Чачалака рудогуза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ortalis ruficauda)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чачалака рудогуза

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Краксові (Cracidae)
Рід: Чачалака (Ortalis)
Вид: Чачалака рудогуза
Ortalis ruficauda
Jardine, 1847

Посилання
Вікісховище: Ortalis ruficauda
Віківиди: Ortalis ruficauda
ITIS: 175725
МСОП: 22678315
NCBI: 301604

Чачалака рудогуза[2] (Ortalis ruficauda) — вид куроподібних птахів родини краксових (Cracidae).

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений на північному сході Колумбії, на півночі Венесуели та на острові Тобаго. Він також присутній на острові Бекія та на острові Юніон на архіпелазі Гренадини. Живе на деревах в лісах та рідколіссях.

Опис[ред. | ред. код]

Птах середнього розміру, зовні схожий на індика, з невеликою головою, довгими міцними ногами і довгим широким хвостом. Зазвичай має довжину 53–58 см; самиця важить до 540 г, самець до 640 г. Оперення тьмяне, темно-коричневе на спині і світліше на череві. Голова сіра, а коричневий хвіст має червонуватий або білий кінчик залежно від підвиду.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Соціальний птах, часто спостерігається в сімейних групах. Зазвичай він переміщається по гілках у пошуках плодів і насіння, якими харчується. Він воліє не літати на великі відстані. Гніздо будується з гілочок і розташовується в нижній частині крони дерева. Самиця відкладає 3-4 великих білих яйця, які висиджує сама.

Підвиди[ред. | ред. код]

Існує два підвиди:

  • O. r. ruficauda (Jardine, 1847) — Північно-Східна Колумбія, Північна Венесуела, Тобаго та острів Маргарита.
  • O. r. ruficrissa (Sclater e Salvin, 1870) — Північна Колумбія та північно-західна Венесуела.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Ortalis ruficauda: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 25 грудня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання[ред. | ред. код]