Море Хмар: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
.
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Місячне море
{{Море
|назва = Море Хмар
|назва = Море Хмар
|латинська назва = Mare Nubium
|зображення = Mnubium.jpg
|фото = Mare Nubium (LRO).png
|ширина зображення = 250пкс
|опис = Мозаїка знімків зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]] (ширина — 1100 км).
|підпис =
|область =
|широта = 21
|N_S = S
|розташування = [[Місяць (супутник)]]
|довгота = 17
|висота НРМ =
|довжина =
|E_W = W
|ширина =
|розмір = 750–850
|епонім = [[хмари]]
|площа = 715 км діаметер<ref name=USGS>{{cite web |title=Moon Mare/Maria |publisher=USGS Astrogeology |work=Gazetteer of Planetary Nomenclature |url=http://planetarynames.wr.usgs.gov/SearchResults?target=MOON&featureType=Mare%2C%20maria |accessdate=2010-08-20}}</ref>
|рік затвердження = 1935
|найбільша глибина =
|mark = Red circle (thin).svg
|середня глибина =
|marksize = 40
|прозорість =
|commonscat = Mare Nubium
|довжина берегової лінії =
|об'єм =
|площа водозабору =
|впадаючі річки =
|впадаюча річка =
|примітки =
|commons =
}}
}}


'''Море Хмар''' ({{lang-la|Mare Nubium}})&nbsp;— [[місячне море|море]] на [[видимий бік Місяця|видимому боці]] [[Місяць (супутник)|Місяця]], біля південно-східного краю [[Океан Бур|Океану Бур]]. Це просторе, але неглибоке море неправильної форми з невиразними межами<ref name=Wlasuk_2013/><ref name=Atlas_2012/>, що лежить у древньому поруйнованому [[імпактний басейн|басейні]]<ref name=Wilhelms_1987_8/> або в кількох великих кратерах, що накладаються<ref name=Hawke_1977/>. Сполучається з [[Море Пізнане|Морем Пізнаним]], яке раніше розглядали як його частину<ref name=Wilhelms_1993/><ref name=Atlas_2012/>, та з Океаном Бур. Має чимало примітних деталей поверхні<ref name=Atlas_2012/><ref name=Wlasuk_2013/>&nbsp;— зокрема, найвидовищніші на Місяці [[скид]]<ref name=Wood_2000/> та [[концентричний кратер]]<ref name=Wlasuk_2013/><ref name=Atlas_2012/>, кілька [[кратер-привид|кратерів-привидів]], великий молодий кратер [[Булліальд (кратер)|Булліальд]] і різноманітні вулканічні об'єкти.
'''Море Хмар''' ({{lang-lat|Mare Nubium}})&nbsp;— місячне море, розташоване на [[Видимий бік Місяця|видимій стороні Місяця]], на південний схід від [[Океан Бур|Океану Бур]] ({{Coord|21.3|S|16.6|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1}}). Вважається, що басейн моря утворився в [[Донектарський період|Донектарському період]], оточуючі його утворення&nbsp;— в [[Ранньоімбрійський період|Раннеімбрійському періоді]]. Саме море було затоплено лавою в [[Пізньоімбрійський період|пізньоімбрійському періоді]]. На заході моря розташований кратер [[Булліальд (кратер)|Булліальд]]<ref name="arval">{{cite web
| title = Observatorio ARVAL - Moon Map
| publisher = Observatorio ARVAL
| url = http://www.oarval.org/MoonMapen.htm
| archiveurl = http://www.webcitation.org/67QtiDeem
| archivedate = 2012-05-05
}}</ref>, що утворився в Ератосфенський період, на півдні&nbsp;— кратер [[Пітат (кратер)|Пітат]]. Промені кратера [[Тихо (кратер)|Тихо]] перетинають море з півдня на північний захід. У південній частині Моря, між кратерами [[Бірт (кратер)|Бірт]] й [[Табіт (кратер)|Табіт]] розташований тектонічний скидання Пряма Стіна ({{lang-lat|Rupes Recta}})<ref>[http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/5230 Rupes Recta]</ref> довжиною 125&nbsp;км і висотою 240&nbsp;м, легко помітний в 60-міліметровий телескоп.


== Назва ==
«Море Хмар» було першим, знімки якого були отримані в ході місії ({{lang-en|Lunar Reconnaissance Orbiter}}).
Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] 1651 року<ref name=Riccioli_1651/><ref name=Rodionova_2009/>. Можливо, вона пов'язана з тодішніми уявленнями про вплив Місяця на погоду<ref name=Rodionova_2009/>, а можливо&nbsp;— з виглядом самого моря, яке містить багато напівзатоплених кратерів та перетяте яскравими променями кратера [[Тихо (кратер)|Тихо]]<ref name=Chikmachev_2009/>. 1935 року її разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив [[Міжнародний астрономічний союз]]<ref name=gazetteer/>.


Раніше цю ділянку не завжди розглядали як окрему й єдину сутність. До 1964 року до складу Моря Хмар включали (тоді безіменне) [[Море Пізнане]]<ref name=Wilhelms_1993/><ref name=Atlas_2012/><ref name=Riccioli_1651/>. На першій відомій карті Місяця, де було запропоновано назви для деталей його поверхні ([[Вільям Гільберт]], біля 1600) вони разом із сусідніми морями та частиною [[Океан Бур|Океану Бур]] об'єднані під назвою «Південний континент» ({{lang-la|Continens Meridionalis}})<ref name=Whitaker_2003_Gilbert/><ref name=Rodionova_2009/>. 1645 року [[Міхаель Флоран ван Лангрен|Міхаель ван Лангрен]] назвав основну частину Моря Хмар [[Бурбони|Бурбонівським]] морем (''Mare Borbonicum''), а західну ділянку, відокремлену променями Тихо, об'єднав із [[Болото Епідемій|Болотом Епідемій]] під назвою «Море [[Папа Римський|Папи]]» (''Mare de Popo''){{s|<ref>[[:commons:File:Langrenus map of the Moon 1645.jpg|Карта Місяця, яку склав Міхаель ван Лангрен (1645)]].</ref><ref name=Whitaker_2003_Langrenus/>.}} 1647 року [[Ян Гевелій]] назвав більшу частину Моря Хмар Памфілійським морем (''Mare Pamphilium'', давня назва {{Нп|Анталья (затока)|затоки Анталья|ru|Анталья (залив)}}<ref name=Lubker_2001_3/><ref name=BSE/>, а північно-східний виступ&nbsp;— [[Стрімонікос|Стрімонською затокою]] (''Sinus Strymonicus'', затока Егейського моря)<ref name=Hevelius_1647/><ref name=Whitaker_2003_Hevelius/>.
Назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував [[Джованні Баттіста Річчолі|Джованні Річчолі]] у 16-х роках. Вона (як і назви деяких інших морів східної половини видимого боку Місяця) натякає на ясну погоду. Ймовірно, це пов'язане з тодішніми уявленнями про вплив Місяця на погоду{{sfn|name=Rodionova_2009}}<ref>[[:commons:File:Riccioli1651MoonMap.jpg|Карта Місяця, складена Джованні Річчолі (1651)]]</ref>.

== Розташування та суміжні об'єкти ==
[[Файл:Moon 2013-06-02 07-35 Rima Hesiodus.jpg|250px|thumb|right|Південно-західна частина моря. Ліворуч&nbsp;— [[Болото Епідемій]].]]
[[Селенографічні координати|Координати]] центра Моря Хмар&nbsp;— {{Coord|21|S|17|W|globe:Moon}}<ref name=gazetteer/>. На заході вузька материкова смужка відмежовує його від [[Море Вологості|Моря Вологості]], а на південному заході&nbsp;— від [[Болото Епідемій|Болота Епідемій]]. З північною частиною моря зливаються дві морські ділянки: на сході&nbsp;— широка протока, що йде до [[Океан Бур|Океану Бур]], а на заході&nbsp;— [[Море Пізнане]]. Їх розділяє півострів під неофіційною назвою «півострів Фра Мауро» ({{lang-en|Fra Mauro peninsula}}), що містить великі кратери Фра Мауро, Бонплан, Паррі та Геріке<ref name=Wilhelms_1980/>. Біля східного берега Моря Хмар лежать кратери Птолемей, Альфонс, Арзахель, Пурбах та Регіомонтан, а біля південно-східного краю&nbsp;— [[Деландр (кратер)|Деландр]], один із найбільших кратерів видимого боку. На південному березі моря розташований залитий лавою кратер [[Пітат (кратер)|Пітат]]. Є на його берегах і багато менших кратерів.

== Загальний опис ==
Форма Моря Хмар неправильна, а межі нечіткі: його береги сильно порізані, а подекуди й відсутні. Його площа&nbsp;— біля {{s|250 000 км<sup>2</sup>}}<ref name=Atlas_2012/>, а розмір основної частини&nbsp;— біля {{s|750×450 км}}. Разом із північно-східним виступом, що тягнеться до Океану Бур, воно сягає довжини 850&nbsp;км. На відміну від круглих морів подібного розміру (що лежать у добре збережених басейнах), Море Хмар позбавлене [[маскон]]а<ref name=GRAIL_data/><ref name=DeHon_1977/>, не оточене гірськими хребтами, а всередині не має кілець [[гряда (астрогеологія)|гряд]] та [[грабен]]ів. Гряди там розташовані доволі хаотично, а грабени дуже рідкісні<ref name=Wilkinson_2010/><ref name=Wilhelms_1987_plate_5/><ref name=Bugiolacchi_2006/>.

Глибина Моря Хмар (товщина [[лава|лавового]] покриву) на більшій частині його площі невелика. Це видно за значною кількістю не повністю затоплених кратерів, що трапляються навіть біля його центру<ref name=Wlasuk_2013/>. Є різні оцінки глибини цього моря. За даними вимірювання таких кратерів, вона сягає максимуму ({{s|>1,5 км}}) на сході; кілька менших потовщень є на південному заході та північному заході<ref name=DeHon_1977/>. За вимірюваннями кратерів, що з'явилися після лавового покриву і дно яких сягає материкових порід, лава найтовща в центрі моря ({{s|0,6 км}}), а в інших місцях її товщина складає здебільшого {{s|0,1–0,3 км}}<ref name=Bugiolacchi_2006/>. Об'єм лави в Морі Хмар оцінюють у {{s|100 000 км<sup>3</sup>}}<ref name=Rose_2000/>. Вміст [[титан (хімічний елемент)|титану]] в ній, згідно зі спектральними даними, відносно низький ({{s|1–5 ваг. %}} {{s|TiO<sub>2</sub>}})<ref name=Bugiolacchi_2006/><ref name=Rose_2000/><ref name=Clementine_titanium/><ref name=Wilkinson_2010/>. Різні лавові потоки моря суттєво відрізняються складом, кольором та віком<ref name=Wood_2010/><ref name=Hiesinger_2011/>.

Поверхня Моря Хмар лежить на {{s|1,6–2,6 км}} нижче за [[Селенографія#Висота|місячний рівень відліку висот]]&nbsp;— на одному рівні з сусіднім [[Море Вологості|Морем Вологості]] та на кількасот метрів нижче, ніж сусідні ділянки [[Океан Бур|Океану Бур]]<ref name=JMARS/>.

== Деталі поверхні ==
[[Файл:Ancient Thebit (LRO).png|250px|thumb|right|«Древній Табіт». Біля центру&nbsp;— [[Rupes Recta|Пряма Стіна]], лівіше&nbsp;— борозна Бірта. Видно кратери Бірт (між ними) та Табіт (великий праворуч). Мозаїка знімків зонда [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]; ширина&nbsp;— 250&nbsp;км.]]
[[Файл:Kies and Kies Pi (LRO).png|250px|thumb|right|[[Кратер-привид]] Кіс, перетятий світлими променями кратера [[Тихо (кратер)|Тихо]]. Пагорб лівіше й нижче&nbsp;— вулкан {{s|Кіс {{lang-grc2|π}}}}. Вгорі видно дрібні [[вторинний кратер|вторинні кратери]] Булліальда. Ширина знімка&nbsp;— 90&nbsp;км.]]
[[Файл:Wolf - LROC - WAC.JPG|200px|thumb|right|Кратер Вольф. Ширина знімка&nbsp;— 84&nbsp;км.]]
[[Файл:Hesiodus A (LROC-WAC).png|200px|thumb|right|[[Концентричний кратер]] {{s|Гесіод A}}. Ширина знімка&nbsp;— 25&nbsp;км.]]
[[Файл:Volcanic cone in Mare Nubium.png|200px|thumb|right|Вулкан на північному сході моря, біля кратера {{s|Ласселл J}}. Ширина знімка&nbsp;— 4&nbsp;км.]]

