Сичик-горобець цейлонський
| Сичик-горобець цейлонський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Glaucidium castanotum Blyth, 1846 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Glaucidium radiatum castanonotum Glaucidium castanonotum | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Си́чик-горобе́ць цейлонський[2] (Glaucidium castanotum) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Шрі-Ланки. Раніше вважався підвидом індійського сичика-горобця, однак був визнаний окремим видом.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 17—19 см, розмах крил 122—137 см, вага 100 г, довжина хвоста 56—70 мм. Самиці дещо більші за самців. Верхня частина тіла каштаново-коричнева, поцяткована темними смугами, нижня частина тіла біла, поцяткована тонкими чорнуватими смужками. Лицевий диск коричневий, слабо виражений, шия біла. Очі світло-жовті, восковиця сіра або зеленувато-біла, дзьоб жовтуватий або зеленуватий, лапи жовтувато-оливкові.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Цейлонські сичики-горобці є ендеміками острова Шрі-Ланка. Вони живуть у густих вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1950 м над рівнем моря. Активні вдень, особливо під вечір. Живляться переважно жуками та іншими комахами, а також дрібними гризунами, ящірками і пташенятами. Сезон розмноження триває з березня по травень. Гніздяться в дуплах дерев, часто використовують покинуті гнізда дятлів. У кладці 2 яйця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція цейлонських сичиків0горобців становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Glaucidium castanotum.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 червня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
- Birds of India by Grimmett, Inskipp and Inskipp, ISBN 0-691-04910-6
- James A. Murray The avifauna of the island of Ceylon — London, Kegan Paul Trench Trbner & Co., 1890.
- Hugh Whistler Popular Handbook of Indian Birds — London, Horney Press, 1928.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |