Токуґава Ієцуґу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Токуґава Ієцуґу
яп. 徳川家継
Народився 8 серпня 1709(1709-08-08)
Едо, Японія
Помер 19 червня 1716(1716-06-19) (6 років)
Поховання Yūshō-in Mausoleumd і Zōjō-jid
Країна  Сьоґунат Едо
Японія
Діяльність військовослужбовець, політик
Знання мов японська
Посада Двірцевий міністр, Konoe Daishod і Сьоґун
Військове звання Сьоґун і солдат
Рід Рід Токуґава і Tokugawa familyd
Батько Токуґава Ієнобу
Мати Gekkōind
Родичі Токуґава Ієнобу і Токуґава Йосімуне
Брати, сестри Toyo-himed, Tokugawa Iechiyod, Tokugawa Daigorōd, Tokugawa Torakichid і Mugetsuind
У шлюбі з Yoshiko-naishinnōd
Автограф

Токуґава Іецуґу (яп. 徳川 家継, 8 серпня 1709 — 19 червня 1716) — 7-й сьоґун сьоґунату Едо. Правив у 17131716.

Життєпис[ред. | ред. код]

Старший син Токуґави Іенобу, 6-го сьоґуна сьоґунату Едо. На момент смерті батька у1712 році усі старшібрати Ієцуґу померли. Тому того напочатку 1713 року було оголошено новим сьоґуном. Фактична владаз огляду на малий вік правителя зосередиласяв Араї Хакусекі, що був радником Ієнобу. За Токуґава Ієцуґу очолив уряд (бакуфу). останній продовживфінансовуполітику, розпочату за попередника.

Водночас Араї залагодив конфлікти з Кореєю, спростивши церемонію прийому корейської делегації, але наполів на рівному титулуванні вана Кореї і сьогуна Японії. Цим Хакусекі домагався непрямого визнання з боку Кореї того, що саме сьоґун був вищою владою в Японії.

1716 роки Токуґава Ієцуґу помер від застуди і був похований на території храму Дзодзьо в Едо. З його смертю перервалася пряма лінія від першого сьогуна Токуґава Іеясу. Тепер почали правити представники бічних ліній клану Токугава. Сьогуном став представник гілки Кії-Токуґава — Токуґава Йосімуне.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.