Єнін Євгеній Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єнін Євгеній Володимирович
Yenin foto.jpg
Народився 19 листопада 1980(1980-11-19) (41 рік)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність дипломат
Alma mater Національна академія Служби безпеки України
Науковий ступінь Кадидат політичних наук
Посада Перший заступник Міністра внутрішніх справ України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Єнін Євгеній Володимирович (нар. 19 листопада 1980) — український дипломат і правник. Перший заступник Міністра внутрішніх справ України[1] з 6 вересня 2021 року. Член Комісії при Президентові України з питань громадянства[2]. Агент України у справах України проти РФ у міжнародних судах[3]. Обіймав посаду заступника Міністра закордонних справ України з 15 квітня 2020 року по 6 вересня 2021 року, посаду заступника Генерального прокурора України з 2016 по 2019 роки, радника-посланника Посольства України в Італії (2012—2016).

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта і ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 19 листопада 1980 року у Дніпрі.

З липня 1997 року по червень 2002 року — курсант Національної академії СБУ. У 2002 році закінчив з відзнакою Національну академію Служби безпеки України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

У 2010 році захистив дисертацію на тему «Забезпечення національних інтересів України у процесі врегулювання придністровського конфлікту» та здобув науковий ступінь кандидата політичних наук зі спеціальності «Основи національної безпеки держави».

У 2012 році закінчив Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі і отримав кваліфікацію юрист-міжнародник.

З липня 1997 року по червень 2002 року — курсант Національної академії Служби безпеки України.

З липня 2002 року по грудень 2005 року — проходив військову службу на посадах офіцерського складу в оперативних підрозділах Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З грудня 2005 року по березень 2010 року обіймав посади третього та другого секретаря Посольства України в Республіці Молдова.

З березня по липень 2010 року — другий секретар сектора з питань придністровського врегулювання Міністерства закордонних справ України.

З липня по жовтень 2010 року — другий секретар відділу країн Південно-Східної Азії та Океанії Шостого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З жовтня 2010 року по вересень 2011 року — другий та перший секретар відділу країн Далекого Сходу Шостого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З вересня по листопад 2011 року — в.о. начальника другого східноєвропейського відділу Четвертого територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

З листопада 2011 року по листопад 2012 року — в.о. начальника, начальник відділу Причорноморських країн Управління країн Південної Європи, Балкан та Південного Кавказу Третього територіального департаменту Міністерства закордонних справ України.

Перебуваючи на посаді Начальника відділу Румунії, Молдови та Балкан МЗС України брав участь в переговорному процесі з Урядом Молдови щодо «пакетного врегулювання» проблемних питань двосторонніх відносин (демаркація, взаємне визнання власності, екологічні питання). Результатом стало початок демаркації придністровської ділянки українсько-молдовського кордону.

З листопада 2012 року по грудень 2014 року обіймав посаду радника Посольства України в Італійській Республіці.

З грудня 2014 року по червень 2016 року — радник — посланник Посольства України в Італійській Республіці.

Заступник Генерального прокурора України[ред. | ред. код]

7 червня 2016 року — призначений заступником Генерального прокурора України.

На посаді заступника Генерального прокурора України опікувався питаннями міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, зокрема щодо виявлення, арешту та повернення в Україну злочинних активів, а також щодо розшуку та екстрадиції в Україну ВІП-втікачів, видачі з України правопорушників за запитами іноземних держав. Координував співпрацю України з Міжнародним кримінальним судом.

