Ювеліт
| Ювеліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1][2] |
| IMA-номер | IMA1967 s.p. |
| Абревіатура | Whe[3] |
| Хімічна формула | Ca(C₂O₄)·H₂O[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 10.AB.45 |
| Dana 8 | 50.1.1.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[5] |
| Просторова група | просторова група P2₁/cd[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Вільям Вевелл[6] |
 Ювеліт у Вікісховищі | |
Ювеліт[7] — мінерал, оксалат кальцію. Один з найпоширеніших мінералів у біолітах.
Синонім: юеліт, уеделіт, юйліт та ін.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Ювеліт був вперше виявлений у гірських породах англійським мінералогом Генрі Джеймсом Бруком (1771-1857) у 1840. Зразок з «шахти Глюкауф», район Саксонська Швейцарія — Східні Рудні Гори, описаний у 1852 році Генрі Джеймсом Бруком та валлійський мінералогом Вільямом Геллоузом Міллером (1801-1880), які назвали мінерал на честь британського філософа та історика науки Вільяма Вевелла (1794-1866).
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: Са[C2O4]. H2O. Містить (%): СаО — 38,3; C2O3 — 49,4; H2O — 12,3. Сингонія моноклінна. Утворює двійники. Форми виділення: ізометричні, короткопризматичні кристали, прихованокристалічні агрегати. Густина 2,23. Твердість 2,5-3,5. Безбарвний і прозорий. Інколи жовтуватий або коричнюватий. Блиск скляний. Злом раковистий. Крихкий.
Розчинний в кислотах, у воді — нерозчинний.
Асоціація: кальцит, барит, сфалерит, пірит, уеделіт, воскоподібні вуглеводні.
Типовий матеріалу: Гарвардський університет, Кембридж, Массачусетс, США, 78102.
Генеза і поширення[ред. | ред. код]
Поширений у біолітах. Утворюється при вивітрюванні покладів кам'яного вугілля і зустрічається разом з рослинними рештками у вугільних пластах. Рідкісний. Відомий як гідротермальний мінерал у рудних жилах родовищ Фрайберга (Саксонія, ФРН), Бая-Маре (Румунія), у районі Майкопа (Півн. Кавказ), також по р. Ярезі (Південний Тіман). У США знахідки зафіксовані у штатах Монтана, Південна Дакота, Орегон, Юта, Огайо. Північний Йоркшир, Англія. Сен-Сільвестр (Верхня В'єнна), Франція.
В Україні, кольоровий бітумінозний мінерал ювеліт, зокрема, присутній у гідротермально змінених пермських породах Дніпровсько-Донецької западини[8].
Індивіди та агрегати ювеліту присутні в рослинах, організмах тварин та людини.[9]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Hey M. H. International Mineralogical Association: Commission on New Minerals and Mineral Names // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1967. — Vol. 36, Iss. 277. — P. 131–136, 131–136. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MINMAG.1967.036.277.20
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ а б mineralienatlas.de
- ↑ http://rruff.info/doclib/hom/whewellite.pdf
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 423. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ ВІСНИК. ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені В. Н. КАРАЗІНА СЕРІЯ ГЕОЛОГІЯ. ГЕОГРАФІЯ.
- ↑ ЗАМІЩЕННЯ УЕДЕЛІТУ ЮВЕЛІТОМ І АПАТИТОМ F. Zouzouck
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ювеліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ювеліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Зузук Ф. В., Павлишин В. І. Ювеліт // Мінералогічний журнал
- Handbook of Mineralogy / Whewellite
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 1099-1101.
Посилання[ред. | ред. код]
- Mineralienatlas: Whewellit (Wiki)
- Webmineral — Whewellite
- RRUFF Database-of-Raman-spectroscopy — Whewellite [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- American-Mineralogist-Crystal-Structure-Database — Whewellite [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]
