Примусова вагітність: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
Немає опису редагування
Рядок 7: Рядок 7:
|publisher=Amnesty International
|publisher=Amnesty International
|location=London
|location=London
|pages=https://www.amnesty.org/en/wp-content/uploads/2021/05/IOR5327112020ENGLISH.pdf
|pages=https://www.amnesty.org/en/documents/ior53/2711/2020/en/
|language=en
|language=en
}}</ref>. Примусова вагітність є порушенням [[секс]]уальних і [[Репродуктивні права|репродуктивних прав]] й [[Автономія|автономії]], та зазвичай використовується з наміром вплинути на [[Етнічність|етнічний склад]] будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення [[Міжнародне право|міжнародного права]]. Визначення примусової вагітності не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />.
}}</ref>. Примусова вагітність є порушенням [[секс]]уальних і [[Репродуктивні права|репродуктивних прав]] й [[Автономія|автономії]], та зазвичай використовується з наміром вплинути на [[Етнічність|етнічний склад]] будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення [[Міжнародне право|міжнародного права]]. Визначення примусової вагітності не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />.
Рядок 21: Рядок 21:


== Передумови ==
== Передумови ==
Злочин у вигляді примусової вагітності, а також інші сексуальні та гендерні злочини вийшли на перший план за п'ять років до прийняття Статуту МКС, оскільки в результаті конфлікту в колишній [[Югославія|Югославії]] з'явилися відомості про широко поширене [[Сексуальне насильство|сексуальне]] та [[репродуктивне насильство]] щодо жінок та [[геноцид у Руанді]]. Зокрема, у доповіді Спеціального доповідача Комісії ООН з прав людини від [[1993]] року зроблено висновок, що зґвалтування в колишній Югославії було широко поширеним, звичним явищем у таборах для ув'язнених і використовувалося як інструмент [[Етнічна чистка|етнічної чистки]]. Був задокументований один випадок, коли правопорушники кричали [[Хорвати|хорватській]] жінці: «У вас буде сербська дитина» і сказали, що, якщо вона буде вагітна, то «буде змушена залишатися там (у таборі для ув'язнених) до шостого місяця вагітності». Неурядові організації та журналісти також задокументовували інші подібні випадки. У рішенні [[1996]] року [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії]] визнав, що деякі табори для ув'язнення «були спеціально призначені для зґвалтувань з метою примусового народження сербських дітей; жінок часто [[Інтернування|інтернували]], доки не ставало надто пізно робити [[аборт]]<nowiki/>»<ref name=":0" />.
Злочин у вигляді примусової вагітності, а також інші сексуальні та гендерні злочини вийшли на перший план за п'ять років до прийняття Статуту МКС, оскільки в результаті конфлікту в колишній [[Югославія|Югославії]] з'явилися відомості про широко поширене [[Сексуальне насильство|сексуальне]] та [[репродуктивне насильство]] щодо жінок та [[геноцид у Руанді]]. Зокрема, у доповіді Спеціального доповідача Комісії ООН з прав людини від [[1993]] року зроблено висновок, що зґвалтування в колишній Югославії було широко поширеним, звичним явищем у таборах для ув'язнених і використовувалося як інструмент [[Етнічна чистка|етнічної чистки]]. Був задокументований один випадок, коли правопорушники кричали [[Хорвати|хорватській]] жінці: «У вас буде сербська дитина» і сказали, що, якщо вона буде вагітна, то «буде змушена залишатися там (у таборі для ув'язнених) до шостого місяця вагітності». Неурядові організації та журналісти також задокументовували інші подібні випадки. У рішенні [[1996]] року [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії]] (МКТЮ) визнав, що деякі табори для ув'язнення «були спеціально призначені для зґвалтувань з метою примусового народження сербських дітей; жінок часто [[Інтернування|інтернували]], доки не ставало надто пізно робити [[аборт]]<nowiki/>»<ref name=":0" />.


У відповідь на ці події та захист [[Громадянське суспільство|громадянського суспільства]] примусова вагітність була чітко визнана серйозним порушенням міжнародного права, порушенням прав людини та міжнародного гуманітарного права у {{Не перекладено|Віденська декларація та Програма дій|Програмі дій Віденської конференції|en|Vienna Declaration and Programme of Action}}, Платформі дій Пекінської конференції та в численних резолюціях Комісії ООН з прав людини<ref>{{Cite web|title=20 років потому: Світова конференція з прав людини у Відні, 1993|url=https://dhrp.org.ua/uk/news/299-20131210-ua-2|website=dhrp.org.ua|accessdate=2023-09-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=Пекінська декларація (укр/рос)|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/995_507|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-09-14|language=uk}}</ref><ref name=":0" />.
У відповідь на ці події та захист [[Громадянське суспільство|громадянського суспільства]] примусова вагітність була чітко визнана серйозним порушенням міжнародного права, порушенням прав людини та міжнародного гуманітарного права у {{Не перекладено|Віденська декларація та Програма дій|Програмі дій Віденської конференції|en|Vienna Declaration and Programme of Action}}, Платформі дій Пекінської конференції та в численних резолюціях Комісії ООН з прав людини<ref>{{Cite web|title=20 років потому: Світова конференція з прав людини у Відні, 1993|url=https://dhrp.org.ua/uk/news/299-20131210-ua-2|website=dhrp.org.ua|accessdate=2023-09-14}}</ref><ref>{{Cite web|title=Пекінська декларація (укр/рос)|url=https://zakon.rada.gov.ua/go/995_507|website=Офіційний вебпортал парламенту України|accessdate=2023-09-14|language=uk}}</ref><ref name=":0" />.

Попри увагу до таких серйозних порушень, примусова вагітність не була прямо перерахована як злочин під юрисдикцією [[Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії|МТКЮ]], тому акти примусової вагітності ніяк не переслідувалися за наявними злочинами, а винні не несли покарання<ref>Prosecutor v. Karadzic and Mladic (IT-95-5-R61 & IT-95-18-R61), Review of Indictment Pursuant to Rule 61 of the ICTY Rules of Procedure and Evidence, supra note 18, para. 64.</ref>. Під час розробки статуту МКС низка держав за підтримки неурядової організації «Жіноча група за гендерну справедливість» виступали за чітку криміналізацію примусової вагітності як злочину проти людяності та військового злочину<ref>''Barbara Bedont and Katherine Hall-Martinez, ‘Ending Impunity for Gender Crimes under the International Criminal Court’ (1999), 6 Brown Journal of World Affairs перераховують такі країни як прихильників додавання примусової вагітності до Статуту МКС:'' Австралія , Австрія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Бурунді, Канада, Хорватія, Естонія, Індія, Мексика, Нідерланди, Нігерія, Руанда, Словенія, Судан, Туреччина та США.</ref>. Проте пропозиція отримала опір з боку [[Святий Престол|Святого Престолу]] [[Папа Римський|Папи Римського]] та деяких інших держав, а також від лобістських груп «за життя»<ref>''Bedont and Hall-Martinez перераховують такі країни, які виступили проти або висловили стурбованість щодо визнання примусової вагітності:'' Бахрейн, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Єгипет, Святий Престол, Іран, Ірак, Ірландія , Кувейт, Лівія, Мальта, Нікарагуа, Оман, Парагвай, Філіппіни, Польща, Росія, Сан-Марино, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Венесуела.</ref>. Вони посилалися на занепокоєння, що злочин примусової вагітності може «витіснити національні закони заборони абортів, загрожувати лікарням, які відмовляються робити аборти, і дозволити аборти на вимогу»<ref>Barbara Bedont, ''‘Gender-Specific Provisions in the Statute of the ICC’'' in Flavia Lattanzi and William Schabas (eds) Essays on the Rome Statute of the ICC: Volume I (Il Sirent, 1999), 199.</ref>.

Після напружених перемовин укладачі Статуту прийняли таке визначення<ref name=":0" />:

* (1) жертва повинна бути незаконно ув'язнена злочинцем;
* (2) жертва повинна була насильно завагітніти (хоча біологічним батьком не обов’язково має бути кривдник, тобто немає вимоги, щоб злочинець брав участь саме в заплідненні жертви);
* (3) злочинець діяв з одним із двох конкретних намірів: вплинути на етнічний склад населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права.

Окрім цього, жертва примусової вагітності не обов'язково має народити дитину. У сукупності ці вимоги обмежують сферу злочину примусової вагітності до підгрупи порушень сексуальних і репродуктивних прав, скоєних під час збройних конфліктів або під час інших криз прав людини, що охоплюють широкомасштабні та систематичні напади на цивільне населення<ref name=":0" />.


