Жіночий герб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жіночий герб
CoA dames 220x300.svg
Версії
Coa Illustration Shield Lozenge.svg
Деталі
Щит типово овальний чи ромбоподібний

Жіночий герб ― герб, який вживається представницями жіночої статі. Єдині правила створення та використання гербів для жіноцтва відсутні. У різних геральдичних системах вони різні.

Західноєвропейська геральдика[ред. | ред. код]

Витоки[ред. | ред. код]

Типові герби жінок Західної Європи

На основі печаток, збережених від часів середньовіччя, можна стверджувати, що між XIII та XV століттями європейські жінки шляхетного походження почали використання гербів своїх батьків та чоловіків на щитах без шоломів та клейнодів. Печатки армігерок були переважно овальної форми. Як і чоловічі, вони часто мають зображення власниці, інколи з двома щитами у кожній руці. Деякі середньовічні пам'ятники із жінками доповнені щитом[1].

Дівування[ред. | ред. код]

Імператор Карл V (1500—1558), портрет дворічного віку зі своїми сестрами Елеонорою (1498—1558) та Ізабеллою (1501—1525)

У більшості геральдичних традиціях герб, як правило, передається патрилінійно, тобто донька використовує герб батька[2]. Герб, таким чином, не символізував саму жінку безпосередньо, а її батька. Форма герба жінки може змінюватися разом із її соціальним статусом. Герб незаміжньої жінки, розлученої або вдови зображається на «lozenge» — ромбоподібному щиті без шолома (за винятком Шотландії, де лідерка клану і голова роду може мати шолом). Оскільки традиційний гербовий щит був частиною військового спорядження чоловіка, жінкам його не рекомендували. Тому для них використовувався щит у формі ромба (можливо, це натяк на веретено — неодмінний атрибут середньовічної жінки). До заміжжя герб жінки повторював у полі герб її батька, причому до верхнього кута ромбоподібного щита могла прив'язуватися стрічечка «true lover's knot» — «бант закоханої», що показував, що власниця герба дівує[3].

В Англії навіть у тому випадку, якщо в сім'ї було кілька дочок і не було синів, дівчата в своїх гербах не мали особливих відмітних знаків молодшого покоління. Всі вони мали однакові ромби з гербом батька[4].

На Іберійському півострові ситуація була інша, оскільки жіноча частина родини вважалася такою ж важливою, як і чоловіча. У Португалії спадкоємець чи спадкоємиця мають право обрати прізвище та герб будь-кого зі своїх предків за власним бажанням. Система відмітних знаків вказує, з якого боку сім'ї походить герб і покоління предків: батьків, дідів чи прадідів[5].

Сучасні дослідники стверджують, що ромбічний щит за жінками утвердився у пізньому середньовіччі. У своїх геральдичних дослідженнях Луї Булі де Лесден проаналізував печатки французьких жінок у період 1250—1525 рр. Він виявив, що на жіночих печатка присутні 199 звичайних щитів, 34 ромбоподібних, 7 квадратних і 6 круглих. Найстаріший ромб датований 1262 роком, наступний — 1335 рр. Крім того, геральдист знайшов 9 чоловіків, які використовували ромбоподібні щити на печатках[6].

Заміжжя[ред. | ред. код]

Заміжжя жінки, як правило, означало зміну її герба. Коли шлюб став частиною сюжетів печаток та пам'ятників, традицією стало зображення повних щитів сім'ї чоловіка та дружини, що розміщувалися окремо. У кінці XIII століття обидва герби стали зображуватися і в одному щиті. Для цього кожен герб просто ділився на дві половини у стилі димідіації, коли два півщити зливаються в один[7].

Таке дивне поєднання двох гербів не могло існувати довго, оскільки при таких процесах складалися різноманітні покручі, що погано розпізнавалися. До кінця XIV століття стала нормою демонстрація повного набору геральдичних фігур обох гербів на одному щиті. Так, герб заміжньої жінки став складатися із поєднання на одному щиті звичайної (чоловічої) форми її родового герба із гербом чоловіка — герб чоловіка праворуч, герб роду дружини — ліворуч (у гербах духовних осіб застосовується цей же принцип, тільки праворуч розміщується герб церковної установи, до якої належить священик, а зліва — його особистий герб)[8]. При цьому був виняток для облямівки герба, коли вона зображалися не повністю, а дотикалася іншого поля. При створенні таких гербів у блазонуванні дружина називається «дамою», а її чоловік «бароном». У такому контексті поняття «барон» не вказує на титул[9].

В Англії та Вельзі шлюб з жінкою, яка не має герба, позначався порожнім суміщенням або щитком. В ряді країн, наприклад Данії, монаршим указом було постановлено, що шляхтянка, яка настільки знехтувала своїм походженням, що вийшла заміж за простолюдина, втрачала право на використання герба своїх предків[10].

У німецький геральдиці та регіонах навколо, заміжня жінка могла вживати герб свого батька, а з пізнього середньовіччя — і обох батьків. Молодиця могла створити і особистий герб, розбивши свій сімейний герб, зменшивши або збільшивши його[11].

У більшості країн Європи шлюбний герб утворюється не стільки суміщенням, скільки двома окремими гербами, що розташовані поруч. Часто щити розташовуються похило, дотикаючись один одного кутами, а фігури клейнодів при цьому повернені одна до одної. У Німеччині щити чоловіка і дружини увінчуються одним шоломом і клейнодом. Подібна практика була в англійській геральдиці, якщо хтось із подружжя належить до вищих чинів лицарського ордену і таким чином має право оточити герб ланцюгом ордена. Тоді шлюбне поєднання гербів створювалося на двох окремих щитах, нахилених один до одного, це називається «accollé»[12].

У сучасних правилах англійські герольдмейстери вказують, що заміжня жінка може використовувати батьківський герб, навіть якщо її чоловік є армігером. При цьому на щиті або прапорі розташовується маленький щиток контрастної тинктури в кутку або ще де-небудь, щоб була утворена якнайкраща композиція герба. Скажімо, герб баронеси Маргарет Тетчер містить срібний щиток, що повідомляє про те, що це її власний герб, а не герб її чоловіка. До герба чоловіка при цьому допускається додавання ромбу[13].

Вдова зберігає поєднання власного герба і герба чоловіка, але змінює форму щита на на ромбоподібну. В Європі часто практикувалося розміщення ромбічного щита вдови всередині кордельєри (мотузок з вузлами). В Англії розлучена жінка може повернутися до ромбу з гербом батька, із зазначенням її статусу розведення за допомогою розташування невеликого наскрізного ромба в будь-якому зручному для цієї фігури місці[14].

Спадкоємиця[ред. | ред. код]

Геральдична спадкоємиця — жінка, у якої немає братів, тому в її родині бракує чоловіка-спадкоємця. Коли геральдична спадкоємиця виходить заміж, її щит або ромб просто розділяється на чотири частини. Батьківський герб розташовується у першій і четвертій чвертях, а герб чоловіка у другій і третій. Чоловік, після укладення шлюбу зі спадкоємицею, замість того щоб помістити герб своєї дружини поруч зі своїм на шлюбному щиті (як при суміщенні), розміщує його на маленькому щиті в центрі свого власного герба. Така позиція у центрі щита дає йому пріоритет над усіма іншими частинами герба. Цей маленький щиток називається «щитком домагання», бо саме так чоловік «претендує» на роль глави сім'ї дружини. Діти геральдичної спадкоємиці мають право розділити щити своїх гербів на чотири частини, так, щоб у першій і четвертій чвертях розміщувався герб їхнього батька, а в другій і третій — герб їхньої матері. Якщо син спадкоємиці одружувався на іншій спадкоємиці, то його нащадки розміщували новий щит у третьому чвертьполі[15].

В Англії та Північній Ірландії, якщо є більше, ніж одна донька-спадкоємиця, кожна передає герб свого батька на рівних умовах. У Шотландії лише старша дочка, передає герб свого батька своїм нащадкам[16].

Єдине виключення з цих правил — жінка-монарх, як, наприклад, королева Великої Британії Єлизавета II, яка є власницею герба для своїх дітей і має повний родовий герб, який не може бути розділений[17].

Використання герба матері[ред. | ред. код]

У кінці XV—XVII ст. у Європі поширюється мода на родовідні герби, коли на одному щиті розміщували герби кількох поколінь предків не претендуючи на геральдичний спадок. Як правило це було на портретах шляхтичів, де розміщувався герб батька, матері та більш далеких предків. Зустрічаються герби предків до шостого коліна (тридцять два герба), що повинно було вказувати на знатність особи[18].

Герб абатис[ред. | ред. код]

Щит герба абатис має овальну чи ромбічну форму. На ньому зображувався родовий герб власниці, герб монастиря, або їх поєднання. Статус власниці визначається абатською патерицею за щитом. Як додаткові елементи можуть виступати чотки з хрестом, девізна стрічка та інші елементи. У певних випадках герб міг зображуватися у більш класичних формах з використанням елементів світської геральдики[19].

Наполеонівська геральдика[ред. | ред. код]

Наполеонівська геральдика в цілому розвивалася в рамках західноєвропейської традиції, коли жінка використовувала герб чоловіка. Проте, ця система передбачала виділення гербів для вдів. Вдівство позначалися типовими щитками у центрі родового герба. Для графинь, що наближені до імператорського дому, це синій щиток із золотим відкритим портиком з двома колонами та фронтоном. Для графинь-вдів військовиків — у золотому щитку чорний меч вістрям донизу. Для інших графинь — золотий щиток. При цьому дані щитки оточувалися двома золотими пальмовими гілочками, що перев'язувалися знизу синьою стрічкою. Для баронес, що наближені до імператорського дому, це червоний щиток із срібним відкритим портиком з двома колонами та фронтоном. Для баронес-вдів військовиків — у срібному щитку синій меч вістрям донизу. Для інших баронес — срібний щиток. При цьому дані щитки оточувалися двома срібними пальмовими гілочками, що перев'язувалися знизу червоною стрічкою[20].

Канадійська геральдика[ред. | ред. код]

У Канаді кожен громадянин чи громадянка має право подавати клопотання про отримання герба[21]. Канадійці та канадійки, яких було нагороджено Орденом Канади, автоматично мають право отримувати герб, включаючи стрічку ордена, або, якщо вони вже мають герб, оточити стрічкою свій родовий герб[22].

У канадійській геральдиці жінки можуть успадковувати герб нарівні зі своїми братами (якщо такі є). Жінки в Канаді також можуть передавати герб своїм спадкоємцям, незалежно від статі. Ця система рівності чоловіків і жінок є результатом положень Канадійської хартії прав і свобод, яка гарантує, серед іншого, свободу від дискримінації згідно із законом за ознакою статі[23].

У канадійській геральдиці створені окремі бризури позначення старшинства доньок[24].

Бризури
Перша Друга Третя Четверта П'ята Шоста Сьома Восьма Дев'ята
Доньки
Heart
An ermine spot
A snowflake
A fir twig as used in heraldry
A chess rook as used in heraldry
A scallop shell
An heraldic harp
An heraldic buckle
An heraldic clarichord
Серце
Горностай
Сніжинка
Ялинкова гілка
Тура
Мушля
Арфа
Пряжка
Кларіон

Руська (українська) геральдика[ред. | ред. код]

Герби шляхтянок[ред. | ред. код]

Жіночі печатки були невід'ємною частиною діловодства в середньовічній Україні від часів Русі. Печатки києво-руських княгинь часто вживали тип «свята—святий» і містили небесну патронесу власниці та патрона чоловіка[25][26].

Руські шляхтянки використовують родові герби і до, і після шлюбу. Дуже рідкісні випадки коли жінка використовувала герб чоловіка. Як правило це пов'язано з тими випадками, коли жінка походить із нешляхетського середовища із родини, яка не мала власного герба[27].

У традиційну родову геральдичну композицію жінки могли додати власний елемент. Скажімо, Феодора Сангушківна додала у клейнод родового герба непритаманну родині батька і чоловіка фігуру лева[28].

Успадкування герба матері[ред. | ред. код]

У руській геральдиці наявні унікальні приклади, коли герби успадковувалися не лише по чоловічій, а і по жіночій лінії, коли шляхтянки вживали у практиці не герб батька, а герб матері. Скажімо доньки Ксенії Марії Острозької та Андрія Сангушка Олена та Василися Сангушки вживають не герб батька, а герб матері, тобто Острозьких[29][30]. Є приклади коли успадкування герба матері відбувається не лише доньками, але також і синами. Найвідоміший приклад — печатка князя Богдана Володимировича Глинського-Путивльського. На його печатці герб князів Заславських, який був успадкований від матері або бабусі. Є приклад вживання герба матері паралельно з гербом батька для окремих випадків. Так, на філігранях острозької папірні зустрічається герб князів Слуцьких, тобто герб матері[31].

Генеалогічні герби[ред. | ред. код]

В руських гербах було відображено генеалогічне походження певної особи. Одним із найдавніших прикладів є печатка Іллі Костянтиновича Острозького початку XVI ст., де перше півполе містить герб батька Костянтина Івановича, а у другій — герб матері Тетяни Гольшанської[32]. З 1530-х років подібна практика поширюється у шляхетському середовищі. Згодом з'являються складніші щити із поєднанням гербів не лише батька і матері, а і обох бабусь, а інколи і прабабусь. Таке явище було унікальним, порівняно з західноєвропейською геральдичною традицією[33].

Російська геральдика[ред. | ред. код]

У російській геральдиці жінки використовували герб чоловіка. Певну особливість мала геральдика жінок російського імператорського дому Романових:

