Розсіяний склероз: відмінності між версіями

Розсіяний склероз
Розсіяний склероз
Спеціальність	неврологія
Симптоми	хронічний нейропатичний більd
Метод діагностики	МРТ, позитрон-емісійна томографія і люмбальна пункція
Препарати	мітоксантрон, дантроленd, гідроксокобаламінd, азатіоприн, баклофен, інтерферон бета-1аd, інтерферон-бета-1бd, циклофосфамід, ціанокобаламін, кладрибін, теріфлуномідd, фінґолімод, апреміласт, алемтузумаб, ритуксимаб, дальфампридинd, габапентин, Даклізумаб, модафініл, наталізумаб, армодафініл, метилпреднізолон, діметилфумаратd, прегабалін, дальфампридинd, бетаметазон, монометилфумаратd, фінґолімод, теріфлуномідd і АКТГ
Частота	0.032% (світ), 0.1671% (Ісландія)
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	8A40
МКХ-10	G35
МКХ-9	340
OMIM	126200
DiseasesDB	8412
MedlinePlus	000737
eMedicine	neuro/228 oph/179 emerg/321 pmr/82 radio/461
MeSH	D009103
	Multiple sclerosis у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 18:36, 29 листопада 2013

Множинний склероз (МС), також відомий як розсіяний склероз або encephalomyelitis disseminata - запальна хвороба, для якої характерне пошкодження захисної оболонки нервових клітин мозку та спинного мозку. Це пошкодження порушує зв'язок частин нервової системи, в результаті чого виникає значна кількість ознак та симптомів,^[10]^[11] включаючи фізичні, розумові,^[11] та, іноді, психіатричні проблемі.^[12] МС може мати кілька форм, в яких нові симптоми проявляються окремими приступами (форми з рецидивами) чи накопичуються з часом (прогресуючі форми).^[13] В періоди між приступами симптоми можуть повністю зникати; однак, часто мають місце постійні неврологічні проблеми, особливо з розвитком хвороби.^[13]

Хоча на сьогодні причина не ясна, основним механізмом вважають руйнування імунною системою чи збій клітин, що виробляють мієлін.^[14]. Дослідники вважають, що причини такого явища включають генетичні фактори та фактори зовнішнього середовища, наприклад, інфекції.^[11]^[15] МС зазвичай діагностують на основі наявних ознак та симптомів та за результатами допоміжних медичних тестів.

На даний момент невідомо, як лікувати множинний склероз. Всі існуючі способи лікування спрямовані на відновлення після приступу та попередження нових приступів.^[11] Медикаменти, що застосовуються для лікування МС мають невисоку ефективність, можуть негативно впливати на організм та не дуже добре переносяться хворими. Деякі з них застосовують альтернативні способи лікування, незважаючи на те, що їхню ефективність не було доведено. В довгостроковій перспективі передбачати результати дуже складно. Кращі результати частіше спостерігали у жінок, у яких хвороба проявилася в молодому віці, в пацієнтів у яких хвороба носила рецидивний характер, а також у тих, в яких з самого початку було небагато приступів. ^[16] Середня тривалість життя на 5-10 років нижча ніж у людей, що не хворіють на цю хворобу.^[10]

<!—Епідеміологія та історія --> Станом на 2008 р. близько 2-2,5 млн людей у всьому світі були уражені цією хворобою. Показники з різних частин світу та різних категорій населення значно відрізнялися.^[17] Зазвичай, хвороба починається у віці від 20 до 50 років. Жінки хворіють вдвічі частіше, ніж чоловіки.^[18] Назва множинний склероз стосується шрамів (склери — більш відомих, як бляшки чи ушкодження) безпосередньо у білій речовині мозку та спинного мозку.^[19] У 1868 році МС вперше описав Жан Мартін Шарко.^[19] На даний момент розроблюється велика кількість нових способів лікування та діагностування.

Ознаки та симптоми

Людина, хвора на МС, може мати майже будь-які неврологічні симптоми чи ознаки, включаючи проблеми з вегетативною нервовою системою, зором, моторикою та чуттям, що бувають найбільш поширеними.^[10] Симптоми залежать від місця розташування пошкоджень нервової системи та можуть включати втрату сенситивності або зміни у відчуттях, такі як поколювання, оніміння, слабкість у м’язах, дуже яскраво виражені рефлекси, спазми в м’язах, ускладнення при рухах; труднощі з координацією та балансом (атаксія); проблеми з мовленням або ковтанням, проблеми з зором (нистагм, неврит зорового нерву або двоїння в очах), втому, гострий або хронічний біль, проблеми з травленням.^[10] Також часто мають місце проблеми з мисленням та емоційні проблеми, такі як депресія чи нестабільний настрій.^[10] Феномен Утхоффа, погіршення симптомів під впливом температури, що перевищує звичайну, та ознака Лермітта, електричне подразнення, що проходить по спині при згинанні шиї, характерні для МС.^[10] Основним способом оцінки порушення функцій та серйозності стану є розширена шкала інвалідизації (РШІ), при цьому все більше у дослідженнях використовують інші методи оцінки, такі як комплексна функціональна шкала множинного склерозу.^[20]^[21]^[22]

Ця хвороба у 85% випадків починається як клінічно ізольований синдром, що триває протягом деякого часу, при цьому 45% хворих мають проблеми з моторикою чи сенсорикою, 20% - неврит лицьового нерву, а 10% - симптоми, пов’язані з дисфункцією стовбуру мозку, тоді як у 25%, що залишилися, спостерігають більше одного з вищевказаних симптомів.^[23] Спочатку симптоми протікають одним із двох шляхів: як епізоди неочікуваного погіршення, що тривають від кількох днів до місяців (їх називають рецидиви, загострення, припадки, приступи чи спалахи) після яких слідує покращення (85% випадків), або ж як поступове погіршення без періодів відновлення (10-15% випадків).^[18] Також можливі їхні комбінації,^[13] або ж спочатку у пацієнтів можуть спостерігатися рецидиви та ремісії, що прогресують з часом .^[18] Зазвичай, рецидиви не можна передбачити, і вони відбуваються без будь-яких попереджуючих ознак.^[10] Загострення хвороби дуже рідко має місце частіше ніж двічі на рік.^[10] Однак, деяким рецидивам передують тригерні фактори, характерні для весни та літа. ^[24] Аналогічно, вірусні інфекції, серед яких застуда, грип, гастроентерит підвищують ризик рецидивів.^[10] Стрес також може спровокувати приступ.^[25] Вагітність знижує ризик рецидивів; однак, в перші ж місяці після народження дитини ризик підвищується.^[10] Загалом, наскільки наразі відомо, вагітність не пливає на хворобу в довгостроковій перспективі.^[10] Згідно з результатами досліджень, інші фактори, що не впливають на рецидиви, включають вакцинацію, грудне вигодовування,^[10] фізичні травми^[26] та феномен Утхоффа.^[24]

Причини

На даний момент причини МС невідомі; однак, вважається, що захворювання може спровокувати комбінація природних факторів, таких як збудники інфекцій та генетика.^[10] На основі теорій, вчені намагаються поєднати дані в можливі пояснення, але жодне з них не стало вичерпним. Оскільки існує кілька природних факторів ризику та деякі з них можна частково змінити, подальші дослідження необхідні для того, щоб визначити чи може їх усунення попередити МС.^[27]

Географія

МС більш поширений серед людей, що живуть у віддаленні від екватора, хоча з цього правила також є виключення.^[10]^[28] Вони включають етнічні групи для яких характерний низький ризик, незважаючи на віддалення від екватора, такі як саами, корінні американці, канадські хуттерити, новозеландські маорі,^[29] та канадські інуїти,^[18] а також групи з порівняно високим ризиком, незважаючи на наближення екватору, такі як жителі Сардинії,^[18] палестинці та парсі.^[29] Причина такої географії невідома.^[18] Хоча такий розподіл на півдні-півночі зменшується, ^[28] в 2010 році він все ще присутній.^[18] МС більш поширений в регіонах з північноєвропейським населенням, ^[10] а географічні коливання можуть просто відображати глобальний розподіл такого населення, що складає групу високого ризику. ^[18] Зменшення впливу сонячного світла, в результаті чого знижується вироблення вітаміну D, також пропонувалося як пояснення.^[30]^[31] Зв'язок між сезоном народження та МС підтримує цю ідею, оскільки менше людей, народжених в північній півкулі в листопаді, захворюють пізніше у житті порівняно з народженими в травні.^[32] Природні фактори також можуть впливати на людину в дитинстві; згідно деяким дослідженням, люди що переїхали в інший регіон до 15 років, одержують ризик захворювання на МС, притаманий новому регіону. Якщо міграція мала місце пізніше ніж в 15 років, актуальними залишаються ризики рідного регіону.^[10]^[27] Існують також свідчення того, що переїзд може впливати і на людей старших 15 років.^[10]

Генетика

Ділянка HLA хромосоми 6. Зміна в цій ділянці збільшує можливість захворювання МС.

МС не вважається спадковою хворобою; однак, декілька генетичних варіацій продемонстрували вплив на підвищення ризику.^[33] Вірогідність захворювання значно вища у родичів людей хворих на МС, при чому ризик вищий для близьких родичів.^[11] У повних близнюків ступінь ризику для обох складає 30%, в той час як для неповних близнюків цей показник складає близько 5%, в однокровних братів та сестер – 2,5%, а в братів та сестер, в яких спільний лише один з батьків, цей показник ще нижчий. .^[10]^[11]^[34] Якщо обоє батьків уражені, для їх дітей ризик буде в 10 разів вищим ніж в середньому серед популяції.^[18] Також у деяких етнічних групах МС більш поширений ніж в інших.^[35]

Специфічні гени, що пов’язують з МС, включають різницю в системі людського лейкоцитарного антигену (HLA) — групі генів хромосоми 6, що служить основним комплексом гістосумісності (ОКГ).^[10] Такі зміни в області HLA пов’язані зі схильністю до захворювання, що відома вже більше тридцяти років,^[36] та, додатково, ця ж область бере участь в розвитку інших автоімунних захворювань, таких як діабет типу I та системний еритематозний вовчак.^[36] Найбільш послідовними результатами є зв'язок між множинним склерозом та алелями ОКГ, визначеним як DR15 та DQ6.^[10] Інші локуси показали захисний ефект, наприклад, HLA-C554 та HLA-DRB1*11.^[10] Загалом, згідно оцінкам, до зміни HLA відносять 20-60% генетичної схильності.^[36] Завдяки сучасним генетичним методам (дослідження геному) відкрито принаймні дванадцять інших генів поза областю HLA, що помірно підвищують можливість МС.^[36]

Збудники інфекції

Багато мікробів пропонувалось в якості тригерів МС, але ні один не був підтверджений.^[11] Переїзд в ранньому віці з одного місця світу в інше змінює в подальшому ризик МС для людини.^[15] Поясненням цього може бути те, що певна форма інфекції, яку викликає поширений мікроб, радше ніж рідкісний, пов'язана з хворобою.^[15] Пропоновані механізми включають в себе гігієнічну гіпотезу і гіпотезу поширеності. Гігієнічна гіпотеза припускає, що вплив деяких збудників інфекції на початку життя має захисну функцію, а хвороба виникає як реакцію на пізній контакт з такими збудниками.^[10] Гіпотеза поширеності припускає, що захворювання пов'язане з інфекційним збудником, більш поширеним у регіонах, де часто зустрічається МСі де у більшості людей він викликає постійну інфекцію без симптомів. Лише в деяких випадках і після багатьох років це викликає демієлінізацію.^[15]^[37] Гігієнічна гіпотеза отримала більшу підтримку, ніж гіпотеза поширеності.^[15] Докази вірус як причини хвороби включають: наявність олігоклональних груп у мозку і спинномозковій рідині у більшості людей з МС, зв'язок декількох вірусів з демієлінізацією у людини енцефаломієліт, і виникнення демієлінізації у тварин, викликане певною вірусною інфекцією.^[38] Віруси герпесу людини — одні з можливих збудників хвороби. Люди, які ніколи не були заражені вірусом Епштейна-Барра, мають знижений ризик захворіти на МС, тоді як ті, що були інфіковані в юні роки, піддаються більшому ризику, ніж ті, хто був заражений ним у дитячому віці.^[10]^[15] Хоча деякі вважають, що це йде врозріз з гігієнічної гіпотезою, оскільки неінфіковані, ймовірно, зростали у більш гігієнічних умовах,^[15] інші вважають, що немає ніякого протиріччя, оскільки саме перший контакт із збудником вірусу, що стався порівняно пізно в житті, є спусковим механізмом для захворювання.^[10] Інші хвороби, які можуть бути пов'язані з МС, включають кір, свинку і краснуху.^[10]

Інше

Паління було показане як незалежний чинник ризику виникнення МС.^[30] Стрес може бути фактором ризику, хоча докази на підтримку цього є слабкими.^[27] Вивчався зв’язок із професійними ризиками та токсинами — в основному розчинниками — але жодних чітких висновків не було досягнуто.^[27] Вакцинація вивчалась як можливий причинний фактор, однак більшість досліджень не вказують на зв'язок із захворюваннями,^[27] і деякі інші можливі фактори ризику, такі як дієта і прийом гормонів також вивчалися, проте дані про їхній зв'язок з захворюванням є «недостатніми і непереконливими»^[30]. Подагра трапляється рідше, ніж можна було б очікувати, і більш низькі рівні сечової кислоти були виявлені у людей з МС. Це призвело до теорії, що сечова кислота виконуж захисну функцію, хоча її точне значення залишається невідомим.^[39]

Патофізіологія

Трьома основними характеристиками МС є виникнення пухлин у центральній нервовій системі (які також називаються бляшки), запалення і руйнування мієлінової оболонки та нейронів. Ці особливості взаємодіють складним і ще не повністю вивченим чином, щоб приводить до пробою нервової тканини і, у свою чергу, викликає ознаки і симптоми захворювання.^[10] Крім того МС вважається іммуноопосредкованним розладом, яке розвивається внаслідок взаємодії генетики людини і поки що не встановлених екологічних причин^[11] Вважається, що ушкодження викликане, принаймні частково, власною імунною системою людини, що атакує нервову систему.^[10]

Ураження

Назва множинний склероз» нагадує про шрами (склери - більш відомі як бляшки або ушкодження), які утворюються в нервовій системі. Ці ушкодження найчастіше впливають на білу речовину в зоровому нерві, стовбур мозку, базальні ганглії та спинний мозок, або на проходження білої речовини поряд із бічними шлуночками.^[10] Функція лейкоцитів полягає в проведенні сигналів між областями сірої речовини, де проходить оброблення, та іншими частинами тіла. Периферична нервова система рідко задіяна.^[11] Зокрема, МС включає в себе втрату олигодендроцитів, клітин, відповідальних за створення і збереження жирового шару, відомого як мієлінова оболонка, що дозволяє нейронам нести електричні сигнали (потенціали дії).^[10] Це призводить до зменшення шару або повної втрати мієліну, і, по мірі прогресування хвороби, дисфункції аксонів нейронів. Коли мієлін втрачено, нейрон не може більше ефективно проводити електричні сигнали.^[11] Процес відновлення, званий ремієлінізація, відбувається на ранніх стадіях захворювання, але олигодендроцитм не можуть повністю відновити мієлінову оболонку клітини.^[40] Повторні напади призводять до все менш ефективної ремієлінізації, аж доки не виникне схожа на шрам бляшка навколо пошкоджених аксонів.^[40] Ці шрами викликають симптоми і підчас нападу магнітно-резонансна томографія (МРТ) часто показує більше десяти нових бляшок.^[10] Це може означати, що існує певна кількість ушкоджень, нижче від якої мозок здатний відновлюватися сам, без помітних наслідків. ^[10] Інший процес, пов'язаний зі створенням ушкоджень, є аномальне збільшення кількості астроцитів у зв'язку з руйнуванням прилеглих нейронів.^[10] Було описано низку [[патофізіологія множинного склерозу#Моделі демієлінізації|моделей ушкодження.^[41]

Запалення

Крім демієлінізації, іншою ознакою захворювання є запалення. Відповідно до імунологічного пояснення, запальний процес викликаний Т-клітинами, певним видом лімфоцитів, які відіграють важливу роль у захисті організму.^[11] T-клітини отримують доступ до мозку через збої в гематоенцефалічному бар'єрі. Т-клітини сприймають мієлін як стороннє тіло і нападають на нього, через що ці клітини також називають «аутореактівними лімфоцитами». ^[10] Атака мієліну починає запальні процеси, який запускає інші імунні клітини і вивільняє розчинні фактори, такі як цитокіни та антитіла. Подальше ушкодження гематоенцефалічного бар'єру, в свою чергу, викликає ряд інших шкідливих ефектів, таких як набряки, активація макрофагів і більшу активацію цитокінів та інших руйнівних білки Помилка цитування: Відкривальний тег <ref> неправильний або містить хибну назву. Запалення може потенційно знизити передачу інформації між нейронами, принаймні трьома способами.^[10] Випущені розчинні фактори можуть зупинити нейротрансмісію недоторканими нейронами. Ці фактори можуть призвести до збільшення або втрати мієліну, або ж вони можуть заподіяти повний розклад аксона. ^[10] Гематоенцефалічний бар'єр є частиною капілярної системи, яка запобігає проникненню Т-клітин в центральну нервову систему. Вона може стати проникною для цих типів клітин після інфікування вірусами або бактеріями. Після того, як вона само відновиться, як правило, як тільки раз інфекцію виведено, Т-клітини можуть залишатися в пастці всередині мозку ^[11]

Діагностика

Множинний склероз зазвичай діагностується на основі картини ознак і симптомів, в поєднанні з додатковою медичною візуалізацією та лабораторними аналізами.^[23] Діагноз може бути важко підтвердити, особливо на ранніх стадіях, оскільки ознаки і симптоми може бути схожі на інші захворювання.^[10]^[42]Критерії МакДональда, які зосереджені на клінічних, лабораторних та радіологічних доказах ураження в різний час і в різних областях, є найбільш часто використовуваним методом діагностики,^[17] тоді як критерії Шумахера і критерії Познера мають в основному історичне значення.^[43] В той час, як вищевказані критерії дозволяють проведення неінвазивної діагностики, деякі стверджують, що тільки остаточним доказом може бути лише розтин або біопсія зразка, у якому будуть виявлені ураження, типові для МС.^[10]^[44]^[45]

Самі по собі клінічні дані можуть бути достатніми для діагностики множинного склерозу, лише якщо в пацієнта були окремі епізоди, неврологічні симптоми, характерні для цієї хвороби. ^[44] У тих, хто звернутися за медичною допомогою після всього лише одного нападу потрібно провести інші аналізи для встановлення діагнозу. Найбільш часто використовуваними діагностичними засобами є нейровізуалізація, аналіз спинномозкової рідини і викликаних потенціалів. Магнітно-резонансна томографія головного мозку і хребта може показати області демієлінізації (ушкодження або бляшки). Гадоліній можна вводити внутрішньовенно, як і контрастну речовину, щоб виділити активні бляшки і, шляхом ліквідації, показати існування ушкоджень в минулому, не пов'язаних із симптомами на момент оцінки.^[44]^[46] Аналіз спинномозкової рідини, отриманої з люмбальної пункції, може свідчити про хронічне запалення в центральній нервовій системі. Спинномозкова рідина перевіряється на олігоклональні групи імуноглобуліну класу G на електрофорезі, які є маркерами запалення, що виявляються у 75-85% людей з МС.^[44]^[47] Нервова система при МС може реагувати менш активно на стимуляцію зорового нерву і сенсорних нервів через демієлінізацію таких шляхів. Ці реакції мозку можуть бути вивчені за допомогою візуальної та сенсорної оцінки викликаних потенціалів.^[48]

Форми перебігу

Виділяють декілька основних підтипів серед форм перебігу множинного склерозу. Інформація про перебіг захворювання в минулому використовується для того, щоб передбачити його перебіг в майбутньому. Знання про форму перебігу хвороби важливе не тільки для надання прогнозу, але й для прийняття рішень щодо лікування. У 1996 році Національне товариство з вивчення множинного склерозу в США описало чотири форми перебігу МС:^[13]

рецидивно-ремітуючий;
вторинно-прогресуючий;
первинно-прогресуючий та
прогресуючий із загостреннями.

Рецидивно-ремітуючий підтип характеризується непередбачуваними рецидивами, за якими йдуть періоди відносно спокійної (ремісії) без будь-яких нових ознак активності захворювання. Неврологічні порушення, що з’являються під час загострень, можуть зникати або залишати наслідки, які з’являються приблизно у 40% загострень і стають тим вірогідніше, чим довше людина страждає на МС. ^[10]^[23] Таким є початковий перебіг МС у 80% хворих.^[10] Якщо порушення завжди зникають в періоди між загостреннями, хвороба іноді зветься доброякісним МС,^[49] хоча хворі все рівно набувають певного ступеня інвалідності в довгостроковій перспективі.^[10] З іншого боку термін злоякісний множинний склероз використовується для опису людей, хворих на МС, які досягають значного рівня інвалідності протягом короткого періоду.^[50] Рецидивно-ремітуючий перебіг МС звичайно починається з клінічно ізольованого синдрому (КІС). У випадку КІС напад хвороби має ознаки демієлінізації, але не відповідає критеріям множинного склерозу.^[10]^[51] Множинний склероз розвивається пізніше у 30-70% людей з проявами КІС.^[51]

Вторинно-прогресуючий підтип МС виявляється у близько 65% людей з початковим рецидивно-ремітуючим МС, в яких згодом розвивається прогресуюча нейродегенерація між гострими нападами хвороби без чітких періодів ремісії.^[10]^[13] Іноді можуть з’являтися рецидиви і незначні ремісії.^[13] Найбільш типовим проміжком часу між початком захворювання і його перетворенням з рецидивно-ремітуючого на вторинно-прогресуючий МС є період в 19 років.^[52] Первинно-прогресуючий підтип перебігу хвороби спостерігається приблизно у 10–20% людей і відзначається відсутністю ремісій після появи перших симптомів.^[53]^[23] Він характеризується прогресуючою інвалідністю з самого початку захворювання і відсутністю або рідкістю та незначною вираженістю ремісій та періодів поліпшення стану хворого.^[13] Типовим віком початку первинно-прогресуючого підтипу МС є пізніший вік порівняно з рецидивно-ремітуючим підтипом перебігу МС. Він є близьким до віку початку вторинно-прогресуючого МС після рецидивно-ремітуючого початку, тобто у віці близко 40 років.^[10]

Прогресуючий тип МС з загостреннями спостерігається в тих осіб, в яких невпинна нейродегенерація має місце від самого початку хвороби, але на її тлі розвиваються подальші додаткові загострення. Цей підтип є найменш поширеним серед інших.^[13]

Також було описано незвичайні типи МС. До них відносять хворобу Девіка, концентричний склероз Бало, дифузний склероз Шильдера та хворобу Марбурга. Йде дискусія стосовно того, чи є вони варіантами МС або окремими захворюваннями.^[54] Множинний склероз має інший перебіг у дітей та займає більше часу до досягнення прогресуючої стадії.^[10] Тим не менш, діти все рівно досягають її у більш ранньому середньому віці, ніж дорослі хворі.^[10]

Лікування

Хоча жодні ліки від множинного склерозу невідомі, кілька видів лікування було визнано такими, що допомагають поліпшити стан хворого. Основними цілями лікування є відновлення функції, порушеної під час загострення, запобігання новим нападам, а також запобігання інвалідності. Як і будь-які лікарські засоби, препарати, що використовуються у лікуванні МС, мають свої побічні дії. Деякі хворі використовують засоби нетрадиційної медицини незважаючи на недостатність доказів її ефективності.

Періоди загострень

Під час загострення симптомів захворювання звичайним методом лікування є внутрішньовенне введення кортикостероїдів, таких як метилпреднізолон^[10], в той час як пероральний прийом кортикостероїдів може мати аналогічну ефективність та показники безпечності.^[55] Хоча кортикостероїди в цілому ефективні для зняття симптомів в короткостроковій перспективі, це лікування вбачається як таке, що не має значного впливу на довгострокове одужання.^[56] Наслідки тяжких загострень, що не піддаються лікуванню кортикостероїдами, можуть бути подолані в результаті використання плазмаферезу.^[10]

Засоби, що змінюють перебіг захворювання

Рецидивно-ремітуючий множинний склероз

Вісім препаратів, що змінюють перебіг захворювання, було схвалено регулюючими органами для лікування рецидивно-ремітуючого множинного склерозу (РРМС): інтерферон бета-1a, інтерферон бета-1b, глатирамера ацетат, мітоксантрон, наталізумаб, фінголімод,^[57] теріфлюномід^[58] та диметилфумарат.^[59] Станом на 2012 рік ефективність витрат на ці препарати досліджена не була.^[60]

У випадку рецидивно-ремітуючого МС вони проявляють помірну ефективність у відношенні зниження частоти загострень.^[57] Інтерферони та глатирамера ацетат є засобами першої лінії^[23] і є відносними еквівалентами один одного. Вони знижують частоту загострень приблизно на 30%.^[61] Ранній початок довгострокової терапії є безпечним методом лікування і поліпшує його результати.^[62]^[63] Наталізумаб знижує частоту рецидивів сильніше, ніж препарати першої лінії, проте вважається препаратом другої лінії через наявність побічних ефектів та призначається у тих випадках, коли хвороба не відповідає на лікування іншими препаратами^[23] або має тяжку форму.^[61] Мітоксантрон має тяжкі побічні ефекти і відноситься до засобів третьої лінії для хворих, лікування яких іншими засобами не дало результатів.^[23] Лікування клінічно ізольованого синдрому (КІС) інтерферонами знижує ризик розвитку захворювання до стадії клінічного МС.^[10]^[64] Ефективність інтерферонів та глатирамеру ацетату у дітей приблизно відповідає ефективності у дорослих.^[65] Дію деяких нових агентів, таких як фінголімод, теріфлюномід та диметилфумарат, ще не було з’ясовано остаточно (станом на 2011 рік).^[66]

Прогресуючий множинний склероз

Жоден з лікарських засобів не проявив себе як такий, що може змінити перебіг первинно-прогресуючого МС, ^[23] і лише мітоксантрон було схвалено для лікування вторинно-прогресуючого МС (станом на 2011 рік).^[67] В цій групі хворих попередні дані підтверджують, що мітоксантрон помірно уповільнює прогресування захворювання і зменшує частоту рецидивів протягом двох років.^[68]^[69]

Побічні ефекти

Засоби, що змінюють перебіг захворювання, мають декілька побічних ефектів. Одним із найпоширеніших є подразнення в місці ін’єкції глатирамера ацетата та інтерферонів (до 90% у випадку підшкірної ін’єкції і 33% у випадку внутрішньом’язової ін’єкції).^[70] З часом в місці ін'єкції може з’явитися видима западина через локальне руйнування жирової тканини, відоме як ліпоатрофія.^[70] Інтерферони можуть провокувати грипоподібні симптоми;^[71] деякі хворі, що приймають глатирамер, після ін'єкції відчувають припливи, здавленість у грудях, прискорене серцебиття, задишку та відчуття тривоги, які зазвичай минають не пізніше ніж через 30 хвилин.^[72] Більш небезпечними, але й більш рідкими, побічними ефектами єушкодження печінки від інтерферонів,^[73] систолічна дисфункція (12%), безпліддя та гострий мієлоїдний лейкоз (0,8%) від мітоксантрону,^[68]^[74] а також прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія, що є побічним ефектом наталізумаба (в 1 з 600 пацієнтів, що приймали препарат).^[23]^[75]

Фінголімод може стати причиною гіпертонії та брадикардії, макулярного набряку, підвищення рівню ферментів печінки або зниження рівню лімфоцитів.^[76] Попередні дані підтверджують безпечність теріфлюноміда у короткостроковій перспективі із загальними побічними ефектами, що включають головні болі, втому, нудота, випадіння волосся та болі в кінцівках.^[57] Крім того були зареєстровані повідомлення про печінкову недостатність та ПМЛ, пов’язані з прийняттям цього препарату, який також є небезпечним для розвитку плоду.^[76] Найбільш поширеними побічними ефектами диметилфумарата є припливи та проблеми шлунково-кишкового тракту.^[59]^[76] Хоча диметилфумарат може стати причиною зниження кількості лейкоцитів, випадків опортуністичних інфекцій під час випробувань ліків зареєстровано не було. ^[77]^[78]

Другорядні симптоми

Було доведено, що ліки та нейрореабілітація допомагають покращити деякі симптоми, проте не змінюють хід захворювання.^[79] Деякі симптоми добре реагують на ліки, наприклад, нестабільність сечового міхура та м’язова спастичність, тоді як інші майже не змінюються.^[10] У разі неврологічних проблем дуже важливий багатоплановий підхід для покращення життя; проте дуже важко визначити «основну групу», оскільки в різні моменти часу потрібні різні медичні послуги.^[10] Програми багатопланової реабілітації підвищують активність та покращують участь людей із МС, проте не мають впливу на рівень ускладнення.^[80] Існує обмежена кількість доказів загальної ефективності індивідуальних програм лікування,^[81]^[81]^[82] проте існують докази, що деякі підходи, такі як фізичні вправи^[83]^[84] та психотерапія, в тому числі когнітивно-поведінкові підходи, є ефективними.^[85]

Альтернативне лікування

Більше 50% людей з МС можуть застосовувати комплементарну та альтернативну медицину, проте їх процент залежить від визначення альтернативної медицини.^[86] Докази ефективності такого лікування у більшості випадків дуже слабкі або відсутні.^[86]^[87] Хоча досліди довели, що вітамін D може бути корисним, їхньої кількості для остаточного висновку недостатньо.^[88] До терапії з недоведеною ефективністю серед людей з МС відносяться дієта та дотримання режиму,^[86]^[89]^[90] техніка релаксації, наприклад, йога,^[86] препарати рослинного походження (в тому числі медична марихуана),^[86]^[91] гіпербарична оксигенація,^[92] самолікування анкілостомами, рефлексотерапія та акупунктура.^[86]^[93] Щодо характеристик користувачів таких методів, це здебільшого жінки, які страждають від МС протягом тривалого часу, можуть бути більш недієздатними та незадоволені рівнем звичайного медичного обслуговування.^[86]

Прогноз

Очікуваний майбутній хід захворювання залежить від підтипу захворювання, статі, віку та початкових симптомів особи, а також ступеню інвалідності, який має особа.^[16] Захворювання краще протікає у жінок (зворотно-ремітуючий підтип), при невриті зорового нерва або симптомах порушення чутливості на початку захворювання, при малій кількості нападів у перші роки, особливо у ранньому віці.^[16]^[94]

Середній очікуваний строк життя складає 30 років з початку захворювання, на 5-10 років менше, ніж у неуражених людей.^[10] Майже 40% людей з МС доживають до сьомого десятку.^[94] Проте дві третини випадків смерті мають безпосередній зв'язок з хворобою.^[10] Дуже поширене самогубство, тоді як інфекції та інші ускладнення особливо небезпечні для інвалідів.^[10] І хоча більшість людей втрачає здатність ходити перед смертю, 90% осіб з цим захворюванням можуть ходити самостійно через 10 років з початку, а 75% – через 15 років.^[94]^[95]

Епідеміологія

Кількість людей з МС станом на 2010 рік становила 2-2,5 мільйони (приблизно 30 випадків на 100 000 осіб) у світі, і динаміка була дуже різною у різних регіонах.^[17]^[18] За оцінками це захворювання призвело до 18 000 смертей того року.^[96] В Африці рівень становив менше 0,5 випадка на 100 000 осіб, тоді як у Південно-Східній Африці він складав 2,8 випадки на 100 000 осіб, 8,3 випадків на 100 000 осіб в Америці та 80 випадків на 100 000 осіб в Європі.^[17] Рівні перевищили 200 випадків на 100 000 осіб у деяких регіонах у Північній Європі.^[18] Кількість нових випадків, що розвинулися за рік, становить приблизно 2,5 випадки на 100 000 осіб.^[17]

Рівень МС зростає, проте це можна пояснити покращеною діагностикою.^[18] Дослідження популяційних та географічних моделей були схожими^[37] та призвели до низки теорій щодо причини захворювання.^[15]^[27]^[30]

МС зазвичай з’являється у людей, яким майже або дещо за тридцять років, проте він рідко може з’являтися в дитинстві та після 50 років.^[17]^[18] Первинний прогресуючий підтип дуже поширений серед людей віком приблизно п’ятдесят років.^[53] Подібно до багатьох автоімунних розладів, це захворювання більш поширене серед жінок, і кількість випадків зростає.^[10]^[28] Станом на 2008 р. кількість захворювань у світі була удвічі більша серед жінок, ніж серед чоловіків.^[17] У дітей воно також більш поширене серед дівчат, ніж через хлопчиків,^[10] тоді як серед людей, яким за п’ятдесят, воно однаково вражає і чоловіків, і жінок.^[53]

Історія

Медичне діагностування

Французький невропатолог Жан-Мартен Шарко (1825–1893 рр.) першим у 1868 році визнав множинний склероз як окрему хворобу.^[97] Узагальнивши попередні звіти та додавши власні клінічні та патологічні спостереження, Шарко назвав цю хворобу «sclerose en plaques». Три ознаки множинного склерозу, відомі як тріада Шарко 1, – це ністагм, інтенційний тремор та телеграфна мова (скандована мова), хоча це не єдині ознаки МС. Шарко також спостерігав зміни у сприйнятті, описуючи, що його пацієнти мали «визначене послаблення пам’яті» та «повільно формулювали свої думки».^[19]

До Шарко Роберт Карсвел (1793–1857 рр.), британський професор патології, та Жан Крювел’є (1791–1873 рр.), французький професор патологічної анатомії, описали та продемонстрували багато клінічних даних захворювання, але не визначили його як окреме захворювання.^[97] Зокрема, Карсвел описав пошкодження, які він визначив як «значні пошкодження спинного мозку, що супроводжувалися атрофією».^[10] У 1863 р. швейцарський патологоанатом Джордж Едвард Ріндфляйш (1836–1908 рр.) помітив під мікроскопом, що ураження, пов’язані з запаленням, розповсюджувалися навколо кров’яних судин.^[98]^[99] Протягом 20-го сторіччя було створено теорії щодо причини та патогенезу, а у 1990-х рр. почали з’являтися ефективні засоби лікування захворювання.^[10]

Історичні випадки

Існує декілька історичних свідоцтв про людей, які мешкали до або незадовго після того, як хворобу було описано Шарко, та які, можливо, мали МС.

Молода жінка на ім’я Халдора, що мешкала в Ісландії приблизно у 1200 р., раптово втратила зір та здатність рухатися, проте після своїх молитов святим їй стало краще через сім днів. Свята Лідвіна зі Східама (1380–1433 рр.), черниця з Голандії, можливо, була однією з перших людей з ідентифікованим МС. З 16 років до самої смерті у 53 роки вона мала періодичні болі, слабкість у ногах та втрату зору—симптоми, характерні для МС.^[100] Обидва випадки відносили до гіпотези «генів вікінгів», що поширювали хворобу.^[101]

Август Фредерік д’Есте (1794–1848 рр.), син принца Августа Фредеріка, герцога Суссекського та леді Августи Мюррей та онук короля Великої Британії Георга ІІІ, майже напевно мав МС. Д'Есте залишив детальний щоденник, у якому він описав 22 роки життя з хворобою. Його щоденник починався у 1822 р. та закінчувався у 1846 р., проте він залишався невідомим до 1948 р. Його симптоми почалися у віці 28 років та перейшли до раптової тимчасової втрати зору (скороминуча сліпота) після похорону друга. Під час хвороби у нього з’явилась слабкість в ногах, незграбність в руках, оніміння, запаморочення, порушення роботи сечового міхура та порушення ерекції. В 1844 р. він пересів на інвалідне крісло. Незважаючи на хворобу він не припинив оптимістично ставитися до життя.^[102]^[103] Ще раніше МС було відмічено британцем В.Н.П. Барбеліоном, літературний псевдонім Брюса Фредеріка Камінгса (1889–1919 рр.), що вів детальний журнал свого діагнозу та боротьби з хворобою.^[103] Його щоденник було опубліковано у 1919 р. під назвою «Журнал розчарованої людини».^[104]

Дослідження

Препарати

Тривають дослідження з пошуку більш ефективних, зручних та краще переносимих препаратів для лікування зворотно-ремітуючого МС; створення терапії для прогресивних підтипів; стратегій нейропротекції та ефективного симптоматичного лікування.^[105]

У 2000-х та 2010-х рр. було зареєстровано деякі пероральні препарати, зріст попиту та вживання яких очікується.^[106] Інші пероральні препарати знаходяться на стадії дослідження; один з таких препаратів, лакінімод, було заявлено у серпні 2012 р.; він знаходиться на стадії III клінічних випробувань після отримання сукупних результатів на попередніх стадіях.^[107] Так само тривають дослідження, спрямовані на покращення ефективності та легкості застосування вже існуючих засобів. До них відноситься застосування нових препаратів, таких як ПЕГільований варіант інтерферона-β-1a, який має бути таким же ефективним при меншому дозуванні.^[108]^[109] Заявка на реєстрацію «пегінтерферона бета-1a» очікується у 2013 р.^[109]

Моноклональні антитіла привернули до себе значну увагу. Алемтузумаб, даклізумаб та моноклональні антитіла CD20, такі як рітуксімаб, окрелізумаб та офатумубаб, всі показали певні переваги та зараз вивчаються як потенційні засоби лікування.^[78] Їх застосування також супроводжується появою потенційно небезпечних побічних ефектів, найважливішими з яких є інфекції, викликані умовно-патогенними організмами.^[106] Ці дослідження також пов’язані з розробкою тесту на антитіла до вірусу Джона Канінгема, які можуть допомогти визначити групу з найбільшим ризиком розвитку прогресивної багатовогнищевої лейкоенцефалопатії під час прийому наталізумаба.^[106] Незважаючи на те, що моноклональні антитіла матимуть певну роль у лікуванні захворювання у майбутньому, вважається, що вона буде незначною через пов’язані з ними ризики.^[106]

Інша стратегія дослідження спрямована на оцінку комплексної ефективності двох або більше препаратів.^[110] Головне пояснення застосування певних препаратів для лікування МС– задіяні терапії спрямовані на різні механізми, і тому їх застосування не є обов’язково виключним.^[110] Синергія, під час якої один препарат покращує ефект іншого, також можлива, проте можуть проявитися такі недоліки, як блокування дії інших препаратів або ускладнення з побічними ефектами.^[110] Було декілька досліджень комплексної терапії, проте вони досі не дали достатньо позитивних результатів, які можна розглядати як ефективне лікування МС.^[110]

Дослідження нейропротекції та регенеративної терапії, такої як терапія стовбурових клітин, дуже важливі, проте вони досі знаходяться на ранній стадії.^[111] Так само не існує жодних ефективних засобів лікування прогресуючих видів захворювання. Багато з новітніх препаратів, а також досліджуваних препаратів, можливо, будуть оцінюватися у якості терапії ППМС або ВПМС.^[106]

Біомаркери захворювання

Хоча критерії діагностики навряд чи зміняться у найближчому майбутньому, триває робота над розробкою біомаркерів, що допоможуть діагностувати та попередити прогресування захворювання.^[106]Серед нових досліджуваних методів діагностики – робота з антимієліновими антитілами та дослідження з сироваткою та спинномозковою рідиною, проте жодне з них не дало надійних позитивних результатів.^[113]

На сьогодні немає лабораторних досліджень, що можуть допомогти з прогнозом. Було запропоновано деякі перспективні підходи, в тому числі: інтерлейкін-6, оксид азоту та синтаза оксиду азоту, остеопонтін та фетуїн-A.^[113] Оскільки хвороба прогресує внаслідок дегенерації нейронів, ведеться дослідження ролі білків, що показують втрату нервової тканини, таких як нейрофіламенти, тау та N-ацетіласпартат.^[113] До інших цілей відносять пошук біомаркерів, що відрізняють людей, які дадуть відповідь на ліки, від людей, які не дадуть такої відповіді.^[113]

Удосконалення таких способів нейровізуалізації, як позитрон-емісійна томографія (ПЕТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ), обіцяють покращити діагностику та можливості прогнозування, проте результат таких удосконалень у щоденній медичній практиці може проявитися через десятиріччя.^[106] Що стосується МРТ, то існує декілька технологій, які вже виявилися корисними у дослідженнях та які можна додати до клінічної практики, наприклад, імпульсна послідовність із застосуванням подвійної інверсії, перенос намагніченості, дифузійний тензор та функціональна магнітно-резонансна томографія.^[114] Ці технології є більш специфічними для захворювання, ніж існуючі, проте бракує стандартизації у протоколах зйомки та створенні нормативних значень.^[114] Розробляють також інші технології, до яких відносяться контрастні речовини, що можуть виміряти рівні периферійних макрофагів, запалення або порушення функції нейронів,^[114] та технології, що виміряють відкладення заліза та можуть встановити роль цього параметру у МС або роль перфузії головного мозку.^[114]Так само нові радіоактивні індикатори ПЕТ можуть виконувати функцію маркерів змінених процесів, таких як запалення мозку, патологія кори, апоптоз або ремілієнація.^[115]

Хронічна спинномозкова венозна недостатність

Докладніше: Хронічна спинномозкова венозна недостатність

В 2008 р. судинний хірург Паоло Замбоні припустив, що МС пов'язаний зі звуженням вен, що ведуть до мозку, яке він назвав хронічною спинномозковою венозною недостатністю (ХСМВН). Він діагностував ХСМВН в усіх пацієнтів у своєму дослідженні, провів хірургічну процедуру виправлення цього стану, яку пізніше у пресі називали «процедурою визволення», і заявив про покращення у 73% учасників.^[116] Ця теорія привернула значну увагу у пресі та серед хворих на МС, особливо в Канаді.^[117] Із дослідженням Замбоні виникали проблеми, оскільки воно не було ані сліпим, ані контрольованим, а його припущення про первопричину хвороби не підтверджувалися відомими даними.^[118] Крім того, подальші дослідження також не виявили аналогічного зв’язку та тим більше не довели наявність будь-якого значного зв’язку,^[119] після чого виникли серйозні заперечення цієї гіпотези.^[120] «Процедуру визволення» з сумнівними перевагами критикували через серйозні ускладнення та випадки смерті при недостатній ефективності.^[118] Тому з 2013 року вона не рекомендована у якості засобу лікування МС.^[121] Наразі тривають додаткові дослідження з вивчення гіпотези ХСМВН.^[122]

Література

↑ Dunkley B. T., Davis K. D. Cross-network coupling of neural oscillations in the dynamic pain connectome reflects chronic neuropathic pain in multiple sclerosis // NeuroImage: Clinical — Elsevier BV, 2020. — Vol. 26. — P. 102230. — ISSN 2213-1582 — doi:10.1016/J.NICL.2020.102230
d:Track:Q90112368 d:Track:Q746413 d:Track:Q67501021 d:Track:Q90112371 d:Track:Q22907265
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л NDF-RT
d:Track:Q21008030
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
d:Track:Q56863002
↑ Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317
↑ Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317
↑ Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317
↑ Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317
↑ Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317
↑ Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак ^ал ^ам ^ан ^ап ^ар ^ас ^ат ^ау ^аф ^ах ^ац ^аш ^ащ ^аю ^ая ^ба ^бб ^бв ^бг ^бд ^бе ^бж ^би ^бк Compston A, Coles A (October 2008). Multiple sclerosis. Lancet. 372 (9648): 1502—17. doi:10.1016/S0140-6736(08)61620-7. PMID 18970977.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Compston A, Coles A (April 2002). Multiple sclerosis. Lancet. 359 (9313): 1221—31. doi:10.1016/S0140-6736(02)08220-X. PMID 11955556.
↑ Murray ED, Buttner EA, Price BH (2012). Depression and Psychosis in Neurological Practice. У Daroff R, Fenichel G, Jankovic J, Mazziotta J (ред.). Bradley's neurology in clinical practice (вид. 6th ed.). Philadelphia, PA: Elsevier/Saunders. ISBN 1-4377-0434-4.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Lublin FD, Reingold SC; National Multiple Sclerosis Society (USA) Advisory Committee on Clinical Trials of New Agents in Multiple Sclerosis (April 1996). Defining the clinical course of multiple sclerosis: results of an international survey. Neurology. 46 (4): 907—11. doi:10.1212/WNL.46.4.907. PMID 8780061.
↑ Nakahara, J; Maeda, M; Aiso, S; Suzuki, N (2012 Feb). Current concepts in multiple sclerosis: autoimmunity versus oligodendrogliopathy. Clinical reviews in allergy & immunology. 42 (1): 26—34. PMID 22189514.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Ascherio A, Munger KL (April 2007). Environmental risk factors for multiple sclerosis. Part I: the role of infection. Ann. Neurol. 61 (4): 288—99. doi:10.1002/ana.21117. PMID 17444504.
↑ ^а ^б ^в Weinshenker BG (1994). Natural history of multiple sclerosis. Ann. Neurol. 36 (Suppl): S6—11. doi:10.1002/ana.410360704. PMID 8017890.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж World Health Organization (2008). Atlas: Multiple Sclerosis Resources in the World 2008 (PDF). Geneva: World Health Organization. с. 15—16. ISBN 92-4-156375-3.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Milo R, Kahana E (March 2010). Multiple sclerosis: geoepidemiology, genetics and the environment. Autoimmun Rev. 9 (5): A387—94. doi:10.1016/j.autrev.2009.11.010. PMID 19932200.
↑ ^а ^б ^в Clanet M (June 2008). Jean-Martin Charcot. 1825 to 1893 (PDF). Int MS J. 15 (2): 59—61. PMID 18782501.
* Charcot, J. (1868). Histologie de la sclerose en plaques. Gazette des hopitaux, Paris. 41: 554—5.
↑ Kurtzke JF (1983). Rating neurologic impairment in multiple sclerosis: an expanded disability status scale (EDSS). Neurology. 33 (11): 1444—52. doi:10.1212/WNL.33.11.1444. PMID 6685237.
↑ Amato MP, Ponziani G (August 1999). Quantification of impairment in MS: discussion of the scales in use. Mult. Scler. 5 (4): 216—9. PMID 10467378.
↑ Rudick RA, Cutter G, Reingold S (October 2002). The multiple sclerosis functional composite: a new clinical outcome measure for multiple sclerosis trials. Mult. Scler. 8 (5): 359—65. PMID 12356200.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Tsang, BK; Macdonell, R (2011 Dec). Multiple sclerosis- diagnosis, management and prognosis. Australian family physician. 40 (12): 948—55. PMID 22146321.
↑ ^а ^б Tataru N, Vidal C, Decavel P, Berger E, Rumbach L (2006). Limited impact of the summer heat wave in France (2003) on hospital admissions and relapses for multiple sclerosis. Neuroepidemiology. 27 (1): 28—32. doi:10.1159/000094233. PMID 16804331.
↑ Heesen C, Mohr DC, Huitinga I та ін. (March 2007). Stress regulation in multiple sclerosis: current issues and concepts. Mult. Scler. 13 (2): 143—8. doi:10.1177/1352458506070772. PMID 17439878. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Martinelli V (2000). Trauma, stress and multiple sclerosis. Neurol. Sci. 21 (4 Suppl 2): S849—52. doi:10.1007/s100720070024. PMID 11205361.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Marrie RA (December 2004). Environmental risk factors in multiple sclerosis aetiology. Lancet Neurol. 3 (12): 709—18. doi:10.1016/S1474-4422(04)00933-0. PMID 15556803.
↑ ^а ^б ^в Alonso A, Hernán MA (July 2008). Temporal trends in the incidence of multiple sclerosis: a systematic review. Neurology. 71 (2): 129—35. doi:10.1212/01.wnl.0000316802.35974.34. PMID 18606967.
↑ ^а ^б Pugliatti M, Sotgiu S, Rosati G (July 2002). The worldwide prevalence of multiple sclerosis. Clin Neurol Neurosurg. 104 (3): 182—91. PMID 12127652.
↑ ^а ^б ^в ^г Ascherio A, Munger KL (June 2007). Environmental risk factors for multiple sclerosis. Part II: Noninfectious factors. Ann. Neurol. 61 (6): 504—13. doi:10.1002/ana.21141. PMID 17492755.
↑ Ascherio A, Munger KL, Simon KC (June 2010). Vitamin D and multiple sclerosis. Lancet Neurol. 9 (6): 599—612. doi:10.1016/S1474-4422(10)70086-7. PMID 20494325.
↑ Kulie T, Groff A, Redmer J, Hounshell J, Schrager S (2009). Vitamin D: an evidence-based review. J Am Board Fam Med. 22 (6): 698—706. doi:10.3122/jabfm.2009.06.090037. PMID 19897699.
↑ Dyment DA, Ebers GC, Sadovnick AD (February 2004). Genetics of multiple sclerosis. Lancet Neurol. 3 (92): 104—10. doi:10.1016/S1474-4422(03)00663-X. PMID 14747002.
↑ Hassan-Smith, G; Douglas, MR (2011 Oct). Epidemiology and diagnosis of multiple sclerosis. British journal of hospital medicine (London, England : 2005). 72 (10): M146-51. PMID 22041658.
↑ Rosati G (April 2001). The prevalence of multiple sclerosis in the world: an update. Neurol. Sci. 22 (2): 117—39. doi:10.1007/s100720170011. PMID 11603614.
↑ ^а ^б ^в ^г Baranzini SE (June 2011). Revealing the genetic basis of multiple sclerosis: are we there yet?. Curr. Opin. Genet. Dev. 21 (3): 317—24. doi:10.1016/j.gde.2010.12.006. PMC 3105160. PMID 21247752.
↑ ^а ^б Kurtzke JF (October 1993). Epidemiologic evidence for multiple sclerosis as an infection. Clin. Microbiol. Rev. 6 (4): 382—427. doi:10.1128/CMR.6.4.382. PMC 358295. PMID 8269393.
↑ Gilden DH (March 2005). Infectious causes of multiple sclerosis. The Lancet Neurology. 4 (3): 195—202. doi:10.1016/S1474-4422(05)01017-3. PMID 15721830.
↑ Spitsin S, Koprowski H (2008). Role of uric acid in multiple sclerosis. Curr. Top. Microbiol. Immunol. 318: 325—42. PMID 18219824.
↑ ^а ^б Chari DM (2007). Remyelination in multiple sclerosis. Int. Rev. Neurobiol. 79: 589—620. doi:10.1016/S0074-7742(07)79026-8. PMID 17531860.
↑ Pittock SJ, Lucchinetti CF (March 2007). The pathology of MS: new insights and potential clinical applications. Neurologist. 13 (2): 45—56. doi:10.1097/01.nrl.0000253065.31662.37. PMID 17351524.
↑ Trojano M, Paolicelli D (November 2001). The differential diagnosis of multiple sclerosis: classification and clinical features of relapsing and progressive neurological syndromes. Neurol. Sci. 22 (Suppl 2): S98—102. doi:10.1007/s100720100044. PMID 11794488.
↑ Poser CM, Brinar VV (June 2004). Diagnostic criteria for multiple sclerosis: an historical review. Clin Neurol Neurosurg. 106 (3): 147—58. doi:10.1016/j.clineuro.2004.02.004. PMID 15177763.
↑ ^а ^б ^в ^г McDonald WI, Compston A, Edan G та ін. (July 2001). Recommended diagnostic criteria for multiple sclerosis: guidelines from the International Panel on the diagnosis of multiple sclerosis. Ann. Neurol. 50 (1): 121—7. doi:10.1002/ana.1032. PMID 11456302. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Polman CH, Reingold SC, Edan G та ін. (December 2005). Diagnostic criteria for multiple sclerosis: 2005 revisions to the "McDonald Criteria". Ann. Neurol. 58 (6): 840—6. doi:10.1002/ana.20703. PMID 16283615. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Rashid W, Miller DH (February 2008). Recent advances in neuroimaging of multiple sclerosis. Semin Neurol. 28 (1): 46—55. doi:10.1055/s-2007-1019127. PMID 18256986.
↑ Link H, Huang YM (November 2006). Oligoclonal bands in multiple sclerosis cerebrospinal fluid: an update on methodology and clinical usefulness. J. Neuroimmunol. 180 (1–2): 17—28. doi:10.1016/j.jneuroim.2006.07.006. PMID 16945427.
↑ Gronseth GS, Ashman EJ (May 2000). Practice parameter: the usefulness of evoked potentials in identifying clinically silent lesions in patients with suspected multiple sclerosis (an evidence-based review): Report of the Quality Standards Subcommittee of the American Academy of Neurology. Neurology. 54 (9): 1720—5. doi:10.1212/WNL.54.9.1720. PMID 10802774.
↑ Pittock SJ, Rodriguez M (2008). Benign multiple sclerosis: a distinct clinical entity with therapeutic implications. Curr. Top. Microbiol. Immunol. 318: 1—17. doi:10.1007/978-3-540-73677-6_1. PMID 18219812.
↑ Feinstein, A (2007). The clinical neuropsychiatry of multiple sclerosis (вид. 2nd ed.). Cambridge: Cambridge University Press. с. 20. ISBN 052185234X.
↑ ^а ^б Miller D, Barkhof F, Montalban X, Thompson A, Filippi M (May 2005). Clinically isolated syndromes suggestive of multiple sclerosis, part I: natural history, pathogenesis, diagnosis, and prognosis. Lancet Neurol. 4 (5): 281—8. doi:10.1016/S1474-4422(05)70071-5. PMID 15847841.
↑ Rovaris M, Confavreux C, Furlan R, Kappos L, Comi G, Filippi M (April 2006). Secondary progressive multiple sclerosis: current knowledge and future challenges. Lancet Neurol. 5 (4): 343—54. doi:10.1016/S1474-4422(06)70410-0. PMID 16545751.
↑ ^а ^б ^в Miller DH, Leary SM (October 2007). Primary-progressive multiple sclerosis. Lancet Neurol. 6 (10): 903—12. doi:10.1016/S1474-4422(07)70243-0. PMID 17884680.
↑ Stadelmann C, Brück W (November 2004). Lessons from the neuropathology of atypical forms of multiple sclerosis. Neurol. Sci. 25 (Suppl 4): S319—22. doi:10.1007/s10072-004-0333-1. PMID 15727225.
↑ Шаблон:Cite cochrane
↑ Multiple sclerosis : national clinical guideline for diagnosis and management in primary and secondary care (pdf). London: Royal College of Physicians. 2004. с. 54—57. ISBN 1-86016-182-0. PMID 21290636. Процитовано 6 February 2013. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
↑ ^а ^б ^в He, D; Xu, Z; Dong, S; Zhang, H; Zhou, H; Wang, L; Zhang, S (2012 Dec 12). Zhou, Hongyu (ред.). Teriflunomide for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online). 12: CD009882. doi:10.1002/14651858.CD009882.pub2. PMID 23235682.
↑ FDA approves new multiple sclerosis treatment Aubagio (Пресреліз). US FDA. 12 вересня 2012. Процитовано 21 січня 2013.
↑ ^а ^б Biogen Idec’s TECFIDERA™ (Dimethyl Fumarate) Approved in US as a First-Line Oral Treatment for Multiple Sclerosis (Пресреліз). Biogen Idec. 27 березня 2013. Процитовано 4 червня 2013.
↑ Manouchehrinia, A; Constantinescu, CS (2012 Oct). Cost-effectiveness of disease-modifying therapies in multiple sclerosis. Current neurology and neuroscience reports. 12 (5): 592—600. PMID 22782520.
↑ ^а ^б Hassan-Smith, G; Douglas, MR (2011 Nov). Management and prognosis of multiple sclerosis. British journal of hospital medicine (London, England : 2005). 72 (11): M174-6. PMID 22082979.
↑ Freedman MS (January 2011). Long-term follow-up of clinical trials of multiple sclerosis therapies. Neurology. 76 (1 Suppl 1): S26—34. doi:10.1212/WNL.0b013e318205051d. PMID 21205679.
↑ Qizilbash N, Mendez I, Sanchez-de la Rosa R (January 2012). Benefit-risk analysis of glatiramer acetate for relapsing-remitting and clinically isolated syndrome multiple sclerosis. Clin Ther. 34 (1): 159—176.e5. doi:10.1016/j.clinthera.2011.12.006. PMID 22284996.
↑ Bates D (January 2011). Treatment effects of immunomodulatory therapies at different stages of multiple sclerosis in short-term trials. Neurology. 76 (1 Suppl 1): S14—25. doi:10.1212/WNL.0b013e3182050388. PMID 21205678.
↑ Johnston J, So TY (June 2012). First-line disease-modifying therapies in paediatric multiple sclerosis: a comprehensive overview. Drugs. 72 (9): 1195—211. doi:10.2165/11634010-000000000-00000. PMID 22642799.
↑ Killestein J, Rudick RA, Polman CH (November 2011). Oral treatment for multiple sclerosis. Lancet Neurol. 10 (11): 1026—34. doi:10.1016/S1474-4422(11)70228-9. PMID 22014437.
↑ Kellerman, Rick D.; Edward N. Hanley Jr MD (2011). Conn's Current Therapy 2012: Expert Consult - Online and Print. Philadelphia: Saunders. с. 627. ISBN 1-4557-0738-4.
↑ ^а ^б Martinelli Boneschi, F; Vacchi, L; Rovaris, M; Capra, R; Comi, G (2013 May 31). Mitoxantrone for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online). 5: CD002127. PMID 23728638.
↑ Marriott, JJ; Miyasaki, JM; Gronseth, G; O'Connor, PW; Therapeutics and Technology Assessment Subcommittee of the American Academy of, Neurology (2010 May 4). Evidence Report: The efficacy and safety of mitoxantrone (Novantrone) in the treatment of multiple sclerosis: Report of the Therapeutics and Technology Assessment Subcommittee of the American Academy of Neurology. Neurology. 74 (18): 1463—70. PMID 20439849.
↑ ^а ^б Balak, DM; Hengstman, GJ; Çakmak, A; Thio, HB (2012 Dec). Cutaneous adverse events associated with disease-modifying treatment in multiple sclerosis: a systematic review. Multiple sclerosis (Houndmills, Basingstoke, England). 18 (12): 1705—17. PMID 22371220.
↑ Sládková T, Kostolanský F (2006). The role of cytokines in the immune response to influenza A virus infection. Acta Virol. 50 (3): 151—62. PMID 17131933.
↑ Munari L, Lovati R, Boiko A (2004). Munari, Luca M. (ред.). Therapy with glatiramer acetate for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD004678. doi:10.1002/14651858.CD004678. PMID 14974077.
↑ Tremlett H, Oger J (November 2004). Hepatic injury, liver monitoring and the beta-interferons for multiple sclerosis. J. Neurol. 251 (11): 1297—303. doi:10.1007/s00415-004-0619-5. PMID 15592724.
↑ Comi G (October 2009). Treatment of multiple sclerosis: role of natalizumab. Neurol. Sci. 30. Suppl 2 (S2): S155—8. doi:10.1007/s10072-009-0147-2. PMID 19882365.
↑ Hunt, D; Giovannoni, G (2012 Feb). Natalizumab-associated progressive multifocal leucoencephalopathy: a practical approach to risk profiling and monitoring. Practical neurology. 12 (1): 25—35. PMID 22258169.
↑ ^а ^б ^в Killestein J, Rudick RA, Polman CH (November 2011). Oral treatment for multiple sclerosis. Lancet Neurol. 10 (11): 1026—34. doi:10.1016/S1474-4422(11)70228-9. PMID 22014437.
↑ NDA 204063 - FDA Approved Labeling Text (PDF). US Food and Drug Agency. 27 March 2013. Процитовано 5 April 2013.
NDA Approval (PDF). US Food and Drug Agency. 27 March 2013. Процитовано 5 April 2013.
↑ ^а ^б Saidha S, Eckstein C, Calabresi PA (January 2012). New and emerging disease modifying therapies for multiple sclerosis. Ann. N. Y. Acad. Sci. 1247: 117—37. doi:10.1111/j.1749-6632.2011.06272.x. PMID 22224673.
↑ Kesselring J, Beer S (October 2005). Symptomatic therapy and neurorehabilitation in multiple sclerosis. Lancet Neurol. 4 (10): 643—52. doi:10.1016/S1474-4422(05)70193-9. PMID 16168933.
↑ Khan F, Turner-Stokes L, Ng L, Kilpatrick T (2007). Khan, Fary (ред.). Multidisciplinary rehabilitation for adults with multiple sclerosis. Cochrane Database Syst Rev (2): CD006036. doi:10.1002/14651858.CD006036.pub2. PMID 17443610.
↑ ^а ^б Steultjens EM, Dekker J, Bouter LM, Leemrijse CJ, van den Ende CH (2005). Evidence of the efficacy of occupational therapy in different conditions: an overview of systematic reviews. Clinical rehabilitation. 19 (3): 247—54. doi:10.1191/0269215505cr870oa. PMID 15859525.
↑ Steultjens EM, Dekker J, Bouter LM, Cardol M, Van de Nes JC, Van den Ende CH (2003). Steultjens, Esther EMJ (ред.). Occupational therapy for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (3): CD003608. doi:10.1002/14651858.CD003608. PMID 12917976.
↑ Gallien P, Nicolas B, Robineau S, Pétrilli S, Houedakor J, Durufle A (2007). Physical training and multiple sclerosis. Ann Readapt Med Phys. 50 (6): 373—6, 369—72. doi:10.1016/j.annrmp.2007.04.004. PMID 17482708.
↑ Rietberg MB, Brooks D, Uitdehaag BMJ, Kwakkel G (2005). Kwakkel, Gert (ред.). Exercise therapy for multiple sclerosis. Cochrane Database of Systematic Reviews (1): CD003980. doi:10.1002/14651858.CD003980.pub2. PMID 15674920.
↑ Thomas PW, Thomas S, Hillier C, Galvin K, Baker R (2006). Thomas, Peter W (ред.). Psychological interventions for multiple sclerosis. Cochrane Database of Systematic Reviews (1): CD004431. doi:10.1002/14651858.CD004431.pub2. PMID 16437487.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Huntley A (January 2006). A review of the evidence for efficacy of complementary and alternative medicines in MS. Int MS J. 13 (1): 5—12, 4. PMID 16420779.
↑ Olsen SA (2009). A review of complementary and alternative medicine (CAM) by people with multiple sclerosis. Occup Ther Int. 16 (1): 57—70. doi:10.1002/oti.266. PMID 19222053.
↑ Jagannath, VA; Fedorowicz, Z; Asokan, GV; Robak, EW; Whamond, L (2010 Dec 8). Vitamin D for the management of multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (12): CD008422. PMID 21154396.
↑ Farinotti M, Simi S, Di Pietrantonj C та ін. (2007). Farinotti, Mariangela (ред.). Dietary interventions for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD004192. doi:10.1002/14651858.CD004192.pub2. PMID 17253500. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Grigorian A, Araujo L, Naidu NN, Place DJ, Choudhury B, Demetriou M. (September 2011). N-acetylglucosamine inhibits T-helper 1 (Th1)/T-helper 17 (Th17) cell responses and treats experimental autoimmune encephalomyelitis. J Biol Chem. doi:10.1074/jbc.M111.277814. Epub 2011 Sep 29.. PMID 21965673. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)
↑ Chong MS, Wolff K, Wise K, Tanton C, Winstock A, Silber E (2006). Cannabis use in patients with multiple sclerosis. Mult. Scler. 12 (5): 646—51. doi:10.1177/1352458506070947. PMID 17086912.
↑ Bennett M, Heard R (2004). Bennett, Michael H (ред.). Hyperbaric oxygen therapy for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD003057. doi:10.1002/14651858.CD003057.pub2. PMID 14974004.
↑ Adams, Tim (23 May 2010). Gut instinct: the miracle of the parasitic hookworm. The Observer.
↑ ^а ^б ^в Phadke JG (May 1987). Survival pattern and cause of death in patients with multiple sclerosis: results from an epidemiological survey in north east Scotland. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. 50 (5): 523—31. doi:10.1136/jnnp.50.5.523. PMC 1031962. PMID 3495637.
↑ Myhr KM, Riise T, Vedeler C та ін. (February 2001). Disability and prognosis in multiple sclerosis: demographic and clinical variables important for the ability to walk and awarding of disability pension. Mult. Scler. 7 (1): 59—65. PMID 11321195. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Lozano, R (2012 Dec 15). Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet. 380 (9859): 2095—128. PMID 23245604.
↑ ^а ^б Compston A (October 1988). The 150th anniversary of the first depiction of the lesions of multiple sclerosis. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. 51 (10): 1249—52. doi:10.1136/jnnp.51.10.1249. PMC 1032909. PMID 3066846.
↑ Lassmann H (October 1999). The pathology of multiple sclerosis and its evolution. Philos. Trans. R. Soc. Lond., B, Biol. Sci. 354 (1390): 1635—40. doi:10.1098/rstb.1999.0508. PMC 1692680. PMID 10603616.
↑ Lassmann H (July 2005). Multiple sclerosis pathology: evolution of pathogenetic concepts. Brain Pathology. 15 (3): 217—22. doi:10.1111/j.1750-3639.2005.tb00523.x. PMID 16196388.
↑ Medaer R (September 1979). Does the history of multiple sclerosis go back as far as the 14th century?. Acta Neurol. Scand. 60 (3): 189—92. doi:10.1111/j.1600-0447.1979.tb08970.x. PMID 390966.
↑ Holmøy T (2006). A Norse contribution to the history of neurological diseases. Eur. Neurol. 55 (1): 57—8. doi:10.1159/000091431. PMID 16479124.
↑ Firth, D (1948). The Case of August D`Esté. Cambridge: Cambridge University Press.
↑ ^а ^б Pearce JM (2005). Historical descriptions of multiple sclerosis. Eur. Neurol. 54 (1): 49—53. doi:10.1159/000087387. PMID 16103678.
↑ Barbellion, Wilhelm Nero Pilate (1919). The Journal of a Disappointed Man. New York: George H. Doran. ISBN 0-7012-1906-8.
↑ Cohen JA (July 2009). Emerging therapies for relapsing multiple sclerosis. Arch. Neurol. 66 (7): 821—8. doi:10.1001/archneurol.2009.104. PMID 19597083.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Miller AE (2011). Multiple sclerosis: where will we be in 2020?. Mt. Sinai J. Med. 78 (2): 268—79. doi:10.1002/msj.20242. PMID 21425270.
↑ Jeffrey, susan (09 Aug 2012). CONCERTO: A Third Phase 3 Trial for Laquinimod in MS. Medscape Medical News. Процитовано 21 May 2013.
↑ Kieseier BC, Calabresi PA (March 2012). PEGylation of interferon-β-1a: a promising strategy in multiple sclerosis. CNS Drugs. 26 (3): 205—14. doi:10.2165/11596970-000000000-00000. PMID 22201341.
↑ ^а ^б Biogen Idec Announces Positive Top-Line Results from Phase 3 Study of Peginterferon Beta-1a in Multiple Sclerosis (Пресреліз). Biogen Idec. 24 січня 2013. Процитовано 21 травня 2013.
↑ ^а ^б ^в ^г Milo R, Panitch H (February 2011). Combination therapy in multiple sclerosis. J. Neuroimmunol. 231 (1-2): 23—31. doi:10.1016/j.jneuroim.2010.10.021. PMID 21111490.
↑ Luessi F, Siffrin V, Zipp F (September 2012). Neurodegeneration in multiple sclerosis: novel treatment strategies. Expert Rev Neurother. 12 (9): 1061—76, quiz 1077. doi:10.1586/ern.12.59. PMID 23039386.
↑ Mehta V, Pei W, Yang G та ін. (2013). Iron is a sensitive biomarker for inflammation in multiple sclerosis lesions. PLoS ONE. 8 (3): e57573. doi:10.1371/journal.pone.0057573. PMC 3597727. PMID 23516409. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ ^а ^б ^в ^г Harris VK, Sadiq SA (2009). Disease biomarkers in multiple sclerosis: potential for use in therapeutic decision making. Mol Diagn Ther. 13 (4): 225—44. doi:10.2165/11313470-000000000-00000. PMID 19712003.
↑ ^а ^б ^в ^г Filippi M, Rocca MA, De Stefano N та ін. (December 2011). Magnetic resonance techniques in multiple sclerosis: the present and the future. Arch. Neurol. 68 (12): 1514—20. doi:10.1001/archneurol.2011.914. PMID 22159052. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Kiferle L, Politis M, Muraro PA, Piccini P (February 2011). Positron emission tomography imaging in multiple sclerosis-current status and future applications. Eur. J. Neurol. 18 (2): 226—31. doi:10.1111/j.1468-1331.2010.03154.x. PMID 20636368.
↑ Zamboni P, Galeotti R, Menegatti E та ін. (April 2009). Chronic cerebrospinal venous insufficiency in patients with multiple sclerosis. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. 80 (4): 392—9. doi:10.1136/jnnp.2008.157164. PMC 2647682. PMID 19060024. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
↑ Pullman D, Zarzeczny A, Picard A (2013). Media, politics and science policy: MS and evidence from the CCSVI Trenches. BMC Med Ethics. 14: 6. doi:10.1186/1472-6939-14-6. PMC 3575396. PMID 23402260.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
↑ ^а ^б Qiu J (May 2010). Venous abnormalities and multiple sclerosis: another breakthrough claim?. Lancet Neurol. 9 (5): 464—5. doi:10.1016/S1474-4422(10)70098-3. PMID 20398855.
↑ Ghezzi A, Comi G, Federico A (February 2011). Chronic cerebro-spinal venous insufficiency (CCSVI) and multiple sclerosis. Neurol. Sci. 32 (1): 17—21. doi:10.1007/s10072-010-0458-3. PMID 21161309.
↑ Dorne H, Zaidat OO, Fiorella D, Hirsch J, Prestigiacomo C, Albuquerque F, Tarr RW. (October 2010). Chronic cerebrospinal venous insufficiency and the doubtful promise of an endovascular treatment for multiple sclerosis. J NeuroIntervent Surg. 2 (4): 309—311. doi:10.1136/jnis.2010.003947. PMID 21990639.
↑ Baracchini C, Atzori M, Gallo P (March 2013). CCSVI and MS: no meaning, no fact. Neurol. Sci. 34 (3): 269—79. doi:10.1007/s10072-012-1101-2. PMID 22569567.
↑ van Zuuren, EJ; Fedorowicz, Z; Pucci, E; Jagannath, VA; Robak, EW (2012 Dec 12). Percutaneous transluminal angioplasty for treatment of chronic cerebrospinal venous insufficiency (CCSVI) in multiple sclerosis patients. Cochrane database of systematic reviews (Online). 12: CD009903. PMID 23235683.

Інші джерела

Langgartner M, Langgartner I, Drlicek M (April 2005). The patient's journey: multiple sclerosis. BMJ. 330 (7496): 885—8. doi:10.1136/bmj.330.7496.885. PMC 556161. PMID 15831874.

Зовнішні посилання

Розсіяний склероз, каталог посилань Open Directory Project
Database for analysis and comparison of global data on the epidemiology of MS

Шаблон:Link GA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q13442814"_data-entity-id="Q90112371"><i_class="wef_low_priority_links">[[:d:Q90112368|Dunkley&nbsp;B.&nbsp;T.]],_[[:d:Q67501021|Davis&nbsp;K.&nbsp;D.]]</i>_[[:d:Q90112371|Cross-network_coupling_of_neural_oscillations_in_the_dynamic_pain_connectome_reflects_chronic_neuropathic_pain_in_multiple_sclerosis]]_//_''[[:en:NeuroImage:_Clinical|NeuroImage:_Clinical]]''<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Elsevier|Elsevier_BV]],_2020._—_Vol.&nbsp;26._—_P.&nbsp;102230._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/2213-1582_2213-1582]_—_[http://dx.doi.org/10.1016/J.NICL.2020.102230_doi:10.1016/J.NICL.2020.102230]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q90112368]][[d:Track:Q746413]][[d:Track:Q67501021]][[d:Track:Q90112371]][[d:Track:Q22907265]]</div>-1] Dunkley B. T., Davis K. D. Cross-network coupling of neural oscillations in the dynamic pain connectome reflects chronic neuropathic pain in multiple sclerosis // NeuroImage: Clinical — Elsevier BV, 2020. — Vol. 26. — P. 102230. — ISSN 2213-1582 — doi:10.1016/J.NICL.2020.102230
d:Track:Q90112368 d:Track:Q746413 d:Track:Q67501021 d:Track:Q90112371 d:Track:Q22907265

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q1916557"_data-entity-id="Q21008030">NDF-RT<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q21008030]]</div>-2] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л NDF-RT
d:Track:Q21008030

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q56863002">Drug_Indications_Extracted_from_FAERS<span_class="wef_low_priority_links">_—_[http://dx.doi.org/10.5281/ZENODO.1435999_doi:10.5281/ZENODO.1435999]</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q56863002]]</div>-3] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
d:Track:Q56863002

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1916557"_data-entity-id="Q57664317">[https://drugs.ncats.io/drug/BH3B64OKL9_Inxight:_Drugs_Database]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q57664317]]</div>-4] Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1916557"_data-entity-id="Q57664317">[https://drugs.ncats.io/drug/9842X06Q6M_Inxight:_Drugs_Database]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q57664317]]</div>-5] Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1916557"_data-entity-id="Q57664317">[https://drugs.ncats.io/drug/45IUB1PX8R_Inxight:_Drugs_Database]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q57664317]]</div>-6] Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1916557"_data-entity-id="Q57664317">[https://drugs.ncats.io/drug/3QN8BYN5QF_Inxight:_Drugs_Database]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q57664317]]</div>-7] Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1916557"_data-entity-id="Q57664317">[https://drugs.ncats.io/drug/1C058IKG3B_Inxight:_Drugs_Database]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q57664317]]</div>-8] Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1916557"_data-entity-id="Q57664317">[https://drugs.ncats.io/drug/K0U68Q2TXA_Inxight:_Drugs_Database]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q57664317]]</div>-9] Inxight: Drugs Database
d:Track:Q57664317

[pmid18970977-10] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак ^ал ^ам ^ан ^ап ^ар ^ас ^ат ^ау ^аф ^ах ^ац ^аш ^ащ ^аю ^ая ^ба ^бб ^бв ^бг ^бд ^бе ^бж ^би ^бк Compston A, Coles A (October 2008). Multiple sclerosis. Lancet. 372 (9648): 1502—17. doi:10.1016/S0140-6736(08)61620-7. PMID 18970977.

[pmid11955556-11] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н Compston A, Coles A (April 2002). Multiple sclerosis. Lancet. 359 (9313): 1221—31. doi:10.1016/S0140-6736(02)08220-X. PMID 11955556.

[12] Murray ED, Buttner EA, Price BH (2012). Depression and Psychosis in Neurological Practice. У Daroff R, Fenichel G, Jankovic J, Mazziotta J (ред.). Bradley's neurology in clinical practice (вид. 6th ed.). Philadelphia, PA: Elsevier/Saunders. ISBN 1-4377-0434-4.

[pmid8780061-13] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Lublin FD, Reingold SC; National Multiple Sclerosis Society (USA) Advisory Committee on Clinical Trials of New Agents in Multiple Sclerosis (April 1996). Defining the clinical course of multiple sclerosis: results of an international survey. Neurology. 46 (4): 907—11. doi:10.1212/WNL.46.4.907. PMID 8780061.

[14] Nakahara, J; Maeda, M; Aiso, S; Suzuki, N (2012 Feb). Current concepts in multiple sclerosis: autoimmunity versus oligodendrogliopathy. Clinical reviews in allergy & immunology. 42 (1): 26—34. PMID 22189514.

[pmid17444504-15] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Ascherio A, Munger KL (April 2007). Environmental risk factors for multiple sclerosis. Part I: the role of infection. Ann. Neurol. 61 (4): 288—99. doi:10.1002/ana.21117. PMID 17444504.

[pmid8017890-16] а ^б ^в Weinshenker BG (1994). Natural history of multiple sclerosis. Ann. Neurol. 36 (Suppl): S6—11. doi:10.1002/ana.410360704. PMID 8017890.

[Atlas2008-17] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж World Health Organization (2008). Atlas: Multiple Sclerosis Resources in the World 2008 (PDF). Geneva: World Health Organization. с. 15—16. ISBN 92-4-156375-3.

[Milo2010-18] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п Milo R, Kahana E (March 2010). Multiple sclerosis: geoepidemiology, genetics and the environment. Autoimmun Rev. 9 (5): A387—94. doi:10.1016/j.autrev.2009.11.010. PMID 19932200.

[Charcot1-19] а ^б ^в Clanet M (June 2008). Jean-Martin Charcot. 1825 to 1893 (PDF). Int MS J. 15 (2): 59—61. PMID 18782501.
* Charcot, J. (1868). Histologie de la sclerose en plaques. Gazette des hopitaux, Paris. 41: 554—5.

