Вакцина проти гепатиту В: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вилучено вміст Додано вміст
Створено шляхом перекладу сторінки «Hepatitis B vaccine»
(Немає відмінностей)

Версія за 12:18, 12 червня 2023

 

Вакцина проти гепатиту B — це вакцина, яка запобігає гепатиту B.[1] Першу дозу рекомендується вводити протягом 24 годин після народження, а потім – ще дві або три дози.[1] Рекомендовано для людей з поганою імунною функцією, зокрема маючих такі захворювання як ВІЛ/СНІД, і ті, хто народився передчасно.[1] Також рекомендовано вакцинувати медичних працівників.[2] Серед здорових людей рутинна імунізація забезпечує захист понад 95% людей. [1]

Групі високого ризику рекомендується здати аналіз крові, щоб переконатися, що вакцина спрацювала.[1] Додаткові дози можуть знадобитися людям зі слабкою імунною функцією, але для більшості людей вони не потрібні.[1] Тим, хто зазнав впливу вірусу гепатиту B (HBV), але не був щеплений, на додаток до вакцини слід вводити імуноглобулін проти гепатиту B.[1] Вакцина вводиться шляхом ін'єкції в м'яз.[1]

Серйозні побічні ефекти від вакцини проти гепатиту B дуже рідкісні.[1] У місці введення може виникнути біль.[1] Визнається безпечною для застосування під час вагітності та під час годування груддю.[1] Вакцини проти гепатиту B виготовляються за допомогою методів рекомбінантної ДНК.[1] Вони можуть бути використані як самі по собі, так і в комбінації з іншими вакцинами.[1]

Перша вакцина проти гепатиту B була схвалена в США у 1981 році.[3] Рекомбінантна версія вийшла на ринок у 1986 році.[1] Вона входить до списку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я.[4][5] Обидві версії були розроблені Морісом Хіллеманом та його командою.[6][7][8]

Медичне використання

У Сполучених Штатах вакцинація рекомендована майже всім немовлятам при народженні.[9] Багато країн регулярно вакцинують немовлят проти гепатиту B. У країнах з високим рівнем зараження гепатитом B вакцинація новонароджених не тільки знизила ризик зараження, але й призвела до помітного зниження захворювання раком печінки. Про це повідомлялося на Тайвані, де впровадження загальнонаціональної програми вакцинації проти гепатиту B у 1984 році було пов'язане зі зниженням захворюваності на гепатоцелюлярну карциному серед дітей.[10]

У Великій Британії вакцина пропонується чоловікам, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ), як правило, у рамках обстеження сексуального здоров’я. Схожа ситуація в Ірландії.[11]

У багатьох регіонах вакцинація проти гепатиту B також є обов’язковою для всього медичного та лабораторного персоналу. [12] Обидва типи вакцини, вакцина, отримана з плазми (PDV) і рекомбінантна вакцина (RV), здається, здатні викликати однакові захисні рівні анти-HBs.[2]

Центри з контролю та профілактики захворювань США випустили рекомендації щодо вакцинації проти гепатиту B серед людей, що мають захворювання на цукровий діабет.[13] Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує п’ятивалентну вакцину, що поєднує вакцини проти дифтерії, правця, кашлюку та Haemophilus influenzae типу B з вакциною проти гепатиту B. Наразі немає достатніх доказів того, наскільки ця п’ятивалентна вакцина ефективна порівняно з окремими вакцинами.[14] П’ятивалентна вакцина, що поєднує вакцини проти дифтерії, правця, кашлюку, гепатиту B та поліомієліту, схвалена в США та рекомендована Консультативним комітетом з практики імунізації (ACIP).[15][16][17]

Вакцинація проти гепатиту B, імуноглобулін проти гепатиту B та комбінація вакцини проти гепатиту B плюс імуноглобулін проти гепатиту B розглядаються як профілактичні засоби для дітей, народжених від матерів, інфікованих вірусом гепатиту B. [18] Ця комбінація краще захищає цих немовлят.[18] Вакцина під час вагітності не вважається важливою для захисту дітей від інфікованих матерів.[19] Імуноглобулін гепатиту B до народження вивчений недостатньо.[20]

Ефективність

Дослідження показали, що імунна пам’ять проти гепатиту B зберігається щонайменше протягом 30 років після вакцинації та захищає від клінічних захворювань і хронічної інфекції гепатиту B навіть у випадках, коли рівень поверхневого антигену проти гепатиту B (анти-Hbs) падає нижче рівня, який можна виявити. [21] Тестування для підтвердження успішної імунізації або стійкого імунітету не є необхідним або рекомендованим для більшості людей, але рекомендується для немовлят, народжених від матері, яка має позитивний тест на HBsAg або чий статус HBsAg невідомий; для працівників охорони здоров'я та громадської безпеки; для людей з ослабленим імунітетом, таких як пацієнти на гемодіалізі, пацієнти з ВІЛ, реципієнти трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин (HSCT) або люди, які отримують хімієтерапію; і для статевих партнерів HBsAg-позитивних людей.[21]