=== Кратери ===
На південно-східному березі Моря Хмар лежить поруйнований 210-кілометровий [[метеоритний кратер|кратер]], що має лише неофіційну назву&nbsp;— «Древній Табіт» ({{lang-en|Ancient Thebit}}). Він містить деякі з найпримітніших деталей поверхні моря&nbsp;— [[Rupes Recta|Пряму Стіну]] та борозну Бірта (див. нижче), а також молоді кратери Бірт і Табіт. Його західна половина схована під морською лавою, але розташування його валу видно й там, бо він у цьому місці окреслений [[гряда (астрогеологія)|грядами]]<ref name=Nahm_2013/><ref name=Wood_2000/>. Можливо, лава є й на сході цього кратера, але дуже стара<ref name=Bugiolacchi_2006/>. Північна частина його валу, виступаючи в море, утворює 100-кілометровий мис Тенарій ({{lang-la|Promontorium Taenarium}})&nbsp;— єдиний найменований мис Моря Хмар<ref name=GPN/>.

У морі та по його берегах є й чимало інших кратерів, у різній мірі залитих лавою. Найбільший серед добре збережених таких об'єктів&nbsp;— 100-кілометровий [[Пітат (кратер)|Пітат]] на південному березі. Біля центра моря лежить Вольф&nbsp;— 30-кілометровий кратер неправильної форми, для якого навіть припускають вулканічне походження<ref name=Westfall_2000/><ref name=Lomb_2009/>. Подекуди трапляються [[кратер-привид|кратери-привиди]], затоплені майже цілком. Найбільші з них&nbsp;— [[Опельт (кратер)|Опельт]] на півночі моря й Кіс та Любінецький на заході (49, 46 і 43&nbsp;км відповідно). Інший примітний приклад&nbsp;— 27-кілометровий {{s|Вольф T}} біля центра моря<ref name=Atlas_2012/>. Крім того, лавою Моря Хмар залиті кратери Гулд, Ласселл та низка [[сателітний кратер|сателітних]] і безіменних<ref name=GPN/>.

Деякі кратери моря з'явилися вже після його лавового покриву. Найбільший із них&nbsp;— 61-кілометровий [[Булліальд (кратер)|Булліальд]], оточений ореолом викидів та численними [[ланцюжок кратерів|ланцюжками]] дрібних [[вторинний кратер|вторинних кратерів]]. Але на північному заході вони вкриті лавою; отже, невеликі виверження там тривали й після його появи<ref name=Wood_2013/><ref name=Wood_2004_Bully/><ref name=Bugiolacchi_2006/>. Інші молоді кратери моря, що мають власне ім'я,&nbsp;— Кеніг, Бірт, Ніколле, Кундт та Ліпперсгей<ref name=GPN/>.

На південному краї моря лежить 15-кілометровий кратер {{s|Гесіод A}}, оточений двома валами. Це найвидовищніший і найдоступніший для аматорських спостережень<ref name=Wlasuk_2013/><ref name=Atlas_2012/> представник [[концентричний кратер|концентричних кратерів]]&nbsp;— рідкісних і загадкових об'єктів<ref name=Wood_1978/><ref name=Trang_2011/>. На північно-східному березі моря, в кратері {{s|Деві Y}}, розташований 47-кілометровий [[ланцюжок кратерів]], відомий як ланцюжок Деві (''Catena Davy''). На східному березі, з північного боку мису Тенарій, знаходиться 40-кілометровий кратер Аль-Бітруджі (''Alpetragius''), примітний величезною центральною гіркою.

=== Вулканічні об'єкти ===
На сході моря, дещо західніше [[Rupes Recta|Прямої Стіни]], паралельно ній тягнеться 55-кілометрова борозна Бірта (''Rima Birt''). На обох кінцях вона розширюється. Північне (більше) розширення, що отримало назву {{s|Бірт E}}, має припідняті (до {{s|170 м}}) краї<ref name=Lena_2013/> та оточене темним рудуватим ореолом<ref name=Wood_2000/><ref name=Wood_2010/>, що пояснюють відкладами [[пірокластичні породи|пірокластичних порід]]<ref name=Gustafson_2012/>. Таким чином, у борозні Бірта, як і в деяких інших подібних місячних борознах, відбувалися вулканічні виверження. Виникла ж вона, найімовірніше, завдяки [[розломи|розломам]] поверхні<ref name=Nahm_2013/> (іноді її інтерпретують як лавовий канал<ref name=Atlas_2012/><ref name=Gustafson_2012/>, але це не узгоджується з її сегментованим виглядом<ref name=Nahm_2013/>). Із західного боку {{s|Бірта E}} лежить дуже схожа, але маленька борозна: вона теж має на північному кінці розширення з припіднятими краями й лежить у межах того ж ореолу<ref name=Gustafson_2012/><ref name=Lena_2013/><ref name=Wood_2008_cornucopia/>. Кілька подібних борозен є і в кратері Альфонс на північно-східному березі моря<ref name=Gustafson_2012/><ref name=Gaddis_2003/>. Менш помітні ознаки пірокластичних порід є в кратері Ласселл, на півострові Фра Мауро і, можливо, біля кратера Любінецький<ref name=Gaddis_2003/><ref name=Gustafson_2012/>. Але в цілому область Моря Хмар на них небагата<ref name=Gustafson_2012/>.

На північному сході Моря Хмар стоїть невелика височина, де розташовані кратери {{s|Ласселл G}} та {{s|Ласселл K}}. Вона вирізняється жовтим відтінком і підвищеним вмістом [[діоксид кремнію|діоксиду кремнію]], що, ймовірно, теж обумовлено виверженнями. Вулканічне походження можуть мати і згадані її кратери<ref name=Ashley_2013_evidence/><ref name=Ashley_2013_volcano/><ref name=Ashley_2013_crater/><ref name=Wood_2010/>.

На південному заході моря, біля кратера Кіс {{s|({{Coord|26.92|S|24.28|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=куполоподібний вулкан}})}} стоїть примітний куполоподібний вулкан {{s|Кіс {{lang-grc2|π}}}}. Як і інші подібні об'єкти, він невисокий: за діаметру 14&nbsp;км його висота складає лише біля {{s|200 м}}<ref name=JMARS/><ref name=Lena_2013/><ref>За Lena et al. (2013)&nbsp;— 160±20&nbsp;м, за лазерною альтиметрією LRO&nbsp;— біля 230&nbsp;м.</ref>. Проте при низькому Сонці його видно навіть у невеликі телескопи<ref name=Atlas_2012/><ref name=Wood_2008_hole/>. На протилежному краю моря, біля кратера {{s|Ласселл J}} {{s|({{Coord|14.99|S|10.88|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=конічний вулкан}})}}, стоїть виразний<ref name=Lena_2013/> темний конічний вулкан. Його висота приблизно така ж,<ref>За Pike, Clow (1981)&nbsp;— 175&nbsp;м, за лазерною альтиметрією LRO&nbsp;— біля 150&nbsp;м.</ref> а діаметр значно менший: {{s|2,5 км}}<ref name=Wilhelms_1980/><ref name=Lena_2013/><ref name=Pike_1981/><ref>[http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M1154285849LE Маленький вулкан на північному сході моря] (знімок зонда Lunar Reconnaissance Orbiter). Перевернуте зображення (північ унизу); ширина&nbsp;— 4,8&nbsp;км.</ref>. Подібний об'єкт є навпроти мису Тенарій {{s|({{Coord|19.57|S|11.02|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=конічний вулкан}})}}. Можливо, в морі існують і інші, менш помітні, такі вулкани<ref name=Ashley_2013_evidence/><ref name=Ashley_2013_cone/>.

У центрі моря, дещо північніше кратера Вольф (який іноді вважають вулканічною [[кальдера|кальдерою]]<ref name=Westfall_2000/><ref name=Lomb_2009/>), тягнеться довга, але малопомітна звивиста борозна<ref name=Wood_2006_rille/>. Вона має L-подібну форму та перетинає невелику гряду. Її кінці розташовані біля кратерів {{s|Вольф A}} та {{s|Гулд X}}; відстань між ними&nbsp;— біля {{s|60 км}}. Є в Морі Хмар і кілька менших подібних борозен<ref name=Hurwitz_2013/>. Їх інтерпретують як русла лавових потоків<ref name=Hurwitz_2013/>.

=== Інші об'єкти ===
В Морі Хмар розташований найвидовищніший на Місяці [[скид]]<ref name=Wood_2000/>, добре помітний навіть у невеликі телескопи<ref name=Atlas_2012/>,&nbsp;— [[Rupes Recta|Пряма Стіна]] ({{lang-la|Rupes Recta}}). Це [[уступ (фізична географія)|уступ]], що тягнеться на 120&nbsp;км із півночі на південь уздовж східного краю моря. Його середня висота&nbsp;— 300&nbsp;м, а нахил&nbsp;— {{s|30–40°}}<ref name=DeHon_1977/>. Висота в ньому спадає в бік моря, на захід, і тому на сході Сонця він відкидає тінь, а на заході виглядає яскравою смужкою. При високому Сонці його майже не видно<ref name=Atlas_2012/>. Біля його південного кінця є група пагорбів, які порівнюють із [[баран (рід)|баранячим]] рогом або ефесом [[меч]]а («клинком» якого є сам уступ)<ref name=Elger_1895/><ref name=Wlasuk_2013/><ref name=Wood_2000/>.

Частина південно-західного берега моря отримала назву «[[уступ (астрономія)|уступ]] Меркатора» (''Rupes Mercator''). Він у кілька разів вищий за Пряму Стіну<ref name=JMARS/><ref name=Westfall_2000/>, але менш уривистий, рівний і виразний. Він тягнеться на 130&nbsp;км між кратерами Меркатор та Вейс. Цей уступ не є скидом; його інтерпретують як залишок валу великого кратера (або одного з кратерів), у якому лежить Море Хмар<ref name=Atlas_2012/><ref name=Wilkinson_2010/>.

По краях моря трапляються довгі [[грабен]]и. Зокрема, на його півдні лежить борозна Гесіода (''Rima Hesiodus''), що перетинає уступ Меркатора і заходить у [[Болото Епідемій]], а на заході&nbsp;— борозни Гіппала (''Rimae Hippalus''), що заходять у [[Море Вологості]]. На берегах моря, зокрема, в тамтешніх кратерах, є й менші борозни. Значно більше в цьому морі [[гряда (астрогеологія)|гряд]], але всі вони станом на 2015 рік безіменні<ref name=GPN/>.

На південному заході моря, поблизу кратера {{s|Кампан A}} ({{Coord|25.72|S|27.68|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=меніскова западина}}), лежить 2-кілометрова [[меніскова западина]]&nbsp;— рідкісний об'єкт загадкового походження<ref name=Braden_2014/><ref name=Robinson_2014/>.

Північно-східні береги моря вкриті «імбрійською скульптурою»&nbsp;— численними невеликими хребтами й западинами, що тягнуться з півночі і з'явилися при падінні викидів гігантського [[імпактний басейн|басейну]] [[Море Дощів|Моря Дощів]]. У самому Морі Хмар їх не видно: там вони вкриті лавою. Натомість там багато світлих променів молодого кратера [[Тихо (кратер)|Тихо]]. Два особливо яскравих його променя перетинають південно-західну частину моря в околицях кратера Кіс.

== Геологічна історія ==
Западина, в якій лежить Море Хмар, дуже древня і зруйнована так сильно, що її походження малозрозуміле. Вона з'явилася в [[донектарський період|донектарському періоді]]<ref name=DeHon_1977/><ref name=Wilhelms_1987_8/> в зовнішній частині гіпотетичного [[імпактний басейн|басейну]] [[Океан Бур|Океану Бур]]<ref name=Wilhelms_1987_plate_5/> і, найімовірніше, є результатом накладання кількох великих кратерів<ref name=Bugiolacchi_2006/><ref name=Hawke_1977/>. Дані щодо товщини лави та рельєфу поверхні вказують на існування там чотирьох поруйнованих кратерів діаметром {{s|240–420 км}} (найбільший із них містить західну частину моря)<ref name=DeHon_1977/>. За іншою версією, ця западина є єдиним кратером, діаметр якого оцінюють у 750<ref name=Stuart_Alexander_1970/> або {{s|690<ref name=Wilhelms_1987_8/> км}}. Подальші астероїдні удари руйнували її та засипали викидами<ref name=Wilhelms_1987_8/><ref name=DeHon_1977/>. Найтовщим (кількасот метрів) має бути шар викидів сусіднього басейну [[Море Вологості|Моря Вологості]]; ймовірно, є там і тонкий шар викидів басейну [[Море Дощів|Моря Дощів]]<ref name=Tompkins_1994/>.

Сучасний [[лава|лавовий]] покрив моря з'явився пізніше, причому на різних його ділянках&nbsp;— у різні часи. Вік цих ділянок оцінюють за концентрацією кратерів, що встигли там накопичитися. Згідно з однією оцінкою, він лежить у межах {{s|2,8±0,3–3,7±0,1 млрд років}}, що відповідає [[пізньоімбрійська епоха|пізньоімбрійській епосі]] та [[ератосфенівський період|ератосфенівському періоду]]. Ератосфенівська (молодша) лава вкриває меншу площу й трапляється здебільшого на півночі моря<ref name=Hiesinger_2011/>. За іншою оцінкою, цей вік лежить у межах {{s|2,3±0,4–3,6±0,1 млрд років}}, молода лава переважає в центрі моря, а стара&nbsp;— на периферії, причому ератосфенівською є більша частина морської поверхні<ref name=Bugiolacchi_2006/>. У лави різного віку дещо відрізняється склад: молодша лава містить більше [[титан (хімічний елемент)|титану]], що характерне і для інших місячних морів<ref name=Bugiolacchi_2006/>.

Після застигання лавового покриву його найтовщі частини просіли, завдяки чому в морі з'явилися [[грабен]]и, [[гряда (астрогеологія)|гряди]] та [[Rupes Recta|Пряма Стіна]]. Вік останньої, згідно з оцінками, не перевищує 3,2&nbsp;млрд років, і в такому разі це наймолодший великий [[скид]] Місяця<ref name=Nahm_2013/>. Навколо сусіднього Моря Вологості пролягли борозни Гіппала, що поширилися й на край Моря Хмар<ref name=Atlas_2012/>. Борозна Бірта з'явилася {{s|3,2–0,8 млрд}} років тому,<ref name=Nahm_2013/> а згодом у ній відбувалися [[вибухове виверження|вибухові]] чи [[лавовий фонтан|фонтаноподібні]] вулканічні виверження<ref name=Nahm_2013/><ref name=Gustafson_2012/>. Подекуди в морі ставалися й виверження іншого типу, що створили вулкани на зразок {{s|Кіса {{lang-grc2|π}}}}<ref name=Atlas_2012/><ref name=Wood_2008_hole/>. Вулканічна активність на височині біля кратера Ласселл принаймні частково теж відбувалася після застигання морської лави<ref name=Ashley_2013_volcano/>.

Накопичення [[метеоритний кратер|кратерів]] у морі тривало і до, і після його залиття лавою. «Древній Табіт» з'явився ще в [[донектарський період|донектарському періоді]], {{s|4,5–3,9 млрд}} років тому<ref name=Nahm_2013/>. Серед інших кратерів, старших за лавовий покрив,&nbsp;— [[Опельт (кратер)|Опельт]], Кіс та Любінецький, а серед молодших&nbsp;— Кеніг, Бірт та Ніколле. Кратер Булліальд утворився після основного етапу виливів, але до їх остаточного припинення<ref name=Wood_2013/><ref name=Wood_2004_Bully/>; його вік оцінюють у 3,6&nbsp;млрд років<ref name=McEwen_1993/>.

== Інше ==
12 травня 1965 року, за однією з версій, біля південно-східного берега Моря Хмар ({{coord|31|S|8|W|globe:Moon|nogoogle=1|noosm=1|name=Луна-5 (?)}}) впав космічний апарат «[[Луна-5]]»<ref name=NSSDC/>.

11 вересня 2013 року на північному заході моря, між кратерами [[Опельт (кратер)|Опельт]] та Любинецький, стався спалах світла, що був наслідком метеоритного удару,&nbsp;— рекордний за яскравістю та тривалістю серед зареєстрованих на Місяці на той час. Його [[видима зоряна величина|зоряна величина]] в [[Система UBV|смузі V]] сягнула {{s|2,9±0,2<sup>m</sup>}}, а тривалість перевищувала 8 секунд. Енергію вибуху оцінюють у {{s|(6,5±1,0)·10<sup>10</sup> [[Джоуль|Дж]]}} (біля 15 тон [[тротиловий еквівалент|тротилу]]). При цьому мав з'явитися кратер розміром біля 50 метрів. Маса метеорита могла складати кілька десятків або сотень кілограмів<ref name=Madiedo_2014/><ref name=phys_org_2014/>.

== Карти ==
Карти Моря Хмар та околиць, які видав ''Aeronautical Chart Information Center, [[Військово-повітряні сили США|United States Air Force]]'' (1963–1964)<ref name=Cartographic_Dossier/>:
{{-}}
<gallery mode="packed" heights="170px">
LAC 76.jpg|
LAC 77.jpg|
</gallery>
<gallery mode="packed" heights="170px">
LAC 94.jpg|
LAC 95.jpg|
</gallery>


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist}}
{{reflist|2|refs=
<ref name=Ashley_2013_cone>{{cite web
|url =http://www.lroc.asu.edu/posts/668
|title =Cinder Cone, Impact Crater, or Something Else?
|author =James Ashley
|publisher =lroc.asu.edu
|date =2013-03-13
|accessdate =2015-08-11
|archiveurl =http://archive.is/gKctd
|archivedate=2015-08-12
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Ashley_2013_crater>{{cite web
|url =http://www.lroc.asu.edu/posts/547
|title =Not Your Average Crater
|author =James Ashley
|publisher =lroc.asu.edu
|date =2013-03-12
|accessdate =2015-08-11
|archiveurl =http://archive.is/Muq0G
|archivedate=2015-08-12
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Ashley_2013_evidence>{{cite journal
|author =Ashley, J. W.; Robinson, M. S.; Stopar, J. D.; Glotch, T. D.; Hawke, B. R.; Lawrence, S. J.; Greenhagen, B. T.; Paige, D. A.
|title =The Lassell Massif — Evidence for Complex Volcanism on the Moon
|date =2013
|journal =44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.2504
|bibcode =2013LPI....44.2504A
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2013/pdf/2504.pdf
}}</ref>
<ref name=Ashley_2013_volcano>{{cite journal
|author =Ashley, J.; Robinson, M. S.; Stopar, J. D.; Glotch, T. D.; Hawke, B. R.; Lawrence, S. J.; Jolliff, B. L.; Greenhagen, B. T.; Paige, D. A.
|title =The Lassell Massif - a Silicic Lunar Volcano
|date =2013
|journal =American Geophysical Union, Fall Meeting 2013, abstract #V51G-07
|bibcode =2013AGUFM.V51G..07A
}}</ref>
<ref name=Atlas_2012>{{книга
|заголовок =The Cambridge Photographic Moon Atlas
|автор =Chu A., Paech W., Weigand M.
|видавництво=Cambridge University Press
|рік =2012
|посилання =http://books.google.com/books?id=gOW2MO-IFa4C&pg=PA138&dq=Nubium
|isbn =9781107019737
|doi =10.1017/CBO9781139095709
|pages =16, 18, 21, 23, 120, 141–142
}}</ref>
<ref name=Braden_2014>{{cite journal
|author =Braden S. E., Stopar J. D., Robinson M. S., Lawrence S. J., van der Bogert C. H., Hiesinger H.
|title =Evidence for basaltic volcanism on the Moon within the past 100 million years
|year =2014
|journal =Nature Geoscience
|volume =7
|issue =11
|pages =787–791
|doi =10.1038/ngeo2252
|bibcode =2014NatGe...7..787B
}} ([http://www.nature.com/ngeo/journal/v7/n11/extref/ngeo2252-s1.pdf Supplementary material]).</ref>
<ref name=BSE>{{книга
|заголовок =Большая советская энциклопедия
|видання =3
|частина =Анталья (залив Средиземного моря)
|chapterurl =http://bse.sci-lib.com/article061109.html
|видавництво=Советская энциклопедия
|місце =М.
|рік =1969–1978
}}</ref>
<ref name=Bugiolacchi_2006>{{cite journal
|author =Bugiolacchi, Roberto; Spudis, Paul D.; Guest, John E.
|title =Stratigraphy and composition of lava flows in Mare Nubium and Mare Cognitum
|date =2006
|journal=Meteoritics
|volume =41
|issue =2
|pages =285–304
|doi =10.1111/j.1945-5100.2006.tb00210.x
|bibcode=2006M&PS...41..285B
|url =http://www.researchgate.net/publication/230182471
}} ([http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2004/pdf/1507.pdf Резюме]; {{bibcode|2004LPI....35.1507B}})</ref>
<ref name=Cartographic_Dossier>{{cite web
|title=The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000
|publisher=Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman
|date=1973
|url=http://web.archive.org/web/20100731231223/http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/LAC/lac_reference.pdf
}}</ref>
<ref name=Chikmachev_2009>{{книга
|частина =Глава 3.8. Море Облаков
|автор =Чикмачев В. И.
|заголовок =Путешествия к Луне
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|місце =М.
|видавництво =Физматлит
|рік =2009
|сторінки =133–141
|сторінок =512
|isbn =978-5-9221-1105-8
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT226
}}</ref>
<ref name=Clementine_titanium>{{cite web
|url =http://www.lpi.usra.edu/lunar/missions/clementine/images/img4_lg.gif
|title =Clementine titanium map of the Moon
|work =[http://www.lpi.usra.edu/lunar/missions/clementine/images The Clementine Mission]
|publisher =Lunar and Planetary Institute
|archiveurl =http://www.webcitation.org/6Z1P07h5v
|archivedate=2015-06-04
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=DeHon_1977>{{cite journal
|author =DeHon R. A.
|title =Mare Humorum and mare Nubium: Basalt thickness and basin-forming history
|date =1977
|journal =Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977
|volume =1
|pages =633–641
|bibcode =1977LPSC....8..633D
|url =http://adsabs.harvard.edu/full/1977LPSC....8..633D
}}</ref>
<ref name=Elger_1895>{{книга
|заголовок =The Moon. A Full Description and Map of its Principal Physical Features
|автор =Elger T. G.
|місце =London
|видавництво=Georg Philip & Son
|рік =1895
|посилання =http://archive.org/stream/moonfulldescript00elgeuoft#page/97/mode/1up
|pages =97–98
|allpages =192
}} (У цій книзі за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).</ref>
<ref name=Gaddis_2003>{{cite journal
|author =Gaddis, L. R.; Staid, M. I.; Tyburczy, J. A.; Hawke, B. R.; Petro, N. E.
|title =Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits
|date =2003
|journal=Icarus
|volume =161
|issue =2
|pages =262–280
|doi =10.1016/S0019-1035(02)00036-2
|bibcode=2003Icar..161..262G
|url =http://www.researchgate.net/publication/222579159
}}</ref>
<ref name=gazetteer>{{cite web
|url =http://planetarynames.wr.usgs.gov/Feature/3684
|title =Mare Nubium
|work =Gazetteer of Planetary Nomenclature
|publisher =International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
|date =2010-10-18
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://archive.is/kiyWk
|archivedate=2013-12-26
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=GPN>За даними [http://planetarynames.wr.usgs.gov номенклатурного довідника МАС] станом на 2015 рік.</ref>
<ref name=GRAIL_data>[[commons:file:PIA16587 - GRAIL's Gravity Field of the Moon.jpg|Карта гравітаційного поля Місяця]], складена за даними місії [[GRAIL]] (2012).</ref>
<ref name=Gustafson_2012>{{cite journal
|author =Gustafson, J. Olaf; Bell, J. F., III; Gaddis, L. R.; Hawke, B. R.; Giguere, T. A.
|title =Characterization of previously unidentified lunar pyroclastic deposits using Lunar Reconnaissance Orbiter Camera data
|journal =Journal of Geophysical Research
|volume =117
|issue =E12
|date =2012
|bibcode =2012JGRE..117.0H25G
|doi =10.1029/2011JE003893
|url =http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1029/2011JE003893/pdf
}}</ref>
<ref name=Hawke_1977>{{cite journal
|author =Hawke, B. R.; Head, J. W.
|title =Pre-Imbrian history of the Fra Mauro region and Apollo 14 sample provenance
|date =1977
|journal =Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977
|volume =3
|pages =2741–2761
|bibcode =1977LPSC....8.2741H
|url =http://adsabs.harvard.edu/full/1977LPSC....8.2741H
}}</ref>
<ref name=Hevelius_1647>{{Книга
|автор = [[Ян Гевелій|Hevelius J.]]
|заголовок = Selenographia sive Lunae descriptio
|місце = [[Гданськ|Gedani]]
|видавництво= Hünefeld
|рік = 1647
|pages = 226–227, 233, 235
|doi = 10.3931/e-rara-238
|посилання = http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160524
}} (Pamphylium Mare та Strymonicus, Sinus&nbsp;— у [http://www.e-rara.ch/zut/content/pageview/160532 списку назв] на с. 233 та 235 відповідно)</ref>
<ref name=Hiesinger_2011>{{книга
|заголовок =Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy
|частина =Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis
|chapterurl =http://web.archive.org/web/20130129104137/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/3759.pdf
|автор =Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G.
|відповідальний=W. A. Ambrose, D. A. Williams
|рік =2011
|видавництво =Geological Society of America
|серія =Geological Society of America Special Paper 477
|pages =28–30
|allpages =159
|isbn =978-0-8137-2477-5
|doi =10.1130/2011.2477(01)
}} ([http://books.google.com/books?id=pX1OXB8rAV8C&pg=PA28&dq=Nubium На Google Books])</ref>
<ref name=Hurwitz_2013>{{cite journal
|author =Hurwitz, D. M.; Head, J. W.; Hiesinger, H.
|title =Lunar sinuous rilles: Distribution, characteristics, and implications for their origin
|journal =Planetary and Space Science
|date =2013
|volume =79
|pages =1–38
|doi =10.1016/j.pss.2012.10.019
|bibcode =2013P&SS...79....1H
|url =http://web.archive.org/web/20131218082137/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/4355.pdf
}}</ref>
<ref name=JMARS>За даними лазерного альтиметра на супутнику [[Lunar Reconnaissance Orbiter]], отриманими через програму [http://jmars.asu.edu JMARS].</ref>
<ref name=Lena_2013>{{книга
|заголовок =Lunar Domes: Properties and Formation Processes
|посилання =http://books.google.com/books?id=6F5h39Azb1kC&pg=PT112&dq=Nubium
|автор =Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T.
|рік =2013
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =15, 18, 112–113, 160
|allpages =174
|isbn =9788847026377
|doi =10.1007/978-88-470-2637-7
}}</ref>
<ref name=Lomb_2009>{{cite web
|url=http://www.sydneyobservatory.com.au/2009/harry-ponders-on-crater-wolf-could-this-interesting-crater-really-have-a-volcanic-origin
|title =Harry ponders on Crater Wolf – could this interesting crater really have a volcanic origin?
|author =Nick Lomb
|publisher =Sydney Observatory
|date =2009-02-04
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://archive.is/l8ZdS
|archivedate =2015-08-10
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Lubker_2001_3>{{книга
|заголовок =Реальный словарь классических древностей
|автор =Любкер Ф.
|видавництво=ОЛМА-ПРЕСС
|місце =М.
|рік =2001
|том =3
|isbn =5-224-01641-X
|сторінок =576
|сторінки =15
|посилання =http://books.google.com/books?id=wYa4ji96lkEC&pg=PA15&dq=Памфилийское
}}</ref>
<ref name=Madiedo_2014>{{cite journal
|author =Madiedo, J. M.; Ortiz, J. L.; Morales, N.; Cabrera-Caño, J.
|title =A large lunar impact blast on 2013 September 11
|journal =Monthly Notices of the Royal Astronomical Society
|date =2014
|volume =439
|issue =3
|pages =2364–2369
|doi =10.1093/mnras/stu083
|bibcode =2014MNRAS.439.2364M
|arxiv =1402.5490
|url =http://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1402/1402.5490.pdf
}}</ref>
<ref name=McEwen_1993>{{cite journal
|author =McEwen, A. S.; Gaddis, L. R.; Neukum, G.; Hoffmann, H.; Pieters, C. M.; Head, J. W.
|title =Galileo observations of post-imbrium lunar craters during the first Earth-Moon flyby
|journal =Journal of Geophysical Research
|date =1993
|volume =98
|issue =E9
|pages =17207–17234
|doi =10.1029/93JE01137
|bibcode =1993JGR....9817207M
}}</ref>
<ref name=Nahm_2013>{{книга
|заголовок =Volcanism and Tectonism Across the Inner Solar System
|частина =Rupes Recta and the geological history of the Mare Nubium region of the Moon: insights from forward mechanical modelling of the ‘Straight Wall’
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=7dMVBgAAQBAJ&pg=PA377&dq=Nubium
|автор =Nahm A. L., Schultz R. A.
|відповідальний =T. Platz, M. Massironi, P.K. Byrne, H. Hiesinger
|рік =2013
|видавництво =Geological Society of London
|серія =Geological Society Special Publications, vol. 401
|pages =377–394
|allpages =448
|isbn =9781862396326
|doi =10.1144/SP401.4
}}</ref>
<ref name=NSSDC>{{cite web
|url =http://nssdc.gsfc.nasa.gov/nmc/masterCatalog.do?sc=1965-036A
|title =Luna 5
|work =NASA Space Science Data Coordinated Archive
|date =2014-08-26
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://archive.today/KOm6K
|archivedate=2015-04-13
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=phys_org_2014>{{cite web
|url =http://phys.org/news/2014-02-astronomers-record-breaking-lunar-impact.html
|title =Astronomers spot record-breaking lunar impact
|publisher =phys.org
|date =2014-02-24
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://www.webcitation.org/6aafztfVp
|archivedate =2015-08-06
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Pike_1981>{{книга
|заголовок =Revised Classification of Terrestrial Volcanoes and Catalog of Topographic Dimensions, With New Results on Edifice Volume
|автор =Pike, R. J., Clow, G. D.
|рік =1981
|серія =US Geological Survey Open-File Report 81-1038
|посилання =http://www.researchgate.net/publication/259487495
|pages =25
}} ([http://www.lpod.org/cwm/DataStuff/volcano-sizes.html Витяги], [https://archive.is/GSAuM архів])</ref>
<ref name=Riccioli_1651>[[:commons:File:Riccioli1651MoonMap.jpg|Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651)]].</ref>
<ref name=Robinson_2014>{{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/818
|title =New Evidence For Young Lunar Volcanism!
|author =Mark Robinson
|publisher =lroc.sese.asu.edu
|date =2014-10-12
|accessdate =2015-08-11
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20141028164859/http://lroc.sese.asu.edu/posts/818
|archivedate=2014-10-28
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Rodionova_2009>{{книга
|частина =Глава 5. История лунных карт
|автор =Родионова Ж. Ф.
|заголовок =Путешествия к Луне
|відповідальний =Ред.-сост. В. Г. Сурдин
|місце =М.
|видавництво =Физматлит
|рік =2009
|сторінки =195–196, 200–201
|сторінок =512
|isbn =978-5-9221-1105-8
|chapterurl =http://books.google.com/books?id=cO-GOh7A2RQC&pg=PT319
}}</ref>
<ref name=Rose_2000>{{cite journal
|author =Rose, D. E.; Spudis, P. D.
|title =Piercing the Clouds: The Stratigraphy of Mare Nubium
|date =2000
|journal =31st Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 13-17, 2000, Houston, Texas, abstract no. 1364
|bibcode =2000LPI....31.1364R
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2000/pdf/1364.pdf
}}</ref>
<ref name=Stuart_Alexander_1970>{{cite journal
|author =Stuart-Alexander, D. E.; Howard, K. A.
|title =Lunar Maria and circular basins—a review
|journal =Icarus
|date =1970
|volume =12
|issue =3
|pages =440–456
|doi =10.1016/0019-1035(70)90013-8
|bibcode =1970Icar...12..440S
|url =http://www.researchgate.net/publication/222925332
}}</ref>
<ref name=Tompkins_1994>{{cite journal
|author =Tompkins, S.; Pieters, C. M.; Mustard, J. F.; Pinet, P.; Chevrel, S. D.
|title =Distribution of materials excavated by the lunar crater Bullialdus and implications for the geologic history of the Nubium region
|date =1994
|journal =Icarus
|volume =110
|issue =2
|pages =261–274
|doi =10.1006/icar.1994.1120
|bibcode =1994Icar..110..261T
|url =http://web.archive.org/web/20100624232942/http://www.planetary.brown.edu/pdfs/1557.pdf
}}</ref>
<ref name=Trang_2011>{{cite journal
|author =Trang, D.; Gillis-Davis, J. J.; Hawke, B. R.; Bussey, D. B. J.
|title =The Origin of Lunar Concentric Craters
|journal =42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1698
|date =2011
|bibcode =2011LPI....42.1698T
|url =http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2011/pdf/1698.pdf
}}</ref>
<ref name=Westfall_2000>{{книга
|заголовок =Atlas of the Lunar Terminator
|посилання =http://books.google.com/books?id=xaMqlhvo8NsC&pg=PA43&dq=Wolf
|автор =Westfall J. E.
|рік =2000
|видавництво =Cambridge University Press
|pages =43, 51, 222
|allpages =292
|isbn =978-0-521-59002-0
}}</ref>
<ref name=Whitaker_2003_Gilbert>{{книга
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature
|автор =Whitaker E. A.
|видавництво=Cambridge University Press
|рік =2003
|isbn =9780521544146
|посилання =http://books.google.com/books?id=aV1i27jDYL8C&pg=PA15&dq=Nubium
|pages =10–15
|allpages =264
|bibcode =2003mnm..book.....W
}}</ref>
<ref name=Whitaker_2003_Hevelius>{{книга
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature
|автор =Whitaker E. A.
|видавництво=Cambridge University Press
|рік =2003
|isbn =9780521544146
|посилання =http://books.google.com/books?id=aV1i27jDYL8C&pg=PA206&dq=Nubium
|pages =206, 208
|allpages =264
|bibcode =2003mnm..book.....W
}}</ref>
<ref name=Whitaker_2003_Langrenus>{{книга
|заголовок =Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature
|автор =Whitaker E. A.
|видавництво=Cambridge University Press
|рік =2003
|isbn =9780521544146
|посилання =http://books.google.com/books?id=aV1i27jDYL8C&pg=PA198&dq=Nubium
|pages =198
|allpages =264
|bibcode =2003mnm..book.....W
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1980>{{книга
|заголовок =Stratigraphy of Part of the Lunar Near Side
|автор =Wilhelms D. E.
|видавництво=U.S. Government Printing Office
|рік =1980
|серія =U.S. Geological Survey Professional Paper 1046-A
|посилання =http://books.google.com/books?id=WE7wAAAAMAAJ&pg=SL1-PA59&dq=peninsula
|pages =A59, C25
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1987_8>{{книга
|частина =Chapter 8. Pre-Nectarian System
|chapterurl =http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_08txt.pdf
|заголовок =Geologic History of the Moon
|посилання =http://ser.sese.asu.edu/GHM
|автор =Wilhelms D.
|рік =1987
|серія =United States Geological Survey Professional Paper 1348
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20130514114955/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_08txt.pdf
|pages =146, 148, 153
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1987_plate_5>{{книга
|частина =Plate 5A. Structural features
|chapterurl =http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_hplates.html
|заголовок =Geologic History of the Moon
|посилання =http://ser.sese.asu.edu/GHM
|автор =Wilhelms D.
|рік =1987
|серія =United States Geological Survey Professional Paper 1348
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140408085106/http://ser.sese.asu.edu/GHM/ghm_hplates.html
}}</ref>
<ref name=Wilhelms_1993>{{книга
|заголовок =To a Rocky Moon
|частина =Chapter 5: The Ranger Transition 1964–1965
|автор =Wilhelms D.
|рік =1993
|publisher =The University of arizona Press
|isbn =0-8165-1065-2
|allpages =477
|pages =101
|посилання =http://www.lpi.usra.edu/publications/books/rockyMoon
|chapterurl =http://www.lpi.usra.edu/publications/books/rockyMoon/06Chapter5.pdf
}}</ref>
<ref name=Wilkinson_2010>{{книга
|посилання =http://books.google.com/books?id=T_8HX-6itOIC&pg=PA222&dq=Nubium
|заголовок =The Moon in Close-up
|автор =Wilkinson J.
|рік =2010
|видавництво=Springer Science & Business Media
|isbn =9783642148057
|doi =10.1007/978-3-642-14805-7
|allpages =321
|pages =222, 228–229, 279
}}</ref>
<ref name=Wlasuk_2013>{{книга
|заголовок =Observing the Moon
|посилання =http://books.google.com/books?id=kxnnBwAAQBAJ&pg=PT96&dq=%22Hesiodus%20A%22%20Nubium
|автор =Wlasuk P. T.
|рік =2013
|видавництво =Springer Science & Business Media
|pages =89, 93, 96
|allpages =182
|isbn =9781447104834
}}</ref>
<ref name=Wood_1978>{{cite journal
|author =Wood, C. A.
|title =Lunar Concentric Craters
|journal =Lunar and Planetary Science IX
|pages =1264–1266
|date =1978
|bibcode =1978LPI.....9.1264W
|url =http://articles.adsabs.harvard.edu/full/1978LPI.....9.1264W
}}</ref>
<ref name=Wood_2000>{{cite journal
|author =Wood C.
|title =Ancient Thebit and Huygens’s Sword
|date =September 2000
|journal=Sky & Telescope
|pages =120–121
|url =http://www.skyandtelescope.com/observing/ancient-thebit-and-huygenss-sword
}} ([https://archive.is/FAfo5 Архів])</ref>
<ref name=Wood_2004_Bully>{{cite web
|url =http://www.lpod.org/archive/archive/2004/05/LPOD-2004-05-03.htm
|title =Bully for Bullialdus!
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.org
|date =2004-05-03
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20081006063438/http://www.lpod.org/archive/archive/2004/05/LPOD-2004-05-03.htm
|archivedate =2008-10-06
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Wood_2006_rille>{{cite web
|url =http://www.lpod.org/?m=20060422
|title =Crater chains and unknown rille
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.org
|date =2006-04-22
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20060514140702/http://www.lpod.org/?m=20060422
|archivedate =2006-05-14
}}</ref>
<ref name=Wood_2008_cornucopia>{{cite web
|url =http://the-moon.wikispaces.com/LPOD+Feb+17%2C+2008
|title =Cornucopia of Details
|author =Chuck Wood
|publisher =the-moon.wikispaces.com
|date =2008-02-17
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://archive.is/SeANy
|archivedate =2015-08-07
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Wood_2008_hole>{{cite web
|url =https://lpod.wikispaces.com/August+23%2C+2008
|title =A hole in the wall
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.wikispaces.com
|date =2008-08-23
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://archive.is/8N4r7
|archivedate =2015-02-14
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Wood_2010>{{cite web
|url =https://lpod.wikispaces.com/January+31%2C+2010
|title =Spotted Moon
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.wikispaces.com
|date =2010-01-31
|accessdate =2015-08-11
|archiveurl =http://archive.is/s1Bqr
|archivedate =2015-05-21
|deadurl =no
}}</ref>
<ref name=Wood_2013>{{cite web
|url =http://lpod.wikispaces.com/december+7,+2013
|title =Beautiful features
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.wikispaces.com
|date =2013-12-07
|accessdate =2015-08-10
|archiveurl =http://archive.is/h7eAu
|archivedate =2015-08-04
|deadurl =no
}}</ref>
}}


== Посилання ==
== Посилання ==
* {{cite web
1. G.Thaisen, et al. Geology of the Moscoviense Basin: Implications for the character of the highland crust.. 41st Lunar and Planetary Science Conference.{{ref-en}}<br/>
|url =http://lpod.wikispaces.com/december+7,+2013
2. Latham G., et al (1973). «Moonquakes, meteoroids, and the state of the lunar interior». Proceedings of the Fourth Lunar Science Conference 3: 2517–2518.{{ref-en}}<br/>
|title =Beautiful features
3. Ishihara, et al (October 2009). «Crustal thickness of the Moon: Implications for farside basin structures». Geophysical Research Letters 36. DOI:10.1029/2009GL039708.{{ref-en}}<br/>
|author =Chuck Wood
4. Manabu Kato, et al (2010-08-25). «The Kaguya Mission Overview». Space Science Reviews. DOI:10.1007/s11214-010-9678-3.{{ref-en}}<br/>
|publisher =lpod.wikispaces.com
|date =2013-12-07

|archiveurl =http://archive.is/h7eAu
|archivedate =2015-08-04
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://the-moon.wikispaces.com/LPOD+Feb+17%2C+2008
|title =Cornucopia of Details
|author =Chuck Wood
|publisher =the-moon.wikispaces.com
|date =2008-02-17
|archiveurl =http://archive.is/SeANy
|archivedate =2015-08-07
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://lpod.wikispaces.com/September+28,+2014
|title =Slopes, Dikes and a Sliver of Illumination
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.wikispaces.com
|date =2014-09-28
|archiveurl =http://archive.is/uoonR
|archivedate =2015-08-08
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =https://lpod.wikispaces.com/August+23%2C+2008
|title =A hole in the wall
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.wikispaces.com
|date =2008-08-23
|archiveurl =http://archive.is/8N4r7
|archivedate =2015-02-14
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =https://lpod.wikispaces.com/January+31%2C+2010
|title =Spotted Moon
|author =Chuck Wood
|publisher =lpod.wikispaces.com
|date =2010-01-31
|archiveurl =http://archive.is/s1Bqr
|archivedate =2015-05-21
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://www.lroc.asu.edu/posts/799
|title =Littered Wrinkles
|author =Raquel Nuno
|publisher =lroc.asu.edu
|date =2014-08-14
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20150805230056/http://www.lroc.asu.edu/posts/799
|archivedate =2015-08-05
|deadurl =no
}}
* {{cite web
|url =http://lroc.sese.asu.edu/posts/794
|title =Birt E
|author =Aaron Boyd
|publisher =lroc.sese.asu.edu
|date =2014-07-15
|archiveurl =http://web.archive.org/web/20140911215943/http://lroc.sese.asu.edu/posts/794
|archivedate=2014-09-11
|deadurl =no
}}
* [http://the-moon.wikispaces.com/Mare+Nubium Море Хмар] на The-Moon Wiki
* [http://adsabs.harvard.edu/cgi-bin/nph-abs_connect?db_key=AST&db_key=PRE&qform=AST&arxiv_sel=astro-ph&arxiv_sel=cond-mat&arxiv_sel=cs&arxiv_sel=gr-qc&arxiv_sel=hep-ex&arxiv_sel=hep-lat&arxiv_sel=hep-ph&arxiv_sel=hep-th&arxiv_sel=math&arxiv_sel=math-ph&arxiv_sel=nlin&arxiv_sel=nucl-ex&arxiv_sel=nucl-th&arxiv_sel=physics&arxiv_sel=quant-ph&arxiv_sel=q-bio&sim_query=YES&ned_query=YES&adsobj_query=YES&aut_logic=OR&obj_logic=OR&author=&object=&start_mon=&start_year=&end_mon=&end_year=&ttl_logic=OR&title=&txt_logic=OR&text=Nubium&nr_to_return=200&start_nr=1&jou_pick=ALL&ref_stems=&data_and=ALL&group_and=ALL&start_entry_day=&start_entry_mon=&start_entry_year=&end_entry_day=&end_entry_mon=&end_entry_year=&min_score=&sort=SCORE&data_type=SHORT&aut_syn=YES&ttl_syn=YES&txt_syn=YES&aut_wt=1.0&obj_wt=1.0&ttl_wt=0.3&txt_wt=3.0&aut_wgt=YES&obj_wgt=YES&ttl_wgt=YES&txt_wgt=YES&ttl_sco=YES&txt_sco=YES&version=1 Деяка література в Astrophysics Data System]
* Карти з актуальними назвами деталей поверхні: [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_94_wac.pdf західна (основна) частина], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_95_wac.pdf східна частина], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_76_wac.pdf північно-західний край], [http://planetarynames.wr.usgs.gov/images/Lunar/lac_77_wac.pdf північно-східний край]
* [http://www.lpi.usra.edu/resources/mapcatalog/usgs/I485 Геологічна карта основної частини моря] ([[Геологічна служба США|USGS]], 1966)
* [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=-17.3&c_lat=-20.6&resolution=959.0375943134935&layers=WAC_NEARSIDE_NOSLEW Інтерактивна карта Місяця, центрована на Море Хмар] ([http://target.lroc.asu.edu/q3/?proj=eqc&center=-654918.636615,-586184.824839&zoom=5&lt=LROCRequestedTargets=mt,F,90;nac_hisun,F,30;nac_losun,F,30;=Overlays=llgrid,F,70;moonsunlit,F,70;satview,F,;lroc_feat_images,F,;moon_ft,F,;=InstrumentFootprints=m3_fprints,F,50;nac_fprints,F,100;=ClementineProducts=lclem_mr,F,100;=Chandrayaan1Products=m3_mosaic_op2c3,F,100;m3_mosaic_op2c2,F,100;m3_mosaic_op2c1,F,100;m3_mosaic_op2b,F,100;m3_mosaic_op2a,F,100;m3_mosaic_op1b,F,100;m3_mosaic_op1a,F,100;l_ch1_mrf,F,100;=LRODivinerMapProducts=dlre_stn,F,50;dlre_st,F,50;dlre_ra,F,50;dlre_cf,F,25;=LROMiniRFProducts=l_lro_mrf,F,100;=LROLROCNAC=lnpm,F,100;lnpole,F,100;lnbrowse,F,100;lorthonac,F,100;lndtms,F,100;lndtmcs,F,100;=LROLROCBasemaps=lillum,F,100;wac_colortest_64ppd,F,100;wac_demclrshd2_128ppd,F,30;wac_albedo,F,100;wac_far,F,100;wac_near,T,100;wac_bw_v1_par,F,100;wac_bw_v1_plus_nacs,F,100;= інша версія])
* [http://wms.lroc.asu.edu/apollo/view?image_id=AS16-M-2485 Північно-східна частина моря]. Біля горизонту видно Пряму Стіну. Знімок «Аполлона-16» (1972).
* Знімки з високим розділенням, зроблені зондом [[Lunar Reconnaissance Orbiter|LRO]]:
** [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M1127185837RE Центральна частина Прямої Стіни ввечері]. Ширина зображення&nbsp;— 3,9&nbsp;км.
** [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M1123639827RE Ця ж місцевість на світанку]. Перевернуте зображення (північ унизу); ширина&nbsp;— 4,1&nbsp;км.
** [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M1173114893RE Вулканічний кратер Бірт E]. Дзеркально обернене зображення (північ унизу, схід праворуч); ширина&nbsp;— 4,3&nbsp;км.
** [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M1154285849LE Маленький вулкан на північному сході моря]. Перевернуте зображення (північ унизу); ширина&nbsp;— 4,8&nbsp;км. [http://target.lroc.asu.edu/q3/?proj=eqc&center=-454522.672914,-329993.137716&zoom=12&lt=LROCRequestedTargets=mt,F,90;nac_hisun,F,30;nac_losun,F,30;=Overlays=llgrid,F,70;moonsunlit,F,70;satview,F,;lroc_feat_images,F,;moon_ft,F,;=InstrumentFootprints=m3_fprints,F,50;nac_fprints,F,100;=ClementineProducts=lclem_mr,F,100;=Chandrayaan1Products=m3_mosaic_op2c3,F,100;m3_mosaic_op2c2,F,100;m3_mosaic_op2c1,F,100;m3_mosaic_op2b,F,100;m3_mosaic_op2a,F,100;m3_mosaic_op1b,F,100;m3_mosaic_op1a,F,100;l_ch1_mrf,F,100;=LRODivinerMapProducts=dlre_stn,F,50;dlre_st,F,50;dlre_ra,F,50;dlre_cf,F,25;=LROMiniRFProducts=l_lro_mrf,F,100;=LROLROCNAC=lnpm,F,100;lnpole,F,100;lnbrowse,F,100;lorthonac,F,100;lndtms,F,100;lndtmcs,F,100;=LROLROCBasemaps=lillum,F,100;wac_colortest_64ppd,F,100;wac_demclrshd2_128ppd,F,30;wac_albedo,F,100;wac_far,F,100;wac_near,F,100;wac_bw_v1_par,F,100;wac_bw_v1_plus_nacs,T,100;= Мозаїка знімків].
** Кратер Гесіод A: [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M181279897RE середина], [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M181279897LE західний край]. Північ унизу, схід праворуч; ширина зображення&nbsp;— по 4,0&nbsp;км. [http://target.lroc.asu.edu/q3/?proj=eqc&center=-913518.927402,-519251.02694&zoom=10&lt=LROCRequestedTargets=mt,F,90;nac_hisun,F,30;nac_losun,F,30;=Overlays=llgrid,F,70;moonsunlit,F,70;satview,F,;lroc_feat_images,F,;moon_ft,F,;=InstrumentFootprints=m3_fprints,F,50;nac_fprints,F,100;=ClementineProducts=lclem_mr,F,100;=Chandrayaan1Products=m3_mosaic_op2c3,F,100;m3_mosaic_op2c2,F,100;m3_mosaic_op2c1,F,100;m3_mosaic_op2b,F,100;m3_mosaic_op2a,F,100;m3_mosaic_op1b,F,100;m3_mosaic_op1a,F,100;l_ch1_mrf,F,100;=LRODivinerMapProducts=dlre_stn,F,50;dlre_st,F,50;dlre_ra,F,50;dlre_cf,F,25;=LROMiniRFProducts=l_lro_mrf,F,100;=LROLROCNAC=lnpm,F,100;lnpole,F,100;lnbrowse,F,100;lorthonac,F,100;lndtms,F,100;lndtmcs,F,100;=LROLROCBasemaps=lillum,F,100;wac_colortest_64ppd,F,100;wac_demclrshd2_128ppd,F,30;wac_albedo,F,100;wac_far,F,100;wac_near,F,100;wac_bw_v1_par,F,100;wac_bw_v1_plus_nacs,T,100;= Мозаїка знімків].
** [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M1127242720RE Східна частина звивистої борозни в центрі моря]. Ширина зображення&nbsp;— 3,8&nbsp;км. [http://wms.lroc.asu.edu/lroc?projection=ORTHO&c_lon=-16.8&c_lat=-21.5&resolution=73.05454999604635&layers=WAC_NEARSIDE_NOSLEW Мозаїка знімків].
** [http://wms.lroc.asu.edu/lroc/view_lroc/LRO-L-LROC-2-EDR-V1.0/M1173228495LE Меніскова западина на південному заході моря] (дещо лівіше й вище центру фото); північ унизу, схід праворуч, ширина знімку&nbsp;— 4,4&nbsp;км. [http://target.lroc.asu.edu/q3/?proj=eqc&center=-779334.400079,-839272.492511&zoom=13&lt=Overlays=llgrid,F,70;moonsunlit,F,70;satview,F,;lroc_feat_images,F,;moon_ft,F,;=InstrumentFootprints=m3_fprints,F,50;nac_fprints,F,100;=ClementineProducts=lclem_mr,F,100;=Chandrayaan1Products=m3_mosaic_op2c3,F,100;m3_mosaic_op2c2,F,100;m3_mosaic_op2c1,F,100;m3_mosaic_op2b,F,100;m3_mosaic_op2a,F,100;m3_mosaic_op1b,F,100;m3_mosaic_op1a,F,100;l_ch1_mrf,F,100;=LRODivinerMapProducts=dlre_stn,F,50;dlre_st,F,50;dlre_ra,F,50;dlre_cf,F,25;=LROMiniRFProducts=l_lro_mrf,F,100;=LROLROCNAC=lnpm,F,100;lnpole,F,100;lnbrowse,F,100;lorthonac,F,100;lndtms,F,100;lndtmcs,F,100;=LROLROCBasemaps=wac_demclrshd2_128ppd,F,30;wac_albedo,F,100;wac_far,F,100;wac_near,F,100;wac_bw_v1_par,F,100;wac_bw_v1_plus_nacs,T,100;= Мозаїка знімків].


{{Місячні моря}}
{{Місячні моря}}

[[en:Mare Nubium]]

Версія за 09:57, 14 серпня 2015

Море Хмар
лат. Mare Nubium
Мозаїка знімків зонда LRO (ширина — 1100 км).
Координати центра
 21° пд. ш. 17° зх. д. / 21° пд. ш. 17° зх. д. / -21; -17
Розмір
 750–850 км
Епонім
 хмари
Назву затверджено 1935
Море Хмар. Карта розташування: Місяць, видимий бік
Море Хмар

 Море Хмар на Вікісховищі

Море Хмар (лат. Mare Nubium) — море на видимому боці Місяця, біля південно-східного краю Океану Бур. Це просторе, але неглибоке море неправильної форми з невиразними межами[1][2], що лежить у древньому поруйнованому басейні[3] або в кількох великих кратерах, що накладаються[4]. Сполучається з Морем Пізнаним, яке раніше розглядали як його частину[5][2], та з Океаном Бур. Має чимало примітних деталей поверхні[2][1] — зокрема, найвидовищніші на Місяці скид[6] та концентричний кратер[1][2], кілька кратерів-привидів, великий молодий кратер Булліальд і різноманітні вулканічні об'єкти.

Назва

Сучасну назву цього моря, як і більшості місячних морів, запропонував Джованні Річчолі 1651 року[7][8]. Можливо, вона пов'язана з тодішніми уявленнями про вплив Місяця на погоду[8], а можливо — з виглядом самого моря, яке містить багато напівзатоплених кратерів та перетяте яскравими променями кратера Тихо[9]. 1935 року її разом із багатьма іншими традиційними місячними назвами затвердив Міжнародний астрономічний союз[10].

Раніше цю ділянку не завжди розглядали як окрему й єдину сутність. До 1964 року до складу Моря Хмар включали (тоді безіменне) Море Пізнане[5][2][7]. На першій відомій карті Місяця, де було запропоновано назви для деталей його поверхні (Вільям Гільберт, біля 1600) вони разом із сусідніми морями та частиною Океану Бур об'єднані під назвою «Південний континент» (лат. Continens Meridionalis)[11][8]. 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав основну частину Моря Хмар Бурбонівським морем (Mare Borbonicum), а західну ділянку, відокремлену променями Тихо, об'єднав із Болотом Епідемій під назвою «Море Папи» (Mare de Popo)[12][13]. 1647 року Ян Гевелій назвав більшу частину Моря Хмар Памфілійським морем (Mare Pamphilium, давня назва затоки Анталья●[14][15], а північно-східний виступ — Стрімонською затокою (Sinus Strymonicus, затока Егейського моря)[16][17].

Розташування та суміжні об'єкти

Південно-західна частина моря. Ліворуч — Болото Епідемій.

Координати центра Моря Хмар — 21° пд. ш. 17° зх. д. / 21° пд. ш. 17° зх. д. / -21; -17[10]. На заході вузька материкова смужка відмежовує його від Моря Вологості, а на південному заході — від Болота Епідемій. З північною частиною моря зливаються дві морські ділянки: на сході — широка протока, що йде до Океану Бур, а на заході — Море Пізнане. Їх розділяє півострів під неофіційною назвою «півострів Фра Мауро» (англ. Fra Mauro peninsula), що містить великі кратери Фра Мауро, Бонплан, Паррі та Геріке[18]. Біля східного берега Моря Хмар лежать кратери Птолемей, Альфонс, Арзахель, Пурбах та Регіомонтан, а біля південно-східного краю — Деландр, один із найбільших кратерів видимого боку. На південному березі моря розташований залитий лавою кратер Пітат. Є на його берегах і багато менших кратерів.

Загальний опис

Форма Моря Хмар неправильна, а межі нечіткі: його береги сильно порізані, а подекуди й відсутні. Його площа — біля 250 000 км2[2], а розмір основної частини — біля 750×450 км. Разом із північно-східним виступом, що тягнеться до Океану Бур, воно сягає довжини 850 км. На відміну від круглих морів подібного розміру (що лежать у добре збережених басейнах), Море Хмар позбавлене маскона[19][20], не оточене гірськими хребтами, а всередині не має кілець гряд та грабенів. Гряди там розташовані доволі хаотично, а грабени дуже рідкісні[21][22][23].

Глибина Моря Хмар (товщина лавового покриву) на більшій частині його площі невелика. Це видно за значною кількістю не повністю затоплених кратерів, що трапляються навіть біля його центру[1]. Є різні оцінки глибини цього моря. За даними вимірювання таких кратерів, вона сягає максимуму (>1,5 км) на сході; кілька менших потовщень є на південному заході та північному заході[20]. За вимірюваннями кратерів, що з'явилися після лавового покриву і дно яких сягає материкових порід, лава найтовща в центрі моря (0,6 км), а в інших місцях її товщина складає здебільшого 0,1–0,3 км[23]. Об'єм лави в Морі Хмар оцінюють у 100 000 км3[24]. Вміст титану в ній, згідно зі спектральними даними, відносно низький (1–5 ваг. % TiO2)[23][24][25][21]. Різні лавові потоки моря суттєво відрізняються складом, кольором та віком[26][27].

Поверхня Моря Хмар лежить на 1,6–2,6 км нижче за місячний рівень відліку висот — на одному рівні з сусіднім Морем Вологості та на кількасот метрів нижче, ніж сусідні ділянки Океану Бур[28].

Деталі поверхні

«Древній Табіт». Біля центру — Пряма Стіна, лівіше — борозна Бірта. Видно кратери Бірт (між ними) та Табіт (великий праворуч). Мозаїка знімків зонда LRO; ширина — 250 км.
Кратер-привид Кіс, перетятий світлими променями кратера Тихо. Пагорб лівіше й нижче — вулкан Кіс π. Вгорі видно дрібні вторинні кратери Булліальда. Ширина знімка — 90 км.
Кратер Вольф. Ширина знімка — 84 км.
Концентричний кратер Гесіод A. Ширина знімка — 25 км.
Вулкан на північному сході моря, біля кратера Ласселл J. Ширина знімка — 4 км.