[20] Kurtzke JF (1983). Rating neurologic impairment in multiple sclerosis: an expanded disability status scale (EDSS). Neurology. 33 (11): 1444—52. doi:10.1212/WNL.33.11.1444. PMID 6685237.

[pmid10467378-21] Amato MP, Ponziani G (August 1999). Quantification of impairment in MS: discussion of the scales in use. Mult. Scler. 5 (4): 216—9. PMID 10467378.

[pmid12356200-22] Rudick RA, Cutter G, Reingold S (October 2002). The multiple sclerosis functional composite: a new clinical outcome measure for multiple sclerosis trials. Mult. Scler. 8 (5): 359—65. PMID 12356200.

[Tsang2011-23] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Tsang, BK; Macdonell, R (2011 Dec). Multiple sclerosis- diagnosis, management and prognosis. Australian family physician. 40 (12): 948—55. PMID 22146321.

[pmid16804331-24] а ^б Tataru N, Vidal C, Decavel P, Berger E, Rumbach L (2006). Limited impact of the summer heat wave in France (2003) on hospital admissions and relapses for multiple sclerosis. Neuroepidemiology. 27 (1): 28—32. doi:10.1159/000094233. PMID 16804331.

[pmid17439878-25] Heesen C, Mohr DC, Huitinga I та ін. (March 2007). Stress regulation in multiple sclerosis: current issues and concepts. Mult. Scler. 13 (2): 143—8. doi:10.1177/1352458506070772. PMID 17439878. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[pmid11205361-26] Martinelli V (2000). Trauma, stress and multiple sclerosis. Neurol. Sci. 21 (4 Suppl 2): S849—52. doi:10.1007/s100720070024. PMID 11205361.

[pmid15556803-27] а ^б ^в ^г ^д ^е Marrie RA (December 2004). Environmental risk factors in multiple sclerosis aetiology. Lancet Neurol. 3 (12): 709—18. doi:10.1016/S1474-4422(04)00933-0. PMID 15556803.

[pmid18606967-28] а ^б ^в Alonso A, Hernán MA (July 2008). Temporal trends in the incidence of multiple sclerosis: a systematic review. Neurology. 71 (2): 129—35. doi:10.1212/01.wnl.0000316802.35974.34. PMID 18606967.

[pmid12127652-29] а ^б Pugliatti M, Sotgiu S, Rosati G (July 2002). The worldwide prevalence of multiple sclerosis. Clin Neurol Neurosurg. 104 (3): 182—91. PMID 12127652.

[pmid17492755-30] а ^б ^в ^г Ascherio A, Munger KL (June 2007). Environmental risk factors for multiple sclerosis. Part II: Noninfectious factors. Ann. Neurol. 61 (6): 504—13. doi:10.1002/ana.21141. PMID 17492755.

[pmid20494325-31] Ascherio A, Munger KL, Simon KC (June 2010). Vitamin D and multiple sclerosis. Lancet Neurol. 9 (6): 599—612. doi:10.1016/S1474-4422(10)70086-7. PMID 20494325.

[pmid19897699-32] Kulie T, Groff A, Redmer J, Hounshell J, Schrager S (2009). Vitamin D: an evidence-based review. J Am Board Fam Med. 22 (6): 698—706. doi:10.3122/jabfm.2009.06.090037. PMID 19897699.

[pmid14747002-33] Dyment DA, Ebers GC, Sadovnick AD (February 2004). Genetics of multiple sclerosis. Lancet Neurol. 3 (92): 104—10. doi:10.1016/S1474-4422(03)00663-X. PMID 14747002.

[34] Hassan-Smith, G; Douglas, MR (2011 Oct). Epidemiology and diagnosis of multiple sclerosis. British journal of hospital medicine (London, England : 2005). 72 (10): M146-51. PMID 22041658.

[pmid11603614-35] Rosati G (April 2001). The prevalence of multiple sclerosis in the world: an update. Neurol. Sci. 22 (2): 117—39. doi:10.1007/s100720170011. PMID 11603614.

[pmid21247752-36] а ^б ^в ^г Baranzini SE (June 2011). Revealing the genetic basis of multiple sclerosis: are we there yet?. Curr. Opin. Genet. Dev. 21 (3): 317—24. doi:10.1016/j.gde.2010.12.006. PMC 3105160. PMID 21247752.

[pmid8269393-37] а ^б Kurtzke JF (October 1993). Epidemiologic evidence for multiple sclerosis as an infection. Clin. Microbiol. Rev. 6 (4): 382—427. doi:10.1128/CMR.6.4.382. PMC 358295. PMID 8269393.

[pmid15721830-38] Gilden DH (March 2005). Infectious causes of multiple sclerosis. The Lancet Neurology. 4 (3): 195—202. doi:10.1016/S1474-4422(05)01017-3. PMID 15721830.

[pmid18219824-39] Spitsin S, Koprowski H (2008). Role of uric acid in multiple sclerosis. Curr. Top. Microbiol. Immunol. 318: 325—42. PMID 18219824.

[pmid17531860-40] а ^б Chari DM (2007). Remyelination in multiple sclerosis. Int. Rev. Neurobiol. 79: 589—620. doi:10.1016/S0074-7742(07)79026-8. PMID 17531860.

[pmid17351524-41] Pittock SJ, Lucchinetti CF (March 2007). The pathology of MS: new insights and potential clinical applications. Neurologist. 13 (2): 45—56. doi:10.1097/01.nrl.0000253065.31662.37. PMID 17351524.

[pmid11794488-42] Trojano M, Paolicelli D (November 2001). The differential diagnosis of multiple sclerosis: classification and clinical features of relapsing and progressive neurological syndromes. Neurol. Sci. 22 (Suppl 2): S98—102. doi:10.1007/s100720100044. PMID 11794488.

[pmid15177763-43] Poser CM, Brinar VV (June 2004). Diagnostic criteria for multiple sclerosis: an historical review. Clin Neurol Neurosurg. 106 (3): 147—58. doi:10.1016/j.clineuro.2004.02.004. PMID 15177763.

[pmid11456302-44] а ^б ^в ^г McDonald WI, Compston A, Edan G та ін. (July 2001). Recommended diagnostic criteria for multiple sclerosis: guidelines from the International Panel on the diagnosis of multiple sclerosis. Ann. Neurol. 50 (1): 121—7. doi:10.1002/ana.1032. PMID 11456302. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[pmid16283615-45] Polman CH, Reingold SC, Edan G та ін. (December 2005). Diagnostic criteria for multiple sclerosis: 2005 revisions to the "McDonald Criteria". Ann. Neurol. 58 (6): 840—6. doi:10.1002/ana.20703. PMID 16283615. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[pmid18256986-46] Rashid W, Miller DH (February 2008). Recent advances in neuroimaging of multiple sclerosis. Semin Neurol. 28 (1): 46—55. doi:10.1055/s-2007-1019127. PMID 18256986.

[pmid16945427-47] Link H, Huang YM (November 2006). Oligoclonal bands in multiple sclerosis cerebrospinal fluid: an update on methodology and clinical usefulness. J. Neuroimmunol. 180 (1–2): 17—28. doi:10.1016/j.jneuroim.2006.07.006. PMID 16945427.

[pmid10802774-48] Gronseth GS, Ashman EJ (May 2000). Practice parameter: the usefulness of evoked potentials in identifying clinically silent lesions in patients with suspected multiple sclerosis (an evidence-based review): Report of the Quality Standards Subcommittee of the American Academy of Neurology. Neurology. 54 (9): 1720—5. doi:10.1212/WNL.54.9.1720. PMID 10802774.

[pmid18219812-49] Pittock SJ, Rodriguez M (2008). Benign multiple sclerosis: a distinct clinical entity with therapeutic implications. Curr. Top. Microbiol. Immunol. 318: 1—17. doi:10.1007/978-3-540-73677-6_1. PMID 18219812.

[50] Feinstein, A (2007). The clinical neuropsychiatry of multiple sclerosis (вид. 2nd ed.). Cambridge: Cambridge University Press. с. 20. ISBN 052185234X.

[pmid15847841-51] а ^б Miller D, Barkhof F, Montalban X, Thompson A, Filippi M (May 2005). Clinically isolated syndromes suggestive of multiple sclerosis, part I: natural history, pathogenesis, diagnosis, and prognosis. Lancet Neurol. 4 (5): 281—8. doi:10.1016/S1474-4422(05)70071-5. PMID 15847841.

[pmid16545751-52] Rovaris M, Confavreux C, Furlan R, Kappos L, Comi G, Filippi M (April 2006). Secondary progressive multiple sclerosis: current knowledge and future challenges. Lancet Neurol. 5 (4): 343—54. doi:10.1016/S1474-4422(06)70410-0. PMID 16545751.

[pmid17884680-53] а ^б ^в Miller DH, Leary SM (October 2007). Primary-progressive multiple sclerosis. Lancet Neurol. 6 (10): 903—12. doi:10.1016/S1474-4422(07)70243-0. PMID 17884680.

[pmid15727225-54] Stadelmann C, Brück W (November 2004). Lessons from the neuropathology of atypical forms of multiple sclerosis. Neurol. Sci. 25 (Suppl 4): S319—22. doi:10.1007/s10072-004-0333-1. PMID 15727225.

[55] Шаблон:Cite cochrane

[RCOP_acute-56] Multiple sclerosis : national clinical guideline for diagnosis and management in primary and secondary care (pdf). London: Royal College of Physicians. 2004. с. 54—57. ISBN 1-86016-182-0. PMID 21290636. Процитовано 6 February 2013. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)

[He2012-57] а ^б ^в He, D; Xu, Z; Dong, S; Zhang, H; Zhou, H; Wang, L; Zhang, S (2012 Dec 12). Zhou, Hongyu (ред.). Teriflunomide for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online). 12: CD009882. doi:10.1002/14651858.CD009882.pub2. PMID 23235682.

[Aubagio-58] FDA approves new multiple sclerosis treatment Aubagio (Пресреліз). US FDA. 12 вересня 2012. Процитовано 21 січня 2013.

[fumarate-59] а ^б Biogen Idec’s TECFIDERA™ (Dimethyl Fumarate) Approved in US as a First-Line Oral Treatment for Multiple Sclerosis (Пресреліз). Biogen Idec. 27 березня 2013. Процитовано 4 червня 2013.

[60] Manouchehrinia, A; Constantinescu, CS (2012 Oct). Cost-effectiveness of disease-modifying therapies in multiple sclerosis. Current neurology and neuroscience reports. 12 (5): 592—600. PMID 22782520.

[Hassan2011-61] а ^б Hassan-Smith, G; Douglas, MR (2011 Nov). Management and prognosis of multiple sclerosis. British journal of hospital medicine (London, England : 2005). 72 (11): M174-6. PMID 22082979.

[pmid21205679-62] Freedman MS (January 2011). Long-term follow-up of clinical trials of multiple sclerosis therapies. Neurology. 76 (1 Suppl 1): S26—34. doi:10.1212/WNL.0b013e318205051d. PMID 21205679.

[pmid22284996-63] Qizilbash N, Mendez I, Sanchez-de la Rosa R (January 2012). Benefit-risk analysis of glatiramer acetate for relapsing-remitting and clinically isolated syndrome multiple sclerosis. Clin Ther. 34 (1): 159—176.e5. doi:10.1016/j.clinthera.2011.12.006. PMID 22284996.

[pmid21205678-64] Bates D (January 2011). Treatment effects of immunomodulatory therapies at different stages of multiple sclerosis in short-term trials. Neurology. 76 (1 Suppl 1): S14—25. doi:10.1212/WNL.0b013e3182050388. PMID 21205678.

[pmid22642799-65] Johnston J, So TY (June 2012). First-line disease-modifying therapies in paediatric multiple sclerosis: a comprehensive overview. Drugs. 72 (9): 1195—211. doi:10.2165/11634010-000000000-00000. PMID 22642799.

[66] Killestein J, Rudick RA, Polman CH (November 2011). Oral treatment for multiple sclerosis. Lancet Neurol. 10 (11): 1026—34. doi:10.1016/S1474-4422(11)70228-9. PMID 22014437.

[67] Kellerman, Rick D.; Edward N. Hanley Jr MD (2011). Conn's Current Therapy 2012: Expert Consult - Online and Print. Philadelphia: Saunders. с. 627. ISBN 1-4557-0738-4.

[CochMit2013-68] а ^б Martinelli Boneschi, F; Vacchi, L; Rovaris, M; Capra, R; Comi, G (2013 May 31). Mitoxantrone for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online). 5: CD002127. PMID 23728638.

[69] Marriott, JJ; Miyasaki, JM; Gronseth, G; O'Connor, PW; Therapeutics and Technology Assessment Subcommittee of the American Academy of, Neurology (2010 May 4). Evidence Report: The efficacy and safety of mitoxantrone (Novantrone) in the treatment of multiple sclerosis: Report of the Therapeutics and Technology Assessment Subcommittee of the American Academy of Neurology. Neurology. 74 (18): 1463—70. PMID 20439849.

[Balak2012-70] а ^б Balak, DM; Hengstman, GJ; Çakmak, A; Thio, HB (2012 Dec). Cutaneous adverse events associated with disease-modifying treatment in multiple sclerosis: a systematic review. Multiple sclerosis (Houndmills, Basingstoke, England). 18 (12): 1705—17. PMID 22371220.

[pmid17131933-71] Sládková T, Kostolanský F (2006). The role of cytokines in the immune response to influenza A virus infection. Acta Virol. 50 (3): 151—62. PMID 17131933.

[pmid14974077-72] Munari L, Lovati R, Boiko A (2004). Munari, Luca M. (ред.). Therapy with glatiramer acetate for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD004678. doi:10.1002/14651858.CD004678. PMID 14974077.

[pmid15592724-73] Tremlett H, Oger J (November 2004). Hepatic injury, liver monitoring and the beta-interferons for multiple sclerosis. J. Neurol. 251 (11): 1297—303. doi:10.1007/s00415-004-0619-5. PMID 15592724.

[pmid19882365-74] Comi G (October 2009). Treatment of multiple sclerosis: role of natalizumab. Neurol. Sci. 30. Suppl 2 (S2): S155—8. doi:10.1007/s10072-009-0147-2. PMID 19882365.

[75] Hunt, D; Giovannoni, G (2012 Feb). Natalizumab-associated progressive multifocal leucoencephalopathy: a practical approach to risk profiling and monitoring. Practical neurology. 12 (1): 25—35. PMID 22258169.

[pmid22014437-76] а ^б ^в Killestein J, Rudick RA, Polman CH (November 2011). Oral treatment for multiple sclerosis. Lancet Neurol. 10 (11): 1026—34. doi:10.1016/S1474-4422(11)70228-9. PMID 22014437.

[fumarateNDA-77] NDA 204063 - FDA Approved Labeling Text (PDF). US Food and Drug Agency. 27 March 2013. Процитовано 5 April 2013.
NDA Approval (PDF). US Food and Drug Agency. 27 March 2013. Процитовано 5 April 2013.

[pmid22224673-78] а ^б Saidha S, Eckstein C, Calabresi PA (January 2012). New and emerging disease modifying therapies for multiple sclerosis. Ann. N. Y. Acad. Sci. 1247: 117—37. doi:10.1111/j.1749-6632.2011.06272.x. PMID 22224673.

[pmid16168933-79] Kesselring J, Beer S (October 2005). Symptomatic therapy and neurorehabilitation in multiple sclerosis. Lancet Neurol. 4 (10): 643—52. doi:10.1016/S1474-4422(05)70193-9. PMID 16168933.

[pmid17443610-80] Khan F, Turner-Stokes L, Ng L, Kilpatrick T (2007). Khan, Fary (ред.). Multidisciplinary rehabilitation for adults with multiple sclerosis. Cochrane Database Syst Rev (2): CD006036. doi:10.1002/14651858.CD006036.pub2. PMID 17443610.

[pmid15859525-81] а ^б Steultjens EM, Dekker J, Bouter LM, Leemrijse CJ, van den Ende CH (2005). Evidence of the efficacy of occupational therapy in different conditions: an overview of systematic reviews. Clinical rehabilitation. 19 (3): 247—54. doi:10.1191/0269215505cr870oa. PMID 15859525.

[pmid12917976-82] Steultjens EM, Dekker J, Bouter LM, Cardol M, Van de Nes JC, Van den Ende CH (2003). Steultjens, Esther EMJ (ред.). Occupational therapy for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (3): CD003608. doi:10.1002/14651858.CD003608. PMID 12917976.

[pmid17482708-83] Gallien P, Nicolas B, Robineau S, Pétrilli S, Houedakor J, Durufle A (2007). Physical training and multiple sclerosis. Ann Readapt Med Phys. 50 (6): 373—6, 369—72. doi:10.1016/j.annrmp.2007.04.004. PMID 17482708.

[84] Rietberg MB, Brooks D, Uitdehaag BMJ, Kwakkel G (2005). Kwakkel, Gert (ред.). Exercise therapy for multiple sclerosis. Cochrane Database of Systematic Reviews (1): CD003980. doi:10.1002/14651858.CD003980.pub2. PMID 15674920.

[85] Thomas PW, Thomas S, Hillier C, Galvin K, Baker R (2006). Thomas, Peter W (ред.). Psychological interventions for multiple sclerosis. Cochrane Database of Systematic Reviews (1): CD004431. doi:10.1002/14651858.CD004431.pub2. PMID 16437487.

[pmid16420779-86] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Huntley A (January 2006). A review of the evidence for efficacy of complementary and alternative medicines in MS. Int MS J. 13 (1): 5—12, 4. PMID 16420779.

[pmid19222053-87] Olsen SA (2009). A review of complementary and alternative medicine (CAM) by people with multiple sclerosis. Occup Ther Int. 16 (1): 57—70. doi:10.1002/oti.266. PMID 19222053.

[88] Jagannath, VA; Fedorowicz, Z; Asokan, GV; Robak, EW; Whamond, L (2010 Dec 8). Vitamin D for the management of multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (12): CD008422. PMID 21154396.

[pmid17253500-89] Farinotti M, Simi S, Di Pietrantonj C та ін. (2007). Farinotti, Mariangela (ред.). Dietary interventions for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD004192. doi:10.1002/14651858.CD004192.pub2. PMID 17253500. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[pmid21965673-90] Grigorian A, Araujo L, Naidu NN, Place DJ, Choudhury B, Demetriou M. (September 2011). N-acetylglucosamine inhibits T-helper 1 (Th1)/T-helper 17 (Th17) cell responses and treats experimental autoimmune encephalomyelitis. J Biol Chem. doi:10.1074/jbc.M111.277814. Epub 2011 Sep 29.. PMID 21965673. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)

[91] Chong MS, Wolff K, Wise K, Tanton C, Winstock A, Silber E (2006). Cannabis use in patients with multiple sclerosis. Mult. Scler. 12 (5): 646—51. doi:10.1177/1352458506070947. PMID 17086912.

[pmid14974004-92] Bennett M, Heard R (2004). Bennett, Michael H (ред.). Hyperbaric oxygen therapy for multiple sclerosis. Cochrane database of systematic reviews (Online) (1): CD003057. doi:10.1002/14651858.CD003057.pub2. PMID 14974004.

[93] Adams, Tim (23 May 2010). Gut instinct: the miracle of the parasitic hookworm. The Observer.

[pmid3495637-94] а ^б ^в Phadke JG (May 1987). Survival pattern and cause of death in patients with multiple sclerosis: results from an epidemiological survey in north east Scotland. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. 50 (5): 523—31. doi:10.1136/jnnp.50.5.523. PMC 1031962. PMID 3495637.

[pmid11321195-95] Myhr KM, Riise T, Vedeler C та ін. (February 2001). Disability and prognosis in multiple sclerosis: demographic and clinical variables important for the ability to walk and awarding of disability pension. Mult. Scler. 7 (1): 59—65. PMID 11321195. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[Loz2012-96] Lozano, R (2012 Dec 15). Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet. 380 (9859): 2095—128. PMID 23245604.

[pmid3066846-97] а ^б Compston A (October 1988). The 150th anniversary of the first depiction of the lesions of multiple sclerosis. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. 51 (10): 1249—52. doi:10.1136/jnnp.51.10.1249. PMC 1032909. PMID 3066846.

[pmid10603616-98] Lassmann H (October 1999). The pathology of multiple sclerosis and its evolution. Philos. Trans. R. Soc. Lond., B, Biol. Sci. 354 (1390): 1635—40. doi:10.1098/rstb.1999.0508. PMC 1692680. PMID 10603616.

[99] Lassmann H (July 2005). Multiple sclerosis pathology: evolution of pathogenetic concepts. Brain Pathology. 15 (3): 217—22. doi:10.1111/j.1750-3639.2005.tb00523.x. PMID 16196388.

[pmid390966-100] Medaer R (September 1979). Does the history of multiple sclerosis go back as far as the 14th century?. Acta Neurol. Scand. 60 (3): 189—92. doi:10.1111/j.1600-0447.1979.tb08970.x. PMID 390966.

[pmid16479124-101] Holmøy T (2006). A Norse contribution to the history of neurological diseases. Eur. Neurol. 55 (1): 57—8. doi:10.1159/000091431. PMID 16479124.

[102] Firth, D (1948). The Case of August D`Esté. Cambridge: Cambridge University Press.

[pmid16103678-103] а ^б Pearce JM (2005). Historical descriptions of multiple sclerosis. Eur. Neurol. 54 (1): 49—53. doi:10.1159/000087387. PMID 16103678.

[104] Barbellion, Wilhelm Nero Pilate (1919). The Journal of a Disappointed Man. New York: George H. Doran. ISBN 0-7012-1906-8.

[pmid19597083-105] Cohen JA (July 2009). Emerging therapies for relapsing multiple sclerosis. Arch. Neurol. 66 (7): 821—8. doi:10.1001/archneurol.2009.104. PMID 19597083.

[pmid21425270-106] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Miller AE (2011). Multiple sclerosis: where will we be in 2020?. Mt. Sinai J. Med. 78 (2): 268—79. doi:10.1002/msj.20242. PMID 21425270.

[107] Jeffrey, susan (09 Aug 2012). CONCERTO: A Third Phase 3 Trial for Laquinimod in MS. Medscape Medical News. Процитовано 21 May 2013.

[pmid22201341-108] Kieseier BC, Calabresi PA (March 2012). PEGylation of interferon-β-1a: a promising strategy in multiple sclerosis. CNS Drugs. 26 (3): 205—14. doi:10.2165/11596970-000000000-00000. PMID 22201341.

[PEG-109] а ^б Biogen Idec Announces Positive Top-Line Results from Phase 3 Study of Peginterferon Beta-1a in Multiple Sclerosis (Пресреліз). Biogen Idec. 24 січня 2013. Процитовано 21 травня 2013.

[pmid21111490-110] а ^б ^в ^г Milo R, Panitch H (February 2011). Combination therapy in multiple sclerosis. J. Neuroimmunol. 231 (1-2): 23—31. doi:10.1016/j.jneuroim.2010.10.021. PMID 21111490.

[pmid23039386-111] Luessi F, Siffrin V, Zipp F (September 2012). Neurodegeneration in multiple sclerosis: novel treatment strategies. Expert Rev Neurother. 12 (9): 1061—76, quiz 1077. doi:10.1586/ern.12.59. PMID 23039386.

[pmid23516409-112] Mehta V, Pei W, Yang G та ін. (2013). Iron is a sensitive biomarker for inflammation in multiple sclerosis lesions. PLoS ONE. 8 (3): e57573. doi:10.1371/journal.pone.0057573. PMC 3597727. PMID 23516409. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[pmid19712003-113] а ^б ^в ^г Harris VK, Sadiq SA (2009). Disease biomarkers in multiple sclerosis: potential for use in therapeutic decision making. Mol Diagn Ther. 13 (4): 225—44. doi:10.2165/11313470-000000000-00000. PMID 19712003.

[pmid22159052-114] а ^б ^в ^г Filippi M, Rocca MA, De Stefano N та ін. (December 2011). Magnetic resonance techniques in multiple sclerosis: the present and the future. Arch. Neurol. 68 (12): 1514—20. doi:10.1001/archneurol.2011.914. PMID 22159052. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[pmid20636368-115] Kiferle L, Politis M, Muraro PA, Piccini P (February 2011). Positron emission tomography imaging in multiple sclerosis-current status and future applications. Eur. J. Neurol. 18 (2): 226—31. doi:10.1111/j.1468-1331.2010.03154.x. PMID 20636368.

[pmid19060024-116] Zamboni P, Galeotti R, Menegatti E та ін. (April 2009). Chronic cerebrospinal venous insufficiency in patients with multiple sclerosis. J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. 80 (4): 392—9. doi:10.1136/jnnp.2008.157164. PMC 2647682. PMID 19060024. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[pmid23402260-117] Pullman D, Zarzeczny A, Picard A (2013). Media, politics and science policy: MS and evidence from the CCSVI Trenches. BMC Med Ethics. 14: 6. doi:10.1186/1472-6939-14-6. PMC 3575396. PMID 23402260.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)

[pmid20398855-118] а ^б Qiu J (May 2010). Venous abnormalities and multiple sclerosis: another breakthrough claim?. Lancet Neurol. 9 (5): 464—5. doi:10.1016/S1474-4422(10)70098-3. PMID 20398855.

[pmid21161309-119] Ghezzi A, Comi G, Federico A (February 2011). Chronic cerebro-spinal venous insufficiency (CCSVI) and multiple sclerosis. Neurol. Sci. 32 (1): 17—21. doi:10.1007/s10072-010-0458-3. PMID 21161309.