Рівень антитіл до Hbs вище 100 мМО /мл вважається достатнім і зустрічається приблизно у 85–90% осіб.[22] Рівень антитіл від 10 до 100 ММО/мл вважається поганою реакцією, і цим людям слід зробити одну повторну вакцинацію на цей час, але вони не потребують повторного тестування.[22] Людей, чиї показники не відповідають достатньому рівню (рівень антитіл до Hbs нижче 10 мМО/мл) слід перевірити, щоб виключити наявну або минулу інфекцію гепатиту B, і провести повторний курс із трьох щеплень з подальшим повторним тестуванням через 1–4 місяці після другого курсу. Ті, хто все ще не має імунної реакції на другий курс вакцинації, мають застосувати внутрішньошкірну ін’єкцію [23] або високу дозу вакцини[24] або подвійну дозу комбінованої вакцини проти гепатиту A та B. [25] Тим, хто все ще не матиме результатів, знадобиться імуноглобулін проти гепатиту B (HBIG), якщо пізніше вони піддадуться вірусу гепатиту B.[22]

Погані імунні реакції здебільшого пов’язані з віком старше 40 років, ожирінням, целіакією та курінням[23][26], а також у алкоголіків, особливо з розвиненою хворобою печінки.[27] Люди з пригніченим імунітетом або люди, які перебувають на діалізі, можуть не реагувати так добре, і їм потрібні більші або частіші дози вакцини.[22] Принаймні одне дослідження показує, що вакцинація проти гепатиту B є менш ефективною для пацієнтів з ВІЛ. [28]

Тривалість захисту

Вважається, що вакцина проти гепатиту B забезпечує безстроковий захист. Проте раніше вважалося та припускалося, що вакцинація забезпечить ефективне охоплення лише від п’яти до семи років,[29][30], але згодом було оцінено, що довготривалий імунітет походить від імунологічної пам’яті, яка триває більше, ніж втрата антитіл. рівнів, і, отже, подальше тестування та введення бустерних доз не потрібні успішно вакцинованим імунокомпетентним особам.[31][32] Таким чином, з плином часу та більшим досвідом було продемонстровано захист протягом принаймні 25 років у тих, хто продемонстрував адекватну початкову відповідь на первинний курс вакцинації,[33] і рекомендації Великобританії свідчать, що люди, які реагують на вакцину та є при ризику професійного опромінення, наприклад, для медичних працівників, одноразова вакцинація рекомендована через п’ять років після первинної імунізації.[22]

Побічні ефекти

Серйозні побічні ефекти від вакцини проти гепатиту B дуже рідкісні.[1] У місці введення може виникнути біль.[1] Загалом вважається безпечним для використання під час вагітності та під час годування груддю.[1][34] Це не було пов'язано з синдромом Гійєна-Барре. [1]

Розсіяний склероз

У кількох дослідженнях шукали зв’язок між рекомбінантною вакциною проти гепатиту B і розсіяним склерозом (РС) у дорослих.[35] Більшість досліджень не підтверджують причинно-наслідковий зв’язок між вакцинацією проти гепатиту B і демієлінізуючими захворюваннями, такими як РС.[35][36][37] Дослідження 2004 року повідомило про значне підвищення ризику протягом трьох років після вакцинації. Деякі з цих досліджень критикували за методологічні проблеми.[38] Ця суперечка викликала у громадськості побоювання щодо вакцинації проти гепатиту B, тим часом як рівень вакцинації проти гепатиту B у дітей залишався низьким у кількох країнах. Дослідження 2006 року дійшло висновку, що докази не підтверджують зв’язок між вакцинацією проти гепатиту B і синдромом раптової дитячої смерті, синдромом хронічної втоми або розсіяним склерозом.[39] Дослідження 2007 року показало, що вакцинація не збільшує ризик першого епізоду РС у дитинстві.[40] Вакцинація проти гепатиту B не пов’язана з виникненням аутоімунних захворювань у дорослому віці.[41]

Використання

Частка однорічних дітей, вакцинованих проти гепатиту B, 2017 р. [42]

Нижче наведено список країн за відсотком немовлят, які отримали три дози вакцини проти гепатиту B, опублікований Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) у 2017 році[43]

Охоплення імунізацією проти гепатиту B (HepB3) серед однорічних дітей у всьому світі
Країна Покриття %
Афганістан Афганістан 65
Албанія Албанія 99
Алжир Алжир 91
Андорра Андорра 98
Ангола Ангола 52
Антигуа і Барбуда Антигуа і Барбуда 95
Аргентина Аргентина 86
Вірменія Вірменія 94
Австралія Австралія 95
Австрія Австрія 90
Азербайджан Азербайджан 95
Багамські Острови Багамські Острови 94
Бахрейн Бахрейн 98
Бангладеш Бангладеш 97
Барбадос Барбадос 90
Білорусь Білорусь 98
Бельгія Бельгія 97
Беліз Беліз 88
Бенін Бенін 82
Бутан Бутан 98
Болівія Болівія 83
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 77
Ботсвана Ботсвана 95
Бразилія Бразилія 93
Бруней Бруней 99
Болгарія Болгарія 92
Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо 91
Бурунді Бурунді 91
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 84
Кабо-Верде Кабо-Верде 86
Камбоджа Камбоджа 93
Камерун Камерун 86
Канада Канада 69
Центральноафриканська Республіка Центральноафриканська Республіка 47
Чад Чад 41
Чилі Чилі 93
КНР КНР 99
Колумбія Колумбія 92
Коморські Острови Коморські Острови 91
ДР Конго ДР Конго 69
Острови Кука Острови Кука 99
Коста-Рика Коста-Рика 97
Хорватія Хорватія 94
Куба Куба 99
Кіпр Кіпр 97
Чехія Чехія 94
Північна Корея Північна Корея 97
ДР Конго ДР Конго 81
Джибуті Джибуті 68
Домініка Домініка 91
Домініканська Республіка Домініканська Республіка 81
Еквадор Еквадор 84
Єгипет Єгипет 94
Сальвадор Сальвадор 85
Екваторіальна Гвінея Екваторіальна Гвінея 25
Еритрея Еритрея 95
Естонія Естонія 92
Есватіні Есватіні 90
Ефіопія Ефіопія 73
Фіджі Фіджі 99
Франція Франція 90
Габон Габон 75
Гамбія Гамбія 92
Грузія Грузія 91
Німеччина Німеччина 87
Гана Гана 99
Греція Греція 96
Гренада Гренада 96
Гватемала Гватемала 82
Гвінея Гвінея 45
Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау 87
Гаяна Гаяна 97
Гаїті Гаїті 58
Гондурас Гондурас 97
Індія Індія 88
Індонезія Індонезія 79
Іран Іран 99
Ірак Ірак 63
Ірландія Ірландія 95
Ізраїль Ізраїль 97
Італія Італія 94
Ямайка Ямайка 93
Йорданія Йорданія 99
Казахстан Казахстан 99
Кенія Кенія 82
Кірибаті Кірибаті 90
Кувейт Кувейт 99
Киргизстан Киргизстан 92
Лаос Лаос 85
Латвія Латвія 98
Ліван Ліван 78
Лесото Лесото 93
Ліберія Ліберія 86
Лівія Лівія 94
Литва Литва 94
Люксембург Люксембург 94
Північна Македонія Північна Македонія 91
Мадагаскар Мадагаскар 74
Малаві Малаві 88
Малайзія Малайзія 98
Мальдіви Мальдіви 99
Малі Малі 66
Мальта Мальта 88
Маршаллові Острови Маршаллові Острови 82
Мавританія Мавританія 81
Маврикій Маврикій 96
Мексика Мексика 93
Федеративні Штати Мікронезії Федеративні Штати Мікронезії 80
Монако Монако 99
Монголія Монголія 99
Чорногорія Чорногорія 73
Марокко Марокко 99
Мозамбік Мозамбік 80
М'янма М'янма 89
Намібія Намібія 88
Науру Науру 87
Непал Непал 90
Нідерланди Нідерланди 92
Нова Зеландія Нова Зеландія 94
Нікарагуа Нікарагуа 98
Нігер Нігер 81
Нігерія Нігерія 42
Ніуе Ніуе 99
Оман Оман 99
Пакистан Пакистан 75
Палау Палау 98
Панама Панама 81
Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея 56
Парагвай Парагвай 91
Перу Перу 83
Філіппіни Філіппіни 88
Польща Польща 95
Португалія Португалія 98
Катар Катар 97
Південна Корея Південна Корея 98
Молдова Молдова 89
Румунія Румунія 92
Росія Росія 97
Руанда Руанда 98
Сент-Кіттс і Невіс Сент-Кіттс і Невіс 98
Сент-Люсія Сент-Люсія 80
Сент-Вінсент і Гренадини Сент-Вінсент і Гренадини 99
Самоа Самоа 73
Сан-Марино Сан-Марино 86
Сан-Томе і Принсіпі Сан-Томе і Принсіпі 95
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 98
Сенегал Сенегал 91
Сербія Сербія 93
Сейшельські Острови Сейшельські Острови 98
Сьєрра-Леоне Сьєрра-Леоне 90
Сінгапур Сінгапур 96
Словаччина Словаччина 96
Соломонові Острови Соломонові Острови 99
Сомалі Сомалі 42
ПАР ПАР 66
Іспанія Іспанія 93
Шрі-Ланка Шрі-Ланка 99
Судан Судан 95
Суринам Суринам 81
Есватіні Есватіні 98
Швеція Швеція 76
Сирія Сирія 52
Таджикистан Таджикистан 96
Таїланд Таїланд 99
Східний Тимор Східний Тимор 76
Того Того 90
Тонга Тонга 81
Тринідад і Тобаго Тринідад і Тобаго 89
Туніс Туніс 98
Туреччина Туреччина 96
Туркменістан Туркменістан 99
Тувалу Тувалу 96
Уганда Уганда 85
Україна Україна 52
ОАЕ ОАЕ 98
Танзанія Танзанія 97
США США 93
Уругвай Уругвай 95
Узбекистан Узбекистан 99
Вануату Вануату 85
Венесуела Венесуела 84
В'єтнам В'єтнам 94
Ємен Ємен 68
Замбія Замбія 94
Зімбабве Зімбабве 89

Історія

Робота над вакциною

У 1963 році американський лікар/генетик Барух Блумберг, який працював у онкологічному центрі Фокса Чейза, виявив те, що він назвав «австралійським антигеном» (HBsAg), у сироватці крові австралійського аборигена.[44] У 1968 році вірусолог Альфред Прінс виявив, що цей білок є частиною вірусу, який викликає «сироватковий гепатит» (гепатит B).[45]

