Відмінності між версіями «Єллоустон (кальдера)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті)
 
Рядок 25: Рядок 25:
   
 
== Велетенські виверження супервулкану ==
 
== Велетенські виверження супервулкану ==
''Перше'' з трьох гігантських вивержень супервулкану Єллоустон відбулося 2,1 млн років тому і сформувало кальдеру {{нп|Айленд-Парк (кальдера)|Айленд-Парк||Island Park Caldera}}, а також утворило туфові відкладення {{нп|Гаклберрі-Рідж|||Huckleberry Ridge Tuff}}. Тоді від вибухів руйнувались гірські пасма, викиди піднялися на висоту 50 км — до верхньої межі стратосфери; вулканічний попіл вкрив понад чверть території [[Північна Америка|Північної Америки]]. Катаклізм такого масштабу може бути порівняний з [[Теорія катастрофи вулкана Тоба|виверженням супервулкану Тоба]] близько 75 Кілороків тому, коли було викинуто близько 2800 км³ магми (при першому виверженні Єллоустона обсяг викиду становив 2500 км³){{sfn|Ауф дем Кампе|2013|с=48—49}}.
+
''Перше'' з трьох гігантських вивержень супервулкану Єллоустон відбулося 2,1 млн років тому і сформувало кальдеру [[Айленд-Парк (кальдера)|Айленд-Парк]], а також утворило туфові відкладення [[Гаклберрі-Рідж]]. Тоді від вибухів руйнувались гірські пасма, викиди піднялися на висоту 50 км — до верхньої межі стратосфери; вулканічний попіл вкрив понад чверть території [[Північна Америка|Північної Америки]]. Катаклізм такого масштабу може бути порівняний з [[Теорія катастрофи вулкана Тоба|виверженням супервулкану Тоба]] близько 75 Кілороків тому, коли було викинуто близько 2800 км³ магми (при першому виверженні Єллоустона обсяг викиду становив 2500 км³){{sfn|Ауф дем Кампе|2013|с=48—49}}.
   
''Друге'' виверження супервулкану відбулося {{нп|Меса-Фолс|1,3 млн років тому||Mesa Falls Tuff}}; тоді обсяг викидів Єллоустону склав 280 км³. В результаті сформувалася велика кальдера {{нп|Генрис-Форк (кальдера)|Генрис-Форк||Henry's Fork Caldera}}.
+
''Друге'' виверження супервулкану відбулося {{нп|Меса-Фолс|1,3 млн років тому||Mesa Falls Tuff}}; тоді обсяг викидів Єллоустону склав 280 км³. В результаті сформувалася велика кальдера [[Генрис-Форк (кальдера)|Генрис-Форк]].
   
''Третє'' виверження відбулося 640 Кілороків тому; воно було вдвічі слабкіше, ніж в перший раз. В результаті виверження вершина вулкана провалилася, утворивши [[кальдера|кальдеру]] — величезну круглу западину завдовжки 150 км{{sfn|Ауф дем Кампе|2013|с=49}}. Крім того, виверження сформувало туфові відкладення {{нп|Лава-Крік|||Lava Creek Tuff}}.
+
''Третє'' виверження відбулося 640 Кілороків тому; воно було вдвічі слабкіше, ніж в перший раз. В результаті виверження вершина вулкана провалилася, утворивши [[кальдера|кальдеру]] — величезну круглу западину завдовжки 150 км{{sfn|Ауф дем Кампе|2013|с=49}}. Крім того, виверження сформувало туфові відкладення [[Лава-Крік]].
   
 
Імовірність гігантського виверження в сучасний період оцінюється вченими як 0,00014% на рік. Дане обчислення базується на двох тимчасових інтервалах між трьома відомими гігантськими виверженнями, але самі вчені говорять, що подібні геологічні процеси не є регулярними і передбачити їх неможливо<ref>{{cite web |url=http://www.cbsnews.com/news/earthquake-rattles-yellowstone-national-park/ |title=Earthquake rattles Yellowstone National Park |}}</ref>.
 