[Dorne-120] Dorne H, Zaidat OO, Fiorella D, Hirsch J, Prestigiacomo C, Albuquerque F, Tarr RW. (October 2010). Chronic cerebrospinal venous insufficiency and the doubtful promise of an endovascular treatment for multiple sclerosis. J NeuroIntervent Surg. 2 (4): 309—311. doi:10.1136/jnis.2010.003947. PMID 21990639.

[121] Baracchini C, Atzori M, Gallo P (March 2013). CCSVI and MS: no meaning, no fact. Neurol. Sci. 34 (3): 269—79. doi:10.1007/s10072-012-1101-2. PMID 22569567.

[a1-122] van Zuuren, EJ; Fedorowicz, Z; Pucci, E; Jagannath, VA; Robak, EW (2012 Dec 12). Percutaneous transluminal angioplasty for treatment of chronic cerebrospinal venous insufficiency (CCSVI) in multiple sclerosis patients. Cochrane database of systematic reviews (Online). 12: CD009903. PMID 23235683.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]

[25]

[26]

[27]

[28]

[29]

[30]

[31]

[32]

[33]

[34]

[35]

[36]

[37]

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]

[43]

[44]

[45]

[46]

[47]

[48]

[49]

[50]

[51]

[52]

[53]

[54]

[55]

[56]

[57]

[58]

[59]

[60]

[61]

[62]

[63]

[64]

[65]

[66]

[67]

[68]

[69]

[70]

[71]

[72]

[73]

[74]

[75]

[76]

[77]

[78]

[79]

[80]

[81]

[82]

[83]

[84]

[85]

[86]

[87]

[88]

[89]

[90]

[91]

[92]

[93]

[94]

[95]

[96]

[97]

[98]

[99]

[100]

