Едіт Бюльбрінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едіт Бюльбрінг
англ. Edith Bülbring
British Pharmacological Society; Edith Bulbring and friend. Wellcome L0021741.jpg
Народилася 27 грудня 1903(1903-12-27)[1]
Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Померла 5 липня 1990(1990-07-05)[1] (86 років)
Оксфорд, Англія, Велика Британія
Місце проживання Німеччина[1]
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Діяльність фармакологиня, фізіолог, біологиня
Alma mater Боннський університет[1], Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана[2] і Університет Фрайбурга[2]
Галузь фізіологія гладких м'язів
Заклад Університет Оксфорда[1]
Відомі учні Елісон Брейдінг[en], Томас Болтон
Членство Лондонське королівське товариство[1]
Батько Karl Bülbringd[1]
Брати, сестри Maud Bülbringd
Нагороди

Едіт Бюльбрінг (нім. Edith Bülbring; 27 грудня 1903, Бонн — 5 липня 1990, Оксфорд) — британська дослідниця німецького походження у галузі фізіології та фармакології гладких м'язів, одна з перших жінок-членкинь Лондонського королівського товариства.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася та виросла в Німеччині.[3] Батько Карл Бюльбрінг був професором англійської філології у Боннському університеті. Мати Гортензія Леонора Кан походила з багатої родини єврейських банкірів з Гааги. Її дядько Йозеф Ісраелс був відомим нідерландським художником. Окрім неї в родині було ще 3 старших дітей.[4]

Навчалася на медичному факультеті Боннського університету, який закінчила 1928 року. Надалі працювала лікаркою, а 1929 році пішла працювати волонтером до лабораторії фармаколога Пауля Тренделенбурга[en]. У 1931 році її керівник помер від туберкульозу, тому вона переїхала до Єни, де працювала лікаркою. Згодом вона влаштувалася до лабораторії імунолога Ульріха Фрідеманна[de] у Берлінському університеті. На початку 1933 року, коли з університету вигнали всіх євреїв, Бюльбрінг вдалося зберегти посаду, оскільки лише за матір'ю вона була єврейського походження, проте невдовзі звільнили й її. У вересні 1933 року вона разом з сестрою Мауд та двома друзями переїхала до Лондона. Невдовзі за рекомендацією знайомого фізіолога Генрі Дейла їй вдалося поступити до лабораторії під керівництвом Джошуа Берна[en].[4]

З 1953 до 1971 року очолювала лабораторію фізіології гладких м'язів у Оксфордському університеті. У 1956 році Едіт Бюльюрінг обрали другою в історії жінкою членкинею Лондонського королівського товариста.

Едіт Бюльбрінг померла 1990 року після декількох операцій.

Науковий внесок[ред. | ред. код]

Бюльбрінг була піонеркою в дослідженні фізіології та фармакології гладких м'язів.

Вона співробітничала з багатьма відомими фізіологами. Зокрема вона вчилася й дружила з Мартою Фогт, працювала разом з Михайлом Шубою.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Bolton T. B., Brading A. F. Edith Bülbring, 27 December 1903 - 5 July 1990 // Biogr. Mem. Fellows R. Soc. / J. T. StuartThe Royal Society, 1992. — Vol. 38, Iss. 0. — P. 67–95. — ISSN 0080-4606; 1748-8494doi:10.1098/RSBM.1992.0004
  2. а б http://www.bodley.ox.ac.uk/dept/scwmss/wmss/online/modern/bulbring/bulbring-2.html
  3. Edith Bulbring Pharmacology hall of fame. British Pharmacology Society(англ.)
  4. а б Alison Brading, Tom Bolton. Edith Bulbring 1903-1990. Jewish Woman Archive Encyclopedia(англ.)
  5. Магура, І.С. (2009). Наукова діяльність М.Ф. Шуби та її значення для розвитку поглядів сучасної фізіології гладких м'язів. У Шуба Я.М., Шевко А.М. Академік Михайло Шуба у спогадах. К.: Наукова думка. с. 12–18.