Єдина Росія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Єдина Росія
Единая Россия
логотип
Голова партії: Дмитро Медведєв[1]
Штаб-квартира: Москва
Дата заснування: 2 грудня 2001
Ідеологія: універсальна партія[2]
консерватизм[3][4]
етатизм[5]
[6][7]
націоналізм[8]
путінізм
Кількість членів: 1830000
Друкований орган: газета «Единая Россия»
Девіз: Єдина Росія
Інтернет-сторінка: www.er.ru

«Єди́на Росі́я» (рос. Единая Россия) — російська консервативна політична партія, правляча партія в Російській Федерації. Була створена 2 грудня 2001 шляхом об"єднання пропрезидентського боку «Єдність» (лідер Сергій Шойгу) та лівоценристських політичних партій «Вітчизна» (лідер Юрій Лужков) і «Вся Росія» (лідер Мінтімєр Шаймієв). Після створення «Єдиної Росії» до партії приєдналась «проєльцинська» політична сила «Наш дім — Росія». Всеросійська політична партія «Єдина Росія» підтримує політику Президента Російської Федерації Путіна. Партію очолює діючий Голова Уряду Російськой Федерації Мєдвєдєв. Всі міністри Російської Федерації є членами «Єдиної Росії», також політична сила має конституційну більшість в Державній Думі та в Раді Федерації.

На логотипі партії зображений ведмідь, через що членів партії часто називають «ведмедями». З'їзд партії 26 листопада 2005 ухвалив рішення щодо змін до партійної символіки: замість бурого ведмедя коричневого кольору — бурий ведмідь білого кольору, облямований у синє. Над ведмедем майорить російський прапор, під ним — напис «Единая Россия».

Члени партії на сучасному політичному жаргоні іменуються «єдиноросами».

Виборчий список партії на думських виборах 2007 року і її політичний курс очолив президент Росії Володимир Путін, який однак не член партії. У результаті думських виборів 2007 року в Росії закріпилася утворена раніше політична система з домінуючою партією за якої партія влади «Єдина Росія» має у розпорядженні кваліфіковану більшість, достатню для одностайного ухвалення будь-яких рішень без урахування думки опозиції.

Ідеологія[ред.ред. код]

Ідеологічна платформа партії, описана її лідерами як центризм і консерватизм, проголошує «державницьку» позицію, заявлений прагматизм, протиставлення себе радикальнішим рухам. Низка активних членів фракції на початку 2005 року одночасно виступили з публічним викладом нових підходів до розвитку економіки і суспільства Росії — так званому «соціально орієнтованому» і «праволіберальному», або «ліберально-консервативному». Мова йшла про створення всередині партії двох «крил» і «центру» («соціального консерватизму»). Ініціатива, проте, затихнула відразу ж, як тільки стала ясна негативна реакція президентської адміністрації. Дискусію членам партії дозволили лише на рівні неформальних «клубів».

Важливу роль у позиції партії грає підтримка курсу уряду і президента. На парламентські вибори 2003 року ЄР йшла під гаслами підтримки курсу президента Путіна — плану Путіна.

У лютому 2006 року на офіційному веб-сайті партії було опубліковано стенограму виступу заступника керівника адміністрації президента Росії Владислава Суркова перед слухачами центру партійного навчання і підготовки кадрів «Єдиної Росії», в якому він зробив спробу «описати новітню історію в оцінках і під тією точкою зору, яка в цілому відповідає курсу президента, і через це сформулювати наші основні підходи до того, що було раніше, і до того, що буде з нами в майбутньому».

Перед нею ставиться завдання «не просто перемогти на парламентських виборах в 2007 р., а думати і про те і робити все, щоб забезпечити домінування партії на протязі мінімум 10—15 майбутніх років». Для того, щоб зберегти позиції, Бабаков порадив її членам «опановувати ідеологією» — а для цього створювати в регіонах «постійні групи з пропагандистського забезпечення боротьби з політичними супротивниками».

Стрижньовим поняттям ідеологічної платформи Суркова став термін «суверенна демократія». Згодом, проте, він був розкритикований віце-прем'єром Дмитром Медведєвим за використання визначення «суверенна».

Державна Дума[ред.ред. код]

Перемігши на виборах 2003 року відносною більшістю голосів і прийнявши до складу своєї фракції більшість незалежних депутатів, що пройшли по одномандатних округах, всіх депутатів від Народної партії і «перебіжчиків» з інших партій, «Єдина Росія» отримала абсолютну більшість, що дозволило їй проводити в Думі свою власну лінію, не зважаючи на думки і заперечення опозиції (КПРФ, Справедлива Росія, ЛДПР), хоча для реалізації конституційних рішень кваліфікованою більшістю їй було б потрібно деяку підтримку інших партій.

Після думських виборів 2007 року «Єдина Росія» має в своєму розпорядженні кваліфіковану більшість, достатню для одноосібного ухвалення без урахування позиції опозиції будь-яких рішень, аж до зміни Конституції.

При голосуваннях в Держдумі депутати від «Єдиної Росії» строго дотримуються внутріпартійної дисципліни і голосують в чіткій відповідності з думкою виконавчої влади (президент і уряд РФ). Представники фракції займають всі керівні посади в Державній Думі.

У зв'язку з численністю фракції і для підвищення ефективності управління нею, у складі фракції створено чотири групи, керівниками яких є Олег Морозов ex-НРП, В'ячеслав Володін Ех-Вітчизна, Володимир Пехтін Єдність (північ), Володимир Катренко (Рязанський).

Очолюючи профільні комітети Держдуми, депутати від «Єдиної Росії» є основними лобістами в Держдумі, що контролюють розподіл бюджетних грошей.

Партійні ЗМІ[ред.ред. код]

Точку зору і оцінки подій партії доносять до жителів Росії основні телевізійні канали, які повністю контролюються виконавчою владою, або прямо, або через державні монополії.

Газета «Единая Россия»[ред.ред. код]

У 2003 зареєстрована газета «Единая Россия». Головний редактор — Аркадій Узільовський.

Дитячий журнал «Єдиноросик»[ред.ред. код]

В Челябінській області вийшли два випуски дитячого журналу «Єдиноросик», вересня 2007 року, що став одною з найобговорюваніших тем в російській блогосфері. Журнал розповсюджувався серед школярів і викликав в основному негативну реакцію у батьків.

Чисельність[ред.ред. код]

  • У липні 2000 року після засновницького з'їзду чисельність «Єдності» становила 150 тисяч.
  • У березні 2003 року у «Єдиній Росії» (створеній на основі «Єдності» і ОВР) було 400 тисяч.
  • Після виборів 2003 року на черговому з'їзді голова партії Борис Гризлов назвав цифру 680 тисяч.
  • До січня 2005 року чисельність зросла до 860 тис., але за результатом внутрішньопартійної перевірки зменшилася на 40 тисяч.
  • За словами секретаря генеральної ради партії Вячеслава Володіна, на початку 2006 фактична кількість членів уже перевищила мільйон.
  • Станом на середину 2006 року — 1 096 000.
  • Станом на 27 лютого 2008 року партія налічує 1 мільйон 800 тисяч чоловік.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Председатель Партии "Единая Россия"
  2. Chen, Cheng (2016). The Return of Ideology: The Search for Regime Identities in Postcommunist Russia and China. University of Michigan Press. с. 87. ISBN 978-0-472-11993-6. Процитовано 30 October 2017. 
  3. The History Of The Party. United Russia. Процитовано 25 December 2017. 
  4. In the Kremlin told about the right shift of "United Russia". RBK Group. Процитовано 25 December 2017. 
  5. RUSSIA. Parties and Elections in Europe. Процитовано 25 December 2017. 
  6. Sakwa, Richard (2013). Power and Policy in Putin's Russia. Routledge. с. 7. ISBN 978-1-317-98994-3. Процитовано 14 October 2017. 
  7. de Vogel, Sasha (25 October 2012). New Russian “Patriots”. The Institute of Modern Russia. Процитовано 26 May 2017. 
  8. Laruelle, Marlène (2009). Nationalism as Conservative Centrism: United Russia. In the Name of the Nation. New York: Palgrave Macmillan. с. 119–152. ISBN 978-1-349-38117-3. doi:10.1057/9780230101234_5. 

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]