Вінницький тролейбус

Вінницький тролейбус
Тролейбусна система
Країна	Україна
Місто	Вінниця
Дата відкриття	18 лютого 1964 року
Пасажиропотік	65,36 млн. (2010 рік)
Довжина контактної мережі	86,6 км
Моделі тролейбусів в експлуатації	ЗіУ-682, ЮМЗ-Т1 і ЛАЗ-Е183
Вартість проїзду	1 гривня 25 копійок (від 1 червня 2011 року)
Оператор	Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління
Вінницький тролейбус у Вікісховищі

Тролейбус Париж

Тролейбус Венеція

Вінницький тролейбус — діюча в обласному центрі місті Вінниці тролейбусна система України.

Власником тролейбусної мережі вінницького тролейбуса є місто, оренду системи й забезпечення перевезення пасажирів здійснює Вінницьке трамвайно-тролейбусне управління.

Тролейбус нарівні з трамваєм користується у вінничан значною популярністю, адже не лише сполучає віддалені житлові мікрорайони з центром міста, а й є відносно економічним і швидким видом громадського транспорту.

З історії

Вінниця активно розвивалась у 1960-х роках, відтак існуючі трамвайні лінії були вже не здатні впоратися зі зрослими пасажиропотоками. З метою сполучення 2 промислових районів через середмістя, місцева влада вирішила звести тролейбусну лінію. Однак республіканська влада деякий час не давала згоду на пуск тролейбусного руху у Вінниці, тому всі підготовчі роботи в місті здійснювались напівофіційно — електродроти ж тягнулися під виглядом поліпшення міського вуличного освітлення.

У 1963 році з молдовського Кишинева прибули 4 списані машини МТБ-82Д і одна ЯТБ-4 з Одеси, що вже до ладу були доведені на місці. 30 грудня 1963 відбувся пілотний (напівофіційний) пуск першої вінницької тролейбусної лінії від Жовтневої площі вулицею Островського, Немирівським шосе до робітничого селища масложиркомбінату (зупинка «Рибзбут»).

Офіційно першу чергу лінії вінницького тролейбусу «Жовтнева площа - вул. Карла Маркса» було впроваджено в експлуатацію 18 лютого 1964 року.

Наприкінці 1965 року було введено в експлуатацію тимчасове депо на 25 місць по вулиці Островського. На той час вінницький тролейбусний парк уже нараховував 5 машин Київ-5, 2 машини Київ-2, 21 машину ЗіУ-5 (а МТБ-82Д і ЯТБ-4 тоді вже списали). У жовтні того ж (1965) року пустили нову лінію від Жовтневої площі вулицею Київською до заводу «Будіндустрія» та об'єднання «Вінницяводоканал», для чого обладнали пересувну тягову підстанцію (у старому тролейбусі ЯТБ-4).

18 листопада 1967 року лінію подовжили від Водоканалу до північно-східної промзони по вулиці Тарногородського до Підшипникового заводу.(ДПЗ - 18)

А в останній день (31 грудня) 1967 року введено в експлуатацію нову лінію із Замостя вулицею Чекістів, П'ятничанським мостом через Радянську площу, вулицями Дзержинського(нині Театральна), Леніна(нині Соборна) та Пирогова до медінституту.

У листопаді 1968 року прокладено нову лінію вулицями Кірова та Леніна до залізничного вокзалу, куди відкрито рух тролейбусів нового маршруту № 4 «Медінститут - вул. Леніна - пл. Жовтнева - залізничний вокзал».

У результаті такого розширення мережа вінницього тролейбусу збільшилась від 4,9 км (1964) до 17,1 км (1966) і 35,3 км (на кінець 1968 року); число машин в інвентарі від 31 (кінець 1965 року) до 38 (1967). У 1968 році надійшли ще 30 тролейбусів, в тому числі 25 нових ЗіУ-5 та Київ-4; у 1969 році — 11 нових машин.

У 1972 році місто отримало перші 10 машин ЗіУ-9.

У 1969—73 роках у Вінниці було збудовано постійне тролейбусне депо на 100 машиномісць.

У грудні 1974 року введено в експлуатацію нову тролейбусну лінію на масив Вишенька вулицею Спартаківською (нині Келецька) до проспекту Ленінського Комсомолу — для нової лінії надійшло 10 тролейбусів ЗіУ-9.

У листопаді 1978 року введено в експлуатацію лінію від Жовтневої площі проспектом Коцюбинського до залізничного вокзалу, відтак протяжність мережі збільшилась від 43,6 км до 48,1 км.

Станом на 1 січня 1982 року у вінницькому тролейбусному парку було 13 машин ЗіУ-5 та 118 ЗіУ-9, а вже 1 січня 1985 року парк нараховував 140 машин ЗіУ-9.