Розсіяний склероз: відмінності між версіями

Версія за 18:36, 29 листопада 2013

Зміст

Ознаки та симптоми

Причини

Географія

Генетика

Збудники інфекції

Інше

Патофізіологія

Ураження

Запалення

Діагностика

Форми перебігу

Лікування

Періоди загострень

Засоби, що змінюють перебіг захворювання

Рецидивно-ремітуючий множинний склероз

Прогресуючий множинний склероз

Побічні ефекти

Другорядні симптоми

Альтернативне лікування

Прогноз

Епідеміологія

Історія

Медичне діагностування

Історичні випадки

Дослідження

Препарати

Біомаркери захворювання

Хронічна спинномозкова венозна недостатність

Література

Інші джерела

Зовнішні посилання

Навігаційне меню

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{Infobox Disease
+{{Infobox disease
- | Name           = Розсіяний склероз
+ | Name = Множинний склероз
- | Image          = MS Demyelinisation CD68 10xv2.jpg
+ | Image = MS Demyelinisation CD68 10xv2.jpg
+ | Caption = Демієлінізація через МС. Забарвлена[[CD68]] тканина показує кілька [[макрофагів]] у зоні ураження. Вихідний масштаб 1:100
- | Width           = 250px
+ | DiseasesDB = 8412
- | Caption        = Демієлінізація показана за допомогою контрасту MS. The [[CD68]]. Масштаб знімку 1:100
+ | ICD10 = {{ICD10|G|35||g|35}}
- | DiseasesDB     = 8412
- | ICD10          = {{ICD10|G|35||g|35}}
+ | ICD9 = {{ICD9|340}}
+ | OMIM = 126200
- | ICD9           = {{ICD9|340}}
+ | MedlinePlus = 000737
- | ICDO           =
- | OMIM           = 126200
+ | eMedicineSubj = neuro
- | MedlinePlus    = 000737
- | eMedicineSubj  = neuro
  | eMedicineTopic = 228
- | eMedicine_mult = {{eMedicine2|oph|179}}<br />{{eMedicine2|emerg|321}}<br />{{eMedicine2|pmr|82}}<br />{{eMedicine2|radio|461}}
+ | eMedicine_mult = {{eMedicine2|oph|179}} {{eMedicine2|emerg|321}} {{eMedicine2|pmr|82}}{{eMedicine2|radio|461}}
- | MeshID         = D009103
+ | MeshID = D009103
+ | GeneReviewsNBK = NBK1316
+ | GeneReviewsName = Огляд
 }}
+'''Множинний склероз''' ('''МС'''), також відомий як  '''розсіяний склероз''' або '''encephalomyelitis disseminata''' - [[запалення|запальна]] хвороба,  для якої характерне пошкодження  [[мієлінові оболонки|захисної оболонки]]  [[нейрони|нервових клітин]]  [[Головний мозок|мозку]] та [[спинного мозку]]. Це пошкодження порушує зв'язок частин нервової системи, в результаті чого виникає значна кількість [[ознака захворювання|ознак]] та [[симптомів]],<ref name="pmid18970977">{{cite journal |author=Compston A, Coles A |title=Multiple sclerosis |journal=Lancet |volume=372 |issue=9648 |pages=1502–17 |year=2008|month=October |pmid=18970977 |doi=10.1016/S0140-6736(08)61620-7 |url=}}</ref><ref name="pmid11955556"/> включаючи фізичні, [[когнітивна нездатність|розумові]],<ref name="pmid11955556"/> та, іноді, психіатричні проблемі.<ref>{{cite book|title=Bradley's neurology in clinical practice.|year=2012|publisher=Elsevier/Saunders|location=Philadelphia, PA|isbn=1-4377-0434-4|edition=6th ed.|author=Murray ED, Buttner EA, Price BH|editor=Daroff R, Fenichel G, Jankovic J, Mazziotta J|chapter=Depression and Psychosis in Neurological Practice}}</ref> МС може мати кілька форм, в яких нові симптоми проявляються окремими приступами (форми з рецидивами) чи накопичуються з часом (прогресуючі форми).<ref name="pmid8780061"/> В періоди між приступами симптоми можуть повністю зникати; однак, часто мають місце постійні неврологічні проблеми, особливо з розвитком хвороби.<ref name="pmid8780061"/>
+<!--Причини, патофізіологія та діагноз -->
-'''Розсіяний склероз''' також '''множинний склероз''' — прогресуюче [[захворювання]], пов'язане з дегенерацією [[мієлін]]у, яке вражає [[зоровий нерв]], а також [[головний мозок|головний]] і [[спинний мозок|спинний]] мозки.
+Хоча на сьогодні причина не ясна, основним механізмом вважають [[автоімунне захворювання|руйнування імунною системою ]] чи збій клітин, що виробляють  [[мієлін]].<ref>{{cite journal|last=Nakahara|first=J|coauthors=Maeda, M; Aiso, S; Suzuki, N|title=Current concepts in multiple sclerosis: autoimmunity versus oligodendrogliopathy.|journal=Clinical reviews in allergy & immunology|date=2012 Feb|volume=42|issue=1|pages=26–34|pmid=22189514}}</ref>. Дослідники вважають, що причини такого явища включають [[генетичні]] фактори та фактори зовнішнього середовища, наприклад, [[інфекції]].<ref name="pmid11955556"/><ref name="pmid17444504"/> МС зазвичай діагностують на основі наявних ознак та симптомів та за результатами допоміжних медичних тестів.
+<!--Лікування, прогноз -->
-== Етіологія ==
+На даний момент невідомо, як лікувати множинний склероз. Всі існуючі способи лікування спрямовані на відновлення після приступу та попередження нових приступів.<ref name="pmid11955556"/> Медикаменти, що застосовуються для лікування МС мають невисоку ефективність,  можуть негативно впливати на організм та не дуже добре переносяться хворими. Деякі з них застосовують альтернативні способи лікування, незважаючи на те, що їхню ефективність не було доведено. В довгостроковій перспективі передбачати результати дуже складно. Кращі результати частіше спостерігали у жінок, у яких хвороба проявилася в молодому віці, в пацієнтів у яких хвороба носила рецидивний характер, а також у тих, в яких з самого початку було небагато приступів. <ref name="pmid8017890"/> [[Середня тривалість життя]] на 5-10 років нижча ніж у людей, що не хворіють на цю хворобу.<ref name="pmid18970977"/>
+<!—Епідеміологія та історія   -->
-[[Етіологія]] захворювання невідома. Існує думка, яка в більшості випадків отримує підтвердження, що РС&nbsp;— це форма аутоімунної хвороби. Організм виробляє антитіла на власну нервову систему, що порушує і руйнує мієлін (захисну плівку нерва, його ізоляцію, яка не дозволяє губитись сигналу). Найчастіше причиною цього є постійні стреси, злоба, апатія, депресія, песимістичність, роздратування чи інші негативні відчуття. В Україні практикувалось поєднання в випадках РС позитивного настрою, кордіцепсу (прородній імуномодулятор без побічних дій), застабілізованого іонізованого кальцію, біоцинку, та препарату ікан, що дозволило в 90%зупинити прогресування хвороби, в 5% покращення стану, в 3% наступила стадія ремісії і триває уже 3 роки, в 2% зникли усі прояви захворювання, повністю відновився мієлін. Дане лікування можливе за згодою пацієнта і виконанням усіх рекомендацій, мінімальний термін лікування 9 місяців, рекомендований&nbsp;— 2 роки і профілактика протягом усього життя весною і пізньою осінню.
+Станом на 2008 р. близько 2-2,5 млн людей у всьому світі були уражені цією хворобою. Показники з різних частин світу та різних категорій населення значно відрізнялися.<ref name=Atlas2008/> Зазвичай, хвороба починається у віці від 20 до 50 років. Жінки хворіють вдвічі частіше, ніж чоловіки.<ref name=Milo2010/> Назва '' множинний склероз '' стосується шрамів (склери — більш відомих, як бляшки чи ушкодження) безпосередньо у  [[білій речовині]] мозку та спинного мозку.<ref name="Charcot1"/> У 1868 році МС вперше  описав  [[Жан Мартін Шарко]].<ref name="Charcot1"/> На даний момент розроблюється велика кількість нових способів лікування та діагностування.
+{{TOC limit|3}}
+==Ознаки та симптоми==
-== Епідеміологія ==
+[[File:Symptoms of multiple sclerosis.svg|thumb|left|Основні симптоми множинного склерозу]]
+Людина, хвора на МС, може мати майже будь-які неврологічні симптоми чи ознаки, включаючи проблеми з [[автономна нервова система|вегетативною нервовою системою]], зором, моторикою та чуттям, що бувають найбільш поширеними.<ref name="pmid18970977"/> Симптоми залежать від місця розташування пошкоджень нервової системи та можуть включати  [[гипестезія|втрату сенситивності]] або [[парестезія|зміни у відчуттях]], такі як поколювання, оніміння, слабкість у м’язах, [[клонус|дуже яскраво виражені рефлекси]], [[спазми в м’язах]], ускладнення при рухах; труднощі з координацією та балансом ([[атаксія]]); [[дизартрія|проблеми з мовленням]] або [[дисфанія|ковтанням]], проблеми з зором ([[нистагм]], [[неврит зорового нерву]] або [[диплопія|двоїння в очах]]), [[втома (фізичка)|втому]], [[гострий біль|гострий]] або [[хронічний біль]], проблеми з травленням.<ref name="pmid18970977"/> Також часто мають місце проблеми з мисленням та емоційні проблеми, такі як  [[клінічна депресія|депресія]] чи [[афективна лабільність|нестабільний настрій]].<ref name="pmid18970977"/> [[Феномен Утхоффа]], погіршення симптомів під впливом температури, що перевищує звичайну, та [[ознака Лермітта]], електричне подразнення, що проходить по спині при згинанні шиї, характерні для МС.<ref name="pmid18970977"/> Основним способом оцінки порушення функцій та серйозності стану є [[розширена шкала інвалідизації]] (РШІ), при цьому все більше у дослідженнях використовують інші методи оцінки, такі як  [[комплексна функціональна шкала множинного склерозу]].<ref>{{cite journal|author=Kurtzke JF |title=Rating neurologic impairment in multiple sclerosis: an expanded disability status scale (EDSS) |journal=Neurology |volume=33 |issue=11 |pages=1444–52 |year=1983 |pmid=6685237|doi=10.1212/WNL.33.11.1444 }}</ref><ref name="pmid10467378">{{cite journal |author=Amato MP, Ponziani G |title=Quantification of impairment in MS: discussion of the scales in use |journal=Mult. Scler.|volume=5 |issue=4 |pages=216–9 |year=1999 |month=August |pmid=10467378 |doi= |url=}}</ref><ref name="pmid12356200">{{cite journal |author=Rudick RA, Cutter G, Reingold S |title=The multiple sclerosis functional composite: a new clinical outcome measure for multiple sclerosis trials|journal=Mult. Scler. |volume=8 |issue=5 |pages=359–65 |year=2002 |month=October |pmid=12356200 |doi=|url=}}</ref>
+Ця хвороба у 85% випадків починається як клінічно ізольований синдром, що триває протягом деякого часу, при цьому 45% хворих мають проблеми з моторикою чи сенсорикою, 20% - неврит лицьового нерву, а 10% - симптоми, пов’язані з дисфункцією [[стовбуру мозку]], тоді як у 25%, що залишилися, спостерігають більше одного з вищевказаних симптомів.<ref name=Tsang2011/> Спочатку симптоми протікають одним із двох шляхів: як епізоди неочікуваного погіршення, що тривають від кількох днів до місяців (їх називають [[рецидиви]], загострення, припадки, приступи чи спалахи) після яких слідує покращення (85% випадків), або ж як поступове погіршення без періодів відновлення (10-15% випадків).<ref name=Milo2010/> Також можливі їхні комбінації,<ref name="pmid8780061">{{cite journal|author=[[Fred D. Lublin|Lublin FD]], Reingold SC; National Multiple Sclerosis Society (USA) Advisory Committee on Clinical Trials of New Agents in Multiple Sclerosis |title=Defining the clinical course of multiple sclerosis: results of an international survey|journal=Neurology |volume=46|issue=4|pages=907–11|year=1996|month=April|pmid=8780061|doi=10.1212/WNL.46.4.907}}</ref> або ж спочатку у пацієнтів можуть спостерігатися рецидиви та ремісії, що прогресують з часом .<ref name=Milo2010/> Зазвичай, рецидиви не можна передбачити, і вони відбуваються без будь-яких попереджуючих ознак.<ref name="pmid18970977"/> Загострення хвороби дуже рідко має місце частіше ніж двічі на рік.<ref name="pmid18970977"/> Однак, деяким рецидивам передують тригерні фактори, характерні для весни та літа. <ref name="pmid16804331">{{cite journal|author=Tataru N, Vidal C, Decavel P, Berger E, Rumbach L|title=Limited impact of the summer heat wave in France (2003) on hospital admissions and relapses for multiple sclerosis |journal=Neuroepidemiology |volume=27 |issue=1 |pages=28–32 |year=2006|pmid=16804331|doi=10.1159/000094233}}</ref> Аналогічно, вірусні інфекції, серед яких  [[застуда]], [[грип]], [[гастроентерит]] підвищують ризик рецидивів.<ref name="pmid18970977"/> [[Стрес (медичний)|Стрес]] також може спровокувати приступ.<ref name="pmid17439878">{{cite journal |author=Heesen C, Mohr DC, Huitinga I,''et al.''|title=Stress regulation in multiple sclerosis: current issues and concepts |journal=Mult. Scler. |volume=13 |issue=2 |pages=143–8 |year=2007 |month=March |pmid=17439878|doi=10.1177/1352458506070772}}</ref> Вагітність знижує ризик рецидивів; однак, в перші ж місяці після народження дитини ризик підвищується.<ref name="pmid18970977"/> Загалом, наскільки наразі відомо, вагітність не пливає на хворобу в довгостроковій перспективі.<ref name="pmid18970977"/> Згідно з результатами досліджень, інші фактори, що не впливають на рецидиви, включають вакцинацію, грудне вигодовування,<ref name="pmid18970977"/> фізичні травми<ref name="pmid11205361">{{cite journal|author=Martinelli V |title=Trauma, stress and multiple sclerosis |journal=Neurol. Sci. |volume=21|issue=4 Suppl 2 |pages=S849–52|year=2000 |pmid=11205361|doi=10.1007/s100720070024|url=http://link.springer-ny.com/link/service/journals/10072/bibs/00214%20Suppl%202/0021S849.htm}}</ref> та феномен Утхоффа.<ref name="pmid16804331"/>
-У [[Канада|Канаді]], на півночі [[США|Сполучених Штатів]] і в [[Північна Європа|Північній Європі]] щорічна частота захворюваності становить 30—80 випадків на 100 тисяч населення, натомість на півдні Сполучених Штатів і в [[Південна Європа|Південній Європі]] цей показник становить 6—14 випадків на 100 тисяч населення щороку. Співвідношення хворих жінок до чоловіків становить 2:1. У 60% пацієнтів перші симптоми хвороби з'являються у віці від 20 до 40 років. Виникнення хвороби раніше, ніж у 15-річному віці, чи після шістдесяти років трапляється рідко. За грубими оцінками, розповсюдження хвороби у Сполучених Штатах охоплює 400 тисяч осіб, що не включає інших демієлінізуючих захворювань. Діагностування часто відбувається через кілька місяців або кілька років після появи перших симптомів.
+==Причини==
-== Клінічні прояви ==
+На даний момент причини МС невідомі; однак, вважається, що захворювання може спровокувати комбінація природних факторів, таких як збудники інфекцій та генетика.<ref name="pmid18970977"/> На основі теорій, вчені намагаються поєднати дані в можливі пояснення, але жодне з них не стало вичерпним. Оскільки існує кілька природних факторів ризику та деякі з них можна частково змінити, подальші дослідження необхідні для того, щоб визначити чи може їх усунення попередити МС.<ref name="pmid15556803"/>
+===Географія===
+МС більш поширений серед людей, що живуть у віддаленні від [[екватора]], хоча з цього правила також є виключення.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid18606967"/> Вони включають етнічні групи для яких характерний низький ризик, незважаючи на віддалення від екватора, такі як [[Народність саамі|саами]], [[Корінні американці|корінні американці]], канадські [[хуттерити]], новозеландські [[Народність маорі|маорі]],<ref name="pmid12127652">{{cite journal |author=Pugliatti M, Sotgiu S, Rosati G |title=The worldwide prevalence of multiple sclerosis |journal=Clin Neurol Neurosurg |volume=104 |issue=3 |pages=182–91|year=2002 |month=July|pmid=12127652|doi=|url=}}</ref> та канадські [[інуїти]],<ref name=Milo2010/> а також групи з порівняно високим ризиком, незважаючи на наближення екватору, такі як жителі [[Сардинії]],<ref name=Milo2010/> [[палестинці]] та [[парсі]].<ref name="pmid12127652"/> Причина такої географії невідома.<ref name=Milo2010/> Хоча такий розподіл на півдні-півночі зменшується, <ref name="pmid18606967"/> в 2010 році він все ще присутній.<ref name=Milo2010/>
+МС більш поширений в регіонах з північноєвропейським населенням, <ref name="pmid18970977"/> а географічні коливання можуть просто відображати глобальний розподіл такого населення, що складає групу високого ризику. <ref name=Milo2010/> Зменшення впливу сонячного світла, в результаті чого знижується вироблення [[вітаміну D]], також пропонувалося як пояснення.<ref name="pmid17492755"/><ref name="pmid20494325">{{cite journal|author=Ascherio A, Munger KL, Simon KC |title=Vitamin D and multiple sclerosis|journal=Lancet Neurol|volume=9 |issue=6 |pages=599–612 |year=2010 |month=June|pmid=20494325|doi=10.1016/S1474-4422(10)70086-7 }}</ref> Зв'язок між сезоном народження та МС підтримує цю ідею, оскільки менше людей, народжених в північній півкулі в листопаді, захворюють пізніше у житті порівняно з народженими в травні.<ref name="pmid19897699">{{cite journal |author=Kulie T, Groff A, Redmer J, Hounshell J, Schrager S|title=Vitamin D: an evidence-based review |journal=J Am Board Fam Med|volume=22 |issue=6 |pages=698–706 |year=2009|pmid=19897699|doi=10.3122/jabfm.2009.06.090037|url=}}</ref> Природні фактори також можуть впливати на людину в дитинстві; згідно деяким дослідженням, люди що переїхали в інший регіон до 15 років, одержують ризик захворювання на МС, притаманий новому регіону. Якщо міграція мала місце пізніше ніж в 15 років, актуальними залишаються ризики рідного регіону.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid15556803"/> Існують також свідчення того, що переїзд може впливати і на людей старших 15 років.<ref name="pmid18970977"/>
+===Генетика===
+[[File:HLA.svg|thumb|Ділянка HLA хромосоми&nbsp;6. Зміна в цій ділянці збільшує можливість захворювання МС.]]
+МС не вважається [[спадковою]] хворобою; однак, декілька [[генетика|генетичних варіацій]] продемонстрували вплив на підвищення ризику.<ref name="pmid14747002">{{cite journal|author=Dyment DA, Ebers GC, Sadovnick AD |title=Genetics of multiple sclerosis|journal=Lancet Neurol|volume=3|issue=92|pages=104–10|year=2004|month=February|pmid=14747002|doi=10.1016/S1474-4422(03)00663-X}}</ref> Вірогідність захворювання значно вища у родичів людей хворих на МС, при чому ризик вищий для близьких родичів.<ref name="pmid11955556"/> У [[повних близнюків]] ступінь ризику для обох складає 30%, в той час як для неповних близнюків цей показник складає близько 5%,  в однокровних братів та сестер – 2,5%, а в братів та сестер, в яких спільний лише один з батьків, цей показник ще нижчий. .<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid11955556"/><ref>{{cite journal|last=Hassan-Smith|first=G|coauthors=Douglas, MR|title=Epidemiology and diagnosis of multiple sclerosis.|journal=British journal of hospital medicine (London, England : 2005)|date=2011 Oct|volume=72|issue=10|pages=M146-51|pmid=22041658}}</ref> Якщо обоє батьків уражені, для їх дітей ризик буде в 10 разів вищим ніж в середньому серед популяції.<ref name=Milo2010/> Також у деяких етнічних групах МС більш поширений ніж в інших.<ref name="pmid11603614">{{cite journal|author=Rosati G|title=The prevalence of multiple sclerosis in the world: an update|journal=Neurol. Sci.|volume=22|issue=2|pages=117–39|year=2001|month=April|pmid=11603614|doi=10.1007/s100720170011}}</ref>
+Специфічні [[гени]], що пов’язують з МС, включають різницю в системі [[людського лейкоцитарного антигену]] (HLA) — групі генів [[хромосоми]] [[Хромосома 6 (людська)|6]], що служить [[основним комплексом гістосумісності]] (ОКГ).<ref name="pmid18970977"/> Такі зміни в області HLA  пов’язані зі схильністю до захворювання, що відома вже більше тридцяти років,<ref name="pmid21247752">{{cite journal|author=Baranzini SE |title=Revealing the genetic basis of multiple sclerosis: are we there yet?|journal=Curr. Opin. Genet. Dev. |volume=21 |issue=3 |pages=317–24 |year=2011 |month=June|pmid=21247752|pmc=3105160 |doi=10.1016/j.gde.2010.12.006 |url=}}</ref> та, додатково, ця ж область бере участь в розвитку інших автоімунних захворювань, таких як [[діабет типу I]] та [[системний еритематозний вовчак]].<ref name="pmid21247752"/> Найбільш послідовними результатами є зв'язок між множинним склерозом та [[алелями]] ОКГ, визначеним як [[HLA-DR15|DR15]] та [[HLA-DQ6|DQ6]].<ref name="pmid18970977"/> Інші локуси показали захисний ефект, наприклад, [[HLA-C554]] та [[HLA-DRB1]]*11.<ref name="pmid18970977"/> Загалом, згідно оцінкам, до зміни  HLA відносять 20-60%  [[генетичної схильності]].<ref name="pmid21247752"/> Завдяки сучасним генетичним методам ([[Загальногеномне дослідження асоціацій|дослідження геному]]) відкрито принаймні дванадцять інших генів  поза  [[Локус (генетика)|областю]] HLA, що помірно підвищують можливість МС.<ref name="pmid21247752"/>
-У 90% пацієнтів, які страждають на розсіяний склероз, перебіг хвороби характеризується періодами загострень і [[Ремісія (медицина)|ремісій]]. Однак розвиток захворювання проходить по-різному&nbsp;— від багаторічних періодів відсутності [[симптом]]ів до невпинного погіршення з частими загостреннями. Десять відсотків пацієнтів зазнають безперервного погіршення без будь-який ремісій.
+===Збудники інфекції===
+Багато [[мікробів]] пропонувалось в якості тригерів МС, але ні один не був підтверджений.<ref name="pmid11955556"/> Переїзд в ранньому віці з одного місця світу в інше змінює в подальшому ризик МС для людини.<ref name="pmid17444504"/> Поясненням цього може бути те, що певна форма інфекції, яку викликає поширений мікроб, радше ніж рідкісний, пов'язана з хворобою.<ref name="pmid17444504"/> Пропоновані механізми включають в себе [[гігієнічну гіпотезу]] і гіпотезу поширеності. Гігієнічна гіпотеза припускає, що вплив деяких збудників інфекції на початку життя має захисну функцію, а хвороба виникає як реакцію на пізній контакт з такими збудниками.<ref name="pmid18970977"/> Гіпотеза поширеності припускає, що захворювання пов'язане з інфекційним збудником, більш поширеним у регіонах, де часто зустрічається МСі де у більшості людей він викликає постійну інфекцію без симптомів. Лише в деяких випадках і після багатьох років це викликає демієлінізацію.<ref name="pmid17444504"/><ref name="pmid8269393"/> Гігієнічна гіпотеза отримала більшу підтримку, ніж гіпотеза поширеності.<ref name="pmid17444504"/>
+Докази вірус як причини хвороби включають: наявність [[олігоклональних груп]] у мозку і спинномозковій рідині у більшості людей з МС, зв'язок декількох вірусів з демієлінізацією у людини [[енцефаломієліт]], і виникнення демієлінізації у тварин, викликане певною вірусною інфекцією.<ref name="pmid15721830">{{cite journal|author=Gilden DH|title=Infectious causes of multiple sclerosis|journal=[[The Lancet Neurology]]|volume=4|issue=3|pages=195–202|year=2005|month=March|pmid=15721830|doi=10.1016/S1474-4422(05)01017-3}}</ref> [[Віруси герпесу людини]] — одні з можливих збудників хвороби. Люди, які ніколи не були заражені вірусом [[Епштейна-Барра]], мають знижений ризик захворіти на МС, тоді як ті, що були інфіковані в юні роки, піддаються більшому ризику, ніж ті, хто був заражений ним у дитячому віці.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid17444504"/> Хоча деякі вважають, що це йде врозріз з гігієнічної гіпотезою, оскільки неінфіковані, ймовірно, зростали у більш гігієнічних умовах,<ref name="pmid17444504"/> інші вважають, що немає ніякого протиріччя, оскільки саме перший контакт із збудником вірусу, що стався порівняно пізно в житті, є спусковим механізмом для захворювання.<ref name="pmid18970977"/> Інші хвороби, які можуть бути пов'язані з МС, включають [[кір]], [[свинку]] і [[краснуху]].<ref name="pmid18970977"/>
-Відносно сприятливий прогноз пов'язаний з низкою таких клінічних параметрів: хвороба починається раніше, ніж у 35 років і стрімко розвивається; протягом місяця відбувається розвиток хвороби; до проявів належить лише [[неврит]] [[зоровий нерв|зорового нерва]] та сенсорні (нерухові) або немозочкові симптоми; [[синдром Бабінського]] відсутній. Сприятливими ознаками є цілковиті ремісії або виразні загострення тривалістю менше, ніж 2 місяці. Якщо пацієнт при початковому обстеженні здатний ходити або має лише незначні мозочкові та пірамідальні прояви через 5 років після початку хвороби, то це дає підстави очікувати легшого переносу. Однак, неможливо точно передбачити перебіг хвороби у конкретного пацієнта.
+===Інше===
+[[Тютюнопаління|Паління]] було показане як незалежний чинник ризику виникнення МС.<ref name="pmid17492755"/> [[Стрес (біологічний)|Стрес]] може бути фактором ризику, хоча докази на підтримку цього є слабкими.<ref name="pmid15556803"/> Вивчався зв’язок із професійними ризиками та [[токсинами]] — в основному [[розчинниками]] — але жодних чітких висновків не було досягнуто.<ref name="pmid15556803"/> [[Вакцинація]] вивчалась як можливий причинний фактор, однак більшість досліджень не вказують на зв'язок із захворюваннями,<ref name=" pmid15556803 "/> і деякі інші можливі фактори ризику, такі як [[Дієта (харчування)|дієта]] і прийом [[гормонів]] також вивчалися, проте дані про їхній зв'язок з захворюванням є «недостатніми і непереконливими»<ref name=" pmid17492755"/>. [[Подагра]] трапляється рідше, ніж можна було б очікувати, і більш низькі рівні [[сечової кислоти]] були виявлені у людей з МС. Це призвело до теорії, що сечова кислота виконуж захисну функцію, хоча її точне значення залишається невідомим.<ref name="pmid18219824">{{cite journal |author=Spitsin S, Koprowski H |title=Role of uric acid in multiple sclerosis |journal=Curr. Top. Microbiol. Immunol. |volume=318 |issue= |pages=325–42 |year=2008|pmid=18219824|doi= |url=}}</ref>
+==Патофізіологія==
+Трьома основними характеристиками МС є виникнення пухлин у [[центральній нервовій системі]] (які також називаються бляшки), запалення і руйнування [[мієлінової оболонки]] та нейронів. Ці особливості взаємодіють складним і ще не повністю вивченим чином, щоб приводить до пробою нервової тканини і, у свою чергу, викликає ознаки і симптоми захворювання.<ref Name="pmid18970977"/> Крім того МС вважається [[імунне запальне захворювання|іммуноопосредкованним]] розладом, яке розвивається внаслідок взаємодії генетики людини і поки що не встановлених екологічних причин<ref name="pmid11955556"/> Вважається, що ушкодження викликане, принаймні частково, власною імунною системою людини, що атакує нервову систему.<ref name="pmid18970977"/>
+===Ураження===
+[[Image:MS Demyelinisation KB 10x.jpg|thumb|Демієлінізація при МС. При забарвленні мієліном за методом Клувера-Баррера, можна оцінити знебарвлення в області ураження (Вихідний масштаб 1:100).]]
+Назва множинний склероз» нагадує про шрами (склери - більш відомі як бляшки або ушкодження), які утворюються в нервовій системі. Ці ушкодження найчастіше впливають на [[білу речовину]] в [[зоровому нерві]], [[стовбур мозку]], [[базальні ганглії]] та [[спинний мозок]], або на проходження білої речовини поряд із бічними [[Система шлуночків|шлуночками]].<ref name="pmid18970977"/> Функція лейкоцитів полягає в проведенні сигналів між областями [[сірої речовини]], де проходить оброблення, та іншими частинами тіла. [[Периферична нервова система]] рідко задіяна.<ref name="pmid11955556">{{cite journal|author=Compston A, Coles A|title=Multiple sclerosis|journal=Lancet|volume=359|issue=9313|pages=1221–31|year=2002|month=April|pmid=11955556|doi=10.1016/S0140-6736(02)08220-X}}</ref>
+Зокрема, МС включає в себе втрату [[олигодендроцитів]], клітин, відповідальних за створення і збереження жирового шару, відомого як [[мієлінова]] оболонка, що дозволяє нейронам нести [[Потенціал дії|електричні сигнали]] (потенціали дії).<ref name="pmid18970977"/> Це призводить до зменшення шару або повної втрати мієліну, і, по мірі прогресування хвороби, дисфункції [[аксонів]] нейронів. Коли мієлін втрачено, нейрон не може більше ефективно проводити електричні сигнали.<ref Name="pmid11955556"/> Процес відновлення, званий [[ремієлінізація]], відбувається на ранніх стадіях захворювання, але олигодендроцитм не можуть повністю відновити мієлінову оболонку клітини.<ref name="pmid17531860">{{cite journal |author=Chari DM |title=Remyelination in multiple sclerosis|journal=Int. Rev. Neurobiol. |volume=79 |issue= |pages=589–620 |year=2007|pmid=17531860|doi=10.1016/S0074-7742(07)79026-8 |url=}}</ref> Повторні напади призводять до все менш ефективної ремієлінізації, аж доки не виникне схожа на шрам бляшка навколо пошкоджених аксонів.<ref name="pmid17531860"/> Ці шрами викликають симптоми і підчас нападу [[магнітно-резонансна томографія]] (МРТ) часто показує більше десяти нових бляшок.<ref name="pmid18970977"/> Це може означати, що існує певна кількість ушкоджень, нижче від якої мозок здатний відновлюватися сам, без помітних наслідків. <Ref Name="pmid18970977"/> Інший процес, пов'язаний зі створенням ушкоджень, є аномальне [[астроцітоз|збільшення кількості астроцитів]] у зв'язку з руйнуванням прилеглих нейронів.<ref name="pmid18970977"/> Було описано низку [[патофізіологія множинного склерозу#Моделі демієлінізації|моделей ушкодження.<ref name="pmid17351524">{{cite journal |author=Pittock SJ, Lucchinetti CF |title=The pathology of MS: new insights and potential clinical applications |journal=Neurologist|volume=13 |issue=2 |pages=45–56 |year=2007 |month=March|pmid=17351524|doi=10.1097/01.nrl.0000253065.31662.37 }}</ref>
+===Запалення===
-== Реабілітаційні заходи ==
+Крім демієлінізації, іншою ознакою захворювання є [[запалення]]. Відповідно до [[імунологічного]] пояснення, запальний процес викликаний [[Т-клітинами]], певним видом [[лімфоцитів]], які відіграють важливу роль у захисті організму.<Ref Name="pmid11955556"/> T-клітини отримують доступ до мозку через збої в [[гематоенцефалічному бар'єрі]]. Т-клітини сприймають мієлін як стороннє тіло і нападають на нього, через що ці клітини також називають «аутореактівними лімфоцитами». <ref Name="pmid18970977"/>
+Атака мієліну починає запальні процеси, який запускає інші імунні клітини і вивільняє розчинні фактори, такі як [[цитокіни]] та  [[антитіла]]. Подальше ушкодження гематоенцефалічного бар'єру, в свою чергу, викликає ряд інших шкідливих ефектів, таких як [[набряки|набряки]], активація [[макрофагів]] і більшу активацію цитокінів та інших руйнівних білки <Ref ім'я = "pmid11955556" /> Запалення може потенційно знизити передачу інформації між нейронами, принаймні трьома способами.<ref name="pmid18970977"/> Випущені розчинні фактори можуть зупинити нейротрансмісію недоторканими нейронами. Ці фактори можуть призвести до збільшення або втрати мієліну, або ж вони можуть заподіяти повний розклад аксона. <ref Name="pmid18970977"/>
