Залізна квітка Буенос-Айреса
| Залізна квітка Буенос-Айреса Floralis Genérica | |
|---|---|
| 34°34′58″ пд. ш. 58°23′35″ зх. д. / 34.58301900002777529° пд. ш. 58.39326300002777259° зх. д.Координати: 34°34′58″ пд. ш. 58°23′35″ зх. д. / 34.58301900002777529° пд. ш. 58.39326300002777259° зх. д. | |
| Країна |
 Аргентина[1] |
| Розташування | Буенос-Айрес[1] |
| Тип | скульптура[d][1] |
| Висота | 20 м[2] |
| Матеріал | неіржавна сталь[1] |
| Дата заснування | 13 квітня 2002[2] |
  Залізна квітка Буенос-Айреса Залізна квітка Буенос-Айреса (Аргентина) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Залізна квітка Буенос-Айреса (ісп. Floralis Genérica) — це скульптура зі сталі та алюмінію у Буенос-Айресі, яку подарував місту аргентинський архітектор Едуардо Каталано[en].
Опис[ред. | ред. код]
Залізна квітка Буенос-Айреса розташована на площі Об'єднаних націй[es], що на проспекті Фігерjа Алькорта[en] у районі Реколета.
Скульптура була створена в 2002 році та урочисто відкрита 13 квітня.
.jpg)
Скульптура розташована в центрі парку площею чотири гектари серед дерев, оточена стежками, з яких можна дивитися на монумент з різних ракурсів. Вона розташована над дзеркальним басейном з водою, який, окрім своєї естетичної функції, захищає її. Скульптура зображує велику квітку, виготовлену з нержавіючої сталі зі скелетом з алюмінію і армованого бетону, яка дивиться на небо, розкриваючи свої шість пелюсток. Вага скульптури становить вісімнадцять тонн, а її висота — 23 метри.
.jpg)
Вона розроблена так, щоб була спроможна рухатись, закриваючи свої пелюстки ввечері і відкриваючи їх зранку. Каталано колись сказав, що ця квітка «є синтезом всіх квітів і, водночас, надією, яка народжується щодня при відкритті»[3].
Однією з особливостей квітки є гідромеханічна система, яка під управлінням електронної системи автоматично відкриває та закриває пелюстки в залежності від часу доби. На ніч квітка закривається, випромінюючи червоне сяйво зсередини, і знову відкривається («…відроджується…») наступного ранку о восьмій. Цей механізм також закриває квітку, якщо дме сильний вітер.
Є чотири особливі ночі, в які пелюстки відкриті: 25 травня, 21 вересня, 24 грудня і 31 грудня. За словами її автора Едуардо Каталано Floralis «означає приналежність до флори, а отже, до квітів», а Genérica «походить від поняття „гендер“ і вказує на те, що вона представляє всі квіти у світі».[4]
Електроніка, яка відкривала і закривала квітку, була відключена в 2010 році, щоб запобігти пошкодженню скульптури, і пелюстки залишалися постійно відкритими до 2015 року. Це було пов'язано з тим, що одна з пелюсток була неправильно встановлена під час її складання, як зазначає сам Каталано.[5] Компанія, відповідальна за будівництво, Lockheed Martin Aircraft Argentina, надала 25-річну гарантію, але оскільки вона була націоналізована в 2009 році[6] її ремонт було відкладено. Механізм знову запрацював 10 червня 2015 року[7]. Також було додано нове LED-освітлення та автоматичні сенсори. Роботи виконував інженер Сальвадор Сорбельйо, співробітник Національного технологічного університету.
Рано вранці 17 грудня 2023 року частини скульптури (включно з головною пелюсткою) впали через несприятливі погодні умови.
Розміри[ред. | ред. код]
- Висота 23 м.
- Діаметр:
- Закриті пелюстки : 26 м
- Розкриті пелюстки: 32 м
- Діаметр дзеркального басейну: 44м[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Monumentos de la Ciudad de Buenos Aires en plazas o paseos — 2021.
- ↑ а б Floralis Genérica: trasladan los pétalos dañados a un predio cercano para su reparación
- ↑ Conozca Buenos Aires: Floraris Genérica. Susana Espósito. Процитовано 29 жовтня 2010.
- ↑ Conozca Buenos Aires: Floraris Genérica. Susana Espósito. Процитовано 29 жовтня 2010.
- ↑ Larrea, Agustina (4 травня 2011). Se marchitó un sueño: la gigantesca flor de Palermo ya no mueve sus pétalos. Perfil (ісп.). Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ Larrea, Agustina (4 травня 2011). Cómo desapareció del país la empresa que plantó la flor de Palermo. Perfil (ісп.). Процитовано 14 квітня 2012.
- ↑ Marcuzzi, Josefina (10 June 2015). La Floralis Genérica vuelve hoy a funcionar. La Nacion (ісп.). Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 11 July 2015.
- ↑ Carlos M. Toto, Leticia Maronese y Carlos A. Estevez. Monumento y Obras de Arte en el espacio público de la ciudad de Buenos Aires (2007). Colección de cuadernos educativos del Gobierno de la Ciudad de Buenos Aires. ISBN 978-987-1358-03-8