Імовірність гігантського виверження в сучасний період оцінюється вченими як 0,00014% на рік. Дане обчислення базується на двох тимчасових інтервалах між трьома відомими гігантськими виверженнями, але самі вчені говорять, що подібні геологічні процеси не є регулярними і передбачити їх неможливо<ref>{{cite web |url=http://www.cbsnews.com/news/earthquake-rattles-yellowstone-national-park/ |title=Earthquake rattles Yellowstone National Park |}}</ref>.

Поточна версія на 19:33, 1 грудня 2019

Єллоустон
Yellowstone River in Hayden Valley.jpg

44°24′ пн. ш. 110°42′ зх. д. / 44.400° пн. ш. 110.700° зх. д. / 44.400; -110.700Координати: 44°24′ пн. ш. 110°42′ зх. д. / 44.400° пн. ш. 110.700° зх. д. / 44.400; -110.700
Країна Flag of the United States.svg США
Регіон Вайомінг
Айдахо
Тип Кальдера і Супервулкани
Висота 2810 м і 2805 м
Ідентифікатори і посилання
Global Volcanism Program 325010
Єллоустон. Карта розташування: США
Єллоустон
Єллоустон
Єллоустон (США)
CMNS: Єллоустон на Вікісховищі

Єллоустонська кальдера — вулканічна кальдера в Єллоустоунському національному парку в США. Одна з найбільших кальдер на Землі. Кальдера розташована на північному заході штату Вайомінг. Розмір кальдери — 55 км на 72 км. Після того як у науково-популярному документальному телесеріалі «Горизонт[en]» на телеканалі BBC в 2000 році було використано термін «супервулкан», цю кальдеру часто називають Єллоустонський супервулкан.

Останні 17 млн років супервулкан час від часу прокидався. Як мінімум 12 вивержень класифікуються як супервиверження з найвищим Індексом вулканічної активності 8. Загалом же за останні 17 млн років сталося мінімум 142 виверження вулкана, які і сформували кальдеру.[1].

Розташування[ред. | ред. код]

Карта Єллоустонської кальдери. (USGS)

Єллоустон, як і Гаваї, розташовані над Єллоустонською гарячою точкою, де гаряча розплавлена ​​порода мантії рухається в бік поверхні. Сьогодні Єллоустонська гаряча точка вкрита Єллоустонським плато[en], а в минулому вона допомогла створити східну частину низовини річки Снейк (на захід від Єллоустона) шляхом серії великих вулканічних вивержень. Ймовірний напрямок руху гарячої точки — ENE, при цьому Північно-Американська плита рухається у напрямку WSW над нерухомим «дном» гарячої точки[2].

Будова супервулкана[ред. | ред. код]

Схема Єллоустонської кальдери.

Руїни кратера Єллоустонського супервулкана були виявлені лише в 1960-х роках — за супутниковими знімками. Виявилося, що під кратером до наших днів зберігається величезний міхур магми. Глибина міхура — понад 8000 метрів. Температура розплаву всередині перевищує 800 ° C; цього вистачає, щоб підігрівати термальні джерела, гнати з-під землі пари води, сірководень та вуглекислоту[3].

Живлення вулкана Єллоустон забезпечує плюм — гігантський вертикальний потік твердої мантійної породи, розпечений до 1600 °C. Ближче до поверхні Землі частина плюму розплавляється в магму, що призводить до утворення гейзерів і грязьових котлів. У розрізі плюм являє собою 660-кілометровий стовп з бічними здуттями, що розширюється догори у формі лійки. Два його верхні відгалуження знаходяться безпосередньо під територією національного парку, утворюючи магматичну камеру (її глибина — 8-16 км від поверхні Землі). Протягом мільйонів років Північно-Американська континентальна плита рухалася відносно плюму, а він раз по раз «пропалював» нові кальдери, викликаючи чергові виверження[4].

