Мохенджо-Даро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Археологічні пам'ятки Мохенджо-Даро
Archaeological Ruins at Moenjodaro [1]
Світова спадщина
Mohenjodaro Sindh.jpeg
27°19′45″ пн. ш. 68°08′20″ сх. д. / 27.32917° пн. ш. 68.13889° сх. д. / 27.32917; 68.13889
Країна Пакистан Пакистан, Сінд
Тип Культурний
Критерії ii, iii
Об'єкт № 138
Регіон Азія і Океанія
Зареєстровано: 1980 (4 сесія)
Мохенджо-Даро (Пакистан)
Мохенджо-Даро
Мохенджо-Даро на карті Пакистана

Мохенджо-Даро у Вікісховищі?
Розкопані археологами руїни Мохенджо-Даро

Мохе́нджо-Да́ро (урду موئن جودڑو, сіндхі: موئن جو دڙو; буквально «пагорб мерців») — місто цивілізації долини Інду, яке виникло близько 2600 року до н. е. Розташоване в Пакистані, у провінції Сінд. Є найдавнішим містом долини Інду і одним з перших міст в історії Південної Азії, сучасником цивілізації Стародавнього Єгипту і Межиріччя.

Історія[ред. | ред. код]

Місто Мохенджо-Даро виникло близько 2600 року до н. е. і було покинуте десь за дев'ятсот років по тому. Вважається, що за часів розквіту місто було адміністративним центром цивілізації долини Інду і одним з найрозвиненіших міст Південної Азії. Імовірно, його мешканці зазнали винищення під час навали арійців.[2]

«Пагорб мерців» був уперше серйозно досліджений в 1920-х роках експедицією британського археолога Джона Маршалла, який назвав знахідки Мохенджо-Даро «ідентичними» артефактам, виявленим у Хараппі, 400 км вище за течією Інду (див. «Індська цивілізація»).[3]

У попередніх дослідженнях «пагорб мерців» описувався як прикордонна фортеця месопотамської цивілізації, однак спроби ідентифікувати Мохенджо-Даро й інші центри Індської цивілізації зі східними містами-державами, згаданими в шумерських текстах, поки що безуспішні.

Археологія[ред. | ред. код]

Статуетка царя-жерця з Мохенджо-Даро.

Мохенджо-Даро виділяється серед інших центрів Індської цивілізації майже ідеальним плануванням, використанням як основного будівельного матеріалу обпаленої цегли, а також наявністю складних іригаційних і культових споруд. Серед інших будівель, звертають на себе увагу зерносховище, «великий басейн» для ритуальних обмивань площею 83 м² і «піднесена» цитадель (можливо, призначалася для захисту від повеней). У Мохенджо-Даро були виявлені чи не перші відомі археологам громадські туалети, а також система міської каналізації.[4] Частина території нижнього міста, де селився простолюд, була згодом затоплена Індом і тому лишається недослідженою.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Hermann Kulke, Dietmar Rothermund. A History of India. Routledge, 2004. Page 19.
  3. Gregory L. Possehl. The Indus Civilization: A Contemporary Perspective. ISBN 0-7591-0172-8. Page 61.
  4. Fred S. Kleiner, Christin J. Mamiya, Helen Gardner. Gardner's Art Through the Ages. ISBN 0-15-505090-7. Page 168.

Посилання[ред. | ред. код]