Бялик Хаїм-Нахман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хаїм-Нахман Бялик
חיים נחמן ביאליק
Hayyim Nahman Bialik 1923.jpg
Хаїм-Нахман Бялик (1923)
Народився 9 січня 1873(1873-01-09)
Івниця, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 4 липня 1934(1934-07-04) (61 рік)
Відень, Австрія
Поховання Трумпельдорd
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Австрія Австрія
Національність український єврей
Діяльність поет, журналіст, перекладач
Знання мов іврит, їдиш
Роки активності 189019341934
Magnum opus Sefer HaAggadahd
У шлюбі з Manya Bialikd

Меморіальна дошка у центрі Ґів'ат Хен, де пояснюється назва поселення та зв'язок із Бяликом
Єврейські письменники, Одеса 1910. зліва на право: Менделе Мойхер-Сфорім, Шолом-Алейхем, Бен-Амі, Хаїм-Нахман Бялік

Хаїм Нахман Бялик (9 січня 1873, Івниця, Волинська губернія, Російська імперія — 4 липня 1934, Відень, Австрія) — український єврейський поет, есеїст, перекладач та редактор, один із засновників новітньої літератури мовою іврит (писав також їдишем).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Івниця біля сучасного Житомира.

Його батько, Ісаак Йосиф, займався торгівлею деревиною та борошномелінням. Його матір, Діна Пріва, була заміжня вдруге. Коли Хаїму було 6 років, його сім'я переїхала до Житомира. У 1880 році батько помер і його матір віддала сина на виховання до його діда по батьковій лінії Якова Моше. Спочатку Хаїм відвідував хедер, однак з 13 років почав навчатися самостійно. З дитинства він мріяв про навчання в раввинській семінарії в Берліні. На його думку, це дозволило б йому набути достатньо знань та досвіду для того, щоб увійти в сучасну європейську цивілізацію.[1]

Під враженням від журналістської статті про Воложинську єшиву в Литві, він переконав свого діда дозволити йому там навчатися. У Воложині його сподівання на академічну секулярну освіту не були задоволені, оскільки єшива спеціалізувалася в основному на вивчення Талмуду. Однак, в цій ситуації йому довелося зануритися у вивчення традиційних дисциплін.[2]

Навчався в Одесі, де мешкав за адресою вул. Мала Арнаутська, 9.

Почав друкуватися в 1890-х роках.

У 1908 побачило світ повне зібрання його творів, сповнених переконання автора у духовному відродженні свого народу.

Переклав на іврит роман Сервантеса «Дон Кіхот», поезії Фрідріха Шиллера.

Разом з однодумцями поет створив в Одесі навчально-педагогічне видавництво «Морія».

Зневірившись у можливості розвитку в СРСР єврейської культури на івриті, переїхав до Тель-Авіва.

У 1926 в США поету були присуджені почесні ступені Єврейської теологічної семінарії та Єврейського інституту релігії.

Ушанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь творів Бялика названі вулиці в ізраїльському мошаві Ґів'ат Хен (івр. גִּבְעַת חֵ"ן‎). Назва самого населеного пункту — це акронім від його ініціалів «ХН».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Roth, Cecil (c 1996). Encyclopaedia Judaica.. Encyclopaedia Judaica. ISBN 9650702199. OCLC 246203513. 
  2. Roth, Cecil (c 1996). Encyclopaedia Judaica.. Encyclopaedia Judaica. ISBN 9650702199. OCLC 246203513. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Г. І. Полянкер. Бялик Хаїм Нахман // Українська літературна енциклопедія. — Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії імені М. П. Бажана, 1988, т. 1, с. 257.
  • Ш. М. Гордон. Бялик, Хаим Нахман // Краткая литературная энциклопедия. — Москва: Советская энциклопедия, 1962, т. 1, стлб. 811—812.
  • В.Абліцов. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — Київ: КИТ, 2007. — 436 с.