Ардем Патапутян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ардем Патапутян
вірм. Արտեմ Փաթափութեան
Ardem Patapoutian at Scripps in 2022 03.jpg
Народився 2 жовтня 1967(1967-10-02)[1] (55 років)
Бейрут, Ліван
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність молекулярний біолог, нейронауковець
Alma mater Американський університет Бейрута, Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі[2], Каліфорнійський технологічний інститут[2] і Q21697976?
Галузь молекулярна біологія і фізіологія
Заклад Scripps Researchd[3]
Ступінь доктор філософії
Членство Національна академія наук США[2], AAAS[2] і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди
Особ. сторінка patapoutianlab.org

CMNS: Ардем Патапутян у Вікісховищі

Ардем Патапутян (вірм. Արտեմ Փաթափութեան2 жовтня 1967(1967-10-02)[1], Бейрут, Ліван) — лівансько-американський науковець у галузі біофізики, молекулярної біології, електрофізіології, нейробіології, найбільше відомий через відкриття іонних каналів, що відповідають за механорецепцію. Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 2021 рік разом з Девідом Джуліусом[4]. Член Національної академії наук США з 2017 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Ардем народився в Лівані, в родині вірменського походження. В 1985 році навчається у Американському університеті Бейрута. В 1986 року переїхав до США. Навчався в Університеті Каліфорнії в Лос-Анжелесі, який закінчив 1990 року. Навчався в аспірантурі в Каліфорнійському технологічному інституті під керівництвом Барбари Волд[en]. Здобув ступінь доктора філософії 1996 року. Надалі був постдокторським дослідником у лабораторії Луїса Рейчарда[en] в Університеті Каліфорнії в Сан-Франциско. З 2000 року працює у неприбутковій дослідницькій організації «Scripps Research[en]», де станом на 2021 рік обіймає посаду професора відділу нейронаук.

В 2000—2014 роках паралельно працював в Інституті геноміки компанії «Novartis».

Науковий внесок[ред. | ред. код]

Ілюстрація відриттів, за які присуджено Нобелівську премію 2021

Група під керівництвом Патапутяна на початку 2000-х років визначила TRPM8 як іонний канал, що є рецептором ментолу та низьких температур в організмі ссавців (одночасно з групою Девіда Джуліуса). На початку 2010-х років під керівництвом Патапутяна було виявлено, клоновано та описано гени та білки механорецепторів ссавців PIEZO1 та PIEZO2.

Визнання[ред. | ред. код]

Серед нагород Патапутяна:

Наукові праці[ред. | ред. код]

Серед важливих наукових праць:

  • Peier AM, Moqrich A, Hergarden AC, Reeve AJ, Andersson DA, Story GM, Earley TJ, Dragoni I, McIntyre P, Bevan S, Patapoutian A. A TRP channel that senses cold stimuli and menthol. Cell 2002:108:705-715
  • Coste B, Mathur J, Schmidt M, Earley TJ, Ranade S, Petrus MJ, Dubin AE, Patapoutian A. Piezo1 and Piezo2 are essential components of distinct mechanically activated cation channels. Science 2010:330: 55-60
  • Ranade SS, Woo SH, Dubin AE, Moshourab RA, Wetzel C, Petrus M, Mathur J, Bégay V, Coste B, Mainquist J, Wilson AJ, Francisco AG, Reddy K, Qiu Z, Wood JN, Lewin GR, Patapoutian A. Piezo2 is the major transducer of mechanical forces for touch sensation in mice. Nature 2014:516:121-125
  • Woo S-H, Lukacs V, de Nooij JC, Zaytseva D, Criddle CR, Francisco A, Jessell TM, Wilkinson KA, Patapoutian A. Piezo2 is the principal mechonotransduction channel for proprioception [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. Nature Neuroscience 2015:18:1756-1762

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://twitter.com/ardemp/status/914799909982715910?s=20
  2. а б в г https://www.premiosfronterasdelconocimiento.es/galardonados/ardem-patapoutian/
  3. https://www.scripps.edu/faculty/patapoutian/
  4. Press release: The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2021 [Архівовано 4 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  5. Ardem Patapoutian. www.nasonline.org. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 30 січня 2021. 
  6. The Thirty-Ninth Annual W. Alden Spencer Award and Lecture. Kavli Institute for Brain Science. 4 червня 2020. Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 30 січня 2021. 
  7. Lewis S. Rosenstiel Award for Distinguished Work in Basic Medical Research. www.brandeis.edu. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 30 січня 2021. 
  8. Members Elected in 2020. American Academy of Arts & Sciences. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021. 
  9. Fundación BBVA. FBBVA. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 30 січня 2021. 
  10. 2020 Kavli Prize in Neuroscience. www.kavliprize.org. 12 березня 2021. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 23 червня 2021. 
  11. The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2021. NobelPrize.org (амер.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2021. 
  12. Armenian President congratulates Ardem Patapoutian on winning the Nobel Prize in Medicine. Public Radio of Armenia. 4 жовтня 2021. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  13. Armenian President congratulates Ardem Patapoutian on winning the Nobel Prize in Medicine. Public Radio of Armenia (амер.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]