== Примусова вагітність та заборона абортів ==
== Примусова вагітність та заборона абортів ==
Як зазначає Amnesty International у своїй роботі 2020 року щодо примусової вагітності, визначення «примусова вагітність» не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />, включно із забороною абортів. Проте з 2022 року, після практики масової заборони абортів у [[Аборти в США|США]] та [[Аборти в Польщі|Польщі]], усе більше громадських активісток використовують термін «примусова вагітність» і в значенні перешкоджання жінкам доступу до переривання вагітності на законодавчому рівні<ref>{{Cite web|title=The Danger of Forced Pregnancy - Bill of Health|url=https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/,%20https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/|website=blog.petrieflom.law.harvard.edu|date=2022-05-09|accessdate=2023-09-16|language=en-US}}</ref>.
Як зазначає Amnesty International у своїй роботі 2020 року щодо примусової вагітності, визначення «примусова вагітність» не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики<ref name=":0" />, включно із забороною абортів. Проте, як пояснюється в Частині IV Статуту, хоча визначення злочину «примусова вагітність» прямо не стосується багатьох інших серйозних порушень сексуальних і репродуктивних прав жінок, які позбавляють особистої незалежності щодо життя, тіла та вагітності, така поведінка все ще може переслідуватися та кваліфікуватися в якості інших злочинів, передбачених міжнародним правом<ref name=":0" />.

Із 2022 року, після практики масової заборони абортів у [[Аборти в США|США]] та [[Аборти в Польщі|Польщі]], термін «примусова вагітність» усе більше використовуєтоься і в значенні перешкоджання жінкам доступу до переривання вагітності на законодавчому рівні<ref>{{Cite web|title=The Danger of Forced Pregnancy - Bill of Health|url=https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/,%20https://blog.petrieflom.law.harvard.edu/2022/05/09/the-danger-of-forced-pregnancy/|website=blog.petrieflom.law.harvard.edu|date=2022-05-09|accessdate=2023-09-16|language=en-US}}</ref><ref>{{Cite web|title=forced pregnancy|url=https://www.law.cornell.edu/wex/forced_pregnancy|website=LII / Legal Information Institute|accessdate=2023-09-16|language=en}}</ref><ref>{{Cite news|title=Trauma of abortion restrictions and forced pregnancy: urgent implications for acute care surgeons|url=https://tsaco.bmj.com/content/8/1/e001067|work=Trauma Surgery & Acute Care Open|date=2023-01-01|accessdate=2023-09-16|issn=2397-5776|doi=10.1136/tsaco-2022-001067|pages=e001067|volume=8|issue=1|language=en|first=Grace|last=Keegan|first2=Myles|last2=Francis|first3=Kristen|last3=Chalmers|first4=Mark|last4=Hoofnagle|first5=Mary|last5=Noory|first6=Rachael|last6=Essig|first7=Lea|last7=Hoefer|first8=Neha|last8=Bhardwaj|first9=Elinore|last9=Kaufman}}</ref><ref>{{Cite web|title=End Forced Pregnancy {{!}} ACLU of South Carolina|url=https://www.aclusc.org/en/news/end-forced-pregnancy|website=www.aclusc.org|date=2022-06-21|accessdate=2023-09-16|language=en}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://lac.unfpa.org/sites/default/files/pub-pdf/Accelerating%20progress%20toward%20the%20reduction%20of%20adolescent%20pregnancy%20in%20LAC%20-%20FINAL.pdf|title=Accelerating progress toward the reduction of adolescent pregnancy in Latin America and the Caribbean. Report of a technical consultation (Washington, D.C., USA, August 29-30, 2016).
ISBN: 978-92-75-11976-1}}</ref>.


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 17:06, 16 вересня 2023

Cеред дорослих жінок щороку більше ніж 32 000 вагітностей є результатом зґвалтування[1].

Примусова вагітність — практика примусу жінки або дівчини до вагітності або збереження жінки вагітною проти її волі, часто як частина примусового шлюбу[2]. Примусова вагітність є порушенням сексуальних і репродуктивних прав й автономії, та зазвичай використовується з наміром вплинути на етнічний склад будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права. Визначення примусової вагітності не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики[2].

Римський статут Міжнародного кримінального суду (Статут МКС) був першим обов'язковим міжнародним документом, який у 1998 році визнав примусову вагітність злочином згідно з міжнародним правом. Зокрема, у Статуті «примусова вагітність» зазначається як злочин проти людства, якщо вона вчиняється в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення, і як військовий злочин, якщо вона вчиняється під час міжнародного та неміжнародного збройного конфлікту[3].

