Клонус: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
(уточнення) |
м (Згруповано однакові примітки) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Клонус''' (від {{lang-el|κλόνος}} — «жорсткі, сплутані рухи») являє собою серію мимовільних, [[Ритм|ритмічних]], [[М'язи|м'язових скорочень]] і [[Релаксація|розслаблень]]. Клонус — симптом багатьох нервових хвороб, особливо пов'язаних з ураженнями верхнього мотонейрона за участю низхідних моторних шляхів, які у багатьох випадках супроводжуються [[Спастика|спастичністю]].<ref name="Reference 2">{{cite journal|last=Hilder|first=Joseph M.|author2=Zev W. Rymer|title=A Stimulation Study of Reflex Instability in Spasticity: Origins of Clonus|journal=IEEE Transactions on Rehabilitation Engineering|date=September 1999|volume=7|issue=3|pages=327–340|url=http://ieeexplore.ieee.org/xpl/login.jsp?tp=&arnumber=788469&url=http%3A%2F%2Fieeexplore.ieee.org%2Fxpls%2Fabs_all.jsp%3Farnumber%3D788469|accessdate=May 6, 2012|doi=10.1109/86.788469}}</ref> |
'''Клонус''' (від {{lang-el|κλόνος}} — «жорсткі, сплутані рухи») являє собою серію мимовільних, [[Ритм|ритмічних]], [[М'язи|м'язових скорочень]] і [[Релаксація|розслаблень]]. Клонус — симптом багатьох нервових хвороб, особливо пов'язаних з ураженнями верхнього мотонейрона за участю низхідних моторних шляхів, які у багатьох випадках супроводжуються [[Спастика|спастичністю]].<ref name="Reference 2">{{cite journal|last=Hilder|first=Joseph M.|author2=Zev W. Rymer|title=A Stimulation Study of Reflex Instability in Spasticity: Origins of Clonus|journal=IEEE Transactions on Rehabilitation Engineering|date=September 1999|volume=7|issue=3|pages=327–340|url=http://ieeexplore.ieee.org/xpl/login.jsp?tp=&arnumber=788469&url=http%3A%2F%2Fieeexplore.ieee.org%2Fxpls%2Fabs_all.jsp%3Farnumber%3D788469|accessdate=May 6, 2012|doi=10.1109/86.788469}}</ref> |
||
На відміну від дрібних спонтанних посмикувань, відомих як фасцикуляції (які, як правило, спричинює патологія нижніх рухових нейронів), клонічні посмикування м'язів — більші рухи, зазвичай ініціюються [[Рефлекс|рефлексом]]. Дослідження показали, що [[частота]] м'язових скорочень при клонусі, в середньому, — в діапазоні від трьох до восьми [[Герц|Гц]] й тривалість серій цих скорочень від декількох секунд до декількох хвилин, залежно від стану пацієнта.<ref name="Reference 2" |
На відміну від дрібних спонтанних посмикувань, відомих як фасцикуляції (які, як правило, спричинює патологія нижніх рухових нейронів), клонічні посмикування м'язів — більші рухи, зазвичай ініціюються [[Рефлекс|рефлексом]]. Дослідження показали, що [[частота]] м'язових скорочень при клонусі, в середньому, — в діапазоні від трьох до восьми [[Герц|Гц]] й тривалість серій цих скорочень від декількох секунд до декількох хвилин, залежно від стану пацієнта.<ref name="Reference 2"/> |
||
== Клінічні ознаки == |
== Клінічні ознаки == |
||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
=== Гіперактивні стретч-рефлекси === |
=== Гіперактивні стретч-рефлекси === |
||
Існує теорія самозапуску гіперактивних стретч-[[рефлекс]]ів (рефлекторне скорочення у відповідь на розтягнення), які запускають цикл повторних скорочень в ураженому [[м'яз]]і, і створюють [[Коливання|коливальні]] рухи в ураженій кінцівці.<ref name="Reference 2" |
Існує теорія самозапуску гіперактивних стретч-[[рефлекс]]ів (рефлекторне скорочення у відповідь на розтягнення), які запускають цикл повторних скорочень в ураженому [[м'яз]]і, і створюють [[Коливання|коливальні]] рухи в ураженій кінцівці.<ref name="Reference 2"/> Для існування таких [[цикл]]ічних самозапусків необхідно як збільшення [[Подразливість|збудливості]] [[Мотонейрон|рухового нейрона]] так і затримка [[сигнал]]у в [[Нерв|нерві]] .<ref name="Reference 2"/> Збільшення збудливості [[Мотонейрон|рухового нейрона]], швидше за все, відбувається внаслідок порушення [[Гальмування (нейрофізіологія)|гальмування]] нейронних мереж в результаті уражень [[Центральна нервова система|ЦНС]] при ([[Інсульт|інсульті головного]]/ [[Спинний мозок|спинного мозку]] або [[Струс мозку|травмі]]).<ref name="Reference 2"/> Ця недостатність гальмування призводить до збудженого стану нейронної мережі.<ref name="Reference 2"/> Затримка сигналу присутня через сповільнення нервової провідності.<ref name="Reference 2"/> Довгі затримки відбуваються в першу чергу в довгих рефлекторних шляхи — [[Анатомічна термінологія розташування|дистальних]] [[Суглоб|суглобах]] і [[М'язи|м'язах]].<ref name="Reference 2"/> Це може пояснити, чому посмикування м'язів зазвичай зустрічаються в таких [[Анатомічна термінологія розташування|дистальних]] структурах як [[гомілковостопний суглоб]].<ref name="Reference 2"/> Як виявилося, [[частота]] клонуса прямо пропорційна довжині даної [[Рефлекторна дуга|рефлекторної дуги]].<ref name="Reference 2"/> |
||
=== Центральний осцилятор === |
=== Центральний осцилятор === |
||
Інша теорія пояснює ''клонус'' наявністю «центрального [[осцилятор]]а», який вмикається [[Периферійний пристрій|периферичною]] подією й далі продовжує ритмічно збуджувати [[Мотонейрон|мотонейрони]]; тому й продукує ''клонус''.<ref name="Reference 2" |
Інша теорія пояснює ''клонус'' наявністю «центрального [[осцилятор]]а», який вмикається [[Периферійний пристрій|периферичною]] подією й далі продовжує ритмічно збуджувати [[Мотонейрон|мотонейрони]]; тому й продукує ''клонус''.<ref name="Reference 2"/> |
||
Ці два можливих механізми виникнення клонусу дуже різні й досі дискутабельні. Деякі дослідники говорять про можливість співіснування обох механізмів.<ref name="Reference 2" |
Ці два можливих механізми виникнення клонусу дуже різні й досі дискутабельні. Деякі дослідники говорять про можливість співіснування обох механізмів.<ref name="Reference 2"/> Так, наприклад, вважається, що шляхи гіперактивних стретч-[[Сухожилкові рефлекси|рефлексів]] можуть бути стимульовані першими, і через це викликає зниження порогу [[Потенціал дії|потенціалу дії]] [[Синапс|синаптичного]] струму.<ref name="Reference 2"/> Це призводить до підвищення збудливості [[Мотонейрон|рухового нейрона]], [[Потенціал дії|нервові імпульси]] більш активно підхоплюються, й таким чином вмикається цей «центральний осцилятор».<ref name="Reference 2"/> Дана теорія досі вивчається.<ref name="Reference 2"/> |
||
=== Клонус і спастичність === |
=== Клонус і спастичність === |
||
Клонус співіснує зі [[Спастика|спастичністю]] в багатьох випадках [[Інсульт|інсульту]] і травм [[Спинний мозок| спинного мозку]], ймовірно, через їхнє спільне фізіологічне походження.<ref name="Reference 2" |
Клонус співіснує зі [[Спастика|спастичністю]] в багатьох випадках [[Інсульт|інсульту]] і травм [[Спинний мозок| спинного мозку]], ймовірно, через їхнє спільне фізіологічне походження.<ref name="Reference 2"/> деякі дослідники вважають клонус просто збільшеним варіантом [[Спастика|спастичності]].<ref name="Reference 2"/> Проте, хоча вони часто тісно пов'язані, клонус не обов'язково відзначається у всіх пацієнтів зі [[Спастика|спастичністю]].<ref name="Reference 2"/> скорочення, як правило, не присутнє при [[Спастика|спастичності]] у пацієнтів зі значним підвищенням м'язового [[Тонус|тонусу]], Через те, що [[м'язи]] постійно активні, не відбувається їхнє задіяння в циклічний клонічний on/off-процес (вмикання/вимикання).<ref name="Reference 2"/> |