+[[Гематоенцефалічний бар'єр]] є частиною [[капілярної]] системи, яка запобігає проникненню Т-клітин в центральну нервову систему.<!-- <ref name="pmid11955556"/> --> Вона може стати проникною для цих типів клітин після інфікування вірусами або бактеріями.<!-- <ref name="pmid11955556"/> --> Після того, як вона само відновиться, як правило, як тільки раз інфекцію виведено, Т-клітини можуть залишатися в пастці всередині мозку <ref name="pmid11955556"/>
+==Діагностика==
+[[File:Monthly multiple sclerosis anim cropped no text.gif|thumb|Анімація показує поширення ураження головного мозку в часі і просторі за результатами щомісячного МРТ-дослідження протягом року]]
+Множинний склероз зазвичай діагностується на основі картини ознак і симптомів, в поєднанні з додатковою [[медичною візуалізацією]] та лабораторними аналізами.<ref Name= Tsang2011/> Діагноз може бути важко підтвердити, особливо на ранніх стадіях, оскільки ознаки і симптоми може бути схожі на інші захворювання.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid11794488">{{cite journal|author=Trojano M, Paolicelli D|title=The differential diagnosis of multiple sclerosis: classification and clinical features of relapsing and progressive neurological syndromes |journal=Neurol. Sci. |volume=22 |issue=Suppl 2|pages=S98–102 |year=2001 |month=November |pmid=11794488 |doi=10.1007/s100720100044|url=http://link.springer-ny.com/link/service/journals/10072/bibs/122%20Suppl%202000/122%20Suppl%2020S98.htm}}</ref>[[Критерії МакДональда]], які зосереджені на клінічних, лабораторних та радіологічних доказах ураження в різний час і в різних областях, є найбільш часто використовуваним методом діагностики,<ref name=Atlas2008/> тоді як [[Критерії Шумахера| критерії Шумахера]] і [[критерії Познера]] мають в основному історичне значення.<ref name="pmid15177763">{{cite journal|author=Poser CM, Brinar VV|title=Diagnostic criteria for multiple sclerosis: an historical review |journal=Clin Neurol Neurosurg|volume=106 |issue=3 |pages=147–58 |year=2004|month=June |pmid=15177763|doi=10.1016/j.clineuro.2004.02.004}}</ref> В той час, як вищевказані критерії дозволяють проведення неінвазивної діагностики, деякі стверджують, що тільки остаточним доказом може бути лише [[розтин]] або біопсія зразка, у якому будуть виявлені ураження, типові для МС.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid11456302">{{cite journal|author=McDonald WI, Compston A, Edan G, ''et al.'' |title=Recommended diagnostic criteria for multiple sclerosis: guidelines from the International Panel on the diagnosis of multiple sclerosis |journal=Ann. Neurol.|volume=50 |issue=1 |pages=121–7 |year=2001 |month=July |pmid=11456302|doi=10.1002/ana.1032}}</ref><ref name="pmid16283615">{{cite journal|author=Polman CH, Reingold SC, Edan G, ''et al.''|title=Diagnostic criteria for multiple sclerosis: 2005 revisions to the "McDonald Criteria"|journal=Ann. Neurol.|volume=58|issue=6 |pages=840–6 |year=2005 |month=December|pmid=16283615|doi=10.1002/ana.20703}}</ref>
+ Самі по собі клінічні дані можуть бути достатніми для діагностики множинного склерозу, лише якщо в пацієнта були окремі епізоди, неврологічні симптоми, характерні для цієї хвороби. <ref Name="pmid11456302"/> У тих, хто звернутися за медичною допомогою після всього лише одного нападу потрібно провести інші аналізи для встановлення діагнозу. Найбільш часто використовуваними діагностичними засобами є [[нейровізуалізація]], аналіз [[спинномозкової рідини]] і [[викликаних потенціалів]]. [[Магнітно-резонансна томографія]] головного мозку і хребта може показати області демієлінізації (ушкодження або бляшки). [[Гадоліній]] можна вводити [[внутрішньовенно]], як і [[контрастну речовину]], щоб виділити активні бляшки і, шляхом ліквідації, показати існування ушкоджень в минулому, не пов'язаних із симптомами на момент оцінки.<ref name="pmid11456302"/><ref name="pmid18256986">{{cite journal|author=Rashid W, Miller DH|title=Recent advances in neuroimaging of multiple sclerosis|journal=Semin Neurol|volume=28|issue=1|pages=46–55|year=2008|month=February|pmid=18256986|doi=10.1055/s-2007-1019127}}</ref> Аналіз [[спинномозкової рідини]], отриманої з [[люмбальної пункції]], може свідчити про хронічне [[запалення]] в центральній нервовій системі. Спинномозкова рідина перевіряється на [[олігоклональні групи]] імуноглобуліну класу G на [[електрофорезі]], які є маркерами запалення, що виявляються у 75-85% людей з МС.<ref name="pmid11456302"/><ref name="pmid16945427">{{cite journal|author=Link H, Huang YM|title=Oligoclonal bands in multiple sclerosis cerebrospinal fluid: an update on methodology and clinical usefulness|journal=J. Neuroimmunol.|volume=180|issue=1–2|pages=17–28|year=2006|month=November|pmid=16945427|doi=10.1016/j.jneuroim.2006.07.006
-Засоби лікування невідомі.
+}}</ref> Нервова система при МС може реагувати менш активно на стимуляцію [[зорового нерву]] і [[сенсорний нейрон|сенсорних нервів]] через демієлінізацію таких шляхів. Ці реакції мозку можуть бути вивчені за допомогою [[візуальна оцінка викликаного потенціалу|візуальної]] та сенсорної оцінки [[викликаних потенціалів]].<ref name="pmid10802774">{{cite journal |author=Gronseth GS, Ashman EJ |title=Practice parameter: the usefulness of evoked potentials in identifying clinically silent lesions in patients with suspected multiple sclerosis (an evidence-based review): Report of the Quality Standards Subcommittee of the American Academy of Neurology |journal=Neurology |volume=54 |issue=9 |pages=1720–5 |year=2000|month=May |pmid=10802774 |doi=10.1212/WNL.54.9.1720|url=}}</ref>
+===Форми перебігу===
-При розсіяному склерозі можуть спостерігатись такі порушення: швидка [[втомлюваність]], [[слабкість]], [[спастичність]], відсутність [[координація рухів|координації рухів]], [[атаксія]], [[тремор]], втрата [[зір|зору]], [[диплопія]], [[дизартрія]], [[невтримання сечі]] та [[парестезія|парестезії]].
+[[Image:Ms progression types.svg|thumb|300px|Прогресування підтипів МС]]
+Виділяють декілька основних підтипів серед форм перебігу множинного склерозу. Інформація про перебіг захворювання в минулому використовується для того, щоб [[передбачити]] його перебіг в майбутньому. Знання про форму перебігу хвороби важливе не тільки для надання прогнозу, але й для прийняття рішень щодо лікування. У 1996 році [[Національне товариство з вивчення множинного склерозу]] в США описало чотири форми перебігу МС:<ref name="pmid8780061"/>
-Соціально-психологічні симптоми різноманітні&nbsp;— від глибокої [[депресія|депресії]] до безпідставного [[оптимізм]]у. Додаткові проблеми виникають через тривалу [[імобілізація|імобілізацію]], [[контрактура|контрактури]], падіння, психологічну незручність через невтримання сечі. [[Сліпота]], пересування в інвалідному візку, несамостійність у самообслуговуванні, часті загострення і рухові порушення серйозно впливають на здатність до самостійної [[праця|праці]] і [[життєдіяльність|життєдіяльності]].
+# рецидивно-ремітуючий;
+# вторинно-прогресуючий;
+# первинно-прогресуючий та
+# прогресуючий із загостреннями.
+Рецидивно-ремітуючий підтип характеризується непередбачуваними рецидивами, за якими йдуть періоди відносно спокійної ([[ремісія (медицина)|ремісії]]) без будь-яких нових ознак активності захворювання. Неврологічні порушення, що з’являються під час загострень, можуть зникати або залишати [[наслідки хвороби|наслідки]], які з’являються приблизно у 40% загострень і стають тим вірогідніше, чим довше людина страждає на МС. <ref name="pmid18970977"/><ref name=Tsang2011/> Таким є початковий перебіг МС у 80% хворих.<ref name="pmid18970977"/> Якщо порушення завжди зникають в періоди між загостреннями, хвороба іноді зветься ''доброякісним МС'',<ref name="pmid18219812">{{cite journal |author=Pittock SJ, Rodriguez M|title=Benign multiple sclerosis: a distinct clinical entity with therapeutic implications|journal=Curr. Top. Microbiol. Immunol. |volume=318 |issue= |pages=1–17 |year=2008 |pmid=18219812|doi=10.1007/978-3-540-73677-6_1 |url=}}</ref> хоча хворі все рівно набувають певного ступеня інвалідності в довгостроковій перспективі.<ref name="pmid18970977"/> З іншого боку термін ''[[злоякісний множинний склероз]]'' використовується для опису людей, хворих на МС, які досягають значного рівня інвалідності протягом короткого періоду.<ref>{{cite book|last=Feinstein|first=A|title=The clinical neuropsychiatry of multiple sclerosis|year=2007|publisher=Cambridge University Press|location=Cambridge|isbn=052185234X|page=20|edition=2nd ed.}}</ref> Рецидивно-ремітуючий перебіг МС звичайно починається з [[клінічно ізольованого синдрому]] (КІС). У випадку КІС напад хвороби має ознаки [[демієлінізації]], але не відповідає критеріям множинного склерозу.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid15847841">{{cite journal|author=Miller D, Barkhof F, Montalban X, Thompson A, Filippi M|title=Clinically isolated syndromes suggestive of multiple sclerosis, part I: natural history, pathogenesis, diagnosis, and prognosis|journal=Lancet Neurol|volume=4|issue=5|pages=281–8|year=2005|month=May|pmid=15847841|doi=10.1016/S1474-4422(05)70071-5}}</ref> Множинний склероз розвивається пізніше у 30-70% людей з проявами КІС.<ref name="pmid15847841"/>
-Для скорочення періоду загострення і його послаблення застосовувався [[адренокортикотропний гормон]] (''АКТГ''). Позитивний вплив АКТГ на деяких пацієнтів є очевидним, але цей препарат не приносить довготривалих результатів.
+[[File:Nerve.nida.jpg|thumb|left|Нервовий аксон із мієлінової оболонкою]]
-Особи, які страждають на розсіяний склероз, можуть скористатися з багатопрофільних клінік і програм, орієнтованих на споживача.
+Вторинно-прогресуючий підтип МС виявляється у близько 65% людей з початковим рецидивно-ремітуючим МС, в яких згодом розвивається прогресуюча нейродегенерація між гострими нападами хвороби без чітких періодів ремісії.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid8780061"/> Іноді можуть з’являтися рецидиви і незначні ремісії.<ref name="pmid8780061"/> Найбільш типовим проміжком часу між початком захворювання і його перетворенням з рецидивно-ремітуючого на вторинно-прогресуючий МС є період в 19&nbsp;років.<ref name="pmid16545751">{{cite journal|author=Rovaris M, Confavreux C, Furlan R, Kappos L, Comi G, Filippi M|title=Secondary progressive multiple sclerosis: current knowledge and future challenges|journal=Lancet Neurol|volume=5|issue=4|pages=343–54|year=2006|month=April|pmid=16545751|doi=10.1016/S1474-4422(06)70410-0}}</ref>
+Первинно-прогресуючий підтип перебігу хвороби спостерігається приблизно у 10–20% людей і відзначається відсутністю ремісій після появи перших симптомів.<ref name="pmid17884680">{{cite journal|author=Miller DH, Leary SM|title=Primary-progressive multiple sclerosis|journal=Lancet Neurol|volume=6|issue=10|pages=903–12|year=2007|month=October|pmid=17884680|doi=10.1016/S1474-4422(07)70243-0}}</ref><ref name=Tsang2011/> Він характеризується прогресуючою інвалідністю з самого початку захворювання і відсутністю або рідкістю та незначною вираженістю ремісій та періодів поліпшення стану хворого.<ref name="pmid8780061"/> Типовим віком початку первинно-прогресуючого підтипу МС є пізніший вік порівняно з рецидивно-ремітуючим підтипом перебігу МС. Він є близьким до віку початку вторинно-прогресуючого МС після рецидивно-ремітуючого початку, тобто у віці близко 40 років.<ref name="pmid18970977"/>
+Прогресуючий тип МС з загостреннями спостерігається в тих осіб, в яких невпинна нейродегенерація має місце від самого початку хвороби, але на її тлі розвиваються подальші додаткові загострення. Цей підтип є найменш поширеним серед інших.<ref name="pmid8780061"/>
-Гормональні препарати(стероїдні нестероїдні), білкові препарати, препарати крові, їх синтетичні аналоги категорично заборонені при лікуванні розсіяного склерозу&nbsp;— вони призводять до незворотніх процесів в організмі, швидкого прогресу захворювання через 6 місяців після вживання та до повного паралічу.
+Також було описано [[Ідіопатичні запальні демієлінізуючі захворювання|незвичайні типи МС]]. До них відносять [[хворобу Девіка]], [[концентричний склероз Бало]], [[Дифузний демієлінізуючий склероз|дифузний склероз Шильдера]] та [[хворобу Марбурга]]. Йде дискусія стосовно того, чи є вони варіантами МС або окремими захворюваннями.<ref name="pmid15727225">{{cite journal|author=Stadelmann C, Brück W |title=Lessons from the neuropathology of atypical forms of multiple sclerosis |journal=Neurol. Sci. |issue=Suppl 4 |pages=S319–22 |volume=25 |year=2004 |month=November|pmid=15727225|doi=10.1007/s10072-004-0333-1 }}</ref> Множинний склероз має інший перебіг у дітей та займає більше часу до досягнення прогресуючої стадії.<ref name="pmid18970977"/> Тим не менш, діти все рівно досягають її у більш ранньому середньому віці, ніж дорослі хворі.<ref name="pmid18970977"/>
-== Джерело ==
+==Лікування==
-* Журнал інституту фізіології ім. О.&nbsp;О.&nbsp;Богомольця НАН України «Медична гідрологія та реабілітація» 2008&nbsp;р. том 6; №&nbsp;2; С. 46. Захворювання «розсіяний склероз» піддається повному гарантованому виліковуванню шляхом застосування регенеративного лікування за методикою Палінського Ігоря Зеноновича, захищеною авторським правом.
+Хоча жодні ліки від множинного склерозу невідомі, кілька видів лікування було визнано такими, що допомагають поліпшити стан хворого. Основними цілями лікування є відновлення функції, порушеної під час загострення, запобігання новим нападам, а також запобігання інвалідності. Як і будь-які лікарські засоби, препарати, що використовуються у лікуванні МС, мають свої [[побічні дії (медицина)|побічні дії]]. Деякі хворі використовують засоби [[Альтернативна медицина|нетрадиційної медицини]] незважаючи на недостатність доказів її ефективності.
-{{Неврологія-доробити}}
+===Періоди загострень===
-[[Категорія:Нервові захворювання]]
+Під час загострення симптомів захворювання звичайним методом лікування є [[внутрішньовенне введення|внутрішньовенне]] введення [[кортикостероїд]]ів, таких як [[метилпреднізолон]]<ref name="pmid18970977"/>, в той час як пероральний прийом кортикостероїдів може мати аналогічну ефективність та показники безпечності.<ref>{{cite cochrane|last=Burton|first=JM|coauthors=O'Connor, PW; Hohol, M; Beyene, J|title=Oral versus intravenous steroids for treatment of relapses in multiple sclerosis.|journal=Cochrane database of systematic reviews (Online)|date=2012 Dec 12|issue=12|review=CD006921|pmid=23235634}}</ref> Хоча кортикостероїди в цілому ефективні для зняття симптомів в короткостроковій перспективі, це лікування вбачається як таке, що не має значного впливу на довгострокове одужання.<ref name="RCOP_acute">{{cite book|first=The National Collaborating Centre for Chronic Conditions|title=Multiple sclerosis : national clinical guideline for diagnosis and management in primary and secondary care|year=2004|publisher=Royal College of Physicians|location=London|isbn=1-86016-182-0|pages=54–57|url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK48919/pdf/TOC.pdf|accessdate=6 February 2013|format=pdf|pmid=21290636}}</ref> Наслідки тяжких загострень, що не піддаються лікуванню кортикостероїдами, можуть бути подолані в результаті використання [[плазмаферезу]].<ref name="pmid18970977"/>
-[[Категорія:Аутоімунні захворювання]]
-[[Категорія:Захворювання за алфавітом]]
+===Засоби, що змінюють перебіг захворювання===
+====Рецидивно-ремітуючий множинний склероз====
+Вісім препаратів, що змінюють перебіг захворювання, було схвалено регулюючими органами для лікування  рецидивно-ремітуючого множинного склерозу (РРМС): [[інтерферон бета-1a]], [[інтерферон бета-1b]], [[глатирамера ацетат]], [[мітоксантрон]], [[наталізумаб]], [[фінголімод]],<ref name=He2012/> [[теріфлюномід]]<ref name=Aubagio>{{cite press release|url=http://www.fda.gov/NewsEvents/Newsroom/PressAnnouncements/ucm319277.htm |title=FDA approves new multiple sclerosis treatment Aubagio |publisher=US FDA|date=2012-09-12|accessdate=2013-01-21}}</ref> та [[диметилфумарат]].<ref name=fumarate>{{cite press release|url=http://www.biogenidec.com/press_release_details.aspx?ID=5981&ReqId=1801165|title=Biogen Idec’s TECFIDERA™ (Dimethyl Fumarate) Approved in US as a First-Line Oral Treatment for Multiple Sclerosis|publisher=Biogen Idec |date=2013-03-27|accessdate=2013-06-04}}</ref> Станом на 2012 рік ефективність витрат на ці препарати досліджена не була.<ref>{{cite journal|last=Manouchehrinia|first=A|coauthors=Constantinescu, CS|title=Cost-effectiveness of disease-modifying therapies in multiple sclerosis.|journal=Current neurology and neuroscience reports|date=2012 Oct|volume=12|issue=5|pages=592–600|pmid=22782520}}</ref>
+У випадку рецидивно-ремітуючого МС вони проявляють помірну ефективність у відношенні зниження частоти загострень.<ref name=He2012>{{cite journal|last=He|first=D|coauthors=Xu, Z; Dong, S; Zhang, H; Zhou, H; Wang, L; Zhang, S|title=Teriflunomide for multiple sclerosis|journal=Cochrane database of systematic reviews (Online)|date=2012 Dec 12|volume=12|pages=CD009882|pmid=23235682|doi=10.1002/14651858.CD009882.pub2|editor1-last=Zhou|editor1-first=Hongyu}}</ref> Інтерферони та глатирамера ацетат є засобами першої лінії<ref name=Tsang2011>{{cite journal|last=Tsang|first=BK|coauthors=Macdonell, R|title=Multiple sclerosis- diagnosis, management and prognosis.|journal=Australian family physician|date=2011 Dec|volume=40|issue=12|pages=948–55|pmid=22146321}}</ref> і є відносними еквівалентами один одного. Вони знижують частоту загострень приблизно на 30%.<ref name=Hassan2011>{{cite journal|last=Hassan-Smith|first=G|coauthors=Douglas, MR|title=Management and prognosis of multiple sclerosis.|journal=British journal of hospital medicine (London, England : 2005)|date=2011 Nov|volume=72|issue=11|pages=M174-6|pmid=22082979}}</ref> Ранній початок довгострокової терапії є безпечним методом лікування і поліпшує його результати.<ref name="pmid21205679">{{cite journal|author=Freedman MS |title=Long-term follow-up of clinical trials of multiple sclerosis therapies|journal=Neurology |volume=76 |issue=1 Suppl 1 |pages=S26–34|year=2011|month=January |pmid=21205679|doi=10.1212/WNL.0b013e318205051d |url=}}</ref><ref name="pmid22284996">{{cite journal|author=Qizilbash N, Mendez I, Sanchez-de la Rosa R |title=Benefit-risk analysis of glatiramer acetate for relapsing-remitting and clinically isolated syndrome multiple sclerosis|journal=Clin Ther|volume=34|issue=1 |pages=159–176.e5 |year=2012 |month=January|pmid=22284996|doi=10.1016/j.clinthera.2011.12.006|url=}}</ref> Наталізумаб знижує частоту рецидивів сильніше, ніж препарати першої лінії, проте вважається препаратом другої лінії через наявність побічних ефектів та призначається у тих випадках, коли хвороба не відповідає на лікування іншими препаратами<ref name=Tsang2011/> або має тяжку форму.<ref name=Hassan2011/> Мітоксантрон має тяжкі побічні ефекти і відноситься до засобів третьої лінії для хворих, лікування яких іншими засобами не дало результатів.<ref name=Tsang2011/> Лікування клінічно ізольованого синдрому (КІС) [[інтерферон]]ами знижує ризик розвитку захворювання до стадії клінічного МС.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid21205678">{{cite journal |author=Bates D |title=Treatment effects of immunomodulatory therapies at different stages of multiple sclerosis in short-term trials|journal=Neurology |volume=76 |issue=1 Suppl 1|pages=S14–25 |year=2011 |month=January |pmid=21205678|doi=10.1212/WNL.0b013e3182050388 |url=}}</ref> Ефективність інтерферонів та глатирамеру ацетату у дітей приблизно відповідає ефективності у дорослих.<ref name="pmid22642799">{{cite journal|author=Johnston J, So TY|title=First-line disease-modifying therapies in paediatric multiple sclerosis: a comprehensive overview|journal=Drugs |volume=72 |issue=9 |pages=1195–211 |year=2012|month=June|pmid=22642799|doi=10.2165/11634010-000000000-00000 |url=}}</ref> Дію деяких нових агентів, таких як фінголімод, теріфлюномід та диметилфумарат, ще не було з’ясовано остаточно (станом на 2011 рік).<ref>{{cite journal |author=Killestein J, Rudick RA, Polman CH |title=Oral treatment for multiple sclerosis |journal=Lancet Neurol |volume=10 |issue=11 |pages=1026–34 |year=2011 |month=November|pmid=22014437 |doi=10.1016/S1474-4422(11)70228-9 |url=}}</ref>
+====Прогресуючий множинний склероз====
+Жоден з лікарських засобів не проявив себе як такий, що може змінити перебіг первинно-прогресуючого МС, <ref name=Tsang2011/> і лише мітоксантрон було схвалено для лікування вторинно-прогресуючого МС (станом на 2011 рік).<ref>{{cite book |author=Kellerman, Rick D.; Edward N. Hanley Jr MD |title=Conn's Current Therapy 2012: Expert Consult - Online and Print |publisher=Saunders |location=Philadelphia |year=2011 |pages=627|isbn=1-4557-0738-4 |url=http://books.google.ca/books?id=pyKjGU5JdqQC&pg=PT662}}</ref> В цій групі хворих попередні дані підтверджують, що  мітоксантрон помірно уповільнює прогресування захворювання і зменшує частоту рецидивів протягом двох років.<ref name=CochMit2013>{{cite journal|last=Martinelli Boneschi|first=F|coauthors=Vacchi, L; Rovaris, M; Capra, R; Comi, G|title=Mitoxantrone for multiple sclerosis.|journal=Cochrane database of systematic reviews (Online)|date=2013 May 31|volume=5|pages=CD002127|pmid=23728638}}</ref><ref>{{cite journal|last=Marriott|first=JJ|coauthors=Miyasaki, JM; Gronseth, G; O'Connor, PW; Therapeutics and Technology Assessment Subcommittee of the American Academy of, Neurology|title=Evidence Report: The efficacy and safety of mitoxantrone (Novantrone) in the treatment of multiple sclerosis: Report of the Therapeutics and Technology Assessment Subcommittee of the American Academy of Neurology.|journal=Neurology|date=2010 May 4|volume=74|issue=18|pages=1463–70|pmid=20439849}}</ref>
+====Побічні ефекти====
+[[File:Copaxone Injection Site Reaction.JPG|thumb|Зона подразнення після ін'єкції глатирамеру ацетату.]]
+Засоби, що змінюють перебіг захворювання, мають декілька побічних ефектів. Одним із найпоширеніших є подразнення в місці ін’єкції глатирамера ацетата та інтерферонів (до 90% у випадку підшкірної ін’єкції і 33% у випадку внутрішньом’язової ін’єкції).<ref name=Balak2012>{{cite journal|last=Balak|first=DM|coauthors=Hengstman, GJ; Çakmak, A; Thio, HB|title=Cutaneous adverse events associated with disease-modifying treatment in multiple sclerosis: a systematic review.|journal=Multiple sclerosis (Houndmills, Basingstoke, England)|date=2012 Dec|volume=18|issue=12|pages=1705–17|pmid=22371220}}</ref> З часом в місці ін'єкції може з’явитися видима западина через локальне руйнування жирової тканини, відоме як [[ліпоатрофія]].<ref name=Balak2012/> Інтерферони можуть провокувати [[грипоподібні симптоми]];<ref name="pmid17131933">{{cite journal|author=Sládková T, Kostolanský F |title=The role of cytokines in the immune response to influenza A virus infection |journal=Acta Virol. |volume=50 |issue=3 |pages=151–62 |year=2006 |pmid=17131933}}</ref> деякі хворі, що приймають глатирамер, після ін'єкції відчувають припливи, здавленість у грудях, прискорене серцебиття, задишку та відчуття тривоги, які зазвичай минають не пізніше ніж через 30 хвилин.<ref name="pmid14974077">{{cite journal |author=Munari L, Lovati R, Boiko A|editor1-last=Munari |editor1-first=Luca M. |title=Therapy with glatiramer acetate for multiple sclerosis |journal=Cochrane database of systematic reviews (Online) |issue=1 |pages=CD004678 |year=2004|pmid=14974077 |doi=10.1002/14651858.CD004678}}</ref> Більш небезпечними, але й більш рідкими, побічними ефектами є[[гепатотоксичність|ушкодження печінки]] від інтерферонів,<ref name="pmid15592724">{{cite journal|author=Tremlett H, Oger J |title=Hepatic injury, liver monitoring and the beta-interferons for multiple sclerosis |journal=J. Neurol. |volume=251 |issue=11 |pages=1297–303 |year=2004 |month=November|pmid=15592724 |doi=10.1007/s00415-004-0619-5 }}</ref> [[систолічна дисфункція]] (12%), [[безпліддя]] та [[гострий мієлоїдний лейкоз]] (0,8%) від мітоксантрону,<ref name=CochMit2013/><ref name="pmid19882365">{{cite journal |author=Comi G |title=Treatment of multiple sclerosis: role of natalizumab |journal=Neurol. Sci. |volume=Suppl 2 |issue= S2|pages=S155–8 |series=30|year=2009|month=October |pmid=19882365 |doi=10.1007/s10072-009-0147-2 }}</ref> а також [[прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія]], що є побічним ефектом наталізумаба (в 1 з 600 пацієнтів, що приймали препарат).<ref name=Tsang2011/><ref>{{cite journal|last=Hunt|first=D|coauthors=Giovannoni, G|title=Natalizumab-associated progressive multifocal leucoencephalopathy: a practical approach to risk profiling and monitoring.|journal=Practical neurology|date=2012 Feb|volume=12|issue=1|pages=25–35|pmid=22258169}}</ref>
+Фінголімод може стати причиною [[гіпертонії]] та [[брадикардії]], [[макулярного набряку]], підвищення рівню ферментів печінки або [[лімфопенія|зниження рівню лімфоцитів]].<ref name="pmid22014437">{{cite journal|author=Killestein J, Rudick RA, Polman CH |title=Oral treatment for multiple sclerosis |journal=Lancet Neurol |volume=10 |issue=11 |pages=1026–34 |year=2011 |month=November |pmid=22014437|doi=10.1016/S1474-4422(11)70228-9 |url=}}</ref> Попередні дані підтверджують безпечність теріфлюноміда у короткостроковій перспективі із загальними побічними ефектами, що включають головні болі, втому, нудота, випадіння волосся та болі в кінцівках.<ref name=He2012/> Крім того були зареєстровані повідомлення про печінкову недостатність та ПМЛ, пов’язані з прийняттям цього препарату, який також є [[Тератологія|небезпечним для розвитку плоду]].<ref name="pmid22014437"/> Найбільш поширеними побічними ефектами диметилфумарата є припливи та проблеми шлунково-кишкового тракту.<ref name=fumarate/><ref name="pmid22014437"/> Хоча диметилфумарат може стати причиною  [[нейтропенія|зниження кількості лейкоцитів]], випадків опортуністичних інфекцій під час випробувань ліків зареєстровано не було. <ref name=fumarateNDA>{{cite web |title=NDA 204063 - FDA Approved Labeling Text|url=http://www.accessdata.fda.gov/drugsatfda_docs/label/2013/204063lbl.pdf |date=27 March 2013|accessdate=5 April 2013 |publisher=US Food and Drug Agency }}<br>{{cite web  |title=NDA Approval|date=27 March 2013|url=http://www.accessdata.fda.gov/drugsatfda_docs/appletter/2013/204063Orig1s000ltr.pdf |accessdate=5 April 2013 |publisher=US Food and Drug Agency }}</ref><ref name="pmid22224673"/>
+===Другорядні симптоми===
+Було доведено, що ліки та [[нейрореабілітація]] допомагають покращити деякі симптоми, проте не змінюють хід захворювання.<ref name="pmid16168933">{{cite journal |author=Kesselring J, Beer S|title=Symptomatic therapy and neurorehabilitation in multiple sclerosis |journal=Lancet Neurol|volume=4 |issue=10 |pages=643–52 |year=2005 |month=October |pmid=16168933|doi=10.1016/S1474-4422(05)70193-9 |url=}}</ref> Деякі симптоми добре реагують на ліки, наприклад, нестабільність сечового міхура та м’язова спастичність, тоді як інші майже не змінюються.<ref name="pmid18970977"/> У разі неврологічних проблем дуже важливий [[багатоплановий]] підхід для покращення життя; проте дуже важко визначити «основну групу», оскільки в різні моменти часу потрібні різні медичні послуги.<ref name="pmid18970977"/> Програми багатопланової реабілітації підвищують активність та покращують участь людей із МС, проте не мають впливу на рівень ускладнення.<ref name="pmid17443610">{{cite journal |author=Khan F, Turner-Stokes L, Ng L, Kilpatrick T|editor1-last=Khan |editor1-first=Fary |title=Multidisciplinary rehabilitation for adults with multiple sclerosis |journal=Cochrane Database Syst Rev |issue=2 |pages=CD006036 |year=2007 |pmid=17443610|doi=10.1002/14651858.CD006036.pub2 }}</ref> Існує обмежена кількість доказів загальної ефективності індивідуальних програм лікування,<ref name="pmid15859525">{{cite journal |author=Steultjens EM, Dekker J, Bouter LM, Leemrijse CJ, van den Ende CH |title=Evidence of the efficacy of occupational therapy in different conditions: an overview of systematic reviews |journal=Clinical rehabilitation|volume=19 |issue=3 |pages=247–54 |year=2005 |pmid=15859525 |doi=10.1191/0269215505cr870oa}}</ref><ref name="pmid15859525"/><ref name="pmid12917976">{{cite journal |author=Steultjens EM, Dekker J, Bouter LM, Cardol M, Van de Nes JC, Van den Ende CH |title=Occupational therapy for multiple sclerosis|journal=Cochrane database of systematic reviews (Online) |volume= |issue=3 |pages=CD003608 |year=2003|pmid=12917976 |doi=10.1002/14651858.CD003608 |editor1-last=Steultjens |editor1-first=Esther EMJ}}</ref> проте існують докази, що деякі підходи, такі як фізичні вправи<ref name="pmid17482708">{{cite journal |author=Gallien P, Nicolas B, Robineau S, Pétrilli S, Houedakor J, Durufle A |title=Physical training and multiple sclerosis |journal=Ann Readapt Med Phys |volume=50|issue=6 |pages=373–6, 369–72 |year=2007 |pmid=17482708|doi=10.1016/j.annrmp.2007.04.004}}</ref><ref>{{cite journal |author=Rietberg MB, Brooks D, Uitdehaag BMJ, Kwakkel G |title=Exercise therapy for multiple sclerosis |journal=Cochrane Database of Systematic Reviews |issue=1 |pages=CD003980  |year=2005 |pmid=15674920 |doi=10.1002/14651858.CD003980.pub2|editor1-last=Kwakkel |editor1-first=Gert}}</ref> та психотерапія, в тому числі [[когнітивно-поведінкова терапія|когнітивно-поведінкові підходи]], є ефективними.<ref>{{cite journal |author=Thomas PW, Thomas S, Hillier C, Galvin K, Baker R|title=Psychological interventions for multiple sclerosis|journal=Cochrane Database of Systematic Reviews |issue=1 |pages=CD004431  |year=2006|pmid=16437487|doi=10.1002/14651858.CD004431.pub2 |editor1-last=Thomas |editor1-first=Peter W}}</ref>
+===Альтернативне лікування===
