Трупіал монсератський
| Трупіал монсератський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець монсератського трупіала (Лондонський зоопарк)
 Самиця монсератського трупіала (Монтсеррат)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Icterus oberi Lawrence, 1880[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л монсератський[3] (Icterus oberi) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[4]. Ендемік Монтсеррату.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20-22 см, самці важать 36-39 г, самиці 31,5-35,8 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають переважно чорне забарвлення, нижня частина спини, надхвістя, плечі, нижня частина грудей, живіт і гузка у них жовті. У самиць верхня частина тіла тьмяно-жовтувато-зелена, нижня частина тіла жовтувата. Дзьоб чорний, зверху з боків сизуватий.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Монсератські трупіали живуть у вологих гірських тропічних лісах, на висоті від 100 до 900 м над рівнем моря. Віддають перевагу заростям геліконій Heliconia caribaea, трапляються на краях плантаціяй, уникають сухих тропічних лісів. Живляться комахами та іншими безхребетними, а також плодами і нектаром. Сезон розмноження триває з березня по серпень. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон, підвішується до бананового і геліконієвого листя. В кладці 2-3 яйця. За пташенятами доглядають і самці, і самці. За сезон може вилупитися два виводки.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. До початку 1990-х років монсератські трупіали мешкали переважно у вулканічним масивах Сільвер-Гіллз, Сентр-Гіллз[en] і Суфрієр-Гіллз. Виверження Суфрієр-Гіллз у 1995-1997 роках знищило до двох третин лісів, в яких мешкали птахи. У 1998-2000 рр вулканічна активність зменшилась, однак популяція монсератських трупіалів продовжувала скорочуватися. Велику загрозу становило також хижацтво з боку жовтодзьобих пересмішників та інтродукованих щурів, через яких успішність гніздування становила лише 29%. У 2001 і 2003 році відбулися нові виверження масиву Сентр-Гіллз. Станом на 2012 рік популяція монсератських трупіалів становила від 307 до 690 птахів. У 1999 році розпочалася програма з відновлення популяції цих птахів. Вісім монсератських трупіалів були досталені до Джерсійського зоопарку, де успішно розмножилися.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Icterus oberi: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
- ↑ Lawrence, George Newbold (1880). Description of a new species of Icterus from the West Indies. Proceedings of the United States National Museum. 3 (166): 351.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |