Жарких Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жарких Микола Іванович
Wiki Loves Monuments 2015 awards in Ukraine round table 13.jpg
Народився 13 червня 1956(1956-06-13) (60 років)
Кіровоград

Жарки́х Мико́ла Іва́нович (13 червня 1956, Кіровоград) — київський науковець, літературознавець, мистецтвознавець і програміст.

Життєпис[ред.ред. код]

Микола Іванович Жарких народився в Кіровограді 13 червня 1956 року в приватному будинку по вул. Калініна, 53. З 1967 по 1973 р. мешкав в Кіровограді за адресою вул. Поповіча. 6в, кв.5. У 1968 році за порадою батька вперше узяв до рук фотоапарат і з того часу не розлучається з ним понині.

Після закінчення середньої школи у 1973 р. вступив на фізичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка і в 1978 р. закінчив його (кафедра теоретична фізика).

В 1975 році М. Жарких зацікавився фотографуванням пам'яток архітектури, і з того часу його колекція фотографій перевищує 70 тисяч одиниць. На фізичному факультеті історію архітектури не вивчали, а пам'яткознавства як наукової дисципліни тоді взагалі не існувало. Історію архітектури і пам'яток України він вивчав по книжках, а пам'яткознавство створював своїми руками.

В 1978–1995 рр. М. Жарких працював в Інституті колоїдної хімії Національної академії та в Інституті біоколоїдної хімії.

В 1983 р. захистив у Ленінградському університеті дисертацію «Теорія нерівноважних електроповерхневих явищ в концентрованих слабозаряджених дисперсних системах» і здобув учений ступінь кандидата хімічних наук.

В 1983 році, в розпал студій в теоретичній фізиці, Микола Жарких відчув, що його читання з історії, архітектури і пам'яток надто безсистемне. Він почав складати список — що варто і треба прочитати. Спочатку цей список призначався для самоосвіти, але потім план розширився до рівня енциклопедичного бібліографічного довідника «Україна 13 — 18 ст.». Це була перша в Україні анотована історична бібліографія. Бібліографії Жарких ніколи не вчився і цьому його ніхто не вчив. Тільки пізніше він познайомився з Сергієм Білоконем, Ярославом Дашкевичем та Ярославом Ісаєвичем, які значно допомогли йому в роботі над складанням бібліографії.

В 1988 році Микола став одним з перших членів українознавчого клубу «Спадщина» при Київському будинку вчених. Цей клуб значно допоміг йому, росіянину з роду, усвідомити, що його батьківщина зветься Україна. В 1989–1990 роках, у першу добу діяльності Народного руху України, він брав енергійну участь в його організації. У 1988–1990 рр був одинм з авторів і редакторів позацензурного літературно-громадського альманаху «Євшан-зілля», який видавався у Львові. В той самий час Микола Жарких організував випуск подібного альманаху під назвою «Спадщина» у Києві, який сам і редагував, випустивши кілька чисел.

В 1990 році Микола вперше побачив персональний комп'ютер. То було справжнє чудо техніки: потужний AT-286 з тактовою частотою 16 МГц, 2 Мб оперативної пам'яті, жорстким диском на 40 Мб й монітором EGA (640:350 px, 16 кольорів). Новачок одразу почав його освоювати самотужки, бо жодних вчителів тоді не було, і практично не було літератури. Але скоро Микола опанував його так, що сам був учителем для своїх колег.

Тоді ж він опанував систему програмування Turbo Pascal і написав на ній свою першу програму. Вона звалась «Адміністратор каталогу» і була призначена для ведення власної історичної бібліографії на комп'ютері. З її допомогою в 1998–2002 роках було підготовано і видано серію «Бібліографія старої України» в семи книгах (понад 40 тис. записів).

З 1995 по 2004 р. М. Жарких працював в Інституті пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України, займаючись проблемами комп'ютеризації обліку пам'яток (і ширше — інформаційними проблемами гуманітарних наук). Тут якраз треба було бути одночасно професіоналом в фотографії, бібліографії, фізиці, історії, програмуванні і пам'ятках. Той, кому не під силу професіонально оволодіти подібними багатогранними навичками, розвивати цей напрямок не зможе.

Ця теза набула експериментального підтвердження: після вимушеного відходу Миколи Жарких з цього напрямку в 2004 році комп'ютеризація обліку пам'яток в Україні не просунулась вперед ні на крок (хіба що трохи просунулась назад).

В 1999 році він розпочав розвивати програму «Мислене древо» — ієрархічну СУБД для гуманітарних наук під Win32. І понині ця програма (в дещо морально застарілій версії 2.5) продовжує виконувати свої обов'язки. В тому ж 1999 році М. Жарких вперше доторкнувася до Інтернету — став користуватись електронною поштою.

З 2002 року почалися розбудова ним веб-сайту «Мислене древо»[1]. Хотілося би мати у цій справі вчителів, та їх не було. Знову книжка і власний досвід. Сайт поступово піднявся на чільні місця в українському Інтернеті. У змаганнях Google в розділі Україна/Освіта позиція сайта коливалась від 3 до 7-го місця. Сайт випереджає таку «дрібноту», як сайти Міністерства освіти і науки, Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, Києво-Могилянської академії і Київського політехнічного інституту, разом узяті.

В жовтні 2006 року народився новий проект — «Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки». Так до численних професій Миколи додалися професії сайтобудівника і лицаря Лесі Українки. Чи треба пояснювати, що цей проект давно став головним вогнищем Лесі Українки в Інтернеті? У 2009 році Микола дістав з полиці книжку під назвою «PHP» (той, хто є професіоналом тільки в одній зі згаданих мною областей, може не знати, що це назва мови програмування для веб-сайтів). Після деяких спроб і помилок народилась нова програма — «Смерека» і відповідно новий фах — веб-архітектора.

Науковий і літературний доробок[ред.ред. код]

  • Жарких М. І. (Редактор). Дослідження Дністра. Політична думка. Львів-Київ, 1998.
  • Жарких Микола. Бібліографія старої України 1240–1800 у десяти зошитах (восьми томах). Київ, 1998–2002.
  • В. М. Стецюк, Жарких М. І. (Упорядники). Аромат Євшан-зілля: Видавничий дім «Стилос». Київ, 2008.

Сайти Миколи Жарких[ред.ред. код]

«Живой Журнал»

«Мислене древо»

«Енциклопедія життя і творчості Тараса Шевченка»

«Енциклопедія життя і творчості Івана Франка»

«Михайло Грушевський — Енциклопедія життя і творчості»

«Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки»

«Знання про Україну — Що і де читати»

"Прадідівська слава: база даних українських пам'яток і визначних місць "

Храми Поділля

Про нього[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]