Вівсянка-інка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Incaspiza)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вівсянка-інка
Вівсянка-інка велика (Incaspiza pulchra)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Підродина: Porphyrospizinae
Рід: Вівсянка-інка (Incaspiza)
Ridgway, 1898[1]
Види
Синоніми
Haemophila Reichenbach, 1850
Посилання
Вікісховище: Incaspiza
Віківиди: Incaspiza
EOL: 104435
ITIS: 557785
NCBI: 1226233

Вівсянка-інка[2] (Incaspiza) — рід горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Представники цього роду є ендеміками Перу[3].

Вівсянки-інки — невеликі, граційні птахи, середня довжина яких становить 13-18 см, а вага 17-38 г. Вони живуть в чагарникових заростях на посушливих схилах Анд, на півночі і заході Перу. Вівсянкам-інкам притаманні оранжево-жовті дзьоби, їхні голови і груди переважно сірі, животи світло-охристі або білуваті, крайні стернові пера білі, помітні в польоті, на обличчі у них чорна "маска". За виключенням сірокрилої вівсянки-інки, всі представники цього роду мають руду спину або руді крила. Вівсянки-інки зустрічаються поодинці або парами, вони рідко приєднуються до змішаних зграй птахів.

Таксономія і систематика

[ред. | ред. код]

Рід Incaspiza традиційно відносили до родини вівсянкових (Emberizidae)[4], однак за результатами молекулярно-філогенетичних досліджень він, разом з низкою інших родів, був переведений до родини саякових (Thraupidae)[5]. Генетичні дослідження показали, що найближчими родичками вівсянок-інків є представники родів Великий вівсянчик (Rhopospina) і Синя вівсянка (Porphyrospiza). Ці три роди систематики відносять до підродини Porphyrospizinae[6].

Виділяють п'ять видів:[7]

Етимологія

[ред. | ред. код]

Рід Incaspiza отримав назву на честь народу інків, з додаванням слова дав.-гр. σπιζα — в'юрок.[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ridgway, Robert (1898). Descriptions of supposed new genera, species, and subspecies of American birds: I Fringillidae. The Auk. 15: 223-230 [224]. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. J. Rising, A. Jaramillo, J.L. Copete, S. Madge, P. Ryan: Family Emberizidae (Buntings and New World Sparrows). W: J. del Hoyo, A. Elliott, D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 16: Tanagers to New World Blackbirds. Barcelona: Lynx Edicions, 2011, ss. 618–621. ISBN 978-84-96553-78-1. 
  4. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 116. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
  5. Remsen, J. Van Jr; Burns, Kevin (2011). Proposal (512) to South American Classification Committee: Transfer genera from Emberizidae to Thraupidae. South American Classification Committee (SACC) of the American Ornithological Society (AOS). Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 4 November 2020.
  6. Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.
  8. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 204. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Schulenberg, T., D. Stotz, D. Lane, J. O'Neill, & T. Parker III. (2007). Birds of Peru. Christopher Helm Publishers. ISBN 978-0-7136-8673-9