Велетенські виверження супервулкану[ред. | ред. код]

Перше з трьох гігантських вивержень супервулкану Єллоустон відбулося 2,1 млн років тому і сформувало кальдеру Айленд-Парк, а також утворило туфові відкладення Гаклберрі-Рідж. Тоді від вибухів руйнувались гірські пасма, викиди піднялися на висоту 50 км — до верхньої межі стратосфери; вулканічний попіл вкрив понад чверть території Північної Америки. Катаклізм такого масштабу може бути порівняний з виверженням супервулкану Тоба близько 75 Кілороків тому, коли було викинуто близько 2800 км³ магми (при першому виверженні Єллоустона обсяг викиду становив 2500 км³)[5].

Друге виверження супервулкану відбулося 1,3 млн років тому[en]; тоді обсяг викидів Єллоустону склав 280 км³. В результаті сформувалася велика кальдера Генрис-Форк.

Третє виверження відбулося 640 Кілороків тому; воно було вдвічі слабкіше, ніж в перший раз. В результаті виверження вершина вулкана провалилася, утворивши кальдеру — величезну круглу западину завдовжки 150 км[3]. Крім того, виверження сформувало туфові відкладення Лава-Крік.

Імовірність гігантського виверження в сучасний період оцінюється вченими як 0,00014% на рік. Дане обчислення базується на двох тимчасових інтервалах між трьома відомими гігантськими виверженнями, але самі вчені говорять, що подібні геологічні процеси не є регулярними і передбачити їх неможливо[6].

Виверження за останні 17 мільйонів років[ред. | ред. код]

Шлях Єллоустонської гарячої точки за останні 17 млн років

Останні приблизно 17 мільйонів років Єллоустонська гаряча точка здійснювала безперервні інтенсивні виверження і менш інтенсивні виверження базальтової лави. Разом ці виверження створили східну частину низовини річки Снейк з колись гористого регіону. Як мінімум близько дюжини таких вивержень були настільки масивними, що вони класифікуються як супервиверження. Вулканічне виверження іноді призводить до спустошення підземного сховища магми (магматичної камери). А це, в свою чергу, може викликати обвалення породи що знаходиться над нею, створюючи геологічне осідання — кальдеру.

Найдавніший виявлений залишок кальдери розташований на межі штатів Невада і Орегон біля Макдермітта. Молодші залишки кальдери, в основному зібрані в перетнуті вулканічні області, що починаються з межі між Невадою і Орегоном через східну низовину річки Снейк і закінчуються на Єллоустонському плато. Одна з таких кальдер, кальдера Бруно-Джарбідж[en] у південному Айдахо, утворилася від 10 до 12 млн років тому. В результаті цього явища попіл був викинутий на відстань 1600 км у бік північно-східної Небраски і вбив велике стадо носорогів, верблюдів та інших тварин на місцевості, де зараз розташований державний історичний парк Ешфолл-Фоссі-Бедс[en]. За останні 17 мільйонів років з Єллоустонської гарячої точки відбулось 142 або навіть більше вивержень, що формували кальдеру[7].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Breining, Greg, Super Volcano: The Ticking Time Bomb beneath Yellowstone National Park (St. Paul, MN: Voyageur Press, 2007). ISBN 978-0-7603-2925-2
  2. Yellowstone Caldera, Wyoming - USGS. Cascade Volcano Observatory. United States Geological Survey. 2003-01-22. Архів оригіналу за 2012-02-13. Процитовано 2008-12-30. 
  3. а б Ауф дем Кампе, 2013, с. 49
  4. Ауф дем Кампе, 2013, с. 51
  5. Ауф дем Кампе, 2013, с. 48—49
  6. Earthquake rattles Yellowstone National Park. 
  7. Breining, Greg, Super Volcano: The Ticking Time Bomb beneath Yellowstone National Park (St. Paul, MN: Voyageur Press, 2007). ISBN 978-0-7603-2925-2
Картина сейсмічної активності в Єллоустоуні за період 1973–2010 рр.[1]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

  • Yellowstone National Park Earthquake listings. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2010-02-01.