Голда Меїр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Golda Meir
גּוֹלְדָּה מֵאִיר
івр. גולדה מאיר
Golda Meir גּוֹלְדָּה מֵאִיר

17 березня 1969 — 2 липня 1974
ПопередникЛеві Ешкол
НаступникІцхак Рабин

18 червня 1956 — 12 січня 1966
ПрезидентІцхак Бен-Цві
Залман Шазар
ПопередникМоше Шарет
НаступникАбба Евен

Народилася21 квітня (3 травня) 1898(1898-05-03)
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Померла8 грудня 1978(1978-12-08) (80 років)
Єрусалим, Ізраїль
ПохованаГора Герцля
ГромадянствоFlag of Russia.svg Російська імперія → Flag of the United Kingdom.svg Британський мандат у Палестині → Ізраїль Ізраїль
Національністьукраїнська єврейка
Нагороди
орден Визволителя Order of José Matías Delgado Order of the Equatorial Star

Colorado Women's Hall of Famed (1985)

Премія Ізраїлю (1975)

honorary doctor of the Bar-Ilan Universityd

почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d]

honorary doctor of Brandeis Universityd

Орден Кетцаля

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Го́лда Ме́їр (івр. גּוֹלְדָּה מֵאִיר‎ , сп. пр. Меєрсон, нар. Голда Мабович; 21 квітня [3 травня] 1898(18980503)[1], Київ, Київська губернія, Російська імперія — 8 грудня 1978, Єрусалим, Ізраїль) — ізраїльська державна діячка. Одна з засновників держави Ізраїль, 4-й прем'єр-міністр Ізраїлю з 17 березня 1969 року до 1974 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 21 квітня (3 травня) 1898(18980503) року в Києві в родині Мойше-Іцхока і Блюми Мабовичів.

Меморіальна дошка, присвячена Голді Меїр, Київ, Печерський район

У 1906 році після погромів родина переїхала у Мілуокі, штат Вісконсин (США). Батьки посватали чотирнадцятирічну Голді за тридцятирічного страхового агента, вона втекла до сестри у Денвер, щоб здобути середню освіту, там познайомилася з Морісом Мейерсоном, майбутнім чоловіком. Вступила у «Поалей Ціон» («Робочі Сіону» — Спілка лівих сіоністів) в 1915 році. Взимку 1918 року стала наймолодшою делегаткою Єврейського конгресу, якій проходив у Філадельфії.

У 1921 року з чоловіком і сестрою відправилася до Палестини на судні «Pocahontas». Після прибуття офіційно змінила ім'я Голді на Голда.

Мейерсони вступили в кібуц ЕМЕК в Мерхавії. Голда стала делегатом сіоністського конгресу і зустріла там багато майбутніх лідерів Ізраїлю: Давида Бен-Гуріона, Берла Кацнельсона, Залмана Шазара і Давида Ремеза. Сім'я повертається до Америки, в 1923 році у них народилася дочка Сара, в 1926 — син Менахем. Меїр запрошується до Єрусалиму секретарем Жіночої трудової ради. У 1929 році її вибрали делегатом на Всесвітній сіоністський конгрес. У 1932 році стає секретарем Організації жінок-піонерів в США, де вона організувала американські відділення.

Незадовго до Другої світової війни Меїр відправилася в агітаційну подорож покликану переконати євреїв приєднатися до Британії. Їй вдалося завербувати близько 33000 сіоністів до лав Британських збройних сил. Під час війни вона була призначена розділом Сіоністського політичного департаменту і служила в Британській військовій економічній консультативній раді. У 1943 році Меїр довелося судитися з Британією з питання управління Палестинською державою.

У 1946 році Організація Об'єднаних Націй проголосувала за розділ Палестини і незалежність Ізраїлю. 14 травня 1948 року було проголошено державу Ізраїль. У вересні 1948 року Г. Меїр стала першим послом Ізраїлю до СРСР. У квітні 1949 року вона повернулася до Ізраїлю. Була обрана до Кнесету в 1949 і посіла посаду міністра праці і соціального забезпечення в кабінеті прем'єр-міністра Давида Бен-Гуріона. Прийняла прізвище Меїр за порадою Давида Бен-Гуріона у 1956 році. У липні 1956 року Меїр призначена міністром закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН. 17 березня 1969 року Голда Меїр була вибрана прем'єр-міністром Ізраїлю. Померла в 1978 у Єрусалимі і похована на горі Герцля.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Прем'єр-міністр Ізраїлю
Наступник:
Леві Ешкол
Іцхак Рабин