У 1976 році Блумберг отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини за роботу над гепатитом B (ділячи її з Даніелем Карлетоном Гайдушеком за роботу над kuru).[46] Блумберг визначив австралійський антиген, важливий перший крок, а пізніше відкрив спосіб створення першої вакцини проти гепатиту В. Вакцина Блумберга була унікальним підходом до виробництва вакцини; тобто отримання імунізуючого антигену безпосередньо з крові людини-носія вірусу. У жовтні 1969 року, діючи від імені Інституту дослідження раку, вони подали заявку на отримання патенту на виробництво вакцини. Цей патент [USP 3,636,191] згодом (січень 1972) був виданий у Сполучених Штатах та інших країнах. У 2002 році Блумберг опублікував книгу «Гепатит B: Полювання на вірус-вбивцю».[47] У книзі Блумберг писав: «Пройшов деякий час, перш ніж концепція була прийнята вірусологами та виробниками вакцин, які більше звикли мати справу з вакцинами, отриманими шляхом атенуації вірусів, або використанням убитих вірусів, отриманих у культурі тканин, або споріднених вірусів. які були непатогенними захисними (наприклад, натуральна віспа). Однак до 1971 року ми змогли зацікавити компанію Merck, яка мала значний досвід роботи з вакцинами».

Вакцина, отримана з крові

Протягом наступних кількох років серія спостережень вченими за людьми та приматами, у тому числі Моріс Хіллеман (який відповідав за вакцини в Merck), С. Кругман, Р. Перселл, П. Маупас та інших, надало додаткову підтримку вакцині. У 1980 році У. Шмунесс і його колеги з Нью-Йорку опублікували результати першого польового випробування».

Американський мікробіолог/вакцинолог Моріс Хіллеман із компанії Merck використав три обробки (пепсин, сечовина та формальдегід) сироватки крові разом із суворою фільтрацією, щоб отримати продукт, який можна використовувати як безпечну вакцину. Гілеман припустив, що він міг би зробити вакцину проти гепатиту B, вводячи пацієнтам поверхневий білок гепатиту В. Теоретично це було б дуже безпечно, оскільки ці надлишкові поверхневі білки не мали інфекційної вірусної ДНК. Імунна система, розпізнаючи поверхневі білки як чужорідні, вироблятиме антитіла спеціальної форми, спеціально створені для зв’язування та знищення цих білків. Потім, у майбутньому, якщо пацієнт був інфікований гепатитом B, імунна система могла б негайно розгорнути захисні антитіла, знищуючи віруси, перш ніж вони могли завдати будь-якої шкоди.[48]

Хіллеман зібрав кров у гомосексуальних чоловіків і споживачів внутрішньовенних наркотиків — груп, які, як відомо, мають ризик захворіти на вірусний гепатит. Це було наприкінці 1970-х років, коли ВІЛ ще не був відомий медицині. На додаток до затребуваних поверхневих білків гепатиту B, зразки крові, ймовірно, містили ВІЛ. Хіллеман розробив багатоетапний процес очищення цієї крові таким чином, щоб залишилися лише поверхневі білки гепатиту В. Кожен відомий вірус був убитий цим процесом, і Хіллеман був упевнений, що вакцина безпечна.[48]

Перші широкомасштабні випробування вакцини, отриманої з крові, були проведені на геях, відповідно до їхнього статусу високого ризику. Пізніше вакцину Хіллемана помилково звинуватили в розпалюванні епідемії СНІДу. Але, хоча вакцина з очищеної крові здавалася сумнівною, було встановлено, що вона справді не містить ВІЛ. Процес очищення знищив усі віруси, включаючи ВІЛ.[48] Вакцина була схвалена в 1981 році.[6]

Рекомбінантна вакцина

Вакцина проти гепатиту B, отримана з крові, була вилучена з ринку в 1986 році, замінена на вдосконалену рекомбінантну вакцину проти гепатиту B від Моріса Хіллемана, яка була схвалена FDA 23 липня 1986 року.[6][8][49] Це була перша вакцина для людей, виготовлена методами рекомбінантної ДНК.[49] Для цієї роботи вчені Merck & Co. співпрацювали з Вільямом Дж. Раттером і колегами з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, а також Бенджаміном Холом і колегами з Університету Вашингтону.[50] У 1981 році Вільям Дж. Раттер, Пабло Д. Т. Валенсуела та Едвард Пенхут (Каліфорнійський університет у Берклі) заснували корпорацію Chiron в Емерівілі, Каліфорнія, яка співпрацювала з Merck.[50][51]

Рекомбінантна вакцина базується на гені поверхневого антигену гепатиту B (HBsAg), вставленому в клітини дріжджів (Saccharomyces cerevisiae), які не мають жодних проблем, пов’язаних з продуктами крові людини. [6] [52] Це дозволяє дріжджам виробляти лише неінфекційний поверхневий білок без будь-якої небезпеки введення справжньої вірусної ДНК у кінцевий продукт.[48] До складу вакцини входить ад’ювант аморфного алюмінію гідроксифосфат сульфат.[52]

У 2017 році дводозова вакцина проти гепатиту B для дорослих Heplisav-B отримала схвалення Управління з контролю за продуктами й ліками США (FDA).[53] Вона використовує рекомбінантний поверхневий антиген HB, подібний до попередніх вакцин, але містить новий ад’ювант CpG 1018, 22-мерний олігодезоксинуклеотид, пов’язаний з фосфоротіоатом. Ця вакцина також не поступалася за імуногенністю.[54]

