Євдокимов Юхим Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євдокимов Юхим Георгійович
рос. Евдокимов Ефим Георгиевич
Evdokimov efim.jpg
Народився 8 січня 1891(1891-01-08)
Капал (Аксуський район), Q4232185?, Semirechye Oblast[d], Російська імперія
Помер 2 лютого 1940(1940-02-02) (49 років)
Розстрільний полігон «Комунарка»
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Партія ВКП(б)
Нагороди
Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора

Юхи́м Гео́ргійович (Григо́рович) Євдоки́мов (нар. 1891 — пом. 1940) — радянський партійний і державний діяч, співробітник органів державної безпеки. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) (1930—1934). Член ЦК ВКП(б) (1934—1939). Депутат Верховної Ради СРСР (1937-39).

Один з організаторів і активних виконавців червоного терору, подальших репресій 1920-х і сталінських репресій 1930-х років, у тому числі: масових розстрілів у Криму в 1920—1921 роках колишніх солдатів і офіцерів Російської армії Врангеля, розказачення, розкуркулення, фабрикації шахтинської справи, переслідувань письменника Михайла Шолохова і Великого терору 1936-38 років.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в сім'ї селянина Пермської губернії в 1891 році. За іншими даними — в родині солдата. Освіта — неповна середня. Працювати розпочав з 14-ти років зчіплювачем потягів, потім конторником. Брав участь в революційній діяльності. У 1905 був поранений в перестрілці з каральним загоном, що зайняв вокзал. Засуджений на чотири роки каторги із заміною по неповноліттю трьома роками в'язниці. Після виходу з Верхньоудинської в'язниці в 1911 висланий за межі Іркутського генерал-губернаторства в м. Камишлов, звідки він втік і нелегально перебрався на Далекий Схід, а потім у Москву.

Під час Першої світової війни, ховаючись від призову в армію, перейшов на нелегальне положення. У березні 1917 року був призваний в армію і зарахований рядовим 12-го Сибірського запасного полку (Іркутськ). Був обраний у полковий революційний комітет. У вересні 1917 демобілізований за станом здоров'я. У 1918 вступив до РКП(б). Брав участь у Жовтневому перевороті в Москві. У 1918 році вступив до лав Червоної армії.

ВЧК/ОДПУ/НКВС[ред.ред. код]

У 1919 поступив на роботу в ЧК. У червні-грудні 1919 — начальник Особливого відділу Московської ЧК. Керував арештами і слідством по справі Штабу Добровольчої армії Московського району. За результатами розслідування члени Штабу були розстріляні. З січня 1920 року — заступник начальника Особливого відділу Південно-західного і Південного фронтів. Організатор слідства по справі «Комітету звільнення України». Брав участь в проведенні масового терору в Криму після його захоплення більшовиками — 21 листопада 1920 року був призначений начальником особливої «Кримської ударної групи», яка проводила керівництво роботою особливих відділів, що займалися превентивним знищенням полонених білогвардійців, незважаючи на обіцянки їх амністії (це рішення було прийняте керівництвом для запобігання можливим повстанням, які в майбутньому можуть організувати і очолити помилувані). За виконану роботу був без афішування представлений до ордену Бойового Червоного Прапора.

Після закінчення громадянської війни призначений начальником секретного оперативного управління Всеукраїнської ЧК. У 1922 році призначений повноважним представником ОГПУ на Правобережній Україні. Пізніше працював на керівних постах в ГПУ-ОПГУ, начальником Таємно-політичного відділу, що займався боротьбою з політичними супротивниками.

У 1923 році призначений повноважним представником ОГПУ на Північному Кавказі. Брав участь в «розслідуванні» і фабрикації «шахтинскої справи», розказаченні, розкуркуленні. У 1931-32 рр. — повноважний представник ОГПУ в Середній Азії, переслідував басмачів в Туркменcькій РСР і Таджицькій РСР.

У січні 1934 призначений 1-м секретарем Північно-кавказького крайкому, в 1937 — Азово-чорноморського, потім Ростовського обкомів ВКП (б).

У травні 1938 переведений на посаду заступника наркома водного транспорту СРСР. 9 листопада 1938 заарештований, 2 лютого 1940 розстріляний.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, чотирьма орденами Червоного Прапора.

Почесний працівник держбезпеки.

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.