Правове визначення

Перший елемент складу злочину примусової вагітності вимагає вчинення зловмисником ув'язнення однієї чи кількох жінок, які насильно завагітніли, з наміром вплинути на етнічний склад будь-якого населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права[2][3].

Із 1998 року понад 120 держав ратифікували Статут МКС, тим самим прийнявши його визначення злочинів проти людяності та військових злочинів. Принаймні 36 держав, включно з тими, які є учасницями Статуту МКС, прийняли національне законодавство, яке криміналізувало примусову вагітність як злочин проти людяності, або військовий злочин, або й те, й інше[2].

Окрім цього, Рада ООН з прав людини визнала, що відмова в аборті у справах про зґвалтування завдає серйозної психологічної та фізичної шкоди, що, з точки зору міжнародного права, може вважатися тортурами[4].

Передумови

Злочин у вигляді примусової вагітності, а також інші сексуальні та гендерні злочини вийшли на перший план за п'ять років до прийняття Статуту МКС, оскільки в результаті конфлікту в колишній Югославії з'явилися відомості про широко поширене сексуальне та репродуктивне насильство щодо жінок та геноцид у Руанді. Зокрема, у доповіді Спеціального доповідача Комісії ООН з прав людини від 1993 року зроблено висновок, що зґвалтування в колишній Югославії було широко поширеним, звичним явищем у таборах для ув'язнених і використовувалося як інструмент етнічної чистки. Був задокументований один випадок, коли правопорушники кричали хорватській жінці: «У вас буде сербська дитина» і сказали, що, якщо вона буде вагітна, то «буде змушена залишатися там (у таборі для ув'язнених) до шостого місяця вагітності». Неурядові організації та журналісти також задокументовували інші подібні випадки. У рішенні 1996 року Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (МКТЮ) визнав, що деякі табори для ув'язнення «були спеціально призначені для зґвалтувань з метою примусового народження сербських дітей; жінок часто інтернували, доки не ставало надто пізно робити аборт»[2].

У відповідь на ці події та захист громадянського суспільства примусова вагітність була чітко визнана серйозним порушенням міжнародного права, порушенням прав людини та міжнародного гуманітарного права у Програмі дій Віденської конференції[en], Платформі дій Пекінської конференції та в численних резолюціях Комісії ООН з прав людини[5][6][2].

Попри увагу до таких серйозних порушень, примусова вагітність не була прямо перерахована як злочин під юрисдикцією МТКЮ, тому акти примусової вагітності ніяк не переслідувалися за наявними злочинами, а винні не несли покарання[7]. Під час розробки статуту МКС низка держав за підтримки неурядової організації «Жіноча група за гендерну справедливість» виступали за чітку криміналізацію примусової вагітності як злочину проти людяності та військового злочину[8]. Проте пропозиція отримала опір з боку Святого Престолу Папи Римського та деяких інших держав, а також від лобістських груп «за життя»[9]. Вони посилалися на занепокоєння, що злочин примусової вагітності може «витіснити національні закони заборони абортів, загрожувати лікарням, які відмовляються робити аборти, і дозволити аборти на вимогу»[10].

Після напружених перемовин укладачі Статуту прийняли таке визначення[2]:

  • (1) жертва повинна бути незаконно ув'язнена злочинцем;
  • (2) жертва повинна була насильно завагітніти (хоча біологічним батьком не обов’язково має бути кривдник, тобто немає вимоги, щоб злочинець брав участь саме в заплідненні жертви);
  • (3) злочинець діяв з одним із двох конкретних намірів: вплинути на етнічний склад населення або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права.

Окрім цього, жертва примусової вагітності не обов'язково має народити дитину. У сукупності ці вимоги обмежують сферу злочину примусової вагітності до підгрупи порушень сексуальних і репродуктивних прав, скоєних під час збройних конфліктів або під час інших криз прав людини, що охоплюють широкомасштабні та систематичні напади на цивільне населення[2].

