Юрій Дрогобич

Юрій Дрогобич
Ім'я при народженні	Юрій Михайлович Котермак
Псевдо	Georgius Drohobicz
Народився	1450 Дрогобич, Королівство Польське
Помер	4 лютого 1494 Краків, Королівство Польське
Поховання	Краків
Країна	Королівство Польське
Національність	українець
Діяльність	ректор Болонського університету, професор Ягеллонського університету
Alma mater	Болонський університет і Ягайлонський університет
Вчителі	Girolamo Manfredid
Знання мов	латина, церковнослов'янська, українська і руська
Заклад	Ягайлонський університет і Болонський університет
Титул	професор
Конфесія	католик
Батько	Михайло Донат-Котермак
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Юрій Котермак на українській поштовій марці

Лицевий бік пам'ятної медалі, випущеної до 500-ліття «Прогностичної оцінки поточного 1483 року Ю. Дрогобича»

Зворотний бік пам'ятної медалі, випущеної до 500-ліття «Прогностичної оцінки поточного 1483 року Ю. Дрогобича»

Юрій Дрогобич, при народженні Юрій Михайлович Донат-Котермак, до ХХ століття відомий як Джорджо да Леополі (лат. Georgius Drohobicz, пол. Jerzy Drohobycz (Kotermak), Georgius Drohobicz; 1450, Дрогобич, нині Львівська область, Україна — 4 лютого 1494, Краків) — руський (український) науковець епохи Відродження, освітній діяч, поет, філософ, астроном та астролог. Доктор медицини та філософії. Ректор Болонського університету медицини й вільних мистецтв, професор і віце-канцлер Істрополітанської академії у Братиславі, професор Ягеллонського університету в Кракові.

Перший український академічно освічений вчений. Перший український автор друкованої книжки-інкунабули. До ХХ століття його справжнє ім'я та національність були практично невідомі широкому загалу.

Життя

Народився у Дрогобичі (тоді — Руське воєводство, Королівство Польща) в сім'ї солевара Михайла-Доната.

Першу освіту отримав у священника церкви святого Юра о. Евтимія. Тоді ж отримав перші знання про розрахунок пасхалій і основні знання з латини.

Наприкінці 1468 або на початку 1469 вступив до Яґеллонського університету (Краків), де здобув наукові ступені бакалавра (1470) і магістра (1473). Вивчав медицину та вільні мистецтва в Болонському університеті, де став доктором філософії (бл. 1478) і медицини (бл. 1482)

У Болоньї в 1478–1479 і 1480–1482 роках читав лекції з астрономії. Про високу оцінку його кваліфікації свідчить те, що Юрієві визначено подвійну платню — двісті лір замість звичайних ста. 

З 1481 до 1482 року був ректором Болонського університету — найстарішого в Європі, в історію якого він увійшов під іменем «Джорджо да Леополі» — Юрія зі Львова. Ректор — адміністративний керманич університету — обирався з викладачів на два роки. Юрій Дрогобич готував з професорами розклад лекцій, заповнював вакансії, встановлював порядок оплати праці професорів, контролював їхню роботу, організовував диспути, мав право кримінальної юрисдикції над усіма, хто перебував на службі чи навчався в університеті.

Підтримував тісні зв'язки з визначними італійськими вченими-гуманістами, серед них Марціо Галеотто, Реґіомонтан.

З 1487 року працював професором медицини Ягеллонського університету, мав чин королівського лікаря.

Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню.

У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 рік, переписаний німецьким гуманістом Гартманом Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність вченого з античною і середньовічною літературою.

Серед його студентів був майбутній видатний астроном Миколай Коперник, автор трактату «Про обертання небесних сфер», що поклав початок нового геліоцентричного погляду на будову Сонячної системи.

Помер у м. Кракові, де й був похований.

Праця

7 лютого 1483 року в Римі видав книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium pronosticon Anni MCCCCLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою, написаною українцем. У цій книзі, окрім астрологічних прогнозів, були відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії. Вчений подає визначені ним координати міст: Вільнюса (Вільно), Дрогобича, Львова, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи. «Прогностик» певною мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій Дрогобич прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.

Юрій Дрогобич зазначав, що населенню християнських країн загрожують «великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами». Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу.

Вшанування пам'яті

Топоніми

• Іменем Юрія Дрогобича названі вулиці у Дрогобичі, Львові, Калуші, Краматорську, Смілі;
• меморіальна дошка Юрію Дрогобичу на фасаді Болонського університету (2011).

У місті Дрогобич, на батьківщині вченого

• пам'ятник авторства скульпторки Теодозії Бриж (за її авторства існує пам'ятник Юрію Дрогобичу й у Болоньї);
• Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича;
• дрогобицька школа № 16 імені Юрія Дрогобича (рішення президії Дрогобицької міської Ради народних депутатів першого демократичного скликання від 25 червня 1990 року);
• місцеве мандрівне радіо «Котермак»;
• масонська ложа «Юрій Котермак» № 7 у складі Великої Ложі України;
• кав'ярня «Котермак», яка діяла в місті в період 2014–2015 роках.

