроміт в базі webmineral.com [Архівовано 16 квітня 2009 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||||
