Хлорид натрію

Хлорид натрію
Назва за IUPAC	Натрію хлорид
Інші назви	звичайна сіль, кухонна сіль, столова сіль, харчова сіль, кам'яна сіль, галіт
Ідентифікатори
Номер CAS	7647-14-5
PubChem	5234
Номер EINECS	231-598-3
DrugBank	09153
KEGG	C13563 і D02056
Назва MeSH	D01.210.450.150.875 і D01.857.650
ChEBI	26710
RTECS	VZ4725000
Код ATC	B05CB01, B05XA03 і A12CA01
SMILES	[Na+].[Cl-]
InChI	InChI=1S/ClH.Na/h1H;/q;+1/p-1
Номер Бельштейна	3534976
Номер Гмеліна	13673
Властивості
Молекулярна формула	Na Cl
Молярна маса	58,443 г/моль
Зовнішній вигляд	безбарвна/біла кристалічна тверда речовина
Запах	без запаху
Густина	2,165 г/см³
Тпл	801
Розчинність (вода)	356 г/л (0 °C) 359 г/л (25 °C) 391 г/л (100 °C)
Розчинність	розчинний у гліцерині, етиленгліколі, мурашиній кислоті нерозчинний у HCl
Розчинність (метанол)	14,9 г/л
Розчинність (аміак)	21,5 г/л
Кислотність (pKa)	6,7–7,3
Показник заломлення (nD)	1,5442 (589 нм)
Структура
Кристалічна структура	гранецентрована кубічна (див. текст), cF8
Просторова група	Fm3m, No. 225
Період кристалічної ґратки
Координаційна геометрія	Октаедральна (Na+) Октаедральна (Cl–)
Небезпеки
ЛД50	3000–8000 мг/кг (орально: щури, миши, кролі)
Індекс ЄС	не зазначений
NFPA 704	0 0 0
Температура спалаху	незаймистий
Пов'язані речовини
Інші аніони	флуорид натрію бромід натрію йодид натрію
Інші катіони	хлорид літію хлорид калію хлорид рубідію хлорид цезію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Не варто плутати з хімічним терміном сіль. Про інші значення цього слова див. Сіль (значення).

Хлори́д на́трію (NaCl, у побуті — «сіль») — тверда, прозора (у чистому вигляді) хімічна сполука з іонною кристалічною ґраткою, солона на смак. При розчиненні у воді повністю дисоціює на катіони натрію та хлорид-аніони.

Кристал хлориду натрію

Зустрічається в природі в розчиненому стані в солоних водоймах: у морях, океанах. У кристалічному стані входить до мінералу галіт, з якого практично повністю складається видобувна кам'яна сіль, морська сіль тощо.

У залежності від походження природного хлориду натрію, має різну ступінь чистоти та різний кількісний та якісний склад домішок, які зумовлюють його смак та колір. Хлорид натрію, який застосовується в побуті, часто звуть кухонною, харчовою чи столовою сіллю; у назві іноді вказується на джерело її походження (кам'яна, морська, озерна, виварна) та — ґатунок: чим вищий, тим менше домішок містить хлорид натрію. У воді хлорид натрію розчиняється, але в чистому виді, на відміну від кухонної солі, не гігроскопічний, — не сиріє.

Хлорид натрію використосовується дуже широко: окрім застосування в кулінарії (як приправа до їжі і при консервуванні риби, м'яса та інших харчових продуктів), є також важливою сировиною хімічної промисловості для одержання гідроксиду натрію, соди, хлору тощо. Щорічний світовий видобуток хлориду натрію становить сотні мільйонів тонн, з яких майже 30% використовується в харчовій промисловості.