Література

• історична повість «Юрій Дрогобич» Ярослава Ісаєвича (монографія 1972 року, друком повість вийшла 1994 року);
• Юрію Дрогобичу присвячено першу книгу історичного роману «Безмежна доля» Володимира Мельникова (2014).

Різне

• поштова марка із зображенням Юрія Котермака-Дрогобича (випущена за Незалежної Україні);
• монета, присвячена Міжнародному року астрономії — із зображенням Юрія Котермака-Дрогобича на реверсі (2009);
• Відзнака «500 років з дня виходу в світ першої книги українського автора» із барельєфом Юрія Дрогобича — пам'ятна медаль випущена на честь 500-ліття з дня виходу у світ «Прогностика…» Юрія Дрогобича;
• епізодів документально-історичного серіалу «У пошуках істини» — «Нострадамус із Дрогобича» (ефір від 4 квітня 2008);
• 17-й курінь УПЮ носить ім'я Юрія Котермака (Дрогобича).

Див. також

• Острозька академія
• Відзнака «500 років з дня виходу в світ першої книги українського автора»
• Юрій Дрогобич (повість)

Джерела

• Юрій Дрогобич. Iudicium pronosticon Anni MCCCCLXXX III.(аудіозапис) (укр.)
• Кревецький Іван. Прогностик Юрія Дрогобича — наша найстарша печатана книжка. Появилася 1483 р. в Римі і присвячена Папі. Її автор: Галичанин// Нова Зоря. — 1932.– Ч. 32. — 1 трав.
• Білецький В. С. 509 років тому: [про Ю. Котермака (Дрогобича) — д-ра медицини, філос., астрономії та його кн. «Прогностична оцінка поточного 1483 року»] // Східний часопис. — 1992. — 16 січ. (№ 1). — С. 8. — Подано під псевд.: Петро Плай. — Дод. до газ. «Сіл. Донеччина».
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
• Ісаєвич Я. Дрогобич Юрій // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 466. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Ісаєвич Я. Д.  Юрій Дрогобич. Історична повість^{[недоступне посилання з серпня 2019]}. — К. : Молодь, 1972. — 121 с. — («Життя славетних»). — Вип. 16.
• Прогностичний погляд на 1483 рік. Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В. М. Вандишев. — X. : Факт, 2002.
• Прогностичне судження про 1478 рік. Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В. М. Вандишев. — X. : Факт, 2002., українською
• Імена в медицині у відгомоні часу. 2015 рік. Календар знаменних та пам'ятних дат / Укладачі: С. М. Булах, Л. Є. Корнілова, М. С. Слободенюк. Наук. консультант засл. працівник культури України Р. І. Павленко. Ред. Н. М. Бортнік.— К.: Національна наукова медична бібліотека України, 2015.— 114 с.
• Ісаєвич Я. Юрій з Дрогобича// Український історичний журнал. — 1960. — № 4; Юрій Котермак з Дрогобича і його книга// Бібліотекознавство і бібліографія, — 1969. — Вип. 7;
• Вавричин М., Ісаєвич Я. Юрій Дрогобич: До 500-річчя виходу першої книги вітчизняного автора. Бібліографічний покажчик. — Львів, 1983;
• Ісаєвич Я. Юрій з Дрогобича // Аксіоми для нащадків. Українські імена у світовій науці. — Львів, 1992;
• Isajevych Ja. George Drohobych's astronomical treatises and their Arabic Sources// The Introduction of Arabic Philosophy into Europe. — Leiden, 1994;
• Исаевич Я. Дрогобыч Юрий. Годы и пророчества. — Харьков, 2002.
• Ісаєвич Я. Збереглися два томи// Друг читача (Київ). — 1983. — № 9. — 3 бер. — С 7.
• Бічуя Ніна. Дрогобицький звіздар. — Київ: Рад. письменник, 1970. — 108 с.
• Оксана Кравченко. Українець, який став доктором медицини в епоху Відродження. Газ. «Цікава газета на вихідні», 4 жовтня 2018 р., с. 7.

Посилання

• Дрогобич Юрій // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.145-146
• Дрогобицький Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 384. — 1000 екз.
• Шендеровський В. Він був ректором у Болоньї — Юрій Котермак / Василь Шендеровський. Нехай не гасне світ науки. Книга перша.
• Юрій Дрогобич в контексті формування української еліти // День. — 2003. — 2 серп.
• Ізборник. Дрогобич (Котермак) Юрій
• Юрій Дрогобич
• Lista ludzi związanych ze Lwowem
• Proroctwa Drohobycza (po łacinie)
• Краківські сліди Юрія Дрогобича
• Nel mondo degli Slavi: incontri e dialoghi tra culture