Остудник полігамний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:44, 8 червня 2019, створена Sehrg (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Картка:Таксономія | name = Остудник полігамний | image = | image_width = 268px | image_caption = | status = | status_syst...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Остудник полігамний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Евдикоти (Eudicots)
суперастериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздичні (Caryophyllaceae)
Триба: Paronychieae
Рід: Остудник (Herniaria)
Вид: Остудник полігамний
Біноміальна назва
Herniaria polygama
J.Gay, 1847
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Herniaria polygama
EOL logo.svg EOL: 2903758
IPNI: 434837-1

Остудник полігамний[1], остудник багатошлюбний[2] (Herniaria polygama) — вид рослин з родини гвоздичних (Caryophyllaceae), поширений у східній Європі й на схід до пн.-зх. Китаю.

Опис[ред. | ред. код]

Однорічна трав'яниста рослина 5–25 см заввишки. Листки голі. Чашолистки довгасті, внизу з довгими гачкуватими волосками[2]. Рослина запушена. Стебла розлогі. Черешки короткі; листова пластина довгасто-еліптична, 3–10 × 1–3 мм, верхівка тупа. Щільне суцвіття (6)10–12 або більше квіткове. Квітки 1.4–1.5(1.7) мм. Чашолистки ланцетні, ≈ 1.5 × 0.5 мм, знизу волохаті, верхівки шпилясті. Тичинок 4, коротші від чашолистків. Сім'янка яйцеподібна[3].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений у східній Європі й на схід до пн.-зх. Китаю (Сіньцзян)[4].

В Україні вид зростає на відкритих місцях, в соснових лісах — у Поліссі, зрідка; в Лісостепу і на півночі Степу, спорадично[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Herniaria polygama // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 72, 73. (рос.)(укр.)
  3. Flora of China. Процитовано 08.06.2019.  (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 08.06.2019.  (англ.)