Знаходження в природі та виробництво

У природі хлорид натрію зустрічається у вигляді мінералу галіту, який утворює поклади кам'яної солі серед осадових гірських порід, прошарки і лінзи на берегах солоних озер і лиманів, соляні кірки в солончаках та на стінках кратерів вулканів і в сольфатарах. Величезна кількість хлориду натрію розчинена у морській воді. Світовий океан містить 4×10¹⁵ тон NaCl, тобто з кожної тисячі тон морської води можна отримати в середньому 1,3 тони хлориду натрію. Сліди NaCl постійно містяться в атмосфері внаслідок випаровування бризок морської води. У хмарах на висоті півтора кілометра 30% крапель, більших 10 мкм за розміром, складаються з NaCl. Також його знайдено у кристалах снігу.

Найбільш імовірно, що перше знайомство людини із сіллю відбулося в лагунах теплих морів або на соляних озерах, де на мілководді солона вода інтенсивно випарювалась під дією високої температури і вітру, а в осаді накопичувалась сіль. За образним виразом:

	Сіль була народжена найшляхетнішими батьками: сонцем і морем
— Піфагор,

Галіт

У природі хлорид натрію найчастіше зустрічається у вигляді мінералу галіту. Він має гранецентровану кубічну ґратку і містить 39,34 % Na, 60,66 % Cl. Іншими хімічними елементами, що входять до складу домішок, є: Br, N, H, Mn, Cu, Ga, As, I, Ag, Ba, Tl, Pb, K, Ca, S, O. Густина 2,1—2,2 г/см³, а твердість за шкалою Мооса — 2. Безбарвний, прозорий мінерал, зі скляним блиском. Поширений мінерал соленосних товщ. Утворюється при осадженні у замкнених водоймах, а також як продукт згону на стінках кратерів вулканів. Складає пласти в осадових породах лагунних та морських фацій, штокоподібні тіла в соляних куполах тощо.

Кам'яна сіль

Кам'яною сіллю називають осадову гірську породу з групи евапоритів, складену більше, ніж на 90% з галіту. Галіт також часто називають кам'яною сіллю. Ця осадова гірська порода може бути безбарвною або сніжно-білою, але частіше її забарвлено домішками глин, тальку (сірий колір), оксидами та гідроксидами заліза (жовтий, помаранчевий, рожевий, червоний), бітумами (бурий). Кам'яна сіль містить хлориди і сульфати натрію, калію, магнію і кальцію, броміди, йодиди, борати, гіпс, домішки карбонатно-глинистого матеріалу, доломіту, анкериту, магнезиту, бітумів тощо.

За умовами формування родовищ, кам'яну сіль поділяють на такі види:

• ропа сучасних соляних басейнів
• соляні підземні води
• поклади мінеральних солей сучасних соляних басейнів
• викопні поклади (найважливіші для промисловості).

Морська сіль

Морська сіль є сумішшю солей (хлориди, карбонати, сульфати тощо), що утворюється при повному випаровуванні морської води. Середній вміст солей в морській воді складає:

Сполука	Мас. частка, %
NaCl	77,8
MgCl2	10,9
MgSO4	4,7
KCl	2,5
K2SO4	2,5
CaCO3	0,3
Ca(HCO3)2	0,3
інші солі	0,2

Очищена кристалічна морська сіль

Під час випаровування морської води за температури 20 — 35 °C в осаді спочатку кристалізуються найменш розчинні солі — карбонати кальцію та магнію і сульфат кальцію. Потім випадають більш розчинні сульфати натрію і магнію, хлориди натрію, калію і магнію, і після них — сульфати калію і магнію. Послідовність кристалізації солей і склад осаду може дещо змінюватись залежно від температури, швидкості випаровування та інших умов. У промисловості морську сіль отримують з морської води, здебільшого методом звичайного випарювання. Вона відрізняється від кам'яної солі значно більшим вмістом інших хімічних солей, мінералів та різних мікроелементів, в першу чергу йоду, калію, магнію та мангану. Відповідно вона відрізняється від хлориду натрію за смаком — гірко-солоний присмак їй надають солі магнію. Вона використовується в медицині: при лікуванні шкірних захворювань, таких як псоріаз. Як лікувальна речовина в аптечній та звичайній торговельній мережі, поширеним продуктом є сіль з Мертвого моря. В очищеному вигляді цей вид солі також пропонується у продуктовій торговельній мережі — як натуральна та багата на йод харчова.