+Більше 50% людей з МС можуть застосовувати [[комплементарну та альтернативну медицину]], проте їх процент залежить від визначення альтернативної медицини.<ref name="pmid16420779">{{cite journal|author=Huntley A |title=A review of the evidence for efficacy of complementary and alternative medicines in MS |journal=Int MS J |volume=13 |issue=1 |pages=5–12, 4 |year=2006 |month=January|pmid=16420779 |doi= |url=}}</ref> Докази ефективності такого лікування у більшості випадків дуже слабкі або відсутні.<ref name="pmid16420779"/><ref name="pmid19222053">{{cite journal |author=Olsen SA|title=A review of complementary and alternative medicine (CAM) by people with multiple sclerosis|journal=Occup Ther Int |volume=16 |issue=1 |pages=57–70 |year=2009 |pmid=19222053 |doi=10.1002/oti.266}}</ref> Хоча досліди довели, що вітамін D може бути корисним, їхньої кількості для остаточного висновку недостатньо.<ref>{{cite journal|last=Jagannath|first=VA|coauthors=Fedorowicz, Z; Asokan, GV; Robak, EW; Whamond, L|title=Vitamin D for the management of multiple sclerosis.|journal=Cochrane database of systematic reviews (Online)|date=2010 Dec 8|issue=12|pages=CD008422|pmid=21154396}}</ref> До терапії з недоведеною ефективністю серед людей з МС відносяться дієта та дотримання режиму,<ref name="pmid16420779"/><ref name="pmid17253500">{{cite journal |author=Farinotti M, Simi S, Di Pietrantonj C, ''et al.'' |editor1-last=Farinotti |editor1-first=Mariangela |title=Dietary interventions for multiple sclerosis |journal=Cochrane database of systematic reviews (Online) |issue=1|pages=CD004192 |year=2007 |pmid=17253500 |doi=10.1002/14651858.CD004192.pub2}}</ref><ref name="pmid21965673">{{cite journal |author=Grigorian A, Araujo L, Naidu NN, Place DJ, Choudhury B, Demetriou M. |title=N-acetylglucosamine inhibits T-helper 1 (Th1)/T-helper 17 (Th17) cell responses and treats experimental autoimmune encephalomyelitis. |journal=J Biol Chem |year=2011 |month=September|pmid=21965673 |doi=10.1074/jbc.M111.277814. Epub 2011 Sep 29. |url=}}</ref> [[техніка релаксації]], наприклад, [[йога]],<ref name="pmid16420779"/> [[препарати рослинного походження]] (в тому числі [[медична марихуана]]),<ref name="pmid16420779"/><ref>{{cite journal |author=Chong MS, Wolff K, Wise K, Tanton C, Winstock A, Silber E |title=Cannabis use in patients with multiple sclerosis |journal=Mult. Scler. |volume=12|issue=5 |pages=646–51 |year=2006 |pmid=17086912 |doi=10.1177/1352458506070947}}</ref> [[гіпербарична оксигенація]],<ref name="pmid14974004">{{cite journal |author=Bennett M, Heard R|editor1-last=Bennett |editor1-first=Michael H |title=Hyperbaric oxygen therapy for multiple sclerosis|journal=Cochrane database of systematic reviews (Online) |issue=1 |pages=CD003057 |year=2004|pmid=14974004 |doi=10.1002/14651858.CD003057.pub2}}</ref> [[глистогонні препарати|самолікування анкілостомами]], [[рефлексотерапія]] та [[акупунктура]].<ref name="pmid16420779"/><ref>{{cite news | first=Tim| last=Adams | title=Gut instinct: the miracle of the parasitic hookworm |url=http://www.guardian.co.uk/lifeandstyle/2010/may/23/parasitic-hookworm-jasper-lawrence-tim-adams |newspaper=The Observer | date=23 May 2010 }}</ref> Щодо характеристик користувачів таких методів, це здебільшого жінки, які страждають від МС протягом тривалого часу, можуть бути більш недієздатними та незадоволені рівнем звичайного медичного обслуговування.<ref name="pmid16420779"/>
+==Прогноз==
+[[File:Multiple sclerosis world map - DALY - WHO2004.svg|thumb|[[Роки життя, скориговані за непрацездатністю]] через МС на 100 000&nbsp;мешканців у 2004 р.
+{{Multicol}}
+{{legend|#b3b3b3|no data}}
+{{legend|#ffff65|<13}}
+{{legend|#fff200|13–16}}
+{{legend|#ffdc00|16–19}}
+{{legend|#ffc600|19–22}}
+{{legend|#ffb000|22–25}}
+{{legend|#ff9a00|25–28}}
+{{Multicol-break}}
+{{legend|#ff8400|28–31}}
+{{legend|#ff6e00|31–34}}
+{{legend|#ff5800|34–37}}
+{{legend|#ff4200|37–40}}
+{{legend|#ff2c00|40–43}}
+{{legend|#cb0000|>43}}
+{{Multicol-end}}]]
+Очікуваний майбутній хід захворювання залежить від підтипу захворювання, статі, віку та початкових симптомів особи, а також ступеню [[інвалідності]], який має особа.<ref name="pmid8017890">{{cite journal|author=Weinshenker BG|title=Natural history of multiple sclerosis|journal=Ann. Neurol.|volume=36|issue=Suppl|pages=S6–11|year=1994|pmid=8017890|doi=10.1002/ana.410360704}}</ref> Захворювання краще протікає у жінок (зворотно-ремітуючий підтип), при невриті зорового нерва або симптомах порушення чутливості на початку захворювання, при малій кількості нападів у перші роки, особливо у ранньому віці.<ref name="pmid8017890"/><ref name="pmid3495637">{{cite journal|author=Phadke JG|title=Survival pattern and cause of death in patients with multiple sclerosis: results from an epidemiological survey in north east Scotland |journal=J. Neurol. Neurosurg.  Psychiatr. |volume=50 |issue=5 |pages=523–31 |year=1987 |month=May |pmid=3495637 |pmc=1031962|doi=10.1136/jnnp.50.5.523}}</ref>
+Середній очікуваний строк життя складає 30 років з початку захворювання, на 5-10 років менше, ніж у неуражених людей.<ref name="pmid18970977"/> Майже 40% людей з МС доживають до сьомого десятку.<ref name="pmid3495637"/> Проте дві третини випадків смерті мають безпосередній зв'язок з хворобою.<ref name="pmid18970977"/> Дуже поширене [[самогубство]], тоді як інфекції та інші ускладнення особливо небезпечні для інвалідів.<ref name="pmid18970977"/> І хоча більшість людей втрачає здатність ходити перед смертю, 90% осіб з цим захворюванням можуть ходити самостійно через 10 років з початку, а 75% – через 15 років.<ref name="pmid3495637"/><ref name="pmid11321195">{{cite journal|author=Myhr KM, Riise T, Vedeler C, ''et al''|title=Disability and prognosis in multiple sclerosis: demographic and clinical variables important for the ability to walk and awarding of disability pension|journal=Mult. Scler.|volume=7|issue=1|pages=59–65|year=2001|month=February|pmid=11321195}}</ref>
+==Епідеміологія==
+Кількість людей з МС станом на 2010 рік становила 2-2,5&nbsp;мільйони (приблизно 30 випадків на 100 000 осіб) у світі, і динаміка була дуже різною у різних регіонах.<ref name=Atlas2008>{{cite book |author=World Health Organization |title=Atlas: Multiple Sclerosis Resources in the World 2008 |publisher=World Health Organization |location=Geneva |year=2008 |pages=15-16|isbn=92-4-156375-3|url=http://whqlibdoc.who.int/publications/2008/9789241563758_eng.pdf}}</ref><ref name=Milo2010>{{cite journal |author=Milo R, Kahana E |title=Multiple sclerosis: geoepidemiology, genetics and the environment |journal=Autoimmun Rev |volume=9 |issue=5 |pages=A387–94 |year=2010|month=March |pmid=19932200 |doi=10.1016/j.autrev.2009.11.010 |url=}}</ref> За оцінками це захворювання призвело до 18 000 смертей того року.<ref name=Loz2012>{{cite journal|last=Lozano|first=R|title=Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010.|journal=Lancet|date=2012 Dec 15|volume=380|issue=9859|pages=2095-128|pmid=23245604}}</ref> В Африці рівень становив менше 0,5 випадка на 100 000 осіб, тоді як у Південно-Східній Африці він складав 2,8 випадки на 100 000 осіб, 8,3 випадків на 100 000 осіб в Америці та 80 випадків на 100 000 осіб в Європі.<ref name=Atlas2008/> Рівні перевищили 200 випадків на 100 000 осіб у деяких регіонах у Північній Європі.<ref name=Milo2010/> Кількість нових випадків, що розвинулися за рік, становить приблизно 2,5 випадки на 100 000 осіб.<ref name=Atlas2008/>
+Рівень МС зростає, проте це можна пояснити покращеною діагностикою.<ref name=Milo2010/> Дослідження популяційних та географічних моделей були схожими<ref name="pmid8269393">{{cite journal|author=Kurtzke JF|title=Epidemiologic evidence for multiple sclerosis as an infection|journal=Clin. Microbiol. Rev.|volume=6|issue=4|pages=382–427|year=1993|month=October|pmid=8269393|pmc=358295|url=http://cmr.asm.org/cgi/pmidlookup?view=long&pmid=8269393|doi=10.1128/CMR.6.4.382}}</ref> та призвели до низки теорій щодо причини захворювання.<ref name="pmid17444504">{{cite journal|author=Ascherio A, Munger KL|title=Environmental risk factors for multiple sclerosis. Part&nbsp;I: the role of infection|journal=Ann. Neurol.|volume=61|issue=4|pages=288–99|year=2007|month=April|pmid=17444504|doi=10.1002/ana.21117}}</ref><ref name="pmid15556803">{{cite journal
+|author=Marrie RA|title=Environmental risk factors in multiple sclerosis aetiology|journal=Lancet Neurol|volume=3|issue=12|pages=709–18|year=2004|month=December|pmid=15556803|doi=10.1016/S1474-4422(04)00933-0}}</ref><ref name="pmid17492755">{{cite journal|author=Ascherio A, Munger KL|title=Environmental risk factors for multiple sclerosis. Part&nbsp;II: Noninfectious factors|journal=Ann. Neurol.|volume=61|issue=6|pages=504–13|year=2007|month=June|pmid=17492755|doi=10.1002/ana.21141}}</ref>
+МС зазвичай з’являється у людей, яким майже або дещо за тридцять років, проте він рідко може з’являтися в дитинстві та після 50 років.<ref name=Atlas2008/><ref name=Milo2010/> Первинний прогресуючий підтип дуже поширений серед людей віком приблизно п’ятдесят років.<ref name="pmid17884680"/> Подібно до багатьох автоімунних розладів, це захворювання більш поширене серед жінок, і кількість випадків зростає.<ref name="pmid18970977"/><ref name="pmid18606967">{{cite journal|author=Alonso A, Hernán MA|title=Temporal trends in the incidence of multiple sclerosis: a systematic review|journal=Neurology|volume=71|issue=2|pages=129–35|year=2008|month=July|pmid=18606967|doi=10.1212/01.wnl.0000316802.35974.34}}</ref> Станом на 2008 р. кількість захворювань у світі була удвічі більша серед жінок, ніж серед чоловіків.<ref name=Atlas2008/> У дітей воно також більш поширене серед дівчат, ніж через хлопчиків,<ref name="pmid18970977"/> тоді як серед людей, яким за п’ятдесят, воно однаково вражає і чоловіків, і жінок.<ref name="pmid17884680"/>
+==Історія==
+===Медичне діагностування===
+[[Image:Carswell-Multiple Sclerosis2.jpg|thumb|Детальний малюнок уражень множинного склерозу у [[стовбурі мозку]] та [[спинному мозку]] (1838 р.), створений Карсвелом]]
+Французький [[невропатолог]] [[Жан-Мартен Шарко]] (1825–1893 рр.) першим у 1868 році визнав множинний склероз як окрему хворобу.<ref name="pmid3066846"/> Узагальнивши попередні звіти та додавши власні клінічні та патологічні спостереження, Шарко назвав цю хворобу «sclerose en plaques». Три ознаки множинного склерозу, відомі як [[тріада Шарко 1]], – це [[ністагм]], [[інтенційний тремор]] та [[телеграфна мова]] (скандована мова), хоча це не єдині ознаки МС. Шарко також спостерігав зміни у сприйнятті, описуючи, що його пацієнти мали «визначене послаблення пам’яті» та «повільно формулювали свої думки».<ref name="Charcot1">{{cite journal |author=Clanet M|title=Jean-Martin Charcot. 1825 to 1893 |journal=Int MS J |volume=15 |issue=2 |pages=59–61 |year=2008|month=June |pmid=18782501 |url= http://www.msforum.net/Site/ViewPDF/ViewPDF.aspx?ArticleID=E80DC748-5048-4BD2-9393-18BCAE0A1514&doctype=Article |format=PDF}}<br />* {{cite journal|author=Charcot, J. |year=1868 |title=Histologie de la sclerose en plaques |journal=Gazette des hopitaux, Paris |volume=41 |pages=554–5 }}</ref>
+До Шарко [[Роберт Карсвел (патологоанатом)|Роберт Карсвел]] (1793–1857 рр.), британський професор [[патології]], та [[Жан Крювел’є]] (1791–1873 рр.), французький професор патологічної анатомії, описали та продемонстрували багато клінічних даних захворювання, але не визначили його як окреме захворювання.<ref name="pmid3066846">{{cite journal|author=Compston A|title=The 150th anniversary of the first depiction of the lesions of multiple sclerosis|journal=J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr.|volume=51|issue=10|pages=1249–52|year=1988|month=October|pmid=3066846|pmc=1032909|doi=10.1136/jnnp.51.10.1249}}</ref> Зокрема, Карсвел описав пошкодження, які він визначив як «значні пошкодження спинного мозку, що супроводжувалися атрофією».<ref name="pmid18970977"/> У 1863 р. швейцарський патологоанатом [[Джордж Едвард Ріндфляйш]] (1836–1908 рр.) помітив під мікроскопом, що ураження, пов’язані з запаленням, розповсюджувалися навколо кров’яних судин.<ref name="pmid10603616">{{cite journal |author=Lassmann H |title=The pathology of multiple sclerosis and its evolution|journal=Philos. Trans. R. Soc. Lond., B, Biol. Sci. |volume=354 |issue=1390 |pages=1635–40 |year=1999|month=October |pmid=10603616 |pmc=1692680 |doi=10.1098/rstb.1999.0508 |url=}}</ref><ref>{{cite journal|author=Lassmann H |date=July 2005 |title=Multiple sclerosis pathology: evolution of pathogenetic concepts |journal=[[Brain Pathology]] |volume=15 |issue=3 |pages=217–22|doi=10.1111/j.1750-3639.2005.tb00523.x |pmid=16196388 }}</ref> Протягом 20-го сторіччя було створено теорії щодо причини та патогенезу, а у 1990-х рр. почали з’являтися ефективні засоби лікування захворювання.<ref name="pmid18970977"/>
+===Історичні випадки===
+[[File:Animal locomotion. Plate 541 (Boston Public Library).jpg|thumb|left|Фотографічне дослідження переміщення пацієнтки з МС, якій було важко ходити, створене у 1887 р. [[Мейбріджем]]]]
+Існує декілька історичних свідоцтв про людей, які мешкали до або незадовго після того, як хворобу було описано Шарко, та які, можливо, мали МС.
+Молода жінка на ім’я Халдора, що мешкала в [[Ісландії]] приблизно у 1200 р., раптово втратила зір та здатність рухатися, проте після своїх молитов святим їй стало краще через сім днів. [[Свята Лідвіна]] зі [[Східама]] (1380–1433 рр.), [[черниця]] з [[Нідерланди|Голандії]], можливо, була однією з перших людей з ідентифікованим МС. З 16 років до самої смерті у 53 роки вона мала періодичні болі, слабкість у ногах та втрату зору&mdash;симптоми, характерні для МС.<ref name="pmid390966">{{cite journal|author=Medaer R|title=Does the history of multiple sclerosis go back as far as the 14th century?|journal=Acta Neurol. Scand.|volume=60|issue=3|pages=189–92|year=1979|month=September|pmid=390966|doi=10.1111/j.1600-0447.1979.tb08970.x}}</ref> Обидва випадки відносили до гіпотези «генів вікінгів», що поширювали хворобу.<ref name="pmid16479124">{{cite journal|author=Holmøy T|title=A Norse contribution to the history of neurological diseases |journal=Eur. Neurol.|volume=55|issue=1|pages=57–8|year=2006|pmid=16479124|doi=10.1159/000091431}}</ref>
+[[Август д’Есте| Август Фредерік д’Есте]] (1794–1848 рр.), син [[принца Августа Фредеріка, герцога Суссекського]] та [[леді Августи Мюррей]] та онук [[короля Великої Британії Георга ІІІ]], майже напевно мав МС. Д'Есте залишив детальний щоденник, у якому він описав 22 роки життя з хворобою. Його щоденник починався у 1822 р. та закінчувався у 1846 р., проте він залишався невідомим до 1948 р. Його симптоми почалися у віці 28 років та перейшли до раптової тимчасової втрати зору ([[скороминуча сліпота]]) після похорону друга. Під час хвороби у нього з’явилась слабкість в ногах, незграбність в руках, оніміння, запаморочення, порушення роботи сечового міхура та [[порушення ерекції]]. В 1844 р. він пересів на інвалідне крісло. Незважаючи на хворобу він не припинив оптимістично ставитися до життя.<ref>{{cite book|last= Firth|first=D|title= The Case of August D`Esté |year=1948|publisher=Cambridge University Press|location=Cambridge}}</ref><ref name="pmid16103678">{{cite journal|author=Pearce JM |title=Historical descriptions of multiple sclerosis|journal=Eur. Neurol.|volume=54|issue=1|pages=49–53|year=2005|pmid=16103678|doi=10.1159/000087387}}</ref> Ще раніше МС було відмічено британцем [[В.Н.П. Барбеліоном]], [[літературний псевдонім]] Брюса Фредеріка Камінгса (1889–1919 рр.), що вів детальний журнал свого діагнозу та боротьби з хворобою.<ref name="pmid16103678"/> Його щоденник було опубліковано у 1919 р. під назвою «[[Журнал розчарованої людини]]».<ref>{{cite book|last= Barbellion|first= Wilhelm Nero Pilate|title= The Journal of a Disappointed Man |year=1919|publisher=George H. Doran|location=New York|isbn= 0-7012-1906-8}}</ref>
+==Дослідження==
+===Препарати===
+[[Image:Alemtuzumab Fab 1CE1.png|thumb|Хімічна структура [[алемтузумаба]]]]
+Тривають дослідження з пошуку більш ефективних, зручних та краще переносимих препаратів для лікування зворотно-ремітуючого МС; створення терапії для прогресивних підтипів; стратегій [[нейропротекції]] та ефективного симптоматичного лікування.<ref name="pmid19597083">{{cite journal |author=Cohen JA |title=Emerging therapies for relapsing multiple sclerosis |journal=Arch. Neurol.|volume=66 |issue=7|pages=821–8 |year=2009 |month=July |pmid=19597083 |doi=10.1001/archneurol.2009.104 |url=}}</ref>
+У 2000-х та 2010-х рр. було зареєстровано деякі пероральні препарати, зріст попиту та вживання яких очікується.<ref name="pmid21425270">{{cite journal |author=Miller AE|title=Multiple sclerosis: where will we be in 2020? |journal=Mt. Sinai J. Med. |volume=78 |issue=2|pages=268–79 |year=2011 |pmid=21425270 |doi=10.1002/msj.20242 |url=}}</ref> Інші пероральні препарати знаходяться на стадії дослідження; один з таких препаратів, [[лакінімод]], було заявлено у серпні 2012 р.; він знаходиться на стадії III клінічних випробувань після отримання сукупних результатів на попередніх стадіях.<ref>{{cite news|last=Jeffrey|first=susan|title=CONCERTO: A Third Phase 3 Trial for Laquinimod in MS|url=http://www.medscape.com/viewarticle/768902|accessdate=21 May 2013|newspaper=Medscape Medical News|date=09 Aug 2012}}</ref> Так само тривають дослідження, спрямовані на покращення ефективності та легкості застосування вже існуючих засобів. До них відноситься застосування нових препаратів, таких як [[ПЕГіляція|ПЕГільований]] варіант інтерферона-β-1a, який має бути таким же ефективним при меншому дозуванні.<ref name="pmid22201341">{{cite journal |author=Kieseier BC, Calabresi PA|title=PEGylation of interferon-β-1a: a promising strategy in multiple sclerosis |journal=CNS Drugs|volume=26 |issue=3 |pages=205–14 |year=2012 |month=March |pmid=22201341|doi=10.2165/11596970-000000000-00000 |url=}}</ref><ref name=PEG>{{cite press release|url=http://www.biogenidec.com/press_release_details.aspx?ID=5981&ReqId=1777510|title=Biogen Idec Announces Positive Top-Line Results from Phase 3 Study of Peginterferon Beta-1a in Multiple Sclerosis|publisher=Biogen Idec |date=2013-01-24|accessdate=2013-05-21}}</ref> Заявка на реєстрацію «пегінтерферона бета-1a» очікується у 2013 р.<ref name=PEG/>
+[[Моноклональні антитіла]] привернули до себе значну увагу. [[Алемтузумаб]], [[даклізумаб]] та моноклональні антитіла [[CD20]], такі як [[рітуксімаб]], [[окрелізумаб]] та [[офатумубаб]], всі показали певні переваги та зараз вивчаються як потенційні засоби лікування.<ref name="pmid22224673">{{cite journal|author=Saidha S, Eckstein C, Calabresi PA|title=New and emerging disease modifying therapies for multiple sclerosis |journal=Ann. N. Y. Acad. Sci. |volume=1247|issue= |pages=117–37 |year=2012|month=January |pmid=22224673 |doi=10.1111/j.1749-6632.2011.06272.x |url=}}</ref> Їх застосування також супроводжується появою потенційно небезпечних побічних ефектів, найважливішими з яких є інфекції, викликані умовно-патогенними організмами.<ref name="pmid21425270"/> Ці дослідження також пов’язані з розробкою тесту на антитіла до [[вірусу Джона Канінгема]], які можуть допомогти визначити групу з найбільшим ризиком розвитку прогресивної багатовогнищевої лейкоенцефалопатії під час прийому наталізумаба.<ref name="pmid21425270"/> Незважаючи на те, що моноклональні антитіла матимуть певну роль у лікуванні захворювання у майбутньому, вважається, що вона буде незначною через пов’язані з ними ризики.<ref name="pmid21425270"/>
+Інша стратегія дослідження спрямована на оцінку [[комплексне лікування|комплексної ефективності]] двох або більше препаратів.<ref name="pmid21111490">{{cite journal |author=Milo R, Panitch H |title=Combination therapy in multiple sclerosis |journal=J. Neuroimmunol. |volume=231 |issue=1-2 |pages=23–31 |year=2011|month=February |pmid=21111490|doi=10.1016/j.jneuroim.2010.10.021 |url=}}</ref> Головне пояснення застосування певних препаратів для лікування МС– задіяні терапії спрямовані на різні механізми, і тому їх застосування не є обов’язково виключним.<ref name="pmid21111490"/> [[Синергія#сукупна дія ліків|Синергія]], під час якої один препарат покращує ефект іншого, також можлива, проте можуть проявитися такі недоліки, як блокування дії інших препаратів або ускладнення з побічними ефектами.<ref name="pmid21111490"/> Було декілька досліджень комплексної терапії, проте вони досі не дали достатньо позитивних результатів, які можна розглядати як ефективне лікування МС.<ref name="pmid21111490"/>
+Дослідження нейропротекції та регенеративної терапії, такої як [[терапія стовбурових клітин]], дуже важливі, проте вони досі знаходяться на ранній стадії.<ref name="pmid23039386">{{cite journal |author=Luessi F, Siffrin V, Zipp F |title=Neurodegeneration in multiple sclerosis: novel treatment strategies|journal=Expert Rev Neurother |volume=12 |issue=9 |pages=1061–76; quiz 1077 |year=2012 |month=September|pmid=23039386|doi=10.1586/ern.12.59|url=http://www.expert-reviews.com/doi/full/10.1586/ern.12.59}}</ref> Так само не існує жодних ефективних засобів лікування прогресуючих видів захворювання. Багато з новітніх препаратів, а також досліджуваних препаратів, можливо, будуть оцінюватися у якості терапії ППМС або ВПМС.<ref name="pmid21425270"/>
+===Біомаркери захворювання===
+[[File:Journal.pone.0057573.g005 cropped.png|thumb|left|[[Магнітно-резонансна томографія|МРТ]] мозку на основі «послідовності імпульсів градієнт-ехо», на якій показане відкладення заліза на уражених ділянках білої речовини мозку (у зеленому квадраті посередині зображення підсилене та відмічене червоною стрілкою зверху зліва).<ref name="pmid23516409">{{cite journal |author=Mehta V, Pei W, Yang G, ''et al.'' |title=Iron is a sensitive biomarker for inflammation in multiple sclerosis lesions |journal=PLoS ONE |volume=8 |issue=3|pages=e57573 |year=2013 |pmid=23516409 |pmc=3597727 |doi=10.1371/journal.pone.0057573 |url=}}</ref>]]
+Хоча критерії діагностики навряд чи зміняться у найближчому майбутньому, триває робота над розробкою [[біомаркерів]], що допоможуть діагностувати та попередити прогресування захворювання.<ref name="pmid21425270"/>Серед нових досліджуваних методів діагностики – робота з антимієліновими [[антитіло|антитілами]] та дослідження з сироваткою та [[спинномозковою рідиною]], проте жодне з них не дало надійних позитивних результатів.<ref name="pmid19712003">{{cite journal |author=Harris VK, Sadiq SA|title=Disease biomarkers in multiple sclerosis: potential for use in therapeutic decision making|journal=Mol Diagn Ther |volume=13 |issue=4 |pages=225–44 |year=2009 |pmid=19712003|doi=10.2165/11313470-000000000-00000}}</ref>
+На сьогодні немає лабораторних досліджень, що можуть допомогти з прогнозом. Було запропоновано деякі перспективні підходи, в тому числі: [[інтерлейкін-6]], [[оксид азоту]] та [[синтаза оксиду азоту]], [[остеопонтін]] та [[фетуїн]]-A.<ref name="pmid19712003"/> Оскільки хвороба прогресує внаслідок дегенерації нейронів, ведеться дослідження ролі білків, що показують втрату нервової тканини, таких як [[нейрофіламенти]], [[тау-білки|тау]] та [[N-ацетіласпартат]].<ref name="pmid19712003"/> До інших цілей відносять пошук біомаркерів, що відрізняють людей, які дадуть відповідь на ліки, від людей, які не дадуть такої відповіді.<ref name="pmid19712003"/>
+Удосконалення таких способів [[нейровізуалізації]], як [[позитрон-емісійна томографія]] (ПЕТ) або [[магнітно-резонансна томографія]] (МРТ), обіцяють покращити діагностику та можливості прогнозування, проте результат таких удосконалень у щоденній медичній практиці може проявитися через десятиріччя.<ref name="pmid21425270"/> Що стосується МРТ, то існує декілька технологій, які вже виявилися корисними у дослідженнях та які можна додати до клінічної практики, наприклад, імпульсна послідовність із застосуванням подвійної інверсії, [[перенос намагніченості]], [[дифузійна МРТ#дифузійно-тензорна методика візуалізації|дифузійний тензор]] та [[функціональна магнітно-резонансна томографія]].<ref name="pmid22159052">{{cite journal |author=Filippi M, Rocca MA, De Stefano N, ''et al.''|title=Magnetic resonance techniques in multiple sclerosis: the present and the future |journal=Arch. Neurol. |volume=68 |issue=12 |pages=1514–20 |year=2011 |month=December |pmid=22159052|doi=10.1001/archneurol.2011.914 |url=}}</ref> Ці технології є більш специфічними для захворювання, ніж існуючі, проте бракує стандартизації у протоколах зйомки та створенні нормативних значень.<ref name="pmid22159052"/> Розробляють також інші технології, до яких відносяться контрастні речовини, що можуть виміряти рівні периферійних [[макрофагів]], запалення або порушення функції нейронів,<ref name="pmid22159052"/> та технології, що виміряють відкладення заліза та можуть встановити роль цього параметру у МС або роль перфузії головного мозку.<ref name="pmid22159052"/>Так само нові [[радіоактивні індикатори]] ПЕТ можуть виконувати функцію маркерів змінених процесів, таких як запалення мозку, патологія кори, [[апоптоз]] або ремілієнація.<ref name="pmid20636368">{{cite journal |author=Kiferle L, Politis M, Muraro PA, Piccini P |title=Positron emission tomography imaging in multiple sclerosis-current status and future applications |journal=Eur. J. Neurol. |volume=18|issue=2 |pages=226–31 |year=2011 |month=February |pmid=20636368 |doi=10.1111/j.1468-1331.2010.03154.x|url=}}</ref>
+===Хронічна спинномозкова венозна недостатність===
+{{Головна|Хронічна спинномозкова венозна недостатність }}
+В 2008 р. судинний хірург [[Паоло Замбоні]] припустив, що МС пов'язаний зі звуженням вен, що ведуть до мозку, яке він назвав [[хронічною спинномозковою венозною недостатністю]] (ХСМВН). Він діагностував ХСМВН в усіх пацієнтів у своєму дослідженні, провів хірургічну процедуру виправлення цього стану, яку пізніше у пресі називали «процедурою визволення», і заявив про покращення у 73% учасників.<ref name="pmid19060024">{{Cite journal |author=Zamboni P, Galeotti R, Menegatti E, ''et al.''|title=Chronic cerebrospinal venous insufficiency in patients with multiple sclerosis |journal=J. Neurol. Neurosurg. Psychiatr. |volume=80 |issue=4 |pages=392–9 |date=April 2009|pmid=19060024|pmc=2647682 |doi=10.1136/jnnp.2008.157164 |url=http://jnnp.bmj.com/cgi/content/full/80/4/392}}</ref> Ця теорія привернула значну увагу у пресі та серед хворих на МС, особливо в Канаді.<ref name="pmid23402260">{{cite journal |author=Pullman D, Zarzeczny A, Picard A |title=Media, politics and science policy: MS and evidence from the CCSVI Trenches |journal=BMC Med Ethics |volume=14|issue= |pages=6 |year=2013 |pmid=23402260 |pmc=3575396 |doi=10.1186/1472-6939-14-6 |url=}}</ref> Із дослідженням Замбоні виникали проблеми, оскільки воно не було ані сліпим, ані контрольованим, а його припущення про первопричину хвороби не підтверджувалися відомими даними.<ref name="pmid20398855">{{cite journal |author=Qiu J |title=Venous abnormalities and multiple sclerosis: another breakthrough claim? |journal=Lancet Neurol |volume=9 |issue=5 |pages=464–5 |year=2010|month=May |pmid=20398855 |doi=10.1016/S1474-4422(10)70098-3 }}</ref> Крім того, подальші дослідження також не виявили аналогічного зв’язку та тим більше не довели наявність будь-якого значного зв’язку,<ref name="pmid21161309">{{cite journal |author=Ghezzi A, Comi G, Federico A |title=Chronic cerebro-spinal venous insufficiency (CCSVI) and multiple sclerosis |journal=Neurol. Sci. |volume=32 |issue=1|pages=17–21 |year=2011 |month=February |pmid=21161309 |doi=10.1007/s10072-010-0458-3 }}</ref> після чого виникли серйозні заперечення цієї гіпотези.<ref name="Dorne">{{Cite journal|author=Dorne H, Zaidat OO, Fiorella D, Hirsch J, Prestigiacomo C, Albuquerque F, Tarr RW.|title=Chronic cerebrospinal venous insufficiency and the doubtful promise of an endovascular treatment for multiple sclerosis|journal=J NeuroIntervent Surg |volume=2|issue=4|pages=309–311|date=October 2010|pmid=21990639|doi=10.1136/jnis.2010.003947 }}</ref> «Процедуру визволення» з сумнівними перевагами критикували через серйозні ускладнення та випадки смерті при недостатній ефективності.<ref name="pmid20398855"/> Тому з 2013 року вона не рекомендована у якості засобу лікування МС.<ref>{{cite journal |author=Baracchini C, Atzori M, Gallo P |title=CCSVI and MS: no meaning, no fact |journal=Neurol. Sci. |volume=34 |issue=3|pages=269–79 |year=2013 |month=March |pmid=22569567 |doi=10.1007/s10072-012-1101-2 |url=}}</ref> Наразі тривають додаткові дослідження з вивчення гіпотези ХСМВН.<ref name="a1">{{cite journal|last=van Zuuren|first=EJ|coauthors=Fedorowicz, Z; Pucci, E; Jagannath, VA; Robak, EW|title=Percutaneous transluminal angioplasty for treatment of chronic cerebrospinal venous insufficiency (CCSVI) in multiple sclerosis patients.|journal=Cochrane database of systematic reviews (Online)|date=2012 Dec 12|volume=12|pages=CD009903|pmid=23235683}}</ref>
+==Література==
+{{Reflist|30em}}
+==Інші джерела==
+* {{cite journal |author=Langgartner M, Langgartner I, Drlicek M |title=The patient's journey: multiple sclerosis |journal=BMJ |volume=330 |issue=7496 |pages=885–8 |year=2005 |month=April |pmid=15831874|pmc=556161 |doi=10.1136/bmj.330.7496.885|url=http://bmj.bmjjournals.com/cgi/content/full/330/7496/885}}
+==Зовнішні посилання==
+*{{dmoz|Health/Conditions_and_Diseases/Neurological_Disorders/Demyelinating_Diseases/Multiple_Sclerosis/}}
+* [http://www.atlasofms.org/ Database for analysis and comparison of global data on the epidemiology of MS]
+{{Link GA|pl}}
 {{Link FA|bg}}
-{{Link FA|bs}}
 {{Link FA|cs}}
 {{Link FA|de}}
-{{Link FA|en}}
+{{Link FA|sr}}
+{{Link FA|bs}}
 {{Link FA|hr}}
+{{Link FA|it}}
 {{Link FA|pt}}
-{{Link FA|sr}}
-{{Link GA|pl}}

Розсіяний склероз: відмінності між версіями

Версія за 18:36, 29 листопада 2013

Ознаки та симптоми

Причини

Географія

Генетика

Збудники інфекції

Інше

Патофізіологія

Ураження

Запалення

Діагностика

Форми перебігу

Лікування

Періоди загострень

Засоби, що змінюють перебіг захворювання

Рецидивно-ремітуючий множинний склероз

Прогресуючий множинний склероз

Побічні ефекти

Другорядні симптоми

Альтернативне лікування

Прогноз

Епідеміологія

Історія

Медичне діагностування

Історичні випадки

Дослідження

Препарати

Біомаркери захворювання

Хронічна спинномозкова венозна недостатність

Література

Інші джерела

Зовнішні посилання

Навігаційне меню

Пошук