У листопаді 2021 року FDA схвалила вакцину проти гепатиту B (рекомбінантну) (Prehevbrio).[55][56][57][58]

Графік імунізації

Консультативний комітет з практики імунізації Центру контролю захворювань США вперше рекомендував вакцину для всіх новонароджених у 1991 році.[59] До цього вакцину рекомендували лише групам високого ризику. Починаючи з рекомендацій щодо універсальної вакцинації проти гепатиту B новонароджених у 1991 році, жодна інша вакцина не була рекомендована для всіх новонароджених у Сполучених Штатах, і залишається однією з небагатьох вакцин, рекомендованих для регулярного введення при народженні.

Виробництво

Вакцина містить один із білків вірусної оболонки, поверхневий антиген гепатиту B (HBsAg). Він виробляється дріжджовими клітинами, в які вставлений ген HBsAg. [52] Після цього в крові утворюється антитіло імунної системи до HBsAg. Антитіло відоме як анти-HBs. Ці антитіла та пам’ять імунної системи забезпечують імунітет до інфекції вірусу гепатиту B (HBV). [60]

Суспільство і культура

Правовий статус

10 грудня 2020 року Комітет з лікарських засобів для людини (CHMP) Європейського агентства з лікарських засобів (EMA) прийняв позитивний висновок, рекомендувавши надати дозвіл на продаж лікарського засобу Геплісав B, призначений для активної імунізації проти Вірусної інфекції гепатиту (HBV).[61] Заявником цього лікарського засобу є Dynavax GmbH.[61] Він був схвалений для медичного використання в Європейському Союзі у лютому 2021 року.

24 лютого 2022 року CHMP прийняв позитивний висновок, у якому рекомендував надати дозвіл на продаж лікарського засобу PreHevbri, призначеного для активної імунізації проти інфекції вірусу гепатиту B (HBV).[62] Заявником на цей лікарський засіб є VBI Vaccines BV[62] PreHevbri було схвалено для медичного використання в Європейському Союзі у квітні 2022 року.[63][64]

Торговельні марки

Поширеними доступними брендами є Recombivax HB (Merck), [65] Engerix-B (GSK), [66] Elovac B (Human Biologicals Institute, підрозділ Indian Immunologicals Limited), Genevac B (Serum Institute), Shanvac B, Heplisav -B, [53] і Прехевбріо.[55]

Твінрікс (GSK) — вакцина проти гепатиту A та В.[67][68]

Педіарікс — вакцина проти дифтерії, правця, кашлюку, гепатиту B та поліомієліту.[69]

Вакселіс — це вакцина проти дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, Haemophilus influenzae типу B (менінгококовий протеїновий кон’югат) і гепатиту B.[70][71]

Примітки

Література

  • Hepatitis B Vaccine Information Statement. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). October 2021. 
  • MeSH B Vaccines Hepatitis B Vaccines