Поклади

Поклади кам'яної солі відомі у всіх геологічних системах. Найважливіші з них зосереджено у кембрійських, девонських, пермських і третинних відкладеннях. Кам'яна сіль складає потужні пластові поклади і ядра склепінчастих структур (соляних куполів і штоків), утворює прошарки, лінзи, гнізда і вкраплення в інших породах. Україна має великі та унікальні за якістю поклади солі. За хімічною чистотою їх можна вважати найкращими в світі. Основні запаси знаходяться на території Донбасу, Придніпровської низовини, Прикарпаття та Закарпаття, а також у Криму.

Крім кам'яної солі є родовища, у вигляді ропи озер, а також підземні розсоли. Запаси кам'яної солі та природних розсолів в Україні досить значні і за сучасного рівня видобутку практично невичерпні (їх запаси становлять понад 9 млрд. т. за категоріями А + В + С). Найбільші запаси кам'яної солі зосереджено на Донбасі (Слов'янськ, Соледар, Артемівськ), де у потужних пластах на незначних глибинах залягають ресурси дуже високої якості .

Виробництво

У давнину технологія видобування солі полягала в тому, що соляну ропу витягали кінським приводом із шахт, що звалися «криниці» або «вікна», і були досить глибокими — 60—90 м. Витягнуту суровицю виливали до особливого резервуару — творила, звідки вона через отвори стікала до нижнього резервуару — кадіба, а з останнього системою ринв подавалася до дерев'яних веж. Там її розливали у великі чани і черіні, на яких сіль виварювалася.

На Русі помори виварювали сіль на узбережжі Білого моря і називали її морянкою. 1137 року новгородський князь Святослав Ольгович визначив податок на соляні варниці:

на морі од чрена і од салги по пузу

Біломорською сіллю торгували у всій Російській імперії аж до початку 20 ст., коли її було витіснено дешевшою поволзькою сіллю.

Сучасний видобуток хлориду натрію механізовано та автоматизовано. Сіль масово добувається випарюванням морської води (тоді її називають морською сіллю) чи ропи з інших ресурсів, таких як соляні джерела та соляні озера, а також розробкою соляних шахт та видобуванням кам'яної солі.

Для видобування хлориду натрію з морської води необхідні умови жаркого клімату з низькою вологістю повітря, наявність значних низинних територій, що лежать нижче рівня моря, або затоплюються припливом, слабка водопроникність ґрунту випарювальних басейнів, мала кількість опадів протягом сезону активного випаровування, відсутність впливу прісних річкових вод та наявність розвинутої транспортної інфраструктури.

Світове виробництво солі 2009 року оцінюється в 260 мільйонів тон. Найбільшими світовими виробниками є Китай (60,0 млн. тон), США (46,0 млн. тон), Німеччина (16,5 млн. тон), Індія (15,8 млн. тон) та Канада (14 млн. тон). За видобутком солі Україна (5,5 млн. тон) посідає 11-е місце в світі та 3-є — в Європі (після Німеччини та Франції, остання — 6,0 млн. тон).

---

• 
  Гірнича виробка у соляній шахті Соледару, Донецька область
• 
  Квітка з кам′яної солі на стінці виробки у соляній шахті м. Соледар
• 
  Кристали кам′яної солі з соляної копальні «Величка»
• 
  Плантація морської солі в Дакарі
• 
  Соляні купи на солончаку Уюні, Болівія
• 
  Видобуток солі в південній частині Мертвого моря, Ізраїль

Застосування

У харчовій промисловості та кулінарії

Файл:Sale 024.jpg

Сіль кухонна кам'яна помолу № 1

Файл:Sale 025.jpg

Сіль кухонна виварна «Екстра»