Обсяг перевезень на вінницьких тролейбусах постійно збільшувався:

• 1973 — 29,5 млн. осіб;
• 1977 — 45,6 млн. осіб;
• 1984 — 57,2 млн. осіб;
• 1987 — 69,7 млн. осіб;
• 1991 — 82,0 млн. осіб;
• 1993 — 94,5 млн. осіб (! перевищення обсягу перевезень трамваєм);
• 1994 — 94,8 млн. осіб.

Такий приріст був пов'язаний з освоєнням лінії у великому житловому масиві «Вишенька».

Чисельність тролейбусів також постійно зростала: 146 (1986), 153 (1989), 182 (1991).

У листопаді 1990 року було відкрито маршрут № 6 «Меморіал Визволення - залізничний вокзал» й пущено, таким чином, 15 нових машин.

У 1993 році надійшли перші 3 з'єднані машини моделі ЮМЗ-Т1.

Станом на 1 січня 1995 року загальна довжина мережі склала 64,0 км, в експлуатації перебували одне депо на 100 місць, 178 пасажирських тролейбусів і 7 тяговых підстанцій.

За роки незалежності України (від 1991 року) розвиток тролейбусної мережі в місті відбувався інтенсивніше за трамвайну. З'явились нові лінії на Свердловському масиві (1997 рік) та у Тяжилові (до вул.Лугової, 1998 рік). Було збудовано нову лінію. Гніванським шосе до Аграрного університету (відкрито 20 серпня 2006 року) та нову гілку вулицями Фрунзе та Червоноармійською до нового муніципального ринку (відкрито 21 липня 2007 року). Довжина мережі зросла до 86,6 км.

У 2007 році містом було закуплено 5 нових тролейбусів Львівського заводу ЛАЗ Е183.

Маршрути

Вінницький тролейбус (ЛАЗ-Е183) маршруту № 2

• № 1: Підшипниковий завод — вул. Лугова (Тяжилів) (працює лише у робочі дні);
• № 2: Меморіал Визволення — вул. Чехова;
• № 3: Підшипниковий завод — Вишенька;
• № 4: Вишенька — вул. Лугова (Тяжилів) (з 3.09.2012 працює щоденно);
• № 5: Залізничний вокзал — Вишенька;
• № 6: Залізничний вокзал — Меморіал Визволення;
• № 6а: Залізничний вокзал — Підшипниковий завод (на маршруті працює 1 тролейбус);
• № 7: Залізничний вокзал — вул. Лугова (Тяжилів);
• № 8: Вишенька — Меморіал Визволення (працює лише у робочі дні);
• № 9: Меморіал Визволення — Свердловський масив;
• № 10: Вишенька — вул. Чехова;
• № 11: Залізничний вокзал — Свердловський масив;
• № 12: Вул. Чехова — Аграрний університет;
• № 13: Меморіал Визволення — Аграрний університет(працює лише у робочі дні);
• № 15: Вишенька — Муніципальний ринок.

Маршрути №3,5,6,7,10 працюють з 5.30 до 24.00. Решта маршрутів має трохи скорочений графік роботи. Пересічна тривалість одного маршруту — близько 30 хвилин.

• Маршрут № 14: Меморіал Визволення — Муніципальний ринок скасовано з 16.02.2012
• Маршрут № 16: Вул. Чехова — Муніципальний ринок скасовано 19.01.2012
• Маршрут № 17: Свердловський масив — Муніципальний ринок скасовано з 16.02.2012

Рухомий склад

Рухомий склад:

• ЗіУ-682 (120 одиниць);
• ЮМЗ-Т1 (2 одиниці - відновлене курсування після законсервованого стану);
• ЛАЗ-Е183 (5 одиниць).

Перелік нинішнього і колишнього рухомого складу в містькому депо доступний на сайті "Вінницький трамвай" (розділ "Подвижной состав").

У вінницькому тролейбусному депо проводиться капітальний ремонт ЗІУ-682.

Модернізовані тролейбуси комфортабельні і естетичні. На багатьох із них нанесені зображення європейських міст. Переконатися в цьому можна на сайті http://depo.vn.ua (сайт, присвячений вінницькому трамваю)

До кінця 2013 року буде оновлено увесь тролейбусний парк, у тому числі й ті машини, які були несправні й уже не виходили на маршрут, стають майже як нові.

Вінниця також поповнює тролейбусний парк б/в тролейбусами з Києва.[1] Один такий тролейбус (інв.№538) - уже в депо на капремонті [2].

Оплата проїзду

Разовий квиток коштує 1 гривню 25 копійок та купується безпосередно у рухомому складі у кондуктора. Компостувати квиток не потрібно.

Галерея

• 
• 
  Тролейбус Венеція
• 
  Тролейбус Венеція

Див. також

• Транспорт Вінниці

Джерела

• Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.
• Вінницький тролейбус на сторінці Вінницького електротранспорту на transphoto.ru («суміщений трамвайно-тролейбусний сайт») (рос.)
• Вінницький тролейбус на www.depo.vn.ua (сайт, присвячений вінницькому трамваю) (рос.) (англ.)