Кратери

На південно-східному березі Моря Хмар лежить поруйнований 210-кілометровий кратер, що має лише неофіційну назву — «Древній Табіт» (англ. Ancient Thebit). Він містить деякі з найпримітніших деталей поверхні моря — Пряму Стіну та борозну Бірта (див. нижче), а також молоді кратери Бірт і Табіт. Його західна половина схована під морською лавою, але розташування його валу видно й там, бо він у цьому місці окреслений грядами[29][6]. Можливо, лава є й на сході цього кратера, але дуже стара[23]. Північна частина його валу, виступаючи в море, утворює 100-кілометровий мис Тенарій (лат. Promontorium Taenarium) — єдиний найменований мис Моря Хмар[30].

У морі та по його берегах є й чимало інших кратерів, у різній мірі залитих лавою. Найбільший серед добре збережених таких об'єктів — 100-кілометровий Пітат на південному березі. Біля центра моря лежить Вольф — 30-кілометровий кратер неправильної форми, для якого навіть припускають вулканічне походження[31][32]. Подекуди трапляються кратери-привиди, затоплені майже цілком. Найбільші з них — Опельт на півночі моря й Кіс та Любінецький на заході (49, 46 і 43 км відповідно). Інший примітний приклад — 27-кілометровий Вольф T біля центра моря[2]. Крім того, лавою Моря Хмар залиті кратери Гулд, Ласселл та низка сателітних і безіменних[30].

Деякі кратери моря з'явилися вже після його лавового покриву. Найбільший із них — 61-кілометровий Булліальд, оточений ореолом викидів та численними ланцюжками дрібних вторинних кратерів. Але на північному заході вони вкриті лавою; отже, невеликі виверження там тривали й після його появи[33][34][23]. Інші молоді кратери моря, що мають власне ім'я, — Кеніг, Бірт, Ніколле, Кундт та Ліпперсгей[30].

На південному краї моря лежить 15-кілометровий кратер Гесіод A, оточений двома валами. Це найвидовищніший і найдоступніший для аматорських спостережень[1][2] представник концентричних кратерів — рідкісних і загадкових об'єктів[35][36]. На північно-східному березі моря, в кратері Деві Y, розташований 47-кілометровий ланцюжок кратерів, відомий як ланцюжок Деві (Catena Davy). На східному березі, з північного боку мису Тенарій, знаходиться 40-кілометровий кратер Аль-Бітруджі (Alpetragius), примітний величезною центральною гіркою.

Вулканічні об'єкти

На сході моря, дещо західніше Прямої Стіни, паралельно ній тягнеться 55-кілометрова борозна Бірта (Rima Birt). На обох кінцях вона розширюється. Північне (більше) розширення, що отримало назву Бірт E, має припідняті (до 170 м) краї[37] та оточене темним рудуватим ореолом[6][26], що пояснюють відкладами пірокластичних порід[38]. Таким чином, у борозні Бірта, як і в деяких інших подібних місячних борознах, відбувалися вулканічні виверження. Виникла ж вона, найімовірніше, завдяки розломам поверхні[29] (іноді її інтерпретують як лавовий канал[2][38], але це не узгоджується з її сегментованим виглядом[29]). Із західного боку Бірта E лежить дуже схожа, але маленька борозна: вона теж має на північному кінці розширення з припіднятими краями й лежить у межах того ж ореолу[38][37][39]. Кілька подібних борозен є і в кратері Альфонс на північно-східному березі моря[38][40]. Менш помітні ознаки пірокластичних порід є в кратері Ласселл, на півострові Фра Мауро і, можливо, біля кратера Любінецький[40][38]. Але в цілому область Моря Хмар на них небагата[38].

На північному сході Моря Хмар стоїть невелика височина, де розташовані кратери Ласселл G та Ласселл K. Вона вирізняється жовтим відтінком і підвищеним вмістом діоксиду кремнію, що, ймовірно, теж обумовлено виверженнями. Вулканічне походження можуть мати і згадані її кратери[41][42][43][26].

На південному заході моря, біля кратера Кіс (26°55′ пд. ш. 24°17′ зх. д. / 26.92° пд. ш. 24.28° зх. д. / -26.92; -24.28 (куполоподібний вулкан)) стоїть примітний куполоподібний вулкан Кіс π. Як і інші подібні об'єкти, він невисокий: за діаметру 14 км його висота складає лише біля 200 м[28][37][44]. Проте при низькому Сонці його видно навіть у невеликі телескопи[2][45]. На протилежному краю моря, біля кратера Ласселл J (14°59′ пд. ш. 10°53′ зх. д. / 14.99° пд. ш. 10.88° зх. д. / -14.99; -10.88 (конічний вулкан)), стоїть виразний[37] темний конічний вулкан. Його висота приблизно така ж,[46] а діаметр значно менший: 2,5 км[18][37][47][48]. Подібний об'єкт є навпроти мису Тенарій (19°34′ пд. ш. 11°01′ зх. д. / 19.57° пд. ш. 11.02° зх. д. / -19.57; -11.02 (конічний вулкан)). Можливо, в морі існують і інші, менш помітні, такі вулкани[41][49].

У центрі моря, дещо північніше кратера Вольф (який іноді вважають вулканічною кальдерою[31][32]), тягнеться довга, але малопомітна звивиста борозна[50]. Вона має L-подібну форму та перетинає невелику гряду. Її кінці розташовані біля кратерів Вольф A та Гулд X; відстань між ними — біля 60 км. Є в Морі Хмар і кілька менших подібних борозен[51]. Їх інтерпретують як русла лавових потоків[51].

Інші об'єкти

В Морі Хмар розташований найвидовищніший на Місяці скид[6], добре помітний навіть у невеликі телескопи[2], — Пряма Стіна (лат. Rupes Recta). Це уступ, що тягнеться на 120 км із півночі на південь уздовж східного краю моря. Його середня висота — 300 м, а нахил — 30–40°[20]. Висота в ньому спадає в бік моря, на захід, і тому на сході Сонця він відкидає тінь, а на заході виглядає яскравою смужкою. При високому Сонці його майже не видно[2]. Біля його південного кінця є група пагорбів, які порівнюють із баранячим рогом або ефесом меча («клинком» якого є сам уступ)[52][1][6].

Частина південно-західного берега моря отримала назву «уступ Меркатора» (Rupes Mercator). Він у кілька разів вищий за Пряму Стіну[28][31], але менш уривистий, рівний і виразний. Він тягнеться на 130 км між кратерами Меркатор та Вейс. Цей уступ не є скидом; його інтерпретують як залишок валу великого кратера (або одного з кратерів), у якому лежить Море Хмар[2][21].

По краях моря трапляються довгі грабени. Зокрема, на його півдні лежить борозна Гесіода (Rima Hesiodus), що перетинає уступ Меркатора і заходить у Болото Епідемій, а на заході — борозни Гіппала (Rimae Hippalus), що заходять у Море Вологості. На берегах моря, зокрема, в тамтешніх кратерах, є й менші борозни. Значно більше в цьому морі гряд, але всі вони станом на 2015 рік безіменні[30].

На південному заході моря, поблизу кратера Кампан A (25°43′ пд. ш. 27°41′ зх. д. / 25.72° пд. ш. 27.68° зх. д. / -25.72; -27.68 (меніскова западина)), лежить 2-кілометрова меніскова западина — рідкісний об'єкт загадкового походження[53][54].

Північно-східні береги моря вкриті «імбрійською скульптурою» — численними невеликими хребтами й западинами, що тягнуться з півночі і з'явилися при падінні викидів гігантського басейну Моря Дощів. У самому Морі Хмар їх не видно: там вони вкриті лавою. Натомість там багато світлих променів молодого кратера Тихо. Два особливо яскравих його променя перетинають південно-західну частину моря в околицях кратера Кіс.

Геологічна історія

Западина, в якій лежить Море Хмар, дуже древня і зруйнована так сильно, що її походження малозрозуміле. Вона з'явилася в донектарському періоді[20][3] в зовнішній частині гіпотетичного басейну Океану Бур[22] і, найімовірніше, є результатом накладання кількох великих кратерів[23][4]. Дані щодо товщини лави та рельєфу поверхні вказують на існування там чотирьох поруйнованих кратерів діаметром 240–420 км (найбільший із них містить західну частину моря)[20]. За іншою версією, ця западина є єдиним кратером, діаметр якого оцінюють у 750[55] або 690[3] км. Подальші астероїдні удари руйнували її та засипали викидами[3][20]. Найтовщим (кількасот метрів) має бути шар викидів сусіднього басейну Моря Вологості; ймовірно, є там і тонкий шар викидів басейну Моря Дощів[56].

Сучасний лавовий покрив моря з'явився пізніше, причому на різних його ділянках — у різні часи. Вік цих ділянок оцінюють за концентрацією кратерів, що встигли там накопичитися. Згідно з однією оцінкою, він лежить у межах 2,8±0,3–3,7±0,1 млрд років, що відповідає пізньоімбрійській епосі та ератосфенівському періоду. Ератосфенівська (молодша) лава вкриває меншу площу й трапляється здебільшого на півночі моря[27]. За іншою оцінкою, цей вік лежить у межах 2,3±0,4–3,6±0,1 млрд років, молода лава переважає в центрі моря, а стара — на периферії, причому ератосфенівською є більша частина морської поверхні[23]. У лави різного віку дещо відрізняється склад: молодша лава містить більше титану, що характерне і для інших місячних морів[23].

Після застигання лавового покриву його найтовщі частини просіли, завдяки чому в морі з'явилися грабени, гряди та Пряма Стіна. Вік останньої, згідно з оцінками, не перевищує 3,2 млрд років, і в такому разі це наймолодший великий скид Місяця[29]. Навколо сусіднього Моря Вологості пролягли борозни Гіппала, що поширилися й на край Моря Хмар[2]. Борозна Бірта з'явилася 3,2–0,8 млрд років тому,[29] а згодом у ній відбувалися вибухові чи фонтаноподібні вулканічні виверження[29][38]. Подекуди в морі ставалися й виверження іншого типу, що створили вулкани на зразок Кіса π[2][45]. Вулканічна активність на височині біля кратера Ласселл принаймні частково теж відбувалася після застигання морської лави[42].

Накопичення кратерів у морі тривало і до, і після його залиття лавою. «Древній Табіт» з'явився ще в донектарському періоді, 4,5–3,9 млрд років тому[29]. Серед інших кратерів, старших за лавовий покрив, — Опельт, Кіс та Любінецький, а серед молодших — Кеніг, Бірт та Ніколле. Кратер Булліальд утворився після основного етапу виливів, але до їх остаточного припинення[33][34]; його вік оцінюють у 3,6 млрд років[57].

Інше

12 травня 1965 року, за однією з версій, біля південно-східного берега Моря Хмар (31° пд. ш. 8° зх. д. / 31° пд. ш. 8° зх. д. / -31; -8 (Луна-5 (?))) впав космічний апарат «Луна-5»[58].

11 вересня 2013 року на північному заході моря, між кратерами Опельт та Любинецький, стався спалах світла, що був наслідком метеоритного удару, — рекордний за яскравістю та тривалістю серед зареєстрованих на Місяці на той час. Його зоряна величина в смузі V сягнула 2,9±0,2m, а тривалість перевищувала 8 секунд. Енергію вибуху оцінюють у (6,5±1,0)·1010 Дж (біля 15 тон тротилу). При цьому мав з'явитися кратер розміром біля 50 метрів. Маса метеорита могла складати кілька десятків або сотень кілограмів[59][60].

Карти

Карти Моря Хмар та околиць, які видав Aeronautical Chart Information Center, United States Air Force (1963–1964)[61]:

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Wlasuk P. T. Observing the Moon. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 89, 93, 96. — ISBN 9781447104834.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Chu A., Paech W., Weigand M. The Cambridge Photographic Moon Atlas. — Cambridge University Press, 2012. — P. 16, 18, 21, 23, 120, 141–142. — ISBN 9781107019737. — DOI:10.1017/CBO9781139095709.
  3. ↑ а б в г Wilhelms D. Chapter 8. Pre-Nectarian System // Geologic History of the Moon. — 1987. — P. 146, 148, 153. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  4. ↑ а б Hawke, B. R.; Head, J. W. (1977). Pre-Imbrian history of the Fra Mauro region and Apollo 14 sample provenance. Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977. 3: 2741—2761. Bibcode:1977LPSC....8.2741H.
  5. ↑ а б Wilhelms D. Chapter 5: The Ranger Transition 1964–1965 // To a Rocky Moon. — 1993. — P. 101. — ISBN 0-8165-1065-2.
  6. ↑ а б в г д Wood C. (September 2000). Ancient Thebit and Huygens’s Sword. Sky & Telescope: 120—121. (Архів)
  7. ↑ а б Карта Місяця, яку склали Франческо Грімальді та Джованні Річчолі (1651).
  8. ↑ а б в Родионова Ж. Ф. Глава 5. История лунных карт // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 195–196, 200–201. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  9. ↑ Чикмачев В. И. Глава 3.8. Море Облаков // Путешествия к Луне / Ред.-сост. В. Г. Сурдин. — М. : Физматлит, 2009. — С. 133–141. — ISBN 978-5-9221-1105-8.
  10. ↑ а б Mare Nubium. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 26 грудня 2013. Процитовано 10 серпня 2015.
  11. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 10–15. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  12. ↑ Карта Місяця, яку склав Міхаель ван Лангрен (1645).
  13. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 198. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  14. ↑ Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — Т. 3. — С. 15. — ISBN 5-224-01641-X.
  15. ↑ Анталья (залив Средиземного моря) // Большая советская энциклопедия. — 3. — М. : Советская энциклопедия, 1969–1978.
  16. ↑ Hevelius J. Selenographia sive Lunae descriptio. — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 233, 235. — DOI:10.3931/e-rara-238. (Pamphylium Mare та Strymonicus, Sinus — у списку назв на с. 233 та 235 відповідно)
  17. ↑ Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 206, 208. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  18. ↑ а б Wilhelms D. E. Stratigraphy of Part of the Lunar Near Side. — U.S. Government Printing Office, 1980. — P. A59, C25. — (U.S. Geological Survey Professional Paper 1046-A)
  19. ↑ Карта гравітаційного поля Місяця, складена за даними місії GRAIL (2012).
  20. ↑ а б в г д е DeHon R. A. (1977). Mare Humorum and mare Nubium: Basalt thickness and basin-forming history. Proceedings of 8th Lunar Science Conference, Houston, Tex., March 14-18, 1977. 1: 633—641. Bibcode:1977LPSC....8..633D.
  21. ↑ а б в Wilkinson J. The Moon in Close-up. — Springer Science & Business Media, 2010. — P. 222, 228–229, 279. — ISBN 9783642148057. — DOI:10.1007/978-3-642-14805-7.
  22. ↑ а б Wilhelms D. Plate 5A. Structural features // Geologic History of the Moon. — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) Архів оригіналу.
  23. ↑ а б в г д е ж и Bugiolacchi, Roberto; Spudis, Paul D.; Guest, John E. (2006). Stratigraphy and composition of lava flows in Mare Nubium and Mare Cognitum. Meteoritics. 41 (2): 285—304. Bibcode:2006M&PS...41..285B. doi:10.1111/j.1945-5100.2006.tb00210.x. (Резюме; Bibcode: 2004LPI....35.1507B)
  24. ↑ а б Rose, D. E.; Spudis, P. D. (2000). Piercing the Clouds: The Stratigraphy of Mare Nubium (PDF). 31st Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 13-17, 2000, Houston, Texas, abstract no. 1364. Bibcode:2000LPI....31.1364R.
  25. ↑ Clementine titanium map of the Moon. The Clementine Mission. Lunar and Planetary Institute. Архів оригіналу за 4 червня 2015.
  26. ↑ а б в Chuck Wood (31 січня 2010). Spotted Moon. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 21 травня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  27. ↑ а б Hiesinger H., Head J. W., Wolf U., Jaumann R., Neukum G. Ages and stratigraphy of lunar mare basalts: A synthesis // Recent Advances and Current Research Issues in Lunar Stratigraphy / W. A. Ambrose, D. A. Williams. — Geological Society of America, 2011. — P. 28–30. — (Geological Society of America Special Paper 477) — ISBN 978-0-8137-2477-5. — DOI:10.1130/2011.2477(01). (На Google Books)
  28. ↑ а б в За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS.
  29. ↑ а б в г д е ж Nahm A. L., Schultz R. A. Rupes Recta and the geological history of the Mare Nubium region of the Moon: insights from forward mechanical modelling of the ‘Straight Wall’ // Volcanism and Tectonism Across the Inner Solar System / T. Platz, M. Massironi, P.K. Byrne, H. Hiesinger. — Geological Society of London, 2013. — P. 377–394. — (Geological Society Special Publications, vol. 401) — ISBN 9781862396326. — DOI:10.1144/SP401.4.
  30. ↑ а б в г За даними номенклатурного довідника МАС станом на 2015 рік.
  31. ↑ а б в Westfall J. E. Atlas of the Lunar Terminator. — Cambridge University Press, 2000. — P. 43, 51, 222. — ISBN 978-0-521-59002-0.
  32. ↑ а б Nick Lomb (4 лютого 2009). Harry ponders on Crater Wolf – could this interesting crater really have a volcanic origin?. Sydney Observatory. Архів оригіналу за 10 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  33. ↑ а б Chuck Wood (7 грудня 2013). Beautiful features. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 4 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  34. ↑ а б Chuck Wood (3 травня 2004). Bully for Bullialdus!. lpod.org. Архів оригіналу за 6 жовтня 2008. Процитовано 10 серпня 2015.
  35. ↑ Wood, C. A. (1978). Lunar Concentric Craters. Lunar and Planetary Science IX: 1264—1266. Bibcode:1978LPI.....9.1264W.
  36. ↑ Trang, D.; Gillis-Davis, J. J.; Hawke, B. R.; Bussey, D. B. J. (2011). The Origin of Lunar Concentric Craters (PDF). 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1698. Bibcode:2011LPI....42.1698T.
  37. ↑ а б в г д Lena R., Wöhler C., Phillips J., Chiocchetta M. T. Lunar Domes: Properties and Formation Processes. — Springer Science & Business Media, 2013. — P. 15, 18, 112–113, 160. — ISBN 9788847026377. — DOI:10.1007/978-88-470-2637-7.
  38. ↑ а б в г д е ж Gustafson, J. Olaf; Bell, J. F., III; Gaddis, L. R.; Hawke, B. R.; Giguere, T. A. (2012). Characterization of previously unidentified lunar pyroclastic deposits using Lunar Reconnaissance Orbiter Camera data. Journal of Geophysical Research. 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H25G. doi:10.1029/2011JE003893.
  39. ↑ Chuck Wood (17 лютого 2008). Cornucopia of Details. the-moon.wikispaces.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  40. ↑ а б Gaddis, L. R.; Staid, M. I.; Tyburczy, J. A.; Hawke, B. R.; Petro, N. E. (2003). Compositional analyses of lunar pyroclastic deposits. Icarus. 161 (2): 262—280. Bibcode:2003Icar..161..262G. doi:10.1016/S0019-1035(02)00036-2.
  41. ↑ а б Ashley, J. W.; Robinson, M. S.; Stopar, J. D.; Glotch, T. D.; Hawke, B. R.; Lawrence, S. J.; Greenhagen, B. T.; Paige, D. A. (2013). The Lassell Massif — Evidence for Complex Volcanism on the Moon (PDF). 44th Lunar and Planetary Science Conference, held March 18-22, 2013 in The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1719, p.2504. Bibcode:2013LPI....44.2504A.
  42. ↑ а б Ashley, J.; Robinson, M. S.; Stopar, J. D.; Glotch, T. D.; Hawke, B. R.; Lawrence, S. J.; Jolliff, B. L.; Greenhagen, B. T.; Paige, D. A. (2013). The Lassell Massif - a Silicic Lunar Volcano. American Geophysical Union, Fall Meeting 2013, abstract #V51G-07. Bibcode:2013AGUFM.V51G..07A.
  43. ↑ James Ashley (12 березня 2013). Not Your Average Crater. lroc.asu.edu. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  44. ↑ За Lena et al. (2013) — 160±20 м, за лазерною альтиметрією LRO — біля 230 м.
  45. ↑ а б Chuck Wood (23 серпня 2008). A hole in the wall. lpod.wikispaces.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  46. ↑ За Pike, Clow (1981) — 175 м, за лазерною альтиметрією LRO — біля 150 м.
  47. ↑ Pike, R. J., Clow, G. D. Revised Classification of Terrestrial Volcanoes and Catalog of Topographic Dimensions, With New Results on Edifice Volume. — 1981. — P. 25. — (US Geological Survey Open-File Report 81-1038) (Витяги, архів)
  48. ↑ Маленький вулкан на північному сході моря (знімок зонда Lunar Reconnaissance Orbiter). Перевернуте зображення (північ унизу); ширина — 4,8 км.
  49. ↑ James Ashley (13 березня 2013). Cinder Cone, Impact Crater, or Something Else?. lroc.asu.edu. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  50. ↑ Chuck Wood (22 квітня 2006). Crater chains and unknown rille. lpod.org. Архів оригіналу за 14 травня 2006. Процитовано 10 серпня 2015.
  51. ↑ а б Hurwitz, D. M.; Head, J. W.; Hiesinger, H. (2013). Lunar sinuous rilles: Distribution, characteristics, and implications for their origin (PDF). Planetary and Space Science. 79: 1—38. Bibcode:2013P&SS...79....1H. doi:10.1016/j.pss.2012.10.019.
  52. ↑ Elger T. G. The Moon. A Full Description and Map of its Principal Physical Features. — London : Georg Philip & Son, 1895. — P. 97–98. (У цій книзі за тодішньою термінологією схід на Місяці зветься заходом і навпаки).
  53. ↑ Braden S. E., Stopar J. D., Robinson M. S., Lawrence S. J., van der Bogert C. H., Hiesinger H. (2014). Evidence for basaltic volcanism on the Moon within the past 100 million years. Nature Geoscience. 7 (11): 787—791. Bibcode:2014NatGe...7..787B. doi:10.1038/ngeo2252. (Supplementary material).
  54. ↑ Mark Robinson (12 жовтня 2014). New Evidence For Young Lunar Volcanism!. lroc.sese.asu.edu. Архів оригіналу за 28 жовтня 2014. Процитовано 11 серпня 2015.
  55. ↑ Stuart-Alexander, D. E.; Howard, K. A. (1970). Lunar Maria and circular basins—a review. Icarus. 12 (3): 440—456. Bibcode:1970Icar...12..440S. doi:10.1016/0019-1035(70)90013-8.
  56. ↑ Tompkins, S.; Pieters, C. M.; Mustard, J. F.; Pinet, P.; Chevrel, S. D. (1994). Distribution of materials excavated by the lunar crater Bullialdus and implications for the geologic history of the Nubium region (PDF). Icarus. 110 (2): 261—274. Bibcode:1994Icar..110..261T. doi:10.1006/icar.1994.1120.
  57. ↑ McEwen, A. S.; Gaddis, L. R.; Neukum, G.; Hoffmann, H.; Pieters, C. M.; Head, J. W. (1993). Galileo observations of post-imbrium lunar craters during the first Earth-Moon flyby. Journal of Geophysical Research. 98 (E9): 17207—17234. Bibcode:1993JGR....9817207M. doi:10.1029/93JE01137.
  58. ↑ Luna 5. NASA Space Science Data Coordinated Archive. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 13 квітня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  59. ↑ Madiedo, J. M.; Ortiz, J. L.; Morales, N.; Cabrera-Caño, J. (2014). A large lunar impact blast on 2013 September 11 (PDF). Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 439 (3): 2364—2369. arXiv:1402.5490. Bibcode:2014MNRAS.439.2364M. doi:10.1093/mnras/stu083.
  60. ↑ Astronomers spot record-breaking lunar impact. phys.org. 24 лютого 2014. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  61. ↑ The Lunar Cartographic Dossier. Series: NASA-CR 1464000 (PDF). Defense Mapping Agency, Aerospace Center; edited by Lawrence A. Schimerman. 1973.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Море_Хмар&oldid=16604889