У харчовій промисловості та кулінарії використовують хлорид натрію, чистота якого має бути не менше 97%. Його застосовують як смакову добавку і для консервування харчових продуктів. Такий хлорид натрію має товарну назву кухонна сіль, часом також вживаються назви харчова, столова, а також уточнення назви залежно від її походження — кам'яна, морська, та за складом добавок — йодована, фторована тощо. Така сіль є кристалічним сипким продуктом з солоним смаком без присмаку, без запаху (за винятком йодованої солі), в якому не припускаються сторонні домішки, що не пов'язані з методом добуванні солі. Окрім хлориду натрію, кухонна сіль містить невелику кількість солей кальцію, магнію, калію, які надають їй гігроскопічності і жорсткості. Чим менше цих домішок у солі, тим вища її якість.

Виділяють ґатунки: екстра, вищий, перший і другий. Масова частка хлористого натрію у ґатунках, %:

• екстра — не менш ніж 99,5;
• вищий — 98,2;
• перший — 97,5;
• другий — 97,0.

Масова частка вологи у виварній солі сорту «екстра» 0,1 %, у вищому сорті 0,7 %. Припускаються добавки йодиду калію (йодистого калію), йодату калію (йоднуватокислого калію), флуориду калію та флуориду натрію (фторидів калію та натрію). Масова частка йоду має складати (40,0 ± 15,0)×10⁻⁴ %, флуору (25,0 ± 5,0)×10⁻³ %. Колір екстра та вищого ґатунків — білий, однак для першого та другого припускається сірий, жовтуватий, рожевий та голубуватий відтінки залежно від походження солі. Харчову кухонну сіль виробляють меленою і сіяною. За розміром зерен мелену сіль поділяють на номери: 0, 1, 2, 3. Що більший номер, то більші зерна солі.

У кулінарії хлорид натрію споживають як найважливішу приправу. Сіль має добре знайомий кожній людині характерний смак, без якого їжа здається прісною. Така особливість солі обумовлена фізіологією людини. Проте досить часто люди споживають солі більше, ніж потрібно для фізіологічних процесів.

Хлорид натрію має слабкі антисептичні властивості — 10–15 % вміст солі запобігає розмноженню гнилісних бактерій. Цей факт обумовлює її широке застосування як консерванту.

В медицині

Ізотонічний розчин хлориду натрію у воді (0,9%) застосовується як дезінтоксикаційний засіб, для корекції стану систем організму у разі зневоднення, як розчинник інших лікарських препаратів. Гіпертонічні розчини застосовують у разі легеневих, шлункових і кишкових кровотеч як допоміжний осмотичний діуретик для забезпечення форсованого діуреза, у станах, що характеризуються дефіцитом іонів натрію і хлору, у разі отруєння нітратом срібла, для обробки гнійних ран (місцево). В офтальмології як місцевий засіб розчин хлориду натрію має протинабрякову дію.

У комунальному господарстві. Технічна сіль

Взимку хлорид натрію, забруднений домішками інших солей або піску чи глини — так звана технічна сіль — застосовується як антифриз проти ожеледиці. Нею посипають тротуари, хоча це негативно впливає на шкіряне взуття.

Регенерація Nа-катіонітових фільтрів

Nа-катіонітові фільтри широко застосовуються в котельних установках всіх потужностей для пом'якшення води при водопідготовці. Як катіонітовий матеріал на сучасних водопідготовчих установках використовують в основному глауконіт, сульфоноване вугілля і синтетичні смоли. Найбільш поширене сульфовугілля.
Регенерацію Nа-катіонітових фільтрів здійснюють 6-8%-ним розчином кухонної солі, в результаті дія сульфовугілля відновлюється. Реакції йдуть за рівняннями:

CaR₂ + 2NаСl = 2NаR + CaСl₂.

МgR₂ + 2NаСl = 2NаR + МgСl₂.