Посилання

Шаблон:VaccinesШаблон:Genetic engineering

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф World Health Organization (July 2017). Hepatitis B vaccines: WHO position paper – July 2017. Wkly. Epidemiol. Rec. 92 (27): 369–92. PMID 28685564.  {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «WHO2017» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. а б Chen W, Gluud C (October 2005). Vaccines for preventing hepatitis B in health-care workers. The Cochrane Database of Systematic Reviews (4): CD000100. doi:10.1002/14651858.CD000100.pub3. PMID 16235273. 
  3. A Historical Perspective on Evidence-Based Immunology. 25 November 2015. с. 336. ISBN 9780123983756. 
  4. World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva: World Health Organization. 2019. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO. 
  5. World Health Organization model list of essential medicines: 22nd list (2021). Geneva: World Health Organization. 2021. WHO/MHP/HPS/EML/2021.02. 
  6. а б в г Tulchinsky TH (2018). Maurice Hilleman: Creator of Vaccines That Changed the World.. Case Studies in Public Health: 443–470. doi:10.1016/B978-0-12-804571-8.00003-2. ISBN 9780128045718. PMC 7150172. 
  7. Oransky I (14 May 2005). Maurice R. Hilleman. Lancet (English). 365 (9472): 1682. doi:10.1016/S0140-6736(05)66536-1. PMID 15912596. 
  8. а б Chapter 8: Blood. Vaccinated: One Man's Quest to Defeat the World's Deadliest Diseases. HarperCollins. 2007. с. 115–126, 136–140. Архів оригіналу за 5 October 2021. Процитовано 9 January 2021. 
  9. Committee on Infectious Diseases; Committee On Fetus And Newborn (September 2017). Elimination of Perinatal Hepatitis B: Providing the First Vaccine Dose Within 24 Hours of Birth. Pediatrics. 140 (3): e20171870. doi:10.1542/peds.2017-1870. PMID 28847980. 
  10. Chang MH, Chen CJ, Lai MS, Hsu HM, Wu TC, Kong MS, Liang DC, Shau WY, Chen DS (June 1997). Universal hepatitis B vaccination in Taiwan and the incidence of hepatocellular carcinoma in children. Taiwan Childhood Hepatoma Study Group. The New England Journal of Medicine. 336 (26): 1855–9. doi:10.1056/NEJM199706263362602. PMID 9197213. 
  11. Hepatitis B vaccine. Nhs.uk. Архів оригіналу за 28 June 2017. Процитовано 27 April 2017. 
  12. Joint Committee on Vaccination and Immunisation (2006). Chapter 12 Immunisation of healthcare and laboratory staff—Hepatitis B. Immunisation Against Infectious Disease 2006 ("The Green Book") (вид. 3rd). Edinburgh: Stationery Office. с. 468. ISBN 978-0-11-322528-6. Процитовано 25 March 2008.  {{cite book}}: |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  13. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) (December 2011). Use of hepatitis B vaccination for adults with diabetes mellitus: recommendations of the Advisory Committee on Immunization Practices (ACIP). MMWR Morb. Mortal. Wkly. Rep. 60 (50): 1709–11. PMID 22189894. Архів оригіналу за 17 October 2020. Процитовано 7 May 2020. 
  14. Bar-On ES, Goldberg E, Hellmann S, Leibovici L (April 2012). Combined DTP–HBV–HIB vaccine versus separately administered DTP–HBV and HIB vaccines for primary prevention of diphtheria, tetanus, pertussis, hepatitis B and Haemophilus influenzae B (HIB). The Cochrane Database of Systematic Reviews. 4 (4): CD005530. doi:10.1002/14651858.CD005530.pub3. PMID 22513932. 
  15. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) (March 2003). FDA licensure of diphtheria and tetanus toxoids and acellular pertussis adsorbed, hepatitis B (recombinant), and poliovirus vaccine combined, (PEDIARIX) for use in infants. MMWR Morb. Mortal. Wkly. Rep. 52 (10): 203–4. PMID 12653460. 
  16. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) (October 2008). Licensure of a diphtheria and tetanus toxoids and acellular pertussis adsorbed and inactivated poliovirus vaccine and guidance for use as a booster dose. MMWR Morb. Mortal. Wkly. Rep. 57 (39): 1078–9. PMID 18830212. Архів оригіналу за 7 May 2020. Процитовано 7 May 2020. 
  17. Schillie S, Vellozzi C, Reingold A, Harris A, Haber P, Ward JW, Nelson NP (January 2018). Prevention of Hepatitis B Virus Infection in the United States: Recommendations of the Advisory Committee on Immunization Practices. MMWR Recomm Rep. 67 (1): 1–31. doi:10.15585/mmwr.rr6701a1. PMC 5837403. PMID 29939980. Архів оригіналу за 3 July 2020. Процитовано 7 May 2020. 
  18. а б Lee C, Gong Y, Brok J, Boxall EH, Gluud C (April 2006). Hepatitis B immunisation for newborn infants of hepatitis B surface antigen-positive mothers. The Cochrane Database of Systematic Reviews (2): CD004790. doi:10.1002/14651858.CD004790.pub2. PMID 16625613. 
  19. Sangkomkamhang US, Lumbiganon P, Laopaiboon M (November 2014). Hepatitis B vaccination during pregnancy for preventing infant infection. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2014 (11): CD007879. doi:10.1002/14651858.CD007879.pub3. PMC 7185858. PMID 25385500. 
  20. Eke AC, Eleje GU, Eke UA, Xia Y, Liu J (February 2017). Hepatitis B immunoglobulin during pregnancy for prevention of mother-to-child transmission of hepatitis B virus. The Cochrane Database of Systematic Reviews. 2 (2): CD008545. doi:10.1002/14651858.CD008545.pub2. PMC 6464495. PMID 28188612. 
