Відмінності між версіями «Європейська політика сусідства»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м
Рядок 2: Рядок 2:
 
{{legend|#7fffff|Офіційні кандидати}}
 
{{legend|#7fffff|Офіційні кандидати}}
 
{{legend|#007f00|Європейська політика сусідства}}]]
 
{{legend|#007f00|Європейська політика сусідства}}]]
[[File:Relations étrangères de l'Union européenne.svg|thumb|right|334px|Європейська політика сусідства:{{legend|#3C62DD|[[Список країн Європейського Союзу|Країни-члени ЄС]]}} {{legend|#38DD6E|Порядок денний розширення}} {{legend|#804000|[[Східне партнерство|Східна група]]}} {{legend|#FF8040|Інші країни [[Інструмент європейського сусідства й партнерства|Інструменту європейського сусідства й партнерства]]}} {{legend|gold|Південна група}} {{legend|#FFFF00|Інші країни Середземноморського Союзу}}]]
+
[[File:Relations étrangères de l'Union européenne.svg|thumb|right|334px|Європейська політика сусідства:{{legend|#3C62DD|[[Список країн Європейського Союзу|Країни-члени ЄС]]}} {{legend|#38DD6E|[[Процес стабілізації й асоціації ЄС]]
  +
}} {{legend|#804000|[[Східне партнерство|Східна група]]}} {{legend|#FF8040|Інші країни [[Інструмент європейського сусідства й партнерства|Інструменту європейського сусідства й партнерства]]}} {{legend|gold|Південна група}} {{legend|#FFFF00|Інші країни Середземноморського Союзу}}]]
   
 
'''Європе́йська полі́тика сусі́дства''' ('''ЄПС''') ({{lang-en|European Neighbourhood Policy}}) — нова політика [[Європейський Союз|Європейського Союзу]]; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] зону стабільності [[мир]]у і [[добробут]]у шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.
 
'''Європе́йська полі́тика сусі́дства''' ('''ЄПС''') ({{lang-en|European Neighbourhood Policy}}) — нова політика [[Європейський Союз|Європейського Союзу]]; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] зону стабільності [[мир]]у і [[добробут]]у шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.

Версія за 12:56, 13 лютого 2017

Країни-сусіди ЄС:
   Європейський Союз
   Офіційні кандидати
   Європейська політика сусідства
Європейська політика сусідства:
   Південна група
   Інші країни Середземноморського Союзу

Європе́йська полі́тика сусі́дства (ЄПС) (англ. European Neighbourhood Policy) — нова політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.

Європейський Союз
Прапор Європейського Союзу

Це одна із статей, що входять до серії:
Політичний устрій Європейського Союзу

Європейська політика сусідства (ЄПС) спрямована на те, щоб не припустити виникнення нової лінії розподілу між розширеним ЄС та його сусідами, і надати їм можливість брати участь в різних видах діяльності ЄС шляхом тіснішої політичної, економічної, культурної співпраці та взаємодії в галузі безпеки. Концепція ЄПС охоплює такі країни: Алжир, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдова, Марокко, Сирія, Туніс, Україна, а також Палестинська автономія.

Вперше концепція ЄПС була викладена у зверненні Комісії «Ширша Європа» у березні 2003 року. Вона засвідчила, що формування відносин з сусідами — один з пріоритетів зовнішньої політики розширеного ЄС. ЄПС не торкається питання потенційного членства. Вона пропонує сусіднім країнам привілейовані відносини, які будуватимуться на взаємному визнанні спільних цінностей, головним чином у сфері верховенства права; справедливого управління; дотримання прав людини, зокрема, прав меншин; принципів ринкової економіки та безперервного розвитку. Глибина цих відносин залежатиме від того, наскільки ефективно втілюватимуться спільні цінності.

Європейський Союз повинен зміцнювати політику сусідства в регіоні, орієнтуючись на два основні завдання:

  • Співпраця з партнерами з метою зниження рівня бідності та створити зону спільного процвітання й цінностей, які базуються на глибшій економічній інтеграції, міцних політичних й культурних зв'язках, посиленій транскордонній співпраці та спільній відповідальності за запобігання конфліктам між ЄС та її сусідами.
  • Закріплення позицій ЄС щодо конкретної вигоди а привілейованих відносин у межах диференційованих рамок, які відповідають прогресу, зробленому партнерськими країнами в політичних та економічних реформах.

Підхід Європейського Союзу базується на таких цілях:

  • розширення внутрішнього ринку та регуляторних структур;
  • привілейовані торговельні відносини та відкриття ринку;
  • перспективи для законної міграції та руху людей;
  • інтенсивна співпраця з метою запобігання і боротьби зі спільними загрозами для безпеки;
  • активне політичне залучення ЄС для запобігання конфліктам і їх вирішення;
  • активніші зусилля для сприяння правам людини , глибшій культурній співпраці та поглибленню взаєморозуміння;
  • інтеграція в торговельні, енергетичні та телекомунікаційні мережі і європейську дослідницьку зону;
  • нові інструменти для сприяння і захисту інвестицій;
  • підтримка інтеграції у глобальну торговельну систему;
  • посилена допомога, краще реагування на потреби;
  • нові джерела фінансування.

Для фінансування діяльності в рамках ЄПС запроваджується новий «Інструмент європейського сусідства й партнерства» (ІЄСП), який починаючи з 2007 року замінить чинні програми технічної допомоги «ТАСІС» і «МЕДА» в країнах ЄПС і в Росії. Його мета - надання допомоги Європейським Співтовариством з метою розвитку зони процвітання та добросусідства та її ефективнішого використання. Період дії - 2007-2013 роки[1]. ІЄСП має новий спеціальний компонент для підтримки транскордонного співробітництва на кордонах ЄС. До 2006 року включно для фінансування транскордонної співпраці Комісія буде спрямовувати кошти за допомогою чинних інструментів у так звані «Програми сусідства».

12 травня 2004 року Комісія представила конкретну Стратегію реалізації ЄПС і аналітичні доповіді щодо семи перших країн з «кола друзів»: Ізраїлю, Йорданії, Мароко, Молдови, Палестинської автономії, Тунісу та України. На основі стратегії виробляються детальні плани дій з кожною країною-партнером. Плани дій визначають пріоритетні завдання, виконання яких має зблизити країну з ЄС. Моніторинг виконання чинних Планів дій здійснює як Європейська комісія, так і громадське експертне середовище країн «кола друзів»[2].

Примітки

Посилання

Див. також