Хімічна промисловість

Поряд із кам'яним вугіллям, вапняками і сіркою, сіль входить до так званої «великої четвірки» мінеральних сировин, які є найважливішими для хімічної промисловості. З неї отримують соду, хлор, соляну кислоту, гідроксид натрію, сульфат натрію і металевий натрій. Окрім цього сіль використовується також для промислового отримання легкорозчинного у воді хлорату натрію, що є засобом для знищення бур'янів. Сумарне рівняння реакції електролізу гарячого розчину хлориду натрію:

NaCl + 3 H₂O → NaClO₃ + 3 H₂↑

Отримання хлору та гідроксиду натрію

У промисловості шляхом електролізу концентрованого розчину хлориду натрію отримують хлор. Процеси, що відбуваються на електродах:

• на катоді як побічний продукт виділяється водень внаслідок відновлення іонів H⁺, утворених електролітичною дисоціацією води:

  H₂O ⇆ H⁺ + OH⁻

  2 H⁺ + 2 e⁻ → H₂↑

• оскільки (внаслідок практично повної електролітичної дисоціації NaCl), хлор у розчині перебуває у вигляді хлорид-іонів, вони окислюються на аноді до вільного хлору у вигляді газу:

  NaCl → Na⁺ + Cl⁻

  2 Cl⁻ − 2 e⁻ → Cl₂↑

• сумарна реакція:

  2 NaCl + 2 H₂O → 2 NaOH + Cl₂↑ + H₂↑

Як видно з рівняння сумарної реакції ще одним продуктом є гідроксид натрію. Витрати електроенергії на 1 т хлору складають приблизно 2700 кВт×год. Отриманий хлор зріджується на жовту рідину вже за звичайної температури.

Якщо між анодом та катодом нема діафрагми, то розчинений у воді хлор починає реагувати з гідроксидом натрію, утворюючи хлорид та гіпохлорит натрію NaClO:

2 NaOH + Cl₂ → NaCl + NaClO + H₂O

Для уникнення цієї реакції при отриманні гідроксиду натрію з хлориду натрію застосовують діафрагму, а відповідний метод отримання NaOH називають діафрагмовим. Як діафрагму застосовують азбестовий картон. У процесі електролізу розчин хлориду натрію безперервно подається до анодного простору, а з катодного простору безперервно витікає розчин хлориду та гідроксиду натрію. Під час випарювання останнього хлорид кристалізується, оскільки його розчинність у 50% розчині NaOH мізерно мала (0,9%). Отриманий розчин NaOH випарюють у залізних чанах, після чого сухий залишок переплавляють.

Для отримання чистого гідроксиду натрію (без домішок хлориду натрію) застосовують ртутний метод, де використовують графітовий анод та ртутний катод. Внаслідок того, що перенапруга виділення водню на ртуті дуже велика, на ній відновлюються іони натрію і утворюється амальгама натрію:

Na⁺ + e⁻ → Na_(Hg)

Амальгаму пізніше розкладають гарячою водою з утворенням гідроксиду натрію та водню, а ртуть перекачують насосом назад до електролізера:

2 Na_(Hg) + 2 H₂O → 2 NaOH + H₂↑

Сумарна реакція процесу така ж, як і у разі діафрагмового методу.

Отримання металевого натрію

Металевий натрій отримують електролізом розплаву хлориду натрію. Відбуваються такі процеси:

• на катоді виділяється натрій:

  2 Na⁺ + 2 e⁻ → 2 Na

• на аноді виділяється хлор (як побічний продукт):

  2 Cl⁻ − 2 e⁻ → Cl₂

• сумарна реакція:

  2 Na⁺ + 2 Cl⁻ → 2 Na + Cl₂

Вана електролізеру складається зі сталевого кожуха з футеровкою, графітового аноду та кільцевого залізного катоду. Між катодом та анодом розташовано сітчасту діафрагму. Для зниження температури плавлення NaCl (800 °C), електролітом є не чистий хлорид натрію, а його суміш із хлоридом кальцію CaCl₂ (40:60) із температурою плавлення 580 °C. Металевий натрій, що збирається у верхній частині катодного простору, містить до 5% домішку кальцію , але останній згодом майже повністю відділяється, оскільки його розчинність у рідкому натрії за температури його плавлення (371 °C) становить лише 0,01 %. Із витрачанням NaCl його постійно додають до ванни. Витрати електроенергії складають приблизно 15 кВт×год на 1 кг натрію.

