Трищетинник довговолосистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Trisetum macrotrichum)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Трищетинник довговолосистий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Трищетинник (Trisetum)
Вид:
T. macrotrichum
Біноміальна назва
Trisetum macrotrichum
Hack., 1903

Трищетинник довговолосистий[1] — вид однодольних квіткових рослин з родини злакових (Poaceae).

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічник; є столони. Стебла 40–50 см завдовжки. Листові пластинки завдовжки 7–15 см, 5–10 мм ушир, поверхня шорстка, краї війчасті; листкові піхви ворсисті. Волоть відкрита, ланцетна, рівностороння чи поникла, 6–10 см завдовжки, 2–3 см ушир. Родючі колоски з 3–4 плодючих квіточок, довгасті, стиснуті з боків, 5–8 мм у довжину, при зрілості розчленовуються під кожною родючою квіточкою. Колоскові луски подібні, блискучі, ланцетоподібні, 1-кілеві, верхівки гострі; нижня луска 0.66 довжини верхньої, 1-жилкова; верхня 0.9 довжина сусідньої фертильної леми, 3-жилкова. Плодюча лема довгаста, 4–6.5 мм завдовжки, блискуча, кілювата, 5-жилкова, верхівка зубчаста, 1-остюкова, загальна довжина 3.5–5.5 мм[2].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширення: Румунія, Україна[3].

В Україні вид росте на вапнякових скелях та осипах — вказується для Українських Карпат (на кордоні з Румунією)[4].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Trisetum macrotrichum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. RBG Kew — GrassBase. Процитовано 03.01.2023. (англ.)
  3. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 03.01.2023. (англ.)
  4. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 444.