  21. а б Ask the Experts: Hepatitis B. Immunize.org. Immunization Action Coalition. 26 May 2022. Архів оригіналу за 16 October 2022. Процитовано 25 September 2022. 
  22. а б в г д Joint Committee on Vaccination and Immunisation (2006). Chapter 18: Hepatitis B. Immunisation Against Infectious Disease 2006 ("The Green Book") (вид. 3rd edition (Chapter 18 revised 10 October 2007)). Edinburgh: Stationery Office. с. 468. ISBN 978-0-11-322528-6.  {{cite book}}: |archive-url= вимагає |url= (довідка) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «isbn0113225288» визначена кілька разів з різним вмістом
  23. а б Filippelli M, Lionetti E, Gennaro A, Lanzafame A, Arrigo T, Salpietro C, La Rosa M, Leonardi S (August 2014). Hepatitis B vaccine by intradermal route in non responder patients: an update. World J. Gastroenterol. (Review). 20 (30): 10383–94. doi:10.3748/wjg.v20.i30.10383. PMC 4130845. PMID 25132754. {{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Filippelli2014» визначена кілька разів з різним вмістом
  24. Levitz RE, Cooper BW, Regan HC (February 1995). Immunization with high-dose intradermal recombinant hepatitis B vaccine in healthcare workers who failed to respond to intramuscular vaccination. Infection Control and Hospital Epidemiology. 16 (2): 88–91. doi:10.1086/647062. PMID 7759824. 
  25. Cardell K, Akerlind B, Sällberg M, Frydén A (August 2008). Excellent response rate to a double dose of the combined hepatitis A and B vaccine in previous nonresponders to hepatitis B vaccine. The Journal of Infectious Diseases. 198 (3): 299–304. doi:10.1086/589722. PMID 18544037. 
  26. Roome AJ, Walsh SJ, Cartter ML, Hadler JL (1993). Hepatitis B vaccine responsiveness in Connecticut public safety personnel. JAMA. 270 (24): 2931–4. doi:10.1001/jama.270.24.2931. PMID 8254852. 
  27. Rosman AS, Basu P, Galvin K, Lieber CS (September 1997). Efficacy of a high and accelerated dose of hepatitis B vaccine in alcoholic patients: a randomized clinical trial. The American Journal of Medicine. 103 (3): 217–22. doi:10.1016/S0002-9343(97)00132-0. PMID 9316554. 
  28. Pasricha N, Datta U, Chawla Y, Singh S, Arora SK, Sud A, Minz RW, Saikia B, Singh H, James I, Sehgal S (March 2006). Immune responses in patients with HIV infection after vaccination with recombinant Hepatitis B virus vaccine. BMC Infectious Diseases. 6: 65. doi:10.1186/1471-2334-6-65. PMC 1525180. PMID 16571140. {{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  29. Krugman S, Davidson M (1987). Hepatitis B vaccine: prospects for duration of immunity. The Yale Journal of Biology and Medicine. 60 (4): 333–9. PMC 2590237. PMID 3660859. 
  30. Petersen KM, Bulkow LR, McMahon BJ, Zanis C, Getty M, Peters H, Parkinson AJ (July 2004). Duration of hepatitis B immunity in low risk children receiving hepatitis B vaccinations from birth (Free full text). The Pediatric Infectious Disease Journal. 23 (7): 650–5. doi:10.1097/01.inf.0000130952.96259.fd. PMID 15247604. Архів оригіналу за 5 June 2015. 
  31. Gabbuti A, Romanò L, Blanc P, Meacci F, Amendola A, Mele A, Mazzotta F, Zanetti AR (April 2007). Long-term immunogenicity of hepatitis B vaccination in a cohort of Italian healthy adolescents. Vaccine. 25 (16): 3129–32. doi:10.1016/j.vaccine.2007.01.045. PMID 17291637. 
  32. Are booster immunisations needed for lifelong hepatitis B immunity? European Consensus Group on Hepatitis B Immunity. Lancet. 355 (9203): 561–5. February 2000. doi:10.1016/S0140-6736(99)07239-6. PMID 10683019. 
  33. Van Damme P, Van Herck K (March 2007). A review of the long-term protection after hepatitis A and B vaccination. Travel Medicine and Infectious Disease. 5 (2): 79–84. doi:10.1016/j.tmaid.2006.04.004. PMID 17298912. 
  34. Borgia G, Carleo MA, Gaeta GB, Gentile I (September 2012). Hepatitis B in pregnancy. World Journal of Gastroenterology. 18 (34): 4677–83. doi:10.3748/wjg.v18.i34.4677. PMC 3442205. PMID 23002336. {{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. а б Martínez-Sernández V, Figueiras A (August 2013). Central nervous system demyelinating diseases and recombinant hepatitis B vaccination: a critical systematic review of scientific production. Journal of Neurology. 260 (8): 1951–9. doi:10.1007/s00415-012-6716-y. PMID 23086181. 
  36. FAQs about Hepatitis B Vaccine (Hep B) and Multiple Sclerosis. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 9 October 2009. Архів оригіналу за 10 November 2009. 
  37. Mouchet J, Salvo F, Raschi E, Poluzzi E, Antonazzo IC, De Ponti F, Bégaud B (March 2018). Hepatitis B vaccination and the putative risk of central demyelinating diseases - A systematic review and meta-analysis. Vaccine. 36 (12): 1548–55. doi:10.1016/j.vaccine.2018.02.036. PMID 29454521. 
  38. Hernán MA, Jick SS, Olek MJ, Jick H (September 2004). Recombinant hepatitis B vaccine and the risk of multiple sclerosis: a prospective study. Neurology. 63 (5): 838–42. doi:10.1212/01.WNL.0000138433.61870.82. PMID 15365133. 
  39. Zuckerman JN (February 2006). Protective efficacy, immunotherapeutic potential, and safety of hepatitis B vaccines. Journal of Medical Virology. 78 (2): 169–77. doi:10.1002/jmv.20524. PMID 16372285. 
  40. Mikaeloff Y, Caridade G, Rossier M, Suissa S, Tardieu M (December 2007). Hepatitis B vaccination and the risk of childhood-onset multiple sclerosis. Archives of Pediatrics & Adolescent Medicine. 161 (12): 1176–82. doi:10.1001/archpedi.161.12.1176. PMID 18056563. 