||
Клонус виникає через збудження [[Мотонейрон|рухових нейронів]] (зниження порогу [[Потенціал дії|потенціалу дії]]) і є загальним у [[М'язи|м'язах]] з довгими [[Рефлекс|рефлекторними]] шляхами, які знаходяться в [[Анатомічна термінологія розташування|дистальних]] [[М'язи|м'язових]] групах.<ref name="Reference 2" |
Клонус виникає через збудження [[Мотонейрон|рухових нейронів]] (зниження порогу [[Потенціал дії|потенціалу дії]]) і є загальним у [[М'язи|м'язах]] з довгими [[Рефлекс|рефлекторними]] шляхами, які знаходяться в [[Анатомічна термінологія розташування|дистальних]] [[М'язи|м'язових]] групах.<ref name="Reference 2"/> Він часто спостерігається в області гомілковостопного суглоба, але може існувати і в інших дистальних ділянках.<ref name="pmid16099891">{{cite journal|last=Douglas|first=Wallace M.|author2=Bruce H Ross|author3=Christine K. Thomas|title=Motor unit behaviour during clonus|journal=Journal of Applied Physiology|date=Aug 25, 2005|volume=99|issue=6|pages=2166–2172|url=http://jap.physiology.org/content/99/6/2166.short|pmid=16099891|doi=10.1152/japplphysiol.00649.2005}}</ref> |
||
== Діагноз == |
== Діагноз == |
||
Клонус гомілковостопного суглобу перевіряється швидким [[Анатомічна термінологія розташування|тильним згинанням]] [[стопа|стопи]] (вгору), що викликає розтягнення в литковому м'язі.<ref name="Reference 2" |
Клонус гомілковостопного суглобу перевіряється швидким [[Анатомічна термінологія розташування|тильним згинанням]] [[стопа|стопи]] (вгору), що викликає розтягнення в литковому м'язі.<ref name="Reference 2"/> Це розтягнення спричиняє ритмічне «биття» стопи, однак лише стійка їх серія (5 ударів або більше) вважається клонусом. Клонус можна також перевірити на [[Колінний суглоб|коліні]], швидко штовхаючи [[Надколінник|надколінника]] (колінну чашечку), донизу — у бік [[Стопа|стопи]]. |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
Версія за 12:22, 8 травня 2021
Клонус (від грец. κλόνος — «жорсткі, сплутані рухи») являє собою серію мимовільних, ритмічних, м'язових скорочень і розслаблень. Клонус — симптом багатьох нервових хвороб, особливо пов'язаних з ураженнями верхнього мотонейрона за участю низхідних моторних шляхів, які у багатьох випадках супроводжуються спастичністю.[1]
На відміну від дрібних спонтанних посмикувань, відомих як фасцикуляції (які, як правило, спричинює патологія нижніх рухових нейронів), клонічні посмикування м'язів — більші рухи, зазвичай ініціюються рефлексом. Дослідження показали, що частота м'язових скорочень при клонусі, в середньому, — в діапазоні від трьох до восьми Гц й тривалість серій цих скорочень від декількох секунд до декількох хвилин, залежно від стану пацієнта.[1]
Клінічні ознаки
Клонус найчастіше зустрічається в ділянці гомілковостопного суглоба, в котрому чергуються тильне й підошовне згинання (рухи стопи вгору і вниз).[2] деякі тематичні дослідження виявили, клонус пальця, носка й навіть латеральний рух (вбік, назовні) в гомілковостопному суглобі (замість типового руху вгору/вниз).[3][4]
Відзначають клонус:
- Гомілки (медіальної частини литкового м'яза[2], триголового м'яза гомілки)[2][3]
- Надколінника (колінної чашечки)
- Біцепса плеча[3]
Причина
Посмикування м'язів зазвичай спостерігаються у людей з інсультом, розсіяним склерозом, пошкодженням спинного мозку та печінковою енцефалопатією.[2] Клонус також з'являється після прийому сильнодіючих серотонінергічних препаратів.