У вересні 2018 року Єнін підписав видачу до Російської Федерації інгуша Тимура Тумгоєва, що нібито брав участь в війні на Донбасі проти російських гібридних військ в складі добровольчого формування Батальйон імені Шейха Мансура. Причому сам Єнін зазначав, що передача Росії Тумгоєва пов'язана з його участю у війні в Сирії на боці угруповання Ісламська Держава та додав, що «Європейський суд з прав людини після ознайомлення з матеріалами справи Тумгоєва схвалив його екстрадицію до Росії, оскільки не виявив ризику переслідування обвинуваченого за політичними, етнічними чи релігійними мотивами».[4] Дане рішення спричинило значний суспільний резонанс, призвівши до активних акцій протесту з вимогами відставки Єніна з посади.[5] Незважаючи на обіцянки тогочасного Генпрокурора Юрія Луценка провести службове розслідування та відсторонити Єніна з посади, відповідні рішення так і не були ухвалені.[6] Громадські діячі та журналісти в зв'язку з даною ситуацією зазначали про недопустимість екстрадиції будь-кого до РФ, так як це легалізує правовідносини України з державою-агресором.[7][8]

Подав у відставку у квітні 2019 року.[9]

Заступник Міністра закордонних справ України[ред. | ред. код]

З 15 квітня 2020 — заступник Міністра МЗС України Дмитра Кулеби

24 серпня 2021 року присвоєно дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу[10].

З 6 вересня 2021 — Перший заступник Міністра МВС Дениса Монастирського[11].

Агент України в міжнародних судах[ред. | ред. код]

Президент України Володимир Зеленський 21 травня 2020 року уповноважив Є.Єніна виступати агентом України у справах України проти Російської Федерації, що розглядаються Міжнародним Судом ООН щодо порушення Російською Федерацією Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації і арбітражними трибуналами та відповідно здійснювати представництво України у зазначених справах.

22 травня 2020 року Україна підготувала меморандум для Міжнародного трибуналу ООН, в якому містяться пояснення із доказовими матеріалами, у процесі проти РФ за Конвенцією ООН з морського права.

« У цьому документі — факти, докази, показання свідків щодо порушень Росією міжнародних конвенцій, що мали місце у 2018 році в районі Керченської протоки. Завдяки рішучим діям Президента України наші моряки повернулись додому. Але моральна та матеріальна шкода, заподіяна за час незаконного утримання нашим військовим та суднам, має свою ціну. І ми не залишимо це без міжнародної правової відповіді», — написав Є.Єнін на своїй сторінці у Facebook[12]

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

З липня 2019 року по квітень 2020 року обіймав посаду заступника виконавчого директора Українського інституту майбутнього та позаштатного консультанта Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. За цей період взяв участь  у підготовці, розробці та опрацюванні низки законопроєктів.

31 липня 2020 року в Українському інституті майбутнього відбулась презентація книги за співавторством Є.Єніна «Конфлікти, що змінили світ».[13]

Відзнаки[ред. | ред. код]

Указом Президента України нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня та орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.[14]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, має двох дітей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про призначення Єніна Є.В. заступником Міністра закордонних справ України. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/416-2020-р. 15 квітня 2020. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 15 квітня 2020. 
  2. Указ Президента України від 16 червня 2020 року № 229/2020 «Про зміни у складі Комісії при Президентові України з питань громадянства»
  3. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №332/2020-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 25 вересня 2020. 
  4. Екстрадований росіянин Тумгоєв зізнався, що воював у Сирії – ГПУ. 17 вересня 2018. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021. 
  5. Під ГПУ активісти влаштували сутички. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021. 
  6. Заступник Генпрокурора Єнін, який видав Тумгоєва Росії, попри обіцянки Луценка не відсторонений від посади Джерело: https://censor.net/ua/p3096865. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021. 
  7. Аркадій Бабченко про видачу Тумгоєва. nv.ua. Новое время. 
  8. Бутусов, Юрій (14.09.2018). Украина выдала сбежавшего из РФ человека, которого террористы обвиняют в терроризме. censor.net.ua. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 14.10.2021. 
  9. Єнін каже, що подав у відставку через "Курченкогейт". www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 25 вересня 2020. 
  10. Указ Президента України від 24 серпня 2021 року № 439/2021 «Про присвоєння дипломатичних рангів»
  11. Монастирський представив свою команду: хто отримав крісла в МВС. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021. 
  12. Eugene Enin. www.facebook.com. Процитовано 25 вересня 2020. 
  13. Презентація книги «Конфлікти, що змінили світ» – Український інститут майбутнього (укр.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 25 вересня 2020. 
  14. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №168/2017 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]