Ломако Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ломако Микола Миколайович
LomakoMM27.jpg
Народження 12 грудня 1953(1953-12-12)
Смерть 17 серпня 2021(2021-08-17)[1] (67 років)
Країна
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Навчання Харківський національний університет будівництва та архітектури
Діяльність архітектор
Праця в містах Лисичанськ, Попасна, Привілля
CMNS: Ломако Микола Миколайович у Вікісховищі

Микола Миколайович Ломако (12 грудня 1953(1953-12-12), Гущенка, Q18326882?, Новооскольський район, Курська область, РРФСР, СРСР — 17 серпня 2021(2021-08-17)[1], Лисичанськ, Луганська область, Україна[1]) — український архітектор, головний архітектор Лисичанська, науковий співробітник та екскурсовод Лисичанського міського краєзнавчого музею[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Ломако разом з вікіпедистами у Лисичанському міському краєзнавчому музеї

В 1976 році закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут, архітектурний факультет. За дипломний проєкт «Автоматичний гараж на 1000 автомобілів у м. Харкові» відзначений дипломом другого ступеню на всесоюзному конкурсі студентських робіт 1977 року.

В 1976—1987 роках працював у Лисичанському комплексному відділі Державного проєктного інституту «Луганськцивільпроект». З 1987 по 2016 рік — головний архітектор Лисичанська. З 1986 — член Національної спілки архітекторів України.

З 2010 року член Національної спілки краєзнавців України, з 2017 — науковий працівник Лисичанського міського краєзнавчого музею[3].

Одружений, дружина — Зоя Тихонівна Ломако[4].

Творчість[ред. | ред. код]

Авторські роботи:

  • Забудова мікрорайонів 3 та 4 (м. Лисичанськ, 1978—1981)
  • В'їзний знак (м. Лисичанськ, 1977)
  • Будівля Лисичанського районного нафтопровідного управління на проспекті Перемоги (колишньому Леніна) (м. Лисичанськ, 1983)
  • Забудова центральної площі (м. Попасна, 1984)
  • Будівля райвиконкому (м. Попасна, 1984)
  • Будівля водогрязелікарні (м. Привілля, 1985)
  • Пам'ятний знак «Воїнам, що форсували Сіверський Донець в 1943 р.» (м. Лисичанськ, 1995)
  • Пам'ятний знак «Землякам-чорнобильцям» — лисичанам, ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — (м. Лисичанськ, 2001)
  • Пам'ятник «Воїнам-літунам» — лисичанам, учасникам німецько-радянської війни — (м. Лисичанськ, 2001)[5]

Картографічні роботи Миколи Ломака опубліковані в 9 томі Енциклопедії історії України (2012) та Історичному атласі України (2015), стаття «Лисичанськ» — в Енциклопедії сучасної України (2017).

Залишились нереалізованими пам'ятники, виконані спільно із заслуженим художником України Миколою Можаєвим «Загиблим шахтарям» та «Генерал Насвітевич».

Учасник низки конкурсів на об'єкти в Луганській області: музею Стаханову в Кадіївці та реконструкції центральної площі в Сєвєродонецьку (перша премія).

Бувши головним архітектором Лисичанська, організував та провів конкурси на проєкт: «Перша шахта Донбасу», гербу[6] та прапору Лисичанська та меморіалу «Привільнянський плацдарм»[7].

У 2007 році відзначений знаком фонду «Благовіст» Людина року в області містобудівництва архітектури та монументального мистецтва.

У 2010 році нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник будівництва та архітектури» та медаллю за заслуги «Чорнобиль».

Микола Ломако під час вікіекспедиції до Золотарівського заказника

У травні 2018 року взяв участь у Вікіекспедиції до Золотарівського заказника, що у Попаснянському районі Луганської області[8].

Світлини[ред. | ред. код]

Видання[ред. | ред. код]

Обкладинки книг М.Ломако

Згадки у ЗМІ[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Пішов з життя краєзнавець з Лисичанська Микола Ломако. Його серце зупинилося в реанімації — 2021.
  2. Лисичанск информационный: ЛУГАНЩИНЕ — 75 ЛЕТ. Архів оригіналу за 18 грудня 2018. Процитовано 19 листопада 2018. 
  3. ИЗВЕСТНЫЙ КРАЕВЕД НИКОЛАЙ ЛОМАКО СТАЛ НАУЧНЫМ СОТРУДНИКОМ «ЛИСИЧАНСКОГО ГОРОДСКОГО КРАЕВЕДЧЕСКОГО МУЗЕЯ». Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 15 березня 2022. 
  4. Декларація: Ломако Микола Миколайович від НАЗК
  5. ПАМЯТНИК ЛИСИЧАНАМ — ЛЁТЧИКАМ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ // 05.01.2021. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 18 лютого 2021. 
  6. zaraz.info: ГЕРБУ И ФЛАГУ ЛИСИЧАНСКА- 25 ЛЕТ!. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 19 листопада 2018. 
  7. Конкурс на кращий проект «Привільнянський плацдарм»[недоступне посилання]
  8. Информатор: Невидимая природа Луганщины. Как заповедный фонд теряется на страницах справочников. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018. 
  9. Давня історія Сєвєродонецька. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 28 березня 2020. 
  10. «Лисичанськ. Історія у вулицях», 2004. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021. 
  11. Террафоксы и другие лисичане [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  12. Роти полку Депрерадовича. Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020.