  41. Elwood JM, Ameratunga R (September 2018). Autoimmune diseases after hepatitis B immunization in adults: Literature review and meta-analysis, with reference to 'autoimmune/autoinflammatory syndrome induced by adjuvants' (ASIA). Vaccine (Review). 36 (38): 5796–5802. doi:10.1016/j.vaccine.2018.07.074. PMID 30100071. 
  42. Share of one-year-olds vaccinated against hepatitis B. Our World in Data. Архів оригіналу за 21 April 2020. Процитовано 22 April 2020. 
  43. Hepatitis B (HepB3) Immunization coverage estimates by country. WHO. Архів оригіналу за 11 May 2016. Процитовано 8 June 2016. 
  44. Blumberg BS, Alter HJ, Visnich S (February 1965). A "New" Antigen In Leukemia Sera. JAMA. 191 (7): 541–6. doi:10.1001/jama.1965.03080070025007. PMID 14239025. 
  45. Howard, Colin; Zuckerman, Arie J. (1979). Hepatitis viruses of man. Boston: Academic Press. с. 16–18. ISBN 978-0-12-782150-4. 
  46. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1976. NobelPrize.org (амер.). Архів оригіналу за 23 May 2020. Процитовано 14 February 2021. 
  47. Blumberg, Baruch (2002), Hepatitis B: The Hunt for a Killer Virus, Princeton: Princeton University Press.
  48. а б в г World Hepatitis Day: The History of the Hepatitis B Vaccine | Planned Parenthood Advocates of Arizona. Blog.advocatesaz.org. 26 July 2012. Архів оригіналу за 5 April 2016. Процитовано 27 April 2017. 
  49. а б Vaccine Development & Licensing Events. History of Vaccines (англ.). Архів оригіналу за 16 April 2022. Процитовано 14 February 2021. 
  50. а б THE HEPATITIS B STORY. National Academy of Sciences. February 2000. Архів оригіналу за 28 July 2021. 
  51. Biotechnology Spotlight Now Shines on Chiron. The New York Times (амер.). 13 October 1986. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 26 August 2017. Процитовано 14 February 2021. 
  52. а б в Hepatitis B Vaccine from Merck. Архів оригіналу за 21 April 2010. Процитовано 9 May 2010. 
  53. а б Heplisav-B. U.S. Food and Drug Administration (FDA). Архів оригіналу за 22 September 2019. Процитовано 22 September 2019. 
  54. Dynavax Technologies Corp. Heplisav-B [Hepatitis B Vaccine (Recombinant), Adjuvanted] label. U.S. Food and Drug Administration (FDA). Архів оригіналу за 25 April 2018. Процитовано 27 November 2018. 
  55. а б PreHevbrio. U.S. Food and Drug Administration. 13 December 2021. Архів оригіналу за 19 December 2021. Процитовано 19 December 2021. 
  56. ACIP Evidence to Recommendations for use of PreHevbrio Hepatitis B (HepB) Vaccine in Adults. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 31 March 2022. Архів оригіналу за 18 August 2022. Процитовано 15 February 2023. 
  57. Grading of Recommendations Assessment, Development and Evaluation (GRADE): PreHevbrio for Adults. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 31 March 2022. Архів оригіналу за 3 December 2022. Процитовано 15 February 2023. 
  58. Murthy N, Wodi AP, McNally V, Cineas S, Ault K (February 2023). Advisory Committee on Immunization Practices Recommended Immunization Schedule for Adults Aged 19 Years or Older - United States, 2023. MMWR. Morbidity and Mortality Weekly Report. 72 (6): 141–144. doi:10.15585/mmwr.mm7206a2. PMC 9925137. PMID 36757861. Архів оригіналу за 9 February 2023. Процитовано 16 February 2023. 
  59. Hepatitis B Virus: A Comprehensive Strategy for Eliminating Transmission in the United States Through Universal Childhood Vaccination: Recommendations of the Immunization Practices Advisory Committee. MMWR. 40 (RR-13): 1–19. 22 November 1991. PMID 1835756. Процитовано 15 May 2023. 
  60. CDC Viral Hepatitis. U.S. Centers for Disease Control and Prevention (CDC). 24 July 2009. Архів оригіналу за 20 October 2009. Процитовано 22 October 2009. 
  61. а б Heplisav B: Pending EC decision. European Medicines Agency (EMA). 10 December 2020. Архів оригіналу за 11 December 2020. Процитовано 11 December 2020. 
  62. а б PreHevbri: Pending EC decision. European Medicines Agency (EMA). 25 February 2022. Архів оригіналу за 27 February 2022. Процитовано 27 February 2022. 
  63. PreHevbri EPAR. European Medicines Agency (EMA). 22 February 2022. Процитовано 3 March 2023. 
  64. PreHevbri Product information. Union Register of medicinal products. Процитовано 3 March 2023. 
  65. Recombivax HB. U.S. Food and Drug Administration (FDA). 24 April 2019. Архів оригіналу за 11 February 2020. Процитовано 6 May 2020. 
  66. Engerix-B. U.S. Food and Drug Administration (FDA). 3 October 2019. Архів оригіналу за 11 February 2020. Процитовано 6 May 2020. 
  67. Hepatitis A & hepatitis B recombinant vaccine - Drug Summary. www.pdr.net. Prescriber's Digital Reference. Архів оригіналу за 4 June 2019. Процитовано 4 June 2019. 
  68. Twinrix. U.S. Food and Drug Administration (FDA). Архів оригіналу за 22 September 2019. Процитовано 22 September 2019. 
  69. Pediarix. U.S. Food and Drug Administration (FDA). Архів оригіналу за 22 September 2019. Процитовано 22 September 2019. 
  70. Vaxelis EPAR. European Medicines Agency (EMA). 19 February 2019. Архів оригіналу за 17 October 2019. Процитовано 16 October 2019. 
  71. Vaxelis. U.S. Food and Drug Administration (FDA). STN 125563. Архів оригіналу за 17 October 2019. Процитовано 16 October 2019.