Храм святого священномученика Йосафата (Жовква)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Храм святого священномученика Йосафата
Dominican monastery in Zhovkva (02).jpg

Храм святого священномученика Йосафата
50°03′24″ пн. ш. 23°58′27″ сх. д. / 50.05667° пн. ш. 23.97417° сх. д. / 50.05667; 23.97417Координати: 50°03′24″ пн. ш. 23°58′27″ сх. д. / 50.05667° пн. ш. 23.97417° сх. д. / 50.05667; 23.97417
Тип споруди церква
Розташування Україна Україна, Львівська область,Жовква
Художник К. Політинський
Засновник Софія Теофілія Собеська
Початок будівництва 1652
Кінець будівництва 1792
Архітектурний стиль бароко
Належність УГКЦ
Храм святого священномученика Йосафата (Жовква) is located in Україна
Храм святого священномученика Йосафата (Жовква)
Храм святого священномученика Йосафата (Жовква) (Україна)

Храм святого священномученика Йосафата — діючий храм УГКЦ (давніше костел Внебовзяття Найсвятішої Діви Марії[1] домініканського монастиря) міста Жовкви (Львівська область). Вибудований у стилі бароко XVII—XVIII ст.

Історія храму[ред.ред. код]

На цьому місті існувала дерев'яна каплиця Внебовзяття Пресвятої Богородиці (двічі постраждала від пожежі). По смерти сина Марека Собеського на війні його мати Софія Теофіла започаткувала будівництво нового храму у Жовкві у 1652 р. Новий храм було віддано в опіку ченцям Ордену Проповідників (Домініканцям). Після руйнації внаслідок пожеж, воєн було проведено відновлення за сприяння Якуба Людвіка Собєського.[2]

Келії Домініканського чоловічого монастиря (кляштор) постали у 1754-1792 роках. У 1792 році фасади храму набули форм, збережених донині.

У 1772 р. Річ Посполиту вперше розділили войовничі сусідні держави — Галичину включили до складу Австро-Угорської імперії. Широко проведена наприкінці XVIII ст. конфіскація земель та маєтків католицької церкви зачепила Галичину: в Жовкві австрійська влада наприкінці XVIII ст. конфіскувала будови жіночого монастиря, розмістила там військовий шпиталь. У Домініканського чоловічого монастиря відібрали лише допоміжні приміщення. Костел двічі постраждав від пожеж.

На початку XX ст. край ненадовго підпав під управління Польщі, яка відновила державність. Храм ремонтують, художник Кароль Політинський відновлює знищений стінопис у 1903—1927 рр.

У роки 2-ї світової війни будівля зберіглася. За часів СРСР монастир віддано радянським військовим, де мешкали полкові казарми, катівня та склади.

У часи швидкого розвалу СРСР монастир, напівзруйнований костел віддали українській греко-католицькій громаді. Приблизно з цього періоду розпочали тут реставрацію того, що збереглося та пристосування колишнього католицького костелу до нових вимог.

Опис[ред.ред. код]

Вважають, що храм побудовано за взірцем храму з міста Неаполь, Італія. Суворі, дещо спрощені форми споруди — свідоцтво оборонної архітектури. Монастир домініканів прилягав до оборонного муру Жовкви, при нагоді міг бути використаний як фортечне укріплення. Храм зального типу з мало розвиненим трансептом. На перехресті нави та короткого трансепту зовні — відсутній купол, його місце займає сигнатурка. Фасади прикрашені лише вікнами, пілястрами, карнизом.

Два барокові надгробки[ред.ред. код]

Колишній Домініканський костел, Жовква. Надгробок Марека Собеського роботи Андреаса Шлютера.

У трансепті, ближче до вівтаря, привертають увагу два барокові надгробки, збережені, реставровані.

Надгробок Марека Собеського — кенотаф, тобто почесне пусте поховання. Мати викупила його тіло після страти козаками в полоні; надала кошти для створення поховання загиблому синові (тепер рештки Марека Собеського є у Домініканському монастирі Кракова). Обидва надгробки створені за єдиною схемою. Перед бароковим порталом — постамент з поховальною урною. Поряд з урною — дві алегоричні фігури. На надгробку Марека — Мужність та Благочестя з храмом в руці, понизу — військова арматура (списи, гармати, похилені прапори, гарматні ядра).

Надгробок Софії Теофілії Данилович має алегоричні фігури Скорботи та Доброчинности, понизу орел з короною на ознаку приналежності Софії Теофілії до королівського роду.

Стінописи[ред.ред. код]

Стінописи XVII—XVIII століть зруйновані в пожежах, збережені рештки. Краще збережені стінописи 1903—1927 рр., частково перемальовані в останні роки. Поряд з Богородицею намальвано образ святого священномученика Йосафата, якому зараз присвячено храм. Реставровані колишні герби в інтер'єрі разом із гербами Собеських, Даниловичів, Гербуртів — усіх жертводавців колишнього Домініканського монастиря.

Усипальниця[ред.ред. код]

Були поховані:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лозинський Р. М., Кучинська І. В., Дорош Ю. С. Географія ресурсів ностальгійного туризму Жовківського району Львівської області // Карпатський край. — 2013. — № 1. — С. 99.
  2. Poraziński J. Sobieski Jakub Ludwik h. Janina (1667—1737) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 494. (пол.)
  3. Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 501. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]