Церква Сан-Алессандро-ін-Зебедія
Церква Сан Алессандро ін Зебедія (Мілан) Chiesa di Sant'Alessandro in Zebedia | ||||
---|---|---|---|---|
45°27′39″ пн. ш. 9°11′12″ сх. д. / 45.46083° пн. ш. 9.18667° сх. д.Координати: 45°27′39″ пн. ш. 9°11′12″ сх. д. / 45.46083° пн. ш. 9.18667° сх. д. | ||||
Країна | Італія | |||
Місто | Мілан | |||
Орден | католицизм | |||
Тип | церква[1] | |||
Тип будівлі | церква | |||
Стиль | раннє бароко | |||
Автор проєкту | архітектор Лоренцо Бінаго (1554–1629) та арх. Франческо Марія Рікіні (1584-1658) | |||
Будівельник | Франческо Марія Рікіні | |||
Архітектор | Lorenzo Binagod і Франческо Марія Рікіні | |||
Засновник | кардинал Карло Борромео | |||
Перша згадка | 1601 р. | |||
Дата заснування | 1601 | |||
Початок будівництва | 30 березня 1602 р | |||
Побудовано | перебудови у 18 ст. | |||
Основні дати: 1601, добудови у 18 ст. | ||||
Статус | Культурне надбання Італії | |||
Стан | задовільний | |||
| ||||
Медіафайли у Вікісховищі |
Церква Сан Алессандро ін Зебедія ( італ. Chiesa di Sant'Alessandro in Zebedia) — церква 17 століття на честь вояка великомученика Александра, одна з перших споруд доби бароко у Мілані.
Проект і побудова[ред. | ред. код]
Новітню стилістику бароко, привнесену у Мілан, пов'язують з діяльністю кардинала Федеріго Борромео (1564-1631). Знавець мистецтва, відкритий для нових ідей, він ініціював створення проекту нової церкви. Зі створенням проекту не все зрозуміло. Його створив 1601 року архітектор Лоренцо Бінаго (1554-1629). Але план церкви враховував планові рішення уславленого архітектора Донато Браманте, котрий ще на початку 16 ст. запропонував проект нового собору Св. Петра в Римі у подобі грецького хреста з чотирма дзвіницями на фасадах. Проект архітектора Лоренцо Бінаго теж мав в плані грецький хрест (тобто пропонував центричну споруду храму), але зберіг лише дві дзвіниці на головному фасаді.
30 березня 1602 року започаткували будівництво нової церкви. З побудовою начорно упорались вже до 1626 року, коли створили купол над середхрестям. Декорування храмового інтер'єра розтяглося до 1658 року.
Головний фасад[ред. | ред. код]
Головний фасад церкви увібрав найкращі здобутки, напрацьовані в створені храмів. Створено три входи, як то було ще в храмах доби готики (бароко запозичило конструктивні властивості готичних храмів, але перевело їх в нову стилістичну систему і нове пропорціонування). Центральний вхід виділений більшою висотою дверного отвору і розташований в ніші, парадний характер ніші підкреслений двома коринфськими колонами. Ніша облямована пілястрами і архітектурно-скульптурними декором. І колони ніші, і пілястри фасаду використані у великому масштабі — на всю висоту церкви до широкого карниза. Над ним фігурний фронтон з великим вікном для освітлення. Вертикальні осі фасаду, що проходять крізь пілястри,закінчуються скульптурами на парапеті. Чітко проглядає і купол над середхрестям. Дві дзвіниці логічно обмежують видовжений фасад і відіграють помітку роль в пишному, урочистому фасаді церкви та в архітектурному акценті вулиці та однойменної площі.
Інтер'єр[ред. | ред. код]
Храм має пишний, але важкуватий зразок декорування. Вівтарі бічних каплиць мають образа, створені авторитетними ломбардськими художниками. Образа для капличних вівтарів створили Камілло Прокаччіні («Вознесіння Богородиці», остання каплиця з південного боку, «Голгофа» в першій каплиці ліворуч), Даніеле Креспі («Іван Хреститель» у першій каплиці праворуч від входу).
Пишне декорування каплиці маркізи Констанци Бальбі Кузані з міста Генуя вінчає вівтарний образ «Мадонна з немовлям і святими» пензля художника Агостіно Сантагостіно (1635-1706).
Увагу візитерів привертають сповідниці, створені за проектом скульптора Карло Каравалья, вони нагадують невеличку капличку, рясно прикрашену стулками напівкоштовного каменя, до якого були такі небайдужі італійці, знавці обробки кольорового і напівкоштовного каміння з доби середньовіччя.
Головний вівтар[ред. | ред. код]
Декор головного вівтаря церкви відносять до найкращих серед храмів Мілана. Для його створення використані мармур, бронза, коштовні камені. Цього мало, використані також різьблена деревина горіха, золочення і живопис. Вівтар створено за проектом архітектора Джованні Баттіста Ріккарді, роботу сплатили родина Вісконті у 1740-х роках. в центрі вівтаря розмістили рельєф «Поховання св. великомученика Александра».
Обрані фото головного фасаду[ред. | ред. код]
Обрані фото в інтер'єрі[ред. | ред. код]
-
Вівтар «Страта Івана Хрестителя»
-
Худ. Камілло Прокаччіні. «Вознесіння Богородиці
Див.також[ред. | ред. код]
- Мистецтво Італії
- Палац юристів, Мілан
- Бароко
- Архітектура бароко
- Живопис бароко
- Бароко в Мілані
- Даніеле Креспі
- Алессандро Маньяско
- Карло Франческо Нуволоне
- Джуліо Чезаре Прокаччіні
- Палац сенаторів, Мілан
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церква Сан-Алессандро-ін-Зебедія
Джерела[ред. | ред. код]
- Mina Gregori (a cura di), Pittura a Milano dal seicento al neoclassicismo, Cariplo, Milano, 1999.
- Andrea Spiriti, Sant'Alessandro in Zebedia a Milano, ISAL, Milano, 1999.
- Maria Teresa Fiorio, Le chiese di Milano, Electa, Milano, 2006
- ↑ SIRBeC