Отримання соляної кислоти та сульфату натрію

Серед багатьох промислових методів отримання соляної кислоти, тобто розчину хлороводню (HCl) у воді, застосовується реакція обміну між хлоридом натрію та сірчаною кислотою:

NaCl + H₂SO₄ → NaHSO₄ + HCl↑

NaCl + NaHSO₄ → Na₂SO₄ + HCl↑

Перша реакція відбувається значною мірою вже за звичайних умов, а за слабкого нагрівання йде майже до кінця. Друга відбувається лише за високих температур. Процес здійснюється в спеціальних механізованих печах великої потужності. Хлороводень, що виділяється, знепилюють, охолоджують та поглинають водою з утворенням соляної кислоти. Як побічний продукт утворюється сульфат натрію Na₂SO₄.

Цей метод застосовується також для отримання хлороводню в лабораторних умовах.

Фізичні та фізико-хімічні властивості

Хлорид натрію добре розчиняється у воді (5,8 моль/л при 18 °C). Зі зростанням температури розчинність солі дуже повільно збільшується. У чистому вигляді хлорид натрію не гігроскопічний. Однак сіль часто буває забруднена домішками (здебільшого іонами Ca²⁺, Mg²⁺ та SO²⁻
₄), і така сіль на повітрі сиріє. Кристалогідрат NaCl·2H₂O можна виділити за температури нижче +0,15 °C.

Суміш подрібненого льоду із дрібним порошком хлориду натрію є ефективним охолоджувачем. Так, суміш складу 30 г NaCl на 100 г льоду охолоджується до температури –20 °C. Це відбувається через те, що водний розчин солі замерзає за температури нижче 0 °C. Лід, що має температуру близько 0 °C, плавиться в такому розчині, поглинаючи тепло навколишнього середовища.

Термодинамічні характеристики
ΔfH0g	−181,42 кДж/моль
ΔfH0l	−385,92 кДж/моль
ΔfH0s	−411,12 кДж/моль
ΔfH0aq	−407 кДж/моль
S0g, 1 bar	229,79 Дж/(моль·K)
S0l, 1 bar	95,06 Дж/(моль·K)
S0s	72,11 Дж/(моль·K)

Густина і концентрація водних розчинів NaCl

Концентрація, %	Концентрація, г/л	Густина, кг/л
1	10,05	1,005
2	20,25	1,012
4	41,07	1,027
6	62,47	1,041
8	84,47	1,056
10	107,1	1,071
12	130,2	1,086
14	154,1	1,101
16	178,5	1,116
18	203,7	1,132
20	229,5	1,148
22	256	1,164
24	283,2	1,18
26	311,2	1,197

Лабораторне отримання та хімічні властивості

Зважаючи на величезні природні запаси хлориду натрію, необхідності в його промисловому чи лабораторному синтезі немає. Однак, його можна отримати різними хімічними методами як основний чи побічний продукт.

• отримання з простих речовин натрію та хлору є надзвичайно екзотермічною реакцією:

Na(тв) + 1/2Cl₂(г) → NaCl(тв) + 410 кДж

• нейтралізація лугу гідроксиду натрію соляною кислотою:

NaОН + НCl → NaCl + Н₂О

Оскільки хлорид натрію у водному розчині майже повністю дисоційований на іони: NaCl → Na⁺ + Cl⁻, його хімічні властивості у водному розчині визначаються відповідними хімічними властивостями катіонів натрію та хлорид-аніонів.