Механізм
Гіперактивні стретч-рефлекси
Існує теорія самозапуску гіперактивних стретч-рефлексів (рефлекторне скорочення у відповідь на розтягнення), які запускають цикл повторних скорочень в ураженому м'язі, і створюють коливальні рухи в ураженій кінцівці.[1] Для існування таких циклічних самозапусків необхідно як збільшення збудливості рухового нейрона так і затримка сигналу в нерві .[1] Збільшення збудливості рухового нейрона, швидше за все, відбувається внаслідок порушення гальмування нейронних мереж в результаті уражень ЦНС при (інсульті головного/ спинного мозку або травмі).[1] Ця недостатність гальмування призводить до збудженого стану нейронної мережі.[1] Затримка сигналу присутня через сповільнення нервової провідності.[1] Довгі затримки відбуваються в першу чергу в довгих рефлекторних шляхи — дистальних суглобах і м'язах.[1] Це може пояснити, чому посмикування м'язів зазвичай зустрічаються в таких дистальних структурах як гомілковостопний суглоб.[1] Як виявилося, частота клонуса прямо пропорційна довжині даної рефлекторної дуги.[1]
Центральний осцилятор
Інша теорія пояснює клонус наявністю «центрального осцилятора», який вмикається периферичною подією й далі продовжує ритмічно збуджувати мотонейрони; тому й продукує клонус.[1]
Ці два можливих механізми виникнення клонусу дуже різні й досі дискутабельні. Деякі дослідники говорять про можливість співіснування обох механізмів.[1] Так, наприклад, вважається, що шляхи гіперактивних стретч-рефлексів можуть бути стимульовані першими, і через це викликає зниження порогу потенціалу дії синаптичного струму.[1] Це призводить до підвищення збудливості рухового нейрона, нервові імпульси більш активно підхоплюються, й таким чином вмикається цей «центральний осцилятор».[1] Дана теорія досі вивчається.[1]
Клонус і спастичність
Клонус співіснує зі спастичністю в багатьох випадках інсульту і травм спинного мозку, ймовірно, через їхнє спільне фізіологічне походження.[1] деякі дослідники вважають клонус просто збільшеним варіантом спастичності.[1] Проте, хоча вони часто тісно пов'язані, клонус не обов'язково відзначається у всіх пацієнтів зі спастичністю.[1] скорочення, як правило, не присутнє при спастичності у пацієнтів зі значним підвищенням м'язового тонусу, Через те, що м'язи постійно активні, не відбувається їхнє задіяння в циклічний клонічний on/off-процес (вмикання/вимикання).[1]
Клонус виникає через збудження рухових нейронів (зниження порогу потенціалу дії) і є загальним у м'язах з довгими рефлекторними шляхами, які знаходяться в дистальних м'язових групах.[1] Він часто спостерігається в області гомілковостопного суглоба, але може існувати і в інших дистальних ділянках.[2]
Діагноз
Клонус гомілковостопного суглобу перевіряється швидким тильним згинанням стопи (вгору), що викликає розтягнення в литковому м'язі.[1] Це розтягнення спричиняє ритмічне «биття» стопи, однак лише стійка їх серія (5 ударів або більше) вважається клонусом. Клонус можна також перевірити на коліні, швидко штовхаючи надколінника (колінну чашечку), донизу — у бік стопи.
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш Hilder, Joseph M.; Zev W. Rymer (September 1999). A Stimulation Study of Reflex Instability in Spasticity: Origins of Clonus. IEEE Transactions on Rehabilitation Engineering 7 (3): 327–340. doi:10.1109/86.788469. Процитовано May 6, 2012.
- ↑ а б в г д Douglas, Wallace M.; Bruce H Ross; Christine K. Thomas (Aug 25, 2005). Motor unit behaviour during clonus. Journal of Applied Physiology 99 (6): 2166–2172. PMID 16099891. doi:10.1152/japplphysiol.00649.2005.
- ↑ а б в Weisenburg, Theodore H (November 1903). Triceps, Biceps and Finger Clonus. Journal of Nervous and Mental Diseases 30 (11): 681–683. doi:10.1097/00005053-190311000-00003. Процитовано May 6, 2012.
- ↑ Mitchell, John K. (May 1902). Two unusual forms of clonus: toe clonus and lateral ankle clonus. Journal of Nervous and Mental Disease 29 (5): 260–261. doi:10.1097/00005053-190205000-00002. Процитовано May 6, 2012.