Трупіал санта-лусійський
| Трупіал санта-лусійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus laudabilis Sclater, 1871 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л санта-лусійський[2] (Icterus laudabilis) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Сент-Люсії[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20-22 см, вага 36,9 г. Самці є дещо більшими за самиць. Вони мають переважно чорне забарвлення, плечі, нижня частина спини, надхвістя, гузка і нижня частина живота у них рудувато-оранжеві. Самиці мають подібне забарвлення, однак оранжеві частини оперення у них менш яскраві. Молоді птахи мають переважно каштанове забарвлення, ті частини оперення, які у дорослих є оранжевими, у молодих птахів є золотисто-оливкові.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Санта-лусійські трупіали живуть у вологих і сухих тропічних лісах, в сухих прибережних заростях, на бананових, цитрусових і кокосових плантаціях та в мангрових заростях, на висоті до 700 м над рівнем моря. Віддають перевагу вологих гірським тропічним лісам. Живляться комахами і плодами. Сезон розмноження триває з квітня до початку червня. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон, підвішується до бананового і пальмового листя. В кладці 2-3 яйця. Насиджують самиці, за пташенятами доглядають і самці, і самці.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція санта-лусійських трупіалів становить від 1500 до 4000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також гніздовий паразитизм з боку синіх вашерів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Icterus laudabilis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ Bond, James (1999). Birds of the West Indies. 0-618-00210-3: Houghton Mifflin Company.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |