Єфремов Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Сергійович Єфремов
Народився 22 серпня 1954(1954-08-22) (66 років)
Луганськ
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність український політик
Alma mater Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля і Міжрегіональна академія управління персоналом
Науковий ступінь кандидат економічних наук
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія Партія регіонів і КПРС
Конфесія УПЦ МП і православ'я
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Сторінка в Інтернеті efremov.org.ua

Олекса́ндр Сергі́йович Єфре́мов (*22 серпня 1954, Луганськ) — український політик та державний діяч, 1-й заступник лідера Партії регіонів, народний депутат України з 2006 року.

Біографія

Росіянин.

Батько — Сергій Серафимович (* 1932).

Мати — Надія Стефанівна (* 1930).

Дружина — Лариса Олексіївна (* 1959), помічник голови правління АБ «Укркомунбанк»

Син — Ігор (* 1978), менеджер.

Захоплення: книги, коні, історія рідного краю.

Карʼєра

1978 — інженер-технолог, Верстатобудівний завод ім. Леніна, м. Луганськ.

Жовтень 1978 — квітень 1980 — заступник командиру взводу, в/ч 68302, Київський ВО.

19801983 — 1-й секретар Ленінського РК ЛКСМУ м. Луганська.

19831987 — 1-й секретар Луганського МК ЛКСМУ.

19871989 — заступник начальника цеху Верстатобудівного заводу ім. Леніна.

19891991 — секретар парткому Верстатобудівного заводу ім. Леніна.

19911996 — директор МСП «Мега ЛТД», м. Луганськ.

19961997 — голова правління комерційного банку «Укркомунбанк».

19971998— заступник голови Луганської облдержадміністрації.

7 квітня 1998 — 27 січня 2005 — голова Луганської облдержадміністрації.

Обраний депутатом Луганської облради (квітень 2006).

Голова Луганського регіонального відділення Партії регіонів (з листопада 2005).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 від Партії регіонів, № 19 в списку. На час виборів: президент Луганського регіонального відділення УСПП. Голова Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України (з липня 2006), заступник голови фракції Партії регіонів (з травня 2006).

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів.

Освіта

Ворошиловградський машинобудівний інститут (19731978), інженер-механік, «Гідравлічні машини і засоби автоматики».

Київський інститут політології та соціального управління (19901992), політолог, «Теорія соціально-політичних відносин».

Нострифікаційний комітет при Міжнародній кадровій академії (1996), маґістр економічний наук; кандидатська дисертація «Забезпечення стійкості регіональних виробничих систем» (Східноукраїнський національний університет, 2000).

Оцінка діяльності

Єфремов належить до групи ключових бійців-«регіоналів», ані на крок не відступає від основних пунктів генеральної лінії партії, зокрема в питаннях державної мови, вступу України до НАТО, взаємодії з опонентами в період загострення політичної ситуації в країні.

З моменту приходу до парламенту Олександр Єфремов виступає як один зі спікерів Партії регіонів. Як відзначив навесні 2008-го року відомий політолог Володимир Фесенко, на роль «нового Кушнарьова екс-губернатор Луганщини поки що не претендує через брак драйву, але у „регіоналів“ в публічній сфері наразі помітний вакуум, отже симпатії прибічників можуть схилитися і на бік цього політика».

У 2010 Єфремов виступив у ролі співавтора законопроекту «Про мови» № 1015-3, який зустрів гостру критику зі сторони науковців, політиків та громадськості. Ряд громадських організацій заснували громадянську кампанію «Займіться ділом, а не язиком!», що поставила собі на меті не допустити ухвалення законопроекту у ВРУ.[4],[5],[6]

Нагороди

  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2010)[7]
  • Орден «За заслуги» I ст. (серпень 2004), II ст. (вересень 2003), ІІІ ст. (серпень 2001).
  • Нагрудний знак Держстандарту України «За заслуги в стандартизації, метрології та сертифікації» (жовтень 1999).
  • Орден Св. Рівноапостольного князя Володимира II ст. (травень 2000).

Примітки

Джерела

Посилання