  • Їх Імператорські Величності, Імператриці (дружини імператорів Всеросійських) — утворювались поєднанням в одному щиті герба чоловіка та власного герба або зображення двох щитів під спільною імператорською короною;
  • Їх Імператорські Високості Великі княгині, доньки імператора Росії — імператорський герб у ромбоподібному щиту, що оточений зеленими пальмовими вітами, що пов'язані рожевою стрічкою, і увінчаний імператорською короною. Після одруження, жінки отримували новий герб, що містив герб чоловіка;
  • Їх Імператорські Високості, Великі Княжни, внучки Імператора Росії (по чоловічій лінії) — у малому гербі мали чорну облямівку усіяну чорними та золотими відірваними головами левів, у великому гербі — як щитотримачів золотих єдинорогів;
  • Їх Високості, Княжна Крові Імператорської, правнучки Імператора Росії (по чоловічій лінії) — у малому гербі мали відсутність щитків з гербами на крилах орла, у великому гербі — як щитотримачів чорних єдинорогів із золотим озброєнням;
  • Їх Високості, Княжни Крові Імператорської, прапраонуки Імператора Росії (по чоловічій лінії) — у малому гербі мали відсутність щитків з гербами на крилах орла та чорну облямівку усіяну чорними та золотими відірваними головами левів, у великому гербі — як щитотримачів золотих грифонів;
  • Їх Високості, Княжни Крові Імператорської, дочки праправнучок Імператора Росії (по чоловічій лінії) — у малому гербі мали відсутність щитків з гербами на крилах та щита на грудях орла, у великому гербі — як щитотримачів чорних грифонів та геральдичну мантію замість геральдичного покрову;
  • Їх Імператорські Високості, їх Високості і їх Світлості, Княжни Романовські і герцогині Лейхтенбергські — у малому гербі мали княжий герб на грудях орла, у великому гербі — як щитотримачів золотих грифонів та геральдичну мантію замість геральдичного покрову[34].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 110.
  2. Fox-Davies, Arthur (2007). A Complete Guide to Heraldry. Skyhorse Publishing Inc. с. 546. «Every woman is entitled to bear upon a lozenge in her own lifetime the arms, quarterings, and difference marks which belonged to her father.» 
  3. Антонов В. А. Датская геральдика XII—XVII веков. М.: Наука, 2008. — С. 189.
  4. Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 118.
  5. Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 118.
  6. Velde, François. Women and Heraldry
  7. Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 112.
  8. Beddoe, Alan & Galloway, Strome (1981), Beddoe's Canadian heraldry, Mika, p. 171
  9. Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 112.
  10. Антонов В. А. Датская геральдика XII—XVII веков. М.: Наука, 2008. — С. 193.
  11. Johannes Baptista Rietstap: Handboek der wapenkunde, 5e druk 1987 blz 29.
  12. The Arms of Women, a Decree
  13. The Arms of Women, a Decree
  14. Slater, Stephen (2004). The Complete Book of Heraldry. Anness Pub. Co. p. 115.
  15. Fearn, Jacqueline (1980). Discovering Heraldry. Shire. p. 61.
  16. Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия. Издание второе, переработанное и дополненное. — М.: Изд-во Эксмо, 2005. — с. 128.
  17. Coats of arms. The Royal Household. Процитовано 3 October 2020. 
  18. Антонов В. А. Датская геральдика XII—XVII веков. М.: Наука, 2008. — С. 192.
  19. Heim, Bruno Bernhard (1978). Heraldry in the Catholic Church: its origin, customs, and laws. Humanities Press. ISBN 0-391-00873-0.
  20. ARMORIAL DE L'EMPIRE par M. Borel d'Hauterive (1853)
  21. «The Governor General of Canada — Applying for Armorial Bearings». Governor General of Canada. Retrieved 2010-10-28.
  22. «The Constitution of the Order of Canada». Governor General of Canada. 2009-04-30. Archived from the original on 2011-05-30. Retrieved 2010-10-28.
  23. Watt, Robert D. (Summer 2004). «A Bold, Successful National Cultural Experiment» (PDF). Canadian Monarchist News. The Monarchist League of Canada. Archived from the original (PDF) on 2016-03-03.
  24. Canadian Charter of Rights and Freedoms – Equality Rights. 6074332 Canada Inc., in association with SailorJones Media Inc. Процитовано 2008-11-06. 
  25. Алфьоров О. Жіночі печатки Київської Русі //Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць. — К.: НАН України, Інститут історії України, 2013. — Число 22-23. — С. 488—502.
  26. Однороженко О. КУРС ІЗ ГЕРАЛЬДИКИ. Лекція 7: Руська геральдика раннього Нового часу
  27. Лисейко Я. Шляхетський герб на жіночому портреті XVII — на початку ХХ ст. в колекції Львівського історичного музею // Historical and Cultural Studies. — Vol. 4, No. 1, 2017. — С. 59-64.
  28. Сангушківна Несухоїжська Федора Романівна // Музей Шереметьєвих
  29. Сангушківна Олена Андріївна // Музей Шереметьєвих
  30. Сангушківна Василиса Андріївна // Музей Шереметьєвих
  31. Однороженко О. КУРС ІЗ ГЕРАЛЬДИКИ. Лекція 7: Руська геральдика раннього Нового часу
  32. Острозький Ілля Костянтинович // Музей Шереметьєвих
  33. Однороженко О. КУРС ІЗ ГЕРАЛЬДИКИ. Лекція 7: Руська геральдика раннього Нового часу
  34. Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Второе. Том XXXII. Отделение 1. № 31720

Література[ред. | ред. код]

  • Арсеньев Ю. В. Геральдика. Лекции, читанные в Московском Археологическом институте в 1907—1908 году. — М.: Терра — Книжный клуб, 2001. — 384 с. ISBN 5-275-00257-2
  • Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия / пер. с англ. И. Жилинской. — 2-е изд. — М.: ЭКСМО, 2005. — 264 c. ISBN 5-699-13484-0
  • Фрайер С., Фергюсон Д. Геральдика. Гербы — Символы — Фигуры / пер. с англ. М. Б. Борисова. М.: АСТ: Астрель, — 2009. — 208 с. ISBN 978-5-17-061418-9

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]