Примусова вагітність та заборона абортів

Як зазначає Amnesty International у своїй роботі 2020 року щодо примусової вагітності, визначення «примусова вагітність» не може тлумачитися як таке, що стосується національного законодавство щодо репродуктивної політики[2], включно із забороною абортів. Проте, як пояснюється в Частині IV Статуту, хоча визначення злочину «примусова вагітність» прямо не стосується багатьох інших серйозних порушень сексуальних і репродуктивних прав жінок, які позбавляють особистої незалежності щодо життя, тіла та вагітності, така поведінка все ще може переслідуватися та кваліфікуватися в якості інших злочинів, передбачених міжнародним правом[2].

Із 2022 року, після практики масової заборони абортів у США та Польщі, термін «примусова вагітність» усе більше використовуєтоься і в значенні перешкоджання жінкам доступу до переривання вагітності на законодавчому рівні[11][12][13][14][15].

Примітки

  1. Holmes, M. M.; Resnick, H. S.; Kilpatrick, D. G.; Best, C. L. (1996-08). Rape-related pregnancy: estimates and descriptive characteristics from a national sample of women. American Journal of Obstetrics and Gynecology. Т. 175, № 2. с. 320–324; discussion 324–325. ISSN 0002-9378. PMID 8765248. doi:10.1016/s0002-9378(96)70141-2. Процитовано 16 вересня 2023. 
  2. а б в г д е ж и к л Forced Ppegnancy. A Commentary On The Crime In International Criminal Law (англ.). London: Amnesty International. 2020. с. https://www.amnesty.org/en/documents/ior53/2711/2020/en/. 
  3. а б Rome Statute of the International Criminal Court. icc-cpi.int (англ.). Процитовано 14 вересня 2023. 
  4. forced pregnancy. LII / Legal Information Institute (англ.). Процитовано 15 вересня 2023. 
  5. 20 років потому: Світова конференція з прав людини у Відні, 1993. dhrp.org.ua. Процитовано 14 вересня 2023. 
  6. Пекінська декларація (укр/рос). Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 14 вересня 2023. 
  7. Prosecutor v. Karadzic and Mladic (IT-95-5-R61 & IT-95-18-R61), Review of Indictment Pursuant to Rule 61 of the ICTY Rules of Procedure and Evidence, supra note 18, para. 64.
  8. Barbara Bedont and Katherine Hall-Martinez, ‘Ending Impunity for Gender Crimes under the International Criminal Court’ (1999), 6 Brown Journal of World Affairs перераховують такі країни як прихильників додавання примусової вагітності до Статуту МКС: Австралія , Австрія, Азербайджан, Боснія і Герцеговина, Бурунді, Канада, Хорватія, Естонія, Індія, Мексика, Нідерланди, Нігерія, Руанда, Словенія, Судан, Туреччина та США.
  9. Bedont and Hall-Martinez перераховують такі країни, які виступили проти або висловили стурбованість щодо визнання примусової вагітності: Бахрейн, Колумбія, Коста-Ріка, Еквадор, Єгипет, Святий Престол, Іран, Ірак, Ірландія , Кувейт, Лівія, Мальта, Нікарагуа, Оман, Парагвай, Філіппіни, Польща, Росія, Сан-Марино, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Венесуела.
  10. Barbara Bedont, ‘Gender-Specific Provisions in the Statute of the ICC’ in Flavia Lattanzi and William Schabas (eds) Essays on the Rome Statute of the ICC: Volume I (Il Sirent, 1999), 199.
  11. The Danger of Forced Pregnancy - Bill of Health. blog.petrieflom.law.harvard.edu (амер.). 9 травня 2022. Процитовано 16 вересня 2023. 
  12. forced pregnancy. LII / Legal Information Institute (англ.). Процитовано 16 вересня 2023. 
  13. Keegan, Grace; Francis, Myles; Chalmers, Kristen; Hoofnagle, Mark; Noory, Mary; Essig, Rachael; Hoefer, Lea; Bhardwaj, Neha; Kaufman, Elinore (1 січня 2023). Trauma of abortion restrictions and forced pregnancy: urgent implications for acute care surgeons. Trauma Surgery & Acute Care Open (англ.). Т. 8, № 1. с. e001067. ISSN 2397-5776. doi:10.1136/tsaco-2022-001067. Процитовано 16 вересня 2023. 
  14. End Forced Pregnancy | ACLU of South Carolina. www.aclusc.org (англ.). 21 червня 2022. Процитовано 16 вересня 2023. 
  15. Accelerating progress toward the reduction of adolescent pregnancy in Latin America and the Caribbean. Report of a technical consultation (Washington, D.C., USA, August 29-30, 2016). ISBN: 978-92-75-11976-1.