Структура

Кристалічна структура хлориду натрію. Кожен іон оточено шістьма найближчими протиіонами, що утворюють октаедральну геометрію.

Збільшене зображення кристалів NaCl

Хлорид натрію утворює кристали кубічної сингонії. На зображенні більші іони хлору Cl⁻ показано зеленими сферами, а менші іони натрію — сірими. Вони заповнюють всі проміжки в кубі. Кожен з іонів Cl^- оточено шістьма іонами Na⁺ в октаедральній конфігурації, і навпаки. Якщо подумки викинути, наприклад, іони Na⁺, то залишиться щільно упакована кубічна структура з іонів Cl^-, яка називається гранецентрованою кубічною ґраткою (скорочено ГЦК - гранцентрована кубічна). Іони Na⁺ теж утворюють щільно упаковану кубічну ґратку. Таким чином, кристал складається із двох ГЦК підграток, зсунутих одна відносно іншої на півперіоду. Така ж ґратка характерна для багатьох інших мінералів. Параметр кристалічної ґратки — a = 564,02 пм.

У кристалічній ґратці між атомами переважає іонний хімічний зв'язок, що є наслідком дії електростатичної взаємодії протилежних за зарядом іонів.

Біологічна функція

Людина щорічно споживає в середньому близько 5 кг хлориду натрію. Кров, якої в організмі дорослої людини близько 5 літрів, містить близько 0,9 % NaCl. Щоденне виділення хлориду натрію із сечею складає зазвичай близько 15 г. В людському поті міститься близько 0,5 % NaCl, а тому у разі посиленого потовиділення рекомендовано вживати газовану воду, що містить 0,5 % NaCl.

Фізіологічно обґрунтована добова норма споживання солі у помірному кліматі для людини середньої маси у віці 30 років становить 4-6 грамів, однак у багатьох країнах вона традиційно значно вища — приблизно 10-20 грамів, а в умовах спекотного клімату через підвищене потовиділення — до 25–30 г. У разі екстремальних навантажень на організм добова потреба в солі може сягати 100–150 г. Сіль є регулятором осмотичного тиску, водяного обміну, сприяє утворенню соляної кислоти шлункового соку, активізує діяльність ферментів. Але надмірне вживання солі призводить до підвищення кров'яного тиску, хвороб нирок та серця. Нестача солі в організмі викликає руйнування кісткової і м'язової тканин. Вона може спричинити депресію, нервові розлади, погіршення травлення і серцево-судинної діяльності, спазми гладенької мускулатури, остеопороз, анорексію. У разі хронічної нестачі хлориду натрію в організмі можливі летальні випадки. Оскільки в Україні солиться більшість приготованих продуктів, як то ковбаса, сир, хліб тощо, фактично для того щоб залишитися в межах норми споживання треба або взагалі не солити їжу, або ж солити зовсім трошки.

У культурі

Хлорид натрію, як сіль відіграє значну роль у культурі багатьох народів землі. Ще за часів Стародавнього Єгипту сіль вважалася «нечистою». У всіх країнах стародавнього світу сіль, як символ прокляття, було заведено розкидати на руїни завойованого і приреченого на знищення міста. Це робилося з метою приректи місто на вічне безпліддя, за аналогією з посипанням сіллю родючої землі, після чого на ній вже нічого не росло.

	І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, повбивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
—

З іншого боку сіль уособлювала сталість і вірність. У всіх народів Близького сходу під час укладання договору миру вживання солі отримало символічне значення. Тому у давніх євреїв найбільш священні і нерозривні завіти називалися «завітами солі». В Ефіопії сіль також вважають символом дружби. Древні тевтони під час клятви опускали палець до глечика із сіллю. Тюркські і арабські племена укладали союзи і договори, виголошуючи клятву вірності над посудом із сіллю, заїдаючи її хлібом із сіллю.

У кельтів, греків, грузин, вірмен, татар, курдів довго зберігався звичай «солити» новонароджених для охорони від злих духів — хвороб і безсоння.

З часів середньовіччя серед військових було поширене уявлення, що сіль береже в бою від поранень і смерті. Навіть у часи Другої світової війни солдати брали з собою на фронт калитку з грудкою рідної землі, що була змішана з сіллю.

Майже у всіх народів світу у казках і міфах є згадки про сіль, яка є потужним оберегом проти чаклунства, злих духів і численних напастей і бід. Також відомі давні приказки, що визначають виняткову роль солі для людини:

• «сіль землі» — у сенсі найцінніше
• «просипана сіль — до сварки» — означає особливу цінність солі в давнину
• «хліб-сіль їж, а правду ріж» — ставить сіль поряд із найголовнішим продуктом харчування землеробської цивілізації — хлібом
• «насолити», «насипати солі на хвіст» — зробити комусь прикро, нашкодити.

Якщо дівчина пересолить борщ — значить закохалась (себто неуважна, думає не про куховаріння, а про свого милого)

Цікаві факти

• Хлорид натрію у великих кількостях є отрутою — летальна доза в 100 разів перевищує добову норму споживання і становить 1 грам на 1 кілограм маси тіла, тобто для людини вагою 80 кг смертельною дозою може бути 80 г солі
• Вміст хлориду натрію в навколоплідних водах в матці вагітної жінки приблизно такий самий, як в середньому по світовому океану
• Хлорид натрію — єдина мінеральна речовина, яку людина споживає майже в чистому вигляді
• Навесні 1648 року в Москві стався Соляний бунт, до якого призвів надмірно високий податок на сіль — дві гривні з пуду, що було рівнозначно подорожчанню її вдвічі.
• Ворожіння за допомогою солі відоме з найдавніших часів.
• У стародавньому Римі сіль подавали кожному гостю на знак дружби
• Римським легіонерам частину платні видавали сіллю, звідки до нашого часу дійшло французьке слово фр. salaire — заробітна плата.
• Сіль дала назву двом областям Римської Імперії - Галлії та Галатії. Назва провінцій походить від римської назви кельтських племен галлів (лат. Galli), які спочатку торгували із Римом сіллю і назва яких у римлян походить від старогрецького позначення слова сіль - "hal".
• Сіль — єдиний харчовий продукт, строк придатності до вживання якого вимірюється мільйонами років
• У середньовічній Європі ціна солі була такою високою, що вона виконувала роль грошей
• Зебри у пошуках солі долають сотні кілометрів з дельти Окаванго до солончаків пустелі в Ботсвані
• На гербі Дрогобича зображено 9 куп солі

Див. також

• Галіт
• Галотерапія
• Кам'яна сіль
• Кухонна сіль
• Соляна промисловість
• Харчові добавки
• Хлориди

Джерела

• Химический энциклопедический словарь / гл. ред. Кнунянц И.Л. — М.: Советская энциклопедия, 1983. — С.366 (рос.)
• Гончаров А.І., Корнілов М.Ю. Довідник з хімії. вид-во «Вища школа». — 1974. — С.67-68
• Деркач Ф.А. Хімія Л.: 1968
• Нариси з історії техніки.—1961.—Вып. 7.—С. 108—110
• Доцяк В. С. Українська кухня: Технологія приготування страв. К.: Вища школа, 1995. — Ст.550
• Некрасов Б. В. Основы общей химии. Т. 1. — Изд. 3-е, испр. и доп. — Москва : Химия, 1973. — 656 с.; 160 табл.; 391 рис. (рос.)
• Некрасов Б. В. Основы общей химии. Т. 2. — Изд. 3-е, испр. и доп. — Москва : Химия, 1973. — 688 с.; 270 табл.; 426 рис.; список литературы, ссылок. (рос.)
• Запаси нерудних корисних копалин в Україні
• Соль. История и факты (рос.)
• Кукушкин Ю.Н. Химия вокруг нас. – М.: «